Рішення

від 13.01.2025 по справі 910/13493/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2025Справа № 910/13493/24Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (04116, вул. Старокиївська, буд.10Г, корп. С, м. Київ, код ЄДРПОУ 00191218)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКМ Україна" (04080, вул. Кирилівська, буд. 40Р,м. Київ, код ЄДРПОУ 38538155)

про стягнення 17809,43 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКМ Україна" (далі - відповідач) про стягнення 17 809,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором надання інформаційно-консультаційних послуг з питань інформатизації з додатками № ДІ20211202/33 від 01.12.2021 відповідач в обумовлений строк не здійснив повне та своєчасне надання послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 17 442,00 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а також обов`язок сплатити на користь позивача 105,80 грн 3% річних та 261,63 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 05.11.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/13493/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: 04080, місто Київ, вул.Кирилівська, буд. 40, літ. «Р».

Відповідно до наявного у матеріалах справи поштового повідомлення з трек-номером № 0610205267614.

Проте, означена ухвала повернута поштовим відділенням 05.12.2024 з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Установлено, що 02.12.2021 між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» (далі - ПрАТ «ЗЗРК», Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКМ Україна» (далі - ТОВ «ТКМ Україна», Відповідач) було укладено Договір надання інформаційно-консультаційних послуг з питань інформатизації з додатками № ДІ20211202/33 від 01.12.2021 (далі - Договір).

Згідно п. 2.1 Договору Виконавець зобов`язується надати Інформаційно-консультаційні Послуги з питань інформатизації, пов`язаних з консалтингом, інформаційно-технологічним супроводом, забезпеченням, та підтримкою інформаційної системи Замовника (такі послуги, в результаті яких не відбулося змін у програмному коді програмної продукції Замовника, надалі у «Інформаційній системі»), а Замовник зобов`язується своєчасно приймати та оплачувати замовлені послуги відповідно до умов цього Договору.

Оплата послуг, визначених у Додатках конфігурації послуг або у Доповненнях, здійснюється на умовах 100% передоплати або відповідно до п.5.5. Договору не пізніше 3-х банківських днів з дати та на підставі отриманого від Виконавця Рахунку, якщо інше не обумовлено Сторонами у Додатку конфігурації конкретної Послуги або у Доповненнях/Додаткових угодах цього договору (п. 5.3. Договору).

У разі неможливості надати послуги передбачені договором Відповідач в праві, керуючись пп. 8.1.2. п. 8.1 Договору письмово повідомити Замовника (ПрАТ «ЗЗРК») про тимчасове припинення надання послуг в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Окрім права у Виконавця також існує обов`язок за 5 (п`ять) банківських днів, до дати ймовірного припинення надання Послуг, письмово повідомити Замовника про неможливість продовження надання Послуг, що обумовлена положеннями цього Договору (пп. 8.2.6 п. 8.2 Договору).

З пункту 6.1. Договору вбачається, що Виконавець до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця наступного за Звітним періодом, у якому було надано Послуги, надає Замовнику «Акт надання послуг» на об`єм Послуг, наданих у попередньому Звітному періоді, якщо інше не передбачено Додатком чи Доповненням до Договору.

Відповідно до п.11.1. договір починає свою дію з моменту підписання та є безстроковим та діє до його припинення будь-якою стороною у порядку, встановленому цим договором, або чинним законодавством, але у будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами зобов`язань, які виникли під час дії договору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання п. 5.3. Договору та на підставі виставленого Відповідачем рахунку № 919 від 02.12.2021 позивач 30.12.2021 платіжною інструкцією № 511737 здійснив оплату по Договору у розмірі 30 000, 00 грн. з призначенням платежу: за інформаційні послуги.

Згідно наданих Відповідачем актів надання послуг, а саме акт надання послуг № 64 від 31.01.2022 згідно рахунку № 919 від 02.12.2021 на суму 9432, 00 грн. та акт надання послуг № 471 від 28.02.2022 згідно рахунку № 919 від 02.12.2021 на суму 3126, 00 грн., останнім були надані послуги на загальну суму 12 558, 00 грн.

Отже, залишок невикористаних коштів на передплатному балансі ПрАТ «ЗЗРК» за мінусом вже наданих послуг склав 17442, 00 грн.

Позивач вказує, повідомлення про тимчасове припинення надання послуг або неможливість продовження надання послуг від Відповідача не отримував.

Станом на час розгляду справи, доказів надання інформаційно - консультаційних послуг за Договором на суму 17442, 00 грн. матеріали справи не містять.

Відповідно до пп. 11.3.2. п. 11.3. Договору при невиконанні однією зі Сторін умов Договору, інша Сторона має право ініціювати розірвання цього Договору, письмово повідомивши про це протилежну Сторону не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів.

У зв`язку з чим Позивачем 23.07.2024 було направлено Повідомлення про розірвання (припинення) Договору надання інформаційно-консультаційних послуг з питань інформатизації № ДІ20211202/33 від 02.12.2021 та відмову від послуг № 20/139 від 19.07.2024 (далі - Повідомлення про розірвання (припинення) договору), а також Позивач у Повідомленні про розірвання (припинення) договору просив надати звіт з використаних ресурсів/годин/коштів Виконавця на момент повідомлення Замовником про свій намір дострокового розірвання Договору, як це передбачено п. 11.6 Договору.

Відповіді на Повідомлення про розірвання (припинення) договору від TOB «ТКМ Україна» не отримано, звіт з використаних ресурсів/годин/коштів не надходив. Згідно даних трекінку АТ «Укрпошта» 08.08.2024 Повідомлення про розірвання (припинення) договору повернуто Відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п. 14.2. Договору сторони визнають, що повідомлення,-листи, претензії та інші юридично значимі документи, спрямовані другою Стороною по каналах електронного зв`язку, мають юридичну силу нарівні з документами, виконаними в простій письмовій формі на паперовому носії. Кожна Сторона зобов`язується самостійно і вчасно перевіряти кореспонденцію, відправлену вищевказаними способами.

Матеріалами справи та доводами Позивача встановлено, 09.08.2024 Повідомлення про розірвання (припинення) договору № 20/139 від 19.07.2024 було повторно надіслано на електронну адресу ТОВ «ТКМ Україна» зазначену в Договорі - sales@tqm.com.ua.

Відповіді від ТОВ «ТКМ Україна» не надходило.

Пунктом 11.3. Договору надання інформаційно-консультаційних послуг з питань інформатизації № ДІ20211202/33 від 02.12.2021 встановлено, що договір може бути достроково припинений:

- пп. 11.3.1 за вимогою однієї зі Сторін, при цьому остання зобов`язана не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів письмово повідомити про це іншу Сторону шляхом направлення листа на електронну пошту, а також провести взаєморозрахунки, в тому числі щодо "Акту надання послуг" та "Звіту по наданим послугам", та виконати всі фінансові зобов`язання одна перед одною з дотриманням умов цього Договору;

- п.п.11.3.2. при невиконанні однією зі Сторін умов Договору, інша Сторона має право ініціювати розірвання цього Договору, письмово повідомивши про це протилежну Сторону не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів.

Отже, внаслідок надсилання Позивачем повідомлення про розірвання (припинення) Договору надання інформаційно-консультаційних послуг з питань інформатизації № Д120211202/33 від 02.12.2021 та відмову від послуг № 20/139 від 19.07.2024, вказаний договір є розірваним відповідно до пп. 11.3.2 п. 11.3 Договору надання інформаційно-консультаційних послуг з питань інформатизації № ДІ20211202/33 від 02.12.2021.

При цьому, відповідно до п.11.1. договір починає свою дію з моменту підписання та є безстроковим та діє до його припинення будь-якою стороною у порядку, встановленому цим договором, або чинним законодавством, але у будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами зобов`язань, які виникли під час дії договору.

30.08.2024 Позивачем направлено претензію № 20/166 від 30.08.2024 про повернення ПрАТ «ЗЗРК» попередньої оплати у розмірі 17442, 00 грн.

Відповіді на претензію № 20/166 від 30.08.2024 про повернення ПрАТ «ЗЗРК» попередньої оплати у розмірі 17442, 00 грн. матеріали справи не містять.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України та частин 1, 2 статті 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Матеріали справи свідчать, що Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, не надав інформаційно- консультаційні послуги.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема статті 693 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання Відповідачем зобов`язань за договором, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів надання послуг або повернення суми попередньої оплати Відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 17 442,00 грн. перерахованих коштів (передплати) за ненадані за вказаним договором послуги підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення Відповідача 105,80 грн - 3% річних та 261,63 грн - інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Також судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Суд перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат встановив, що останній є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не спростований Відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку Відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКМ Україна" (04080, вул. Кирилівська, буд. 40Р, оф.1,м. Київ, код ЄДРПОУ 38538155) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (04116, вул. Старо-Київська, буд.10-Г, корп. С, м. Київ, код ЄДРПОУ 00191218) суму заборгованості у сумі 17 442 (сімнадцять тисяч чотириста сорок дві) грн 00 коп., 105 (сто п`ять) грн 80 коп. 3% річних, 261 (двісті шістдесят одну) грн 63 коп інфляційних втрат та судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 14.01.2025.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА