Рішення

від 15.01.2025 по справі 910/13340/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2025Справа № 910/13340/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука; ідентифікаційний код 03346331)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОН М" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 88, літ. А, ідентифікаційний код 23712016)

про стягнення 228 767,16 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Київгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОН М" про стягнення грошових коштів згідно рахунку № 13/15-2/0013 від 29.02.2024 у розмірі 228 767,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

24.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.06.2017 року між Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (оператор газорозподільної системи, далі - оператор ГРМ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОН М" (споживач) було укладено договір №241063 розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), позивачу присвоєний персональний ЕІС-код 56XO0000NJS0G00O як суб`єкту ринку природного газу.

Відповідно до п. 7.2 цього договору оператор ГРМ має право, зокрема, перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об`єкті споживача, у порядку визначеному Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 05.05.2006 серія ЯЯЯ №567687 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.07.2024 №388999991, ТОВ «НЕОН М» є власником приміщення загальною площею 482,80 м2 у будівлі за адресою: м.Київ, вул. Антоновича (Горького), 88, літ.А.

В підписаній заяві-приєднанні визначені персоніфіковані дані комерційного вузла обліку газу (далі - ВОГ) та газоспоживаючого обладнання (далі - ГСО), змонтованого на об`єкті та підключеного до системи газопостачання, а саме:

1) в комерційному ВОГ встановлені засоби вимірювальної техніки (далі - ЗВТ):

- лічильник газу G4 RS/2001-2R зав.№2985786;

- лічильник газу G6 RS/5 LA зав.№3035718;

2) використовується ГСО:

- плита газова «ZANUSSI» 2 шт. (Q=2,78 м3/год. кожна, Q заг.=5,56 м3/год.)

- газова сковорода «NBRG810» = 1 шт. (Q=1,384 м3/год.)

- жарочна поверхня «PRGV» = 1 шт. (Q=1,328 м3/год.)

- пароконвекційна піч «FCS101GP» = 1 шт. (Q=5,5 м3/год.)

Загальна номінальна потужність ГСО складає 13,772 м3/год., режим роботи ГСО споживання природного газу - цілодобово сім днів на тиждень.

Згідно з підписаним акту розмежування, на балансі відповідача знаходяться усе газове обладнання (у тому числі два газових лічильника у складі комерційного ВОГ).

В розділі «Експлуатаційна відповідальність» акту розмежування відповідач взяв на себе зобов`язання відповідати за експлуатацію газових мереж та їх складових, забезпечувати їх належну експлуатацію згідно з чинним законодавством, зокрема Правилами безпеки систем газопостачання та Кодексом газорозподільних систем.

Позивач у позовній заяві зазначає, що в актах перевірки вузла обліку газу від 24.05.2019 №П-303/19 та від 21.02.2020 №С91/20 зафіксовано підписом представника ТОВ «НЕОН М», що відповідач зобов`язаний забезпечити чергову повірку лічильника газу G4 зав.№2985786 - не пізніше 27.10.2023.

Так, відповідач звернувся з листом №2022/к від 10.01.2024 до позивача, в якому просив направити представника Оператора ГРМ для пломбування вхідної засувки по вул.Антоновича 88-А.

За результатами перевірки 15.01.2024 комерційного ВОГ було встановлено порушення підпункту 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ з вини відповідача - пропущення строку періодичної повірки лічильника газу G4 зав.№2985786 (строк повірки закінчився 27.10.2023), про що складено акт про порушення №0013 та акт №Ч011 контрольного огляду ЗВТ.

Позивач зазначає, що складені акти були підписані представником відповідача без зауважень, по одному примірнику кожного акту на місці їх складання вручено представнику відповідача.

Акт про порушення №0013 від 15.01.2024 був розглянутий 15.02.2024 на засіданні комісії з розгляду актів про порушення та задоволений повністю.

Відповідно до положень підпункту 1 пункту 4 глави 4 та пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, за результатами задоволення акту про порушення №0013 від 15.01.2024 здійснений акт-розрахунок №13/15-2/0013 від 29.02.2024 за розрахунковий період з 07:00 год. 28.10.2023 по 07:00 год. 01.02.2024, ціна природного газу склала 14 881,790 грн./тис.м3 газу.

Позивач стверджує, що обсяг необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу склав 12 810,2 м3 на загальну вартість 228 767,16 грн.

Згідно з приписами пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, позивачем було направлено відповідачу цінною кореспонденцією (з описом вкладення) рахунок на оплату №13/15-2/0013 від 29.02.2024 із супровідним листом від 18.03.2024 №1349/28.

Як зазначає позивач, відповідач в установленому порядку та строки рахунок №13/15-2/0013 не оплатив та не вжив заходів до врегулювання порядку та умов оплати рахунку.

Позивач направив 19.09.2024 вимогу (вих.№4229/09-3) відповідачу про сплату заборгованості на суму 228 767,16 грн. Відповідач не отримав зазначену вимогу, суму заборгованості не оплатив.

Таким чином, за твердженнями позивача, несплачена сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 228 767,16грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Як вище згадувалось, правовідносини між позивачем та відповідачем склались на підставі Типового договору розподілу природного газу, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498, шляхом підписання заяви-приєднання (договір), згідно якого Акціонерне товариство "Київгаз" є оператором ГРМ, а Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕОН М" - споживачем.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема, умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу; доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу); доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу, визначені Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), затвердженим постановою №2494 від 30.09.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 4 гл.1 р. І Кодексу ГРС терміни вживаються у таких значеннях: комерційний вузол обліку/комерційний ВОГ - вузол обліку природного газу, організований відповідно до вимог цього Кодексу для комерційного обліку природного газу при визначенні об`єму (обсягу) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку; контрольний огляд вузла обліку - виконання комплексу робіт з метою візуального обстеження цілісності ЗВТ (корпусу, скла, кріплення, з`єднання тощо), цілісності встановлених згідно з актом про пломбування пломб та наявності відбитків їх тавр, зняття показань ЗВТ, а також з метою виявлення без використання спеціальних технічних засобів та/або часткового демонтажу будівельних конструкцій чи оздоблювальних матеріалів несанкціонованого втручання в роботу ГРМ та/або ЗВТ/лічильника газу; оператор газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Відповідно до п.п.1, 2 гл. 6 р. X Кодексу ГРС власник комерційного ВОГ або суб`єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ). Технічне обслуговування елементів комерційного ВОГ, зокрема здійснення ревізії запірних пристроїв та фільтрів, повірки та ремонту ЗВТ, проводить власник цього комерційного ВОГ або суб`єкти господарювання, що здійснюють його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, згідно з експлуатаційними документами в спеціалізованих сервісних центрах. Протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових оператор ГРМ та споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) проводять такі спільні дії: контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу); перевірку комерційного ВОГ та його складових відповідно до вимог цього Кодексу, зокрема контрольний огляд вузла обліку; монтаж/демонтаж ЗВТ на повірку (періодичну, позачергову, експертну), експертизу та/або ремонт. Контрольний огляд вузла обліку здійснюється оператором ГРМ за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців.

За підсумками перевірки комерційного ВОГ та за умови відсутності зауважень представник оператора ГРМ на місці перевірки повинен згідно п.6 гл.9 р. X Кодексу ГРС скласти відповідний акт обстеження/акт контрольного огляду вузла обліку (по одному екземпляру для кожної сторони), що має бути підписаний споживачем.

За змістом гл. 6 р. X Кодексу ГРС позаштатний режим роботи комерційного ВОГ, зокрема, включає: 1) витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів, датчиків тиску і температури тощо; 2) відсутність зміни показань лічильника газу (обчислювача або коректора об`єму газу), загальмованість або рух з ривками зчитувального механізму при фактичній витраті (споживанні) природного газу; 3) наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу чи іншого ЗВТ; 4) індикація або наявність повідомлень про порушення в роботі ЗВТ, в тому числі про необхідність зміни елементів живлення; 5) забруднення або відкладання осадів, потрапляння сторонніх предметів до внутрішньої порожнини вимірювального трубопроводу або лічильника газу чи на робочі поверхні первинних перетворювачів; 6) інші ознаки порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ, які можуть вплинути на результати вимірювання.

Якщо внаслідок позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об`єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, розрахунок необлікованих (облікованих частково) об`ємів природного газу за період несправності комерційного ВОГ чи його складових здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 гл. 9 р. Х Кодексу ГРС у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про: 1) пошкодження пломб; 2) пошкодження ЗВТ (лічильника газу); 3) наявність зміни параметрів параметризації обчислювача чи коректора об`єму газу; 4) непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проектній документації або умовам договору; 5) наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; 6) наявність несанкціонованого газопроводу; 7) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу).

Розрахунок необлікованого або облікованого частково об`єму природного газу внаслідок порушення здійснюється за наявності акта про порушення та у порядку, визначеному в розділі XI цього Кодексу.

Главою 2 розділу ХІ Кодексу ГРС визначено види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування, зокрема, до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як "не з вини споживача"), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, належать: 1) пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно; 2) фіксація коректором чи обчислювачем об`єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об`єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; 3) виявлення помилок в конфігурації даних обчислювача об`єму газу, що були введені при його первинному програмуванні, чи в протоколі параметризації (діаметр газопроводу звужуючого пристрою, кількість імпульсів, параметрів ФХП тощо), внаслідок чого об`єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; 4) перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо (п. 3 гл. 2 р. ХІ Кодексу ГРС).

За приписами гл.5 р.XI Кодексу ГРС, у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.

Судом встановлено, що факт роботи ВОГ відповідача в позаштатному режимі у спірний період зафіксований проведеною позивачем перевіркою, оформленою актом про порушення №0013 від 15.01.2024 та акт №Ч011 контрольного огляду ЗВТ, який задоволено у рішенні Комісії від 15.02.2024, в якому відповідачу донараховано 12 810,2 м3 природного газу на загальну вартість 228 767,16 грн.

За змістом абз. 2 п. 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС споживач має право оскаржити об`єм та/або вартість донарахованого природного газу в судовому порядку і ТОВ "НЕОН М" скористалось таким правом, оскарживши рішення Комісії від 15.02.2024 до господарського суду.

Так, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОН М» зверталось до суду із позовною заявою до АТ «Київгаз» про визнання недійним та скасування рішення комісії з розгляду акту про порушення №0013 від 15.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №911/1162/24 позовну заяву ТОВ «НЕОН М» до АТ «Київгаз» про визнання недійним та скасування рішення залишено без розгляду за пунктом 4 частини 1 статті 226 ГПК України.

Відповідно до положень підпункту 1 пункту 4 глави 4 та пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, за результатами задоволення акту про порушення №0013 від 15.01.2024 здійснений акт-розрахунок №13/15-2/0013 від 29.02.2024 за розрахунковий період з 07:00 год. 28.10.2023 по 07:00 год. 01.02.2024, ціна природного газу склала 14 881,790 грн./тис.м3 газу.

Отже, судом встановлено, що обсяг необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу склав 12 810,2 м3 на загальну вартість 228 767,16 грн.

Згідно з приписами пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, позивачем було направлено відповідачу рахунок на оплату №13/15-2/0013 від 29.02.2024 із супровідним листом від 18.03.2024 №1349/28.

Водночас, відповідач в установленому порядку та строки рахунок №13/15-2/0013 не оплатив та не вжив заходів до врегулювання порядку та умов оплати рахунку.

Позивач направив 19.09.2024 вимогу (вих.№4229/09-3) відповідачу про сплату заборгованості на суму 228 767,16 грн.

Суд зазначає, що правильний розрахунок вартості послуг постачання природного газу є достатнім доказом для визначення вартості необлікованого природного газу, а доведені в судовому порядку порушення Кодексу ГРС є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення вартості донарахованого об`єму природного газу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача нарахування (донарахування) вартості обсягів спожитого природного газу за номінальною потужністю в розмірі 228 767,16 грн, які за своєю правовою природою не є оперативно-господарською санкцією, розраховані позивачем вірно і підлягають задоволенню.

З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 228 767,16 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОН М" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 88, літ. А, ідентифікаційний код 23712016) на користь Акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука; ідентифікаційний код 03346331) грошові кошти у розмірі 228 767 (двісті двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят сім) грн 16 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 431 (дві тисячі чотириста тридцять одна) грн 52 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.01.2025

Суддя І.О. Андреїшина