Ухвала

від 15.01.2025 по справі 910/11487/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.01.2025Справа № 910/11487/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" про відвід судді Удалової О.Г. від розгляду справи №910/11487/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг"

до Національного банку України

про стягнення 617 095,88 грн

Без виклику представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11487/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" до Національного банку України про стягнення 617 095,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

18.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, а також клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

28.10.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

04.11.2024 від відповідача надійшло клопотання про призначення у даній справі експертизи.

05.11.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 18.11.2024, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

15.11.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення та проведення судової будівельно-технічної експертизи. У запереченнях на клопотання відповідача позивач вказує, що відповідач після отримання від позивача актів не заявив зауваження проти їх підписання.

18.11.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.11.2024.

Ухвалою суду від 28.11.2024 (повний текст якої підписано 07.01.2025) суд призначив у справі № 910/11487/24 судову експертизу, проведення якої доручив експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Сім`ї Бродських, 6, м. Київ, 03057), а також зупинив провадження у справі на час проведення експертизи.

13.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" надійшла заява про відвід судді Удалової О.Г. від розгляду даної справи, яка мотивована тим, що суддя ухиляється від прийняття рішення згідно з позовними вимогами позивача, затягуючи розгляд справи та штучно змінюючи предмет доказування, у зв`язку з чим позивачем дії судді Удалової О.Г. розцінюються як упереджені та протиправні, а її рішення викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 визнано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" про відвід судді Удалової О.Г. від розгляду справи № 910/11487/24 необґрунтованою; матеріали справи № 910/11487/24 та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" про відвід судді від розгляду справи № 910/11487/24 передано уповноваженій особі для вирішення питання щодо визначення складу суду для розгляду вказаної заяви.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" про відвід судді Удалової О.Г. від розгляду справи № 910/11487/24 передано на розгляд судді Андреїшиній І.О.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" про відвід судді Удалової О.Г. від розгляду справи № 910/11487/24, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Подана заява мотивована тим, що суддя ухиляється від прийняття рішення у даній справі, затягуючи розгляд справи та штучно змінюючи предмет доказування, у зв`язку з чим позивачем дії судді Удалової О.Г. розцінюються як упереджені та протиправні, а її рішення викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

На переконання позивача, предметом доказування у даній справі є спір щодо порушення зобов`язання за договором № 107678 від 28.05.2024 в частині прийняття послуг відповідачем та підписання останнім у встановлений договором строк акту про приймання-передавання наданих послуг у повному обсязі, підписаного зі сторони позивача, а отже, порушення НБУ зобов`язання щодо строків прийняття послуг та здійснення розрахунку за надані послуги, у зв`язку з чим дослідження обставин, які входять до предмета доказування, та їх встановлення не потребує спеціальних знань, визначається судом самостійно. Таким чином, заявник переконаний, що суддя Удалова О.Г. ухиляється від прийняття рішення за позовними вимогами позивача, затягуючи розгляд справи, самостійно змінюючи предмет доказування.

Також заявник зазначає, що 28.11.2024 суддя Удалова О.Г. після виходу з нарадчої кімнати оголосила вступну та резолютивну частини ухвали про призначення судової експертизи та про зупинення провадження по справі № 910/11487/24, але повний текст було складено 07.01.2024. Даний факт, на думку заявника, свідчить про штучне затягування строків розгляду справи, оскільки строк у п`ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали зріс до сорока днів.

Вказана заява подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" з посиланням на приписи п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Підстави для відводу судді визначені процесуальним законодавством України.

Положеннями статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Кожен суддя об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов`язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Незважаючи на те, що безсторонність, зазвичай, означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. В цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.

Таким чином, правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться, тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має отримати відвід. Йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві судді мають викликати в громадськості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява № 7577/02) від 03.05.2007, суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п.1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).

У рішенні в справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію суд вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Білуха проти України", пункт 52).

В рішенні у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02) від 9 листопада 2006 року сказано: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів.

Отже, при розгляді справ суддя керується саме нормами чинного господарського процесуального законодавства, засадами здійснення господарського судочинства та дотримується вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого розгляду спору.

Як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" в заяві про відвід, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 встановлено, що замовником (відповідачем) надавався чіткий перелік зауважень, які позивачеві необхідно усунути. Проте, у вказаній ухвалі такі відомості відсутні. Натомість, міститься короткий виклад обставин, на які відповідач посилається в заявах по суті, клопотаннях, заперечуючи проти обґрунтованості позовних вимог в заявленому до стягнення розмірі.

У даному випадку суд зазначає, що заперечення заявника з процесуальних питань можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду у даній справі, однак не можуть бути підставою для відводу.

Одночасно, господарський суд звертає увагу на те, що судом не беруться до уваги посилання заявника на постанови Вищого господарського суду України, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Так, до 15 грудня 2017 року, до впровадження в Україні масштабної судової реформи, яка включала внесення змін до Конституції України та законів України, судом касаційної інстанції у цій категорії спорів був Вищий господарський суд України. Цей суд розглядав питання застосування чинного на той час законодавства, котре регулювало питання, що становлять предмет спору. Зокрема, у постанові від 04 лютого 2010 року Вищий господарський суд України у справі № 05/47-09(16/179-07) з предметом позову про стягнення з учасника на користь товариства невнесеної частки до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю у зв`язку з невиконаннямрішення загальних зборів учасників товариства та вимог законодавства зробив висновок, що "збільшення статутного капіталу вже існуючого товариства шляхом внесення додаткових вкладів учасниками є, скоріше, їх правом, а не обов`язком. Таке право реалізується шляхом прийняття відповідного рішення зборами товариства, які вправі самостійно визначати розмір, форму і порядок внесення учасниками додаткових вкладів. Законодавством не передбачений обов`язок товариства на стягнення несплаченої учасниками товариства суми внесків. Відповідне рішення щодо такого стягнення загальними зборами не приймалось".

Таким чином, висновки у постановах Вищого господарського суду України не підлягають обов`язковому врахуванню відповідно до статті 236 ГПК України.

Стосовно посилань заявника на наявність іншої справи за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" про стягнення грошових коштів, суд зазначає, що подання вказаного позову та відкриття провадження у вказаній справі № 910/14991/24 відбулось після постановлення ухвали від 28.11.2024 у даній справі № 910/11487/24.

Доводи позивача про те, що суддя Удалова О.Г не встановила факт зловживання процесуальними правами з боку відповідача, суд визнає необґрунтованими та недоведеними, з огляду на те, що подання відповідачем відзиву на позов, заявлення клопотання про проведення експертизи за наявності заперечень щодо обсягів та якості наданих послуг є правом учасника справи та не може розцінюватись як зловживання процесуальними правами.

Крім того, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" на те, що суд під час розгляду даної справи змінив предмет доказування на інший, який, за твердженням заявника, не має нічого спільного з позовними вимогами та який сприятливий для відповідача, що свідчить про те, що суд заявив про відсутність наміру розглядати позовні вимоги позивача та має намір відмовити в їх задоволенні, а отже, потенційно вже виніс таке рішення, є безпідставними та не підтверджені документально

Щодо тверджень заявника про те, що суддя Удалова О.Г. при винесенні ухвали про зупинення провадження у справі та призначення експертизи від 28.11.2024 (повний текст ухвали складено 07.01.2025) порушила норми ч. 6 ст. 233 ГПК України, що свідчить про штучне затягування строків розгляду справи, суд зазначає наступне.

Слід зазначити, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17).

Самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Порушення суддею Удаловою О.Г. строків складення повного тексту ухвали не є підставою для висновку про упередженість судді стосовно позивача.

Більше того, судом враховано, що для збереження прав учасників справи щодо можливості оскаржити вказану ухвалу, як в частині призначення експертизи, так і в частині зупинення провадження, судом проставлено дату фактичного складання та підписання судового документу.

Згідно з ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Дослідивши зміст поданої заяви про відвід судді, судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували упередженість та необ`єктивність судді Удалової О.Г., безпосередньо та однозначно вказували на її упереджене ставлення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" або особисту прихильність до інших учасників справи.

За таких обставин, з огляду на те, що заявником не надано суду доказів на підтвердження неупередженості судді в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" про відвід судді Удалової О.Г. від розгляду справи №910/11487/24 є необґрунтованою, що є підставою для відмови у її задоволенні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 35, 36, 38, 39, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" про відвід судді Удалової О.Г. від розгляду справи №910/11487/24 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили 15.01.2025 та оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Андреїшина