Рішення

від 14.01.2025 по справі 911/2979/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. м. Київ

Справа № 911/2979/24

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю ЕНД ТІ ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМТЕЛ», ОСОБА_1 про стягнення 191 856грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю ЕНД ТІ ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ» (далі позивач, ТОВ «Ю Енд Ті Трейдінг Компані») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМТЕЛ» (далі - відповідач 1, ТОВ «Ромтел»), ОСОБА_1 (далі - відповідач 2, ОСОБА_1 ) та просить стягнути з відповідачів 1, 2 солідарно неустойку у розмірі 191856грн, нараховану за період з 18.10.2023 по 20.01.2024.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем 1 зобов`язань за договором №779 від 14.09.2023 оренди майна в частині повернення об`єкту оренди після закінчення строку дії договору та сплати неустойки, за виконання якого відповідачем 1 поручився відповідач 2 ОСОБА_1 на підставі договору поруки від 14.09.2023. При цьому, відповідач 2 на вимогу не виконав відповідних зобов`язань за відповідача 1 (а.с.1-5).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2024: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.41-42).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 1 11.11.2024 о 18:43, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.44-45).

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), є видом судового рішення.

В силу п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Поряд з цим, абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України установлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою позивачу та відповідачу 1 наступного робочого дня 12.11.2024.

Копія ухвали від 11.11.2024 направлена відповідачу 2 рекомендованим поштовим відправленням №0600981926533, яке повернуто з довідкою від 05.12.2024 відділенням поштового зв`язку м. Бровари, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.45-49). Адреса, за якою відповідачу 2 направлено копію вказаної ухвали, відповідає його адресі з Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до відповіді від 05.11.2024 №887243 (а.с.40); іншої адреси відповідач 2 суду не повідомив.

Окрім того, ухвала від 11.11.2024 направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 11.11.2024, зареєстрована у реєстрі 11.11.2024 за №122921894 та оприлюднена 12.11.2024.

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, відповідач 1 не скористався правом на подання відзиву; із заявою про поновлення встановленого законом строку для подання відзиву відповідач не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Від відповідача 2 до прийняття рішення у даній справі відзиву на позов судом не отримано.

Граничний строк розгляду даної справи, встановлений ч.1 ст.248 ГПК України, закінчився.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

14.09.2023 між ТОВ «Ю Енд Ті Трейдінг Компані» (далі орендодавець) та ТОВ «Ромтел» (далі - орендар) укладено договір №779 оренди майна (а.с.7-10; далі договір).

Відповідно до п.1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар - прийняти в строкове платне користування визначене договором обладнання та сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Найменування та ідентифікаційні даній майна, що орендується: екскаватор TAKEUCHI ТВ016 шасі - 11619764 двигун - 43169 (пп.1.2.1 п.1.2 договору).

Згідно з п.3.1 договору майно, що орендується, повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 5 робочих днів з моменту здійснення орендарем сплати орендної плати в порядку, визначеному пп.5.3.1 договору.

Пунктами 3.2, 3.3 договору сторонами узгоджено, що: передача майна, що орендується, в оренду здійснюється сторонами за актом прийому-передачі майна (додаток №1), довіреності (додаток №2) та наказу (додаток №3); передача майна в оренду відбувається на складі орендодавця, який знаходиться за адресою: м. Київ, Електриків, 21-ф.

Положеннями п.п.4.1,4.2 договору закріплено, що: майно, що орендується, вважається переданим орендареві з дати підписання акту прийому-передачі майна (додаток №1); строк оренди складає 30 днів з дати прийняття майна, що орендується, за актом передання-приймання; строк оренди за даним договором не підлягає поновленню на новий строк на підставі статті 764 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до п.5.1 договору розмір орендної плати визначається наступним чином:

-ставка орендної плати на 1 добу, при ліміті часу експлуатації майна не більше однієї зміни - 8 годин за добу, складає 1 199,1грн, включаючи ПДВ 199,85грн (пп.5.1.1);

-загальна попередня сума орендної плати за весь строк оренди майна (включаючи додаткове обладнання) складає 35 973грн станом на 14 вересня 2023 р., включаючи ПДВ; загальний розмір місячної орендної плати визначається шляхом множення розміру орендної плати за 1 добу (з ПДВ) на загальну кількість календарних днів у місяці, у якому орендується обладнання (пп.5.1.2);

-після повернення майна орендодавець перевіряє загальну кількість годин експлуатації майна і визначає наявність позитивної різниці між фактичною кількістю годин експлуатації майна і лімітованою кількістю годин експлуатації майна (лімітована кількість годин визначається шляхом множення кількості діб оренди майна на 8 годин); наявна позитивна різниця в годинах підлягає додатковій оплаті орендарем за ставкою 149,89грн, включаючи ПДВ 24,98грн, за годину (пп.5.1.3).

Підпунктом 5.3.1 п.5.3 договору сторонами узгоджено, що сума орендної плати підлягає оплаті протягом двох діб з дати отримання рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця.

У разі продовження строку оренди та несвоєчасної її оплати, період затримки оплати тарифікується в подвійному розмірі за кожний день затримки оплати, що складає 2 398,2грн за добу (пп.5.3.2 п.5.3 договору).

Згідно з п.8.1 договору визначено, що після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягом 1-го робочого дня повернути майно, що орендується, орендодавцю разом з додатковим обладнанням (якщо таке бралося в оренду) за актом повернення майна з оренди.

Сторонами у п.8.4 договору закріплено, що якщо орендар своєчасно не виконує зобов`язання щодо повернення майна орендодавцю, то орендар зобов`язаний здійснити оплату орендодавцю за кожну добу затримки повернення майна суму орендної плати, визначену орендодавцем відповідно до розділу 5 договору та помножену на коефіцієнт 2; сплата визначеним даним пунктом платежів повинна бути проведена орендарем орендодавцю протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку орендодавцем (пп.8.4.2).

Майно, що орендується, вважається поверненим тільки після підписання акту повернення майна (додаток №4) та акту технічного огляду (додаток №5); до моменту підписання сторонами акту повернення майна (додаток №4) та акту технічного огляду (додаток №5) орендна плата нараховується у повному обсязі на умовах, визначених даним договором; орендар зобов`язаний повернути техніку до 12.00 годин, а у разі повернення техніки після 12.00, нараховується вартість оренди як за повний день оренди (зміна 8 годин) (п.8.6 договору).

Разом з цим, п.8.7 договору визначено, що якщо майно, яке орендується, після закінчення строку оренди було фактично доставлено на склад орендодавця, але орендар не направив уповноваженого представника для складання акту повернення майна та акту технічного огляду, то орендодавець має право самостійно скласти такі акти, підписати їх зі своєї сторони та направити їх для підписання до орендаря; якщо орендар з якихось причин не підписав акт повернення майна та акт технічного огляду протягом 5-ти робочих днів з моменту їх отримання від орендодавця і не надав орендодавцю письмову мотивовану відмову, акт повернення майна та акт технічного огляду вважаються такими, що підписаний орендарем, а майно передане у стані, що зазначений в таких актах.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання сторонами (п.10.1 договору).

Виконання відповідачем зобов`язання, визначеного п.5.1 договору з попередньої оплати орендної плати за весь строк оренди майна підтверджується платіжною інструкцією від 15.09.2023 №448 на суму 35 973грн (а.с.13).

18.09.2023 сторонами підписано акт прийому-передачі №402, за яким позивач передав, а відповідач прийняв рухоме майно: TAKEUCHI ТВ016 шасі - 11619764 двигун 43169 (а.с.11). У зазначеному акті визначена контрольна дата повернення такого майна 17.10.2023.

Також, 18.09.2023 сторонами підписано акт технічного огляду №402, який не містить даних про дефекти в ході огляду обладнання в момент його передачі (а.с.12).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за основним договором між ТОВ «Ю Енд Ті Трейдінг Компані» (далі - кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель) укладено договір поруки від 14.09.2023 б/н (а.с.16-17; далі - договір поруки).

В силу за п.1.1 договору поруки поручитель на добровільних засадах поручається перед кредитором за виконання зобов`язань ТОВ «Ромтел» (далі - боржник) за договором, передбаченим ст.2 договору (далі основний договір), щодо оплати вартості наданих послуг за договорами оренди майна в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, неустойки, процентів, відшкодування збитків.

Під основним договором в цьому договорі розуміють договір оренди майна: 000000779 від 14.09.2023 укладений між кредитором (в основному договорі іменується «орендодавець») та боржником (в основному договорі іменується «орендар» (п.2.1 договору поруки).

Відповідно до п.3.1 договору поруки поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником зобов`язань за основним договором, самостійно виконати зазначені зобов`язання боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк, що не перевищує 3 банківських днів, з дня одержання повідомлення від кредитора про порушення боржником взятих на себе зобов`язань за основним договором.

Згідно з п.4.1 договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором, зокрема, включає в себе обов`язок сплатити кредитору неустойку за порушення основного зобов`язання боржником (зобов`язання зі сплати неустойки).

В силу п.п.5.1-5.4 договору поруки: відповідальність поручителя настає з моменту порушення основного зобов`язання; кредитор звертається до поручителя не раніше наступного дня після настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання повністю або частинами, якщо основне зобов`язання не було виконане; у випадку невиконання (неналежного виконання) основного зобов`язання поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому кредитор має право вимагати від поручителя виконання як основного зобов`язання, так і зобов`язання з відшкодування шкоди, зобов`язання зі сплати неустойки, зобов`язання зі сплати процентів за прострочення виконання; поручитель зобов`язується виконати свої зобов`язання відповідно до цього договору не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та припиняє свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов`язання; при цьому, сторони констатують, що строк закінчення цього договору не вказується ним конкретно, так як він визначається моментом повного погашення заборгованості боржником по основному договору (п.8.1 договору поруки).

17.10.2023 відповідач перерахував позивачу 35 973грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.10.2023 №514 із зазначенням у призначенні платежу, що оплата здійснюється за оренду на підставі рахунку №624 від 16.10.2023 (а.с.14). Позивач вказує, що відповідний платіж зарахований ним в якості оплати неустойки, нарахованої за час прострочення повернення майна за договором.

До матеріалів справи позивачем долучено акт повернення від 20.01.2024 №402/1, який підписаний лише позивачем, у якому зазначені: дата та час повернення майна - 20.01.2024 об 11:00; назва рухомого майна - TAKEUCHI ТВ016 шасі - 11619764 двигун 43169 (а.с.15).

13.10.2024 позивач звернувся з вимогою від 11.10.2024 вих.№1110/24 про виконання грошового зобов`язання до ТОВ «Ромтел» та ОСОБА_1 у якій вимагав від відповідачів сплатити неустойку у вигляді подвійної орендної плати за час прострочення повернення майна за договором від 14.09.2023 №779 у період з 18.10.2023 по 20.01.2024 у розмірі 191 856грн (а.с.18-19). Направлення 13.10.2024 вказаної вимогу підтверджено: відповідачу 1 - ТОВ «Ромтел» - поштовою накладною №0305800027590, описом вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною (а.с.21); відповідачу 2 ОСОБА_1 поштовою накладною №0305800018167, описом вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною (а.с.22).

Доказів вручення таких відправлень відповідачам не надано, водночас, як вбачається з відомостей з вебсайту АТ «Укрпошта», поштові відправлення за №№0305800027590, 0305800018167 вручені адресатам 22.10.2024 (а.с.50-51).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідачів солідарного обов`язку сплатити на користь позивача неустойку у розмірі подвійної орендної плати за час користування майном після закінчення строку оренди.

Заявлені вимоги є частково мотивованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, як установлено ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди.

В силу з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною 3 цієї статі визначено, що об`єктом оренди може бути, у т.ч., інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Як визначено ч.ч.1, 4 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством; строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).

Так, ст.759 ЦК України визначено, що: за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.762 ЦК України установлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Разом з тим, як визначено ч.1 ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Водночас, ст.181 ГК України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст.6 ЦК України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони, з урахуванням положення ст.ст.6 та 627 ЦК України, п.4.2 договору відступили від звичайних умов договору оренди, зокрема, закріпленого ст.764 ЦК України положення про поновлення договору за мовчазною згодою орендодавця, включивши до укладеного договору спеціальну умову, відповідно до якої строк оренди не підлягає поновленню на підставі ст.754 ЦК України, однак передбачили п.4.3 договору можливість зміни строку оренди за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.

Відповідно до ч.1 ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В силу ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Зважаючи на узгоджені сторонами умови договору, не встановлення судом факту укладення додаткової угоди у формі, у який укладено договір, простій письмовій, закінчення строку оренди через 30 днів з дати прийняття орендованого майна за актом прийому-передачі 18.09.2023, строк оренди закінчився 17.10.2023 .

Водночас, відповідач 1, всупереч умовам п.8.1 договору майно протягом одного робочого дня з дня закінчення строку оренди не повернув.

Як визначено ч. 1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі;

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України).

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №910/7113/21 неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, обов`язок орендододавця сплатити за кожну добу затримки повернення майна суму орендної плати, визначену відповідно до розділу 5 договору та помножену на коефіцієнт 2, встановлений і за взаємною згодою п.8.4.1 договору.

Відповідач під час розгляду справи не надав доказів повернення об`єкта оренди в іншу дату, аніж вказана у акті, який підписав лише позивач 20.01.2024 о 11:00.

Частиною 1 ст.612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином суд дійшов висновку, що у відповідача, який прострочив виконання зобов`язання з повернення об`єкта оренди після закінчення строку оренди протягом 1 робочого дня, з 19.10.2023 виник обов`язок зі сплати позивачу передбаченої законом неустойки до дня повернення об`єкта оренди.

При цьому, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів солідарно неустойки, яка нарахована за час прострочення повернення об`єкта оренди з наступних підстав.

Частиною 1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки: поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. При цьому, ч.2 цієї статті порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.ч.1-2 ст.554 ЦК України визначено, що: у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи положення наведених норм, умови договору поруки, зважаючи на факт порушення відповідачем 1 зобов`язань за договором оренди в частині своєчасного повернення об`єкту оренди після закінчення строку дії договору, за виконання якого поручився відповідач 2, вимоги щодо стягнення з відповідачів солідарно неустойки за час прострочення повернення майна є обґрунтованими.

Однак, відповідні вимоги підлягають задоволенню лише в частині з наступних підстав.

У даній справі відповідач не надав доказів повернення майна, доказів направлення/вручення відповідачу позивачем акту, який ним підписано одноособово, про повернення майна не надано, хоча п.8.7 договору передбачено право орендодавця скласти такий акт та направити для підписання орендарю і у випадку не надання мотивованої відмови від підписання такий акт вважався б підписаним орендарем.

Водночас, відповідачами не надано і доказів повернення майна раніше вказаної позивачем дати 20.01.2024.

Враховуючи період прострочення повернення об`єкта оренди, судом встановлено, що неустойка у вигляді подвійної орендної плати, яка заявлена до стягнення, розрахована позивачем без врахуванням положень п.п.8.1 та 8.6 договору.

Так, позивачем заявлено до стягнення солідарно з відповідачів неустойку за період з 18.10.2023 по 20.01.2024. Разом з цим, позивач нараховуючи неустойку з 18.10.2023, не врахував, що у відповідача 1, в силу положень п.8.1 договору, 18.10.2023 лише виникає обов`язок повернути об`єкт оренди, а оскільки повернення орендарем майна відбулось до 12:00 20.01.2024 об 11:00, як зазначив у акті сам позивач, в силу положень п..8.6 договору, за відповідний день - 20.01.2024 позивач вже не може нараховувати неустойку, оскільки це суперечить умовам укладеного сторонами договору.

Таким чином, позивач міг нараховувати неустойку лише за період з 19.10.2023 по 19.01.2024.

За розрахунком суду, за період з 19.10.2023 по 19.01.2024 розмір неустойки у розмірі подвійної орендної плати складає 223 032,6грн (35973/30*2*93).

Однак, враховуючи, що позивач просить стягнути з відповідачів 187 059,60грн, з урахуванням платежу, здійсненого відповідачем 17.10.2023 у розмірі 35 973грн, який зарахований позивачем в рахунок оплати неустойки, з відповідачів підлягає стягненню солідарно 187 059,60грн. При цьому, у даній справі не надано доказів наявності між позивачем та відповідачем 1 спору щодо зарахування відповідної оплати в рахунок сплати неустойки, а обов`язку сплачувати оренду плату у відповідний період у відповідача 1 вже не було, оскільки строк, на який переданий об`єкт в оренду, припинився.

За встановлених обставин, вимоги позивача про стягнення з солідарно з відповідачів неустойки суд задовольняє у розмірі 187 059,6грн; у задоволенні вимог в частині стягнення 4 796,4грн неустойки суд відмовляє.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 3 028грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідачів - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2 952,25грн /187 056,6 * 3 028: 191 856/ по 1476,12грн з кожного.

Окрім того, позивач заявив про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000грн (а.с.3).

Суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що установлено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений: постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19; постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі № 910/13060/21, 17.01.2023 у справі № 922/4812/21, 09.01.2024 у справі №922/1253/23, 17.01.2024 у справі №910/2158/23; додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, 27.02.2024 №922/1075/23, 16.09.2024 №922/3611/23; постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позовній заяві, позивач заявив, що його витрати на професійну правничу допомогу становлять 6 000грн (а.с.3-4).

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази:

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2910/10 (а.с.29);

договір від 24.09.2024 №24/0924-1Д про надання правової допомоги, укладений між позивачем (далі клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ФАКТОР ПРАВА» (далі АО, виконавець) (далі договір; а.с.23-28);

ордер від 23.10.2024 АІ №1732534, виданий АО адвокату Пшенько С.М. на надання правничої допомоги позивачу (а.с.31);

платіжна інструкція від 24.09.2024 №2479 на суму 6 000грн, у якій в графі «призначення платежу» вказано: «оплата послуги з надання правової допомоги, згідно договору №24/0924-1Д від 24 вересня 2024 р. без ПДВ» (а.с.30).

Згідно з п.1.1 договору виконавець зобов`язується надати правову допомогу клієнту щодо захисту його інтересів та представництву з питань: стягнення грошової заборгованості з ТОВ «Ромтел» та з громадянина України ОСОБА_1 (далі за текстом - боржники), яка виникла перед клієнтом в результаті невиконання умов договору оренди майна №779 від 14.09.2023, збитків, неустойки, штрафів, процентів та збитків від інфляції за користування чужими коштами (далі за текстом - борг), у тому числі з питань підготовки заяв, претензій, позовів, клопотань, відзивів на позови, відповідей на відзиви, заперечень, пояснень, апеляційних та касаційних скарг, відзивів на апеляційні та касаційні скарги, мирових угод, представництва в судових засіданнях.

Клієнт доручає, а виконавець, зобов`язується протягом дії даного договору надавати правову допомогу в тому обсязі та на тих умовах, що закріплені за взаємною згодою у даному договорі (п.1.2 договору).

Підпунктом 3.1.2 п.3.1, пп.3.2.1 п.3.2 договору визначено, що: виконавець зобов`язується надавати правову допомогу згідно даного договору якісно та вчасно; клієнт зобов`язується виплачувати виконавцю гонорари та відшкодувати витрати згідно умов цього договору та доповнень до нього.

Згідно з п.5.1 договору виконавець розпочинає надавати послуги за даним договором у день підписання договору; закінчення надання послуг за даним договором визначається моментом підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

За правову допомогу, що надається згідно з цим договором, клієнт зобов`язується сплатити виконавцю винагороду (гонорар) у розмірі за:

підготовку позовної заяви у розмірі 6 000грн;

участь у судових засіданнях суду першої інстанції із розрахунку 2000грн за одне судове засідання;

участь у судових засіданнях суду апеляційної інстанції із розрахунку 2000грн за одне судове засідання;

участь у судових засіданнях суду касаційної інстанції із розрахунку 2000грн за одне судове засідання;

підготовку апеляційних та касаційних скарг, відповідей на апеляційні та касаційні скарги, мирових угод із розрахунку 4000грн за один процесуальний документ;

підготовку та подання заяв про відкриття виконавчого провадження 1000грн;

підготовку адвокатського запиту із розрахунку 1000грн за один адвокатський запит;

підготовку будь-якого іншого процесуального документа, не обумовленого вище (заяви, претензій, клопотання, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення, пояснення, відзиву на апеляційну та касаційну скаргу, мирової угоди тощо) із розрахунку 2000грн за один процесуальний документ.

Винагорода виконавцю сплачується клієнтом на поточний рахунок виконавця в національній валюті України; зобов`язання з оплати винагороди виконавця, що передбачена даним договором, буде вважатись виконаним належним чином, коли суми грошових коштів будуть зараховані на рахунок клієнта (п.6.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.9.1 договору).

Під час розгляду справи позивач не надав доказів складання акту приймання-передачі наданих за договором послуг, як передбачено п.5.1 договору, а лише підтвердив оплату послуг за договором у розмірі 6 000грн, надавши платіжну інструкцію від 24.09.2024 №2479. Однак, такий договір передбачає надання послуг не лише в суді першої інстанції, але й в судах апеляційної та касаційної інстанцій, при цьому сам акт складається у день закінчення надання послуг, як свідчить п.5.1 договору. Поряд з цим, і детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, як передбачено ч.3 ст.126 ГПК України, позивач у даній справі не надав та не повідомив, що має намір подати такі докази після прийняття рішення у справі.

Разом з тим, сам факт не подання суду опису не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних витрат, враховуючи, що складання позовної заяви адвокатом підтверджується текстом такої позовної заяви, що підписана Пшенько С.М. як представником позивача.

У вирішенні питання щодо відшкодування позивачу відповідних витрат у розмірі 6 000грн, які позивач вже поніс на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.

Як визначено ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.126 ГПК України унормовано, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі №902/519/18, 21.01.2020 у справі №903/390/18, 21.01.2020 у справі №916/2982/16, 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, 03.04.2024 у справі №915/436/23, 30.04.2024 у справі №914/1508/23, додаткових постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21, 24.09.2024 у справі №910/13177/23, 23.10.2024 у справі №910/6224/23).

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19, 20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 924/746/22, 21.06.2023 у справі №908/3387/21, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №906/432/19, 21.02.2023 у справі №4/40/5022-387/2012, 02.03.2023 у справі №910/1864/21, 19.09.2023 у справі №905/1191/21, 06.11.2023 у справі №938/466/21; додаткові постанови Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 12.03.2024 у справі №910/3567/23, 05.03.2024 у справі №916/2266/22, 18.06.2024 у справі №910/466/22, 08.10.2024 у справі №907/878/23, 31.10.2024 у справі №912/2308/23).

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, 16.11.2022 у справі №922/1964/21; постанови Верховного Суду 16.11.2022 у справі №922/1964/21, 27.02.2024 у справі №916/2239/22, 05.03.2024 №912/3432/23, 15.05.2024 у справі №922/2738/21; додаткові постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, 12.07.2024 у справі №913/205/23).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч.5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №911/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У даній справі відповідачі не скористалися своїм правом та не подали заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки позивач не надав детального опису виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, суд може встановити об`єм фактично наданих послуг/виконаних робіт при надані правничої допомоги позивачу, виключно із матеріалів справи, що позбавляє суд можливості визначити повний обсяг відповідних робіт/послуг, які фактично надані, понесених витрат для з`ясування, того чи є такий обсяг співмірним витратам, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги,

Суд бере до уваги, що представником позивача адвокатом АО від імені позивача подано лише одну заяву по суті справи позов (а.с.1-5). Інші процесуальні документи в процесі розгляду даної справи не подавалися; судові засіданні не проводились та відсутні підставі вважати, що адвокат у процесі надання позивачу правової допомоги виконував які-небудь інші роботи чи надавав послуги, окрім складання такої позовної заяви.

Судом встановлено, що за підготовку позовної заяви узгоджена вартість гонорару складає 6 000грн.

Витрати на оплату гонорару за відповідну послугу суд вважає обґрунтованими, пропорційними до предмету та складності спору, обсягу поданих документів, поведінці сторін під час розгляду справи.

Однак, враховуючи, що позов задоволено лише частково, відповідні витрати мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 5849,90грн /187 056,6 * 6000: 191 856/ - по 2924,95грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМТЕЛ» (ідентифікаційний код 37495870; 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 243, кв. 189) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю ЕНД ТІ ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ» (ідентифікаційний код 30370549; 04211, м. Київ, пр-т. Івасюка Володимира, буд. 4, корп.1, оф. 5) 187 056,60грн неустойки.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 4 796,4грн неустойки.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМТЕЛ» (ідентифікаційний код 37495870; 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська , буд. 243, кв. 189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю ЕНД ТІ ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ» (ідентифікаційний код 30370549; 04211, м. Київ, пр-т. Івасюка Володимира, буд. 4, корп.1, оф. 5) 1 476,12грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором та 2924,95грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю ЕНД ТІ ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ» (ідентифікаційний код 30370549; 04211, м. Київ, пр-т. Івасюка Володимира, буд. 4, корп.1, оф. 5) 1 476,12грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором та 2924,95грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова