Рішення від 15.01.2025 по справі 911/2173/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2173/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» (09108, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, пр-т Незалежності, 135-а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССІТІ» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, бул. Олександрійський, буд. 20, кв. 12)

про стягнення 401636,63 грн. заборгованості за договором надання послуг № 03 від 24.01.2017 р., у тому числі - 378621,60 грн. основного боргу, 930,38 грн. пені, 12759,79 грн. інфляційних втрат, 9324,86 грн. 3% річних,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 157 від 04.07.2024 р. (вх. № 1154/24 від 14.08.2024 р.) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССІТІ» про стягнення 401636,63 грн. заборгованості за договором надання послуг № 03 від 24.01.2017 р., у тому числі - 378621,60 грн. основного боргу, 930,38 грн. пені, 12759,79 грн. інфляційних втрат, 9324,86 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 03 від 24.01.2017 р. в частині належної сплати вартості наданих послуг, передбачених цим договором, за період з травня по листопад 2023 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2024 р. вказану позовну заяву було залишено без руху; запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви № 157 від 04.07.2024 р. (вх. № 1154/24 від 14.08.2024 р.) шляхом: надання доказів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів; зазначення відомостей про наявність або відсутність електронних кабінетів учасників справи.

11.09.2024 р. до Господарського суду Київської області від КП Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» надійшла заява № 206 від 23.08.2024 р. (вх. № 9249/24 від 11.09.2024 р.) на виконання ухвали суду від 19.08.2024 р., з якої вбачається, що недоліки позовної заяви № 157 від 04.07.2024 р. (вх. № 1154/24 від 14.08.2024 р.), зазначені в ухвалі суду, були усунуті.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за вказаною позовною заявою підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2024 р. було відкрито провадження у справі № 911/2173/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті спору.

Копію ухвали від 17.09.2024 р. про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог процесуального закону, було надіслано позивачу до електронного кабінету в системі ЄСІТС (доставлено 17.09.2024 р. о 16:47), а відповідачу - засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованими листами з повідомленням №0600964787848, № 0600964805684.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення №0600964805684 про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 17.09.2024 р. отримав 24.09.2024 р.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи з викликом сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов КП «Тролейбусне управління» до ТОВ «ТРАНССІТІ», всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України), й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

24.01.2017 р. між КП Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» (виконавець) та ТОВ «ТРАНССІТІ» (замовник) був укладений договір про надання послуг № 03 (далі - договір), відповідно до умов цього договору замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) зобов`язується надати наступні послуги: передрейсовий та післярейсовий контроль технічного стану транспортних засобів замовника згідно додатку № 1, передрейсовий медичний огляд водіїв, шляхом укладання замовником прямих договорів із суб`єктами господарювання, які мають відповідні дозвільні документи, технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, інструктаж водіїв, тимчасове паркування транспортних засобів.

Відповідно до п. 4.1 договору сторони передбачили, що погоджений перелік та вартість послуг оформлюється додатком до цього договору.

Передача послуг виконавцем та приймання замовником оформлюється актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг (п. 4.2 договору).

Оплата замовником послуг, що надаються виконавцем, здійснюється після підписання акту виконаних робіт в триденний термін (п. 4.3 договору).

Права та обов`язки сторін сторони визначили у розділі 3 договору, зокрема, відповідно до п. 3.2 договору замовник зобов`язався своєчасно оплачувати виконавцю вартість послуг, що надаються за цим договором.

Пунктом 4.4 цього договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати замовником послуг виконавця згідно з п. 4.2 та п. 4.3 цього договору замовник перераховує на користь виконавця, окрім оплати за надані послуги, пеню в розмірі 0,5 % від загальної суми боргу за кожний день прострочення оплати послуг.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і укладається на термін до 31.12.2017 р., з подальшою його пролонгацією (п.п. 9.1.1, 9.1.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, в додатку № 1 від 24.01.2017 р. до договору сторони погодили перелік транспортних засобів, яким дозволено заїзд на територію по вул. Леваневського, 135А у м. Біла Церква для проходження передрейсового та післярейсового технічного стану, медичного огляду водіїв, та тимчасового паркування, а у додатку № 2 від 24.01.2017 р. до договору перелік та вартість послуг.

У подальшому, в додатках № 2, № 3, № 4, № 5 та № 6 до договору, копії яких були надані до суду позивачем, сторони визначали вартість паркування за місяць. Зокрема, в додатку № 6 від 31.08.2018 р. було погоджено загальну вартість послуг паркування за місяць, що складає 17400,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що рішенням Господарського суду Київської області від 03.08.2023 р. у справі № 911/810/23, що набрало законної сили, з ТОВ «ТРАНССІТІ» на користь КП Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» було стягнуто заборгованість, у тому числі - за договором про надання послуг № 03 від 24.01.2017 р. за період з лютого 2020 р. по квітень 2023 р. Поряд з цим, оскільки відповідач у подальшому неналежним чином виконує свій обов`язок зі сплати послуг, передбачених цим договором, то КП Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» просить стягнути з відповідача у даній справі за період з травня 2023 р. по листопад 2023 р. 378621,60 грн. основного боргу, 930,38 грн. пені, 12759,79 грн. інфляційних втрат, 9324,86 грн. 3% річних.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи слідує, що заявлену до стягнення суму основного боргу позивачем було визначено за спірний період, виходячи з щомісячних нарахувань в сумі 54088,80 грн.

Проте, жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що сторонами договору узгоджувалася така вартість послуг, що мала сплачуватися щомісяця, до матеріалів справи не надано.

Водночас, як вже зазначалось вище, відповідно до п.п. 4.2, 4.3 договору передача послуг виконавцем та приймання замовником оформлюється актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг. Оплата замовником послуг, що надаються виконавцем, здійснюється після підписання акту виконаних робіт в триденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання за договором № 03 від 24.01.2017 р. послуг позивач надав лише акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2024 р. на загальну суму 1614692,18 грн.

Суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 р. у справі №924/233/18.

Між тим, долучений до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків, хоч і містить підписи повноважних представників сторін, однак, по-перше, не підтверджений жодними первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт відповідно до п. 4.2 договору, по-друге, з наданого акту звірки неможливо встановити наявність саме заявленої до стягнення позивачем заборгованості (378621,60 грн.) станом на кінець листопада 2023 року.

Крім того, суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів підписання сторонами у спірному періоді актів відповідно до п. 4.2 договору, а також не містять інших доказів, які б свідчили про надання позивачем послуг, передбачених договором № 03 від 24.01.2017 р., на заявлену до стягнення суму 378621,60 грн.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 р. у справі № 910/5226/17 вказав, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Слід зазначити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Крім того, Верховним Судом неодноразово зазначалось, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягарі доказування обставин) покладається на особу, яка посилається на ці обставини (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 922/1163/18; від 29.08.2018 р. у справі № 909/105/15; від 29.08.2018 р. у справі № 910/23428/17; від 31.01.2018 р. у справі № 10/8763/17).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 р. у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 р. у справі № 924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У даному випадку, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів надання послуг відповідачу за період з травня 2023 р. по листопад 2023 р. за договором № 03 від 24.01.2017 р. на суму 378621,60 грн., у зв`язку з чим у задоволенні вимог про стягнення з відповідача основного боргу слід відмовити, так само як і у задоволенні вимог про стягнення 930,38 грн. пені, 12759,79 грн. інфляційних втрат, 9324,86 грн. 3% річних, як похідних від вимоги про стягнення основного боргу, оскільки позовні вимоги у даній справі є недоведеними та необґрунтованими.

У зв`язку із відмовою у позові, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір суд покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССІТІ» про стягнення 401636,63 грн. заборгованості за договором надання послуг № 03 від 24.01.2017 р., у тому числі - 378621,60 грн. основного боргу, 930,38 грн. пені, 12759,79 грн. інфляційних втрат, 9324,86 грн. 3% річних, відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.01.2025 р.

Суддя В.М. Бабкіна