Рішення

від 09.01.2025 по справі 914/2846/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2025 Справа № 914/2846/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КМД Фасад Солюшенс, м. Харків,

до відповідача: Приватного підприємства Інтер-Галич-Фасад, м. Львів,

про стягнення заборгованості у розмірі 49 445, 72 грн.

Cуддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Амбіцької І.О.

Представники учасників справи:

від позивача: Коваль В`ячеслав Анатолійович представник;

від відповідача: не з`явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю КМД Фасад Солюшенс звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Приватного підприємства Інтер-Галич-Фасад про стягнення заборгованості у розмірі 49 445, 72 грн за договором купівлі-продажу від 20.05.2019.

Ухвалою суду від 21.11.2024 відкрито провадження у справі № 914/2846/24 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 12.12.2024.

Ухвалою суду від 12.12.2024 розгляд справи відкладено на 09.01.2025 у зв`язку з неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.01.2025, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання 09.01.2025 повторно не з`явився, причин неявки не повідомив, ухвала, яка була скерована на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 09.01.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю КМД Фасад Солюшенс (надалі позивач, продавець) звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Приватного підприємства Інтер-Галич-Фасад (надалі відповідач, покупець) про стягнення заборгованості у розмірі 49 445, 72 грн за договором купівлі-продажу від 20.05.2019 (надалі договір).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами у спрощений спосіб шляхом обміну рахунком на оплату № 1426 було укладено договір купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару, а відповідач прийняв товар, проте відповідачем не було проведено оплату за вказану поставку у повному обсязі, відтак у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 22 078, 90 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Крім стягнення основного боргу, позивачем також заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 21 550, 90 грн та 3 % річних у розмірі 5 816, 71 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач участі представника в судових засіданнях не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України, допускається укладення господарських договорі у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що 02.05.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу у спрощеній формі шляхом обміну рахунком на оплату № 1426, який виданий позивачем.

На виконання домовленості, позивачем 21.05.2019 було передано відповідачеві вказані у рахунку на оплату товари, які покупець прийняв без зауважень, що підтверджується підписаною видатковою накладною від 21.05.2019 № 1381 на загальну суму 37 078, 90 грн. Позивачем на підставі цієї поставки товару зареєстровано податкову накладну від 21.05.2019 № 2.

Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви, попередня оплата відповідачем не здійснювалася, а відтак, з врахуванням приписів статті 538 ЦК України та змісту умов щодо оплати товару визначених в рахунку, відповідач був зобов`язаний оплатити переданий йому товар протягом одного дня з дати поставки, тобто 22.05.2019 року.

З огляду на те, що відповідачем належним чином не було виконано зобов`язання за договором, з метою реалізації свого права на отримання коштів за договором, позивачем на адресу відповідача в порядку досудового врегулювання спору 17.02.2024 було направлено вимогу від 12.02.2024 за вих. № 12/02-24-1 про сплату боргу в сумі 37 078, 90 грн. Відповідачем 14.03.2024 було здійснено часткову оплату боргу у розмірі 10 000, 00 грн та 14.06.2024 5 000, 00 грн.

04.08.2024 року позивачем повторно направлено на адресу відповідача вимогу від 31.07.2024 за вих. № 31/07-24 про погашення заборгованості, яка отримана відповідачем 16.08.2024, однак на момент розгляду справи заборгованість оплачено не було, відтак заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий ним товар становить 22 078, 90 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 27.09.2024 року, який було підписано з боку відповідача без заперечень.

Отже, як встановлено судом, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 22 078, 90 грн.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Таким чином, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем, що не заперечується відповідачем, станом на момент розгляду справи складає 22 078, 90 грн, відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 21 550, 11 грн та 3 % річних 5 816, 71 грн, то суд перевіривши розрахунки, зазначає наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, вважає що вони розраховані вірно, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат позивача, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Інтер-Галич-Фасад (79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 141, кв.196, код ЄДРПОУ 40145066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КМД Фасад Солюшенс (61166, м. Харків, проспект Науки, буд. 25, кімната 312, код ЄДРПОУ 40631742) суму в розмірі 52 473, 72 грн, з яких:

- 22 078, 90 грн основного боргу;

- 5 816, 71 грн 3 % річних;

- 21 550, 11 грн інфляціи?них втрат;

- 3 028, 00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 14 січня 2025 року.

СуддяМанюк П.Т.