Рішення

від 09.01.2025 по справі 915/1267/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року Справа № 915/1267/24

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський авіаремонтний завод НАРП,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АЛНІК-СТРОЙ,

про: стягнення 22686,67 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївський авіаремонтний завод НАРП звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛНІК-СТРОЙ грошові кошти в загальній сумі 22686,67 грн, з яких 11810,67 грн 25% штрафу, 10876,20 грн збитки, які нараховані та заявлені до стягнення позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №77-22 від 14.11.2022 в частині реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту позивача.

Ухвалою суду від 21.10.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у письмових поясненнях заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись на наступне:

- за спірним договором відповідач отримав попередню оплату від позивача у розмірі 100% на матеріали - 39242,40 грн, у т.ч.ПДВ 6540,40 грн, та 30% за виконання робіт - 18 677,32 грн, у т.ч.ПДВ 1333,38 грн, тобто ПДВ становить разом 7783,78 грн;

- залишок заборгованості позивача перед відповідачем за виконані відповідачем по договору роботи становить 18677,32 грн з ПДВ;

- позивач може вимагати стягнення збитків лише на суму ПДВ - 7783,78 грн.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд здійснив розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.11.2022 між Державним підприємством Миколаївський авіаремонтний завод НАРП, правонаступником якого є позивач, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено договір №77-22 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений цим договором строк, виконання нижче вказаних робіт в повному обсязі (код за ДК 021:2015 - 45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи). Роботи з ремонту покрівлі пункту техобслуговування на 2 поста автопарку, інв.№103-10066, розташованого за адресою: ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», Україна, м.Миколаїв, вул.Знаменська, 4 (п.п.1.1, 1.1.1 Договору).

Згідно п.п.12.1, 12.2 Договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 30.01.2023 до нього, такий договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 10.03.2023, а в частині грошових та гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання Сторонами. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, вартість робіт за цим договором, згідно договірної ціни складає 65910,0 грн з ПДВ.

Згідно п.4.1 Договору, розрахунки за цим договором здійснюються замовником на поточний (банківський) рахунок виконавця наступним чином:

- передоплата за матеріали у розмірі 100% - 39242,40 грн, в т.ч.ПДВ 20% 6540,40 грн;

- передоплата за виконання робіт у розмірі 30% - 8000,28 грн, в т.ч.ПДВ 20% 1333,38 грн;

- залишок від суми на виконання робіт - 18667,32 грн, в т.ч. ПДВ 20% 3111,22 грн, сплачуються протягом 5-ти банківських днів із дати прийняття замовником робіт у цілому та підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання умов п.4.1 Договору, позивач сплатив відповідачу суму передплати за матеріали у розмірі 39242,40 грн та 30% суми за виконання робіт - 8 000,28 грн, загальна сума сплати 47242,68 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2648 від 29.11.2022.

Відповідно до п.2.4 Договору, датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття у цілому замовником і підписанням акту приймання-передачі виконаних робіт.

05.09.2023 між сторонами Договору підписано акт №03/23-1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року на суму 65257,20 грн.

Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що відповідач не виконав умови Договору №77-22 в повному обсязі, а саме не зареєстрував податкову накладну в єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушив умови п.4.1 Договору.

Вказане підтверджується також листом Головного управління ДПС у Миколаївській області №24065/6/14-29-04-03-04 від 22.11.2024.

Позивач зазначає, що відповідачем податкову накладну за вказаною операцією, відповідно до вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, не зареєстровано. Відсутність реєстрації відповідачем податкової накладної призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість в розмірі 10876,20 грн до податкового кредиту позивача, внаслідок чого йому завдано збитків на таку суму.

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно ст.20 ГК України і ст.16 ЦК України може бути відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні, розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Частиною 1 ст.614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управи єна сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

У спірному випадку наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом та п.4.1 Договору обов`язку зареєструвати податкову накладну після підписання акту №03/23-1 приймання виконаних по Договору будівельних робіт за вересень 2023 року на суму 65257,20 грн, що стало наслідком неможливості включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03.08.2018 у справі №917/877/17, від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22.

До того ж, судом прийнято до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 07.06.2023 по справі № 916/334/22 про те, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми податку на додану вартість, який визначено договором у складі ціни.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач дійсно зазнав збитків у сумі 10876,20 грн внаслідок бездіяльності відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні за господарською операцією по Договору.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно п.9.13 Договору, в разі відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством терміни або заповнення податкової накладної з порушенням ст.201 ПКУ виконавець оплачує штраф, у розмірі 25% від суми авансового платежу.

На підставі п.9.13 Договору у зв`язку з відсутністю реєстрації відповідачем податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних позивачем нараховано на 47242,68 грн передплати та заявлено до стягнення з відповідача 11810,67 грн 25% штрафу.

Відповідачем такий розрахунок не спростовано та не заперечено.

Судом перевірено розрахунок штрафу та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним та правильним.

Судом також враховано, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно частин 2, 3 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Керуючись вказаними нормами права, господарський суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов`язання з реєстрації податкової накладної за спірним договором саме в період військової агресії Російської Федерації проти України, взявши до уваги невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, стягнення усієї нарахованої позивачем суми неустойки, вочевидь не відповідає критерію співмірності. Отже, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення суми штрафу на 50% до 5905,34 грн.

Також, на думку суду, стягнення з відповідача на користь позивача 10876,20 грн збитків, яких він зазнав внаслідок бездіяльності відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні за господарською операцією по Договору, та певної суми неустойки у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору, а застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки. Стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов`язань.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛНІК-СТРОЙ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський авіаремонтний завод НАРП 10876,20 грн збитків, 5905,34 грн штрафу та 3028,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва