Рішення

від 09.01.2025 по справі 915/1093/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року Справа № 915/1093/24

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Трейд Груп,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Готель Інгул,

про: стягнення 69915,55 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерджі Трейд Груп через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Готель Інгул 69915,55 грн боргу за спожиту у лютому, березні 2022 року електричну енергію по договору №М-е/2019/1 від 06.05.2019.

Ухвалою суду від 12.09.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.09.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України; запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Копія ухвали суду від 23.09.2024 була надіслана на адресу відповідача, яка вказана позивачем та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Готель Інгул: м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.34; та 18.10.2024 була повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: За закінченням терміну зберігання (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600291086877).

Оскільки за приписами ч.6 ст.242 ГПК України день проставлення поштовим відділенням відмітки за закінченням терміну зберігання не вважається днем вручення судового рішення, у суду не було підстав вважати, що відповідача належним чином поінформовано про розгляд даної справи.

З урахуванням наведеного, суд ухвалою від 19.11.2024 постановив повторно направити на адресу відповідача копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2024 про відкриття провадження у даній справі із проставлянням на ній відмітки Судова повістка.

Також суд ухвалив провести розгляд даної справи поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлена запровадженням в Україні воєнного стану.

Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2024 була повторно направлена на адресу місцезнаходження відповідача у поштовому відправленні із проставлянням відмітки Судова повістка та 27.11.2024 була повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою, яка до суду надійшла 29.11.2024.

Статтею 93 ЦК України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч.7 ст.120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Згідно зі ст.11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до приписів п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою Вручити особисто, рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п.п.11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п.99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, з урахуванням приписів ст.11, п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття 23.09.2024 провадження у даній справі та розгляд судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України, а також необхідністю належного повідомлення відповідача про розгляд справи задля дотримання засад змагальності сторін та прийняття законного рішення.

Відповідач не скористався наданим йому ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст.11 ЦК України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 06.05.2019 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №М-е/2019/1 від (далі Договір).

Відповідно до п.13.1 Договору, такий договір укладається на строк з 01.06.2019 та діє до 31.05.2020. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде направлено іншій стороні письмове повідомлення про припинення строку дії договору.

Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що таке повідомлення від відповідача не надходило, у зв`язку з чим Договір було продовжено на 2022 рік.

Згідно п.1.1 Договору, такий договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

Відповідно до п.2.1 Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п.2.2 Договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Відповідно до додатку 1 до Договору, споживач уклав договір розподілу електричної енергії з АТ «Миколаївобленерго»; адреса об`єкта: м.Миколаїв, вул.Адміралська, буд.34; ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку: 62Z2143029036955, 62Z3351363874051, 62Z1317766002147.

Згідно п.3.1 Договору, початком постачання електричної енергії споживачу є 01.06.2019.

Відповідно до п.п.3.3, 3.4 Договору, споживач надає постачальнику повідомлення на розрахунковий місяць до 10-00 20 числа (включно) місяця, що передує розрахунковому, засобами електронної пошти. В повідомленні зазначається заявлений місячний обсяг постачання електричної енергії споживачу та вартість заявленого обсягу. У разі наявності зауважень до оформлення повідомлення, постачальник до 17-00 25 числа місяця, що передує розрахунковому, засобами електронної пошти, повідомляє споживача про відмову у прийнятті повідомлення та зазначає причини відмови. В цьому випадку споживач зобов`язується протягом однієї години виправити недоліки та надіслати повідомлення постачальнику. У випадку відсутності зауважень, постачальник приймає до виконання повідомлення, про що інформує споживача. У разі необхідності споживач може скоригувати заявлений обсяг купівлі електричної енергії до 10 числа (включно) розрахункового місяця.

Згідно п.3.5 Договору, на підставі отриманих від споживача даних та/або даних постачальника послуг комерційного обліку постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою акти приймання-передачі електричної енергії та направляє їх споживачу.

Відповідно до п.п.3.6, 3.7 Договору, споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання актів приймання-передачі електричної енергії зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі. У випадку невиконання обов`язку, передбаченого пунктом 3.6 договору, електрична енергія вважається поставленою та прийнятою споживачем від постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних постачальника та/або документів та/або інформації, які складаються та/або надаються постачальником послуг комерційного обліку до врегулювання розбіжностей відповідно до договору або в судовому порядку.

Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії врегульовано розділом 5 Договору. Відповідно до п.5.1 Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються згідно з додатком 2 до цього договору.

Згідно п.5.4 Договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника, вказаний в договорі, якщо про інший рахунок постачальником не було повідомлено споживачу. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.5.6 Договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у терміни, визначені у додатку №2.

Згідно п.3 додатку №2 до Договору, оплата за цим договором має бути здійснена споживачем у наступні терміни:

- до 25-го числа місяця, що передує місяцю постачання в розмірі 35% вартості замовленого обсягу;

- до 5-го числа місяця постачання в розмірі 30% вартості замовленого обсягу;

- до 15-го числа місяця постачання в розмірі 35% вартості замовленого обсягу;

Остаточна оплата до 20 числа місяця, наступного за місяцем постачання.

Згідно пп.6.2.1 Договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та законодавством.

Додатковою угодою №1 від 25.08.2021 до Договору сторони погодили використання кваліфікованого електронного підпису в документообігу в межах виконання цього договору, в тому числі при складання первинних документів.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію за період лютий квітень 2022 року у загальному обсязі 22385 кВт/год на суму 69915,55 грн:

- у лютому 2022 року в обсязі 19636 кВт/год на загальну суму 60992,40 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії №00000006515 від 28.02.2022, що підписаний постачальником за допомогою кваліфікованого електронного підпису та надісланий для підпису споживачу;

- у березні 2022 року в обсязі 2749 кВт/год на загальну суму 8923,15 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії №00000009520 від 31.03.2022 та корегуючим актом №00000015672 до акту приймання-передачі електричної енергії №00000009520 від 31.03.2022, що підписані постачальником за допомогою кваліфікованого електронного підпису та надіслані для підпису споживачу;

- у квітні 2022 року споживання електричної енергії не відбувалось, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії №00000012775 від 30.04.2022 та корегуючим актом №00000015671 до акту приймання-передачі електричної енергії №00000012775 від 30.04.2022, що підписані постачальником за допомогою кваліфікованого електронного підпису та надіслані для підпису споживачу.

Вказані обсяги спожитої відповідачем електроенергії також підтверджуються листом оператора системи розподілу - АТ «Миколаївобленерго» №01.01/01-26-1244 від 12.03.2022, відповідно до якого обсяг розподілу електричної енергії споживачу ТОВ «Готель «Інгул» (ЕІС-код ТКО 62Z2143029036955; 62Z3351363874051; 62Z1317766002147) становив:

- лютий 2022 року 19636 кВт/год;

- березень 2022 року - 2749 кВт/год (згідно перерахунку в травні 2022 року);

- квітень 2022 року - 0 кВт/год (згідно перерахунку в травні 2022 року).

Листом від 18.07.2023 постачальник повторно направив відповідачу акти приймання-передачі електричної енергії за період лютий - квітень 2022 року, а також Додаткову угоду від 22.02.2022 до Договору про зміну реквізитів.

Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що останній акти не повернув, вмотивованої відмови від підписання не надав та не оплатив заборгованість.

У зв`язку з наявністю непогашеної заборгованості за спожиту у лютому, березні 2022 року електричну енергію по договору №М-е/2019/1 від 06.05.2019 в сумі 69915,55 грн позивач був змушений звернутись до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача такої суми заборгованості.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.7 ст.276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачити попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про своєчасність виконання ним договірних зобов`язань перед позивачем щодо сплати в повному обсязі вартості спожитої у лютому, березні 2022 року електричної енергії.

За такого, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 69915,55 грн боргу за спожиту у лютому, березні 2022 року електричну енергію по договору №М-е/2019/1 від 06.05.2019, - є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Готель Інгул на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі Трейд Груп 69915,55 грн боргу за спожиту у лютому, березні 2022 року електричну енергію по договору №М-е/2019/1 від 06.05.2019, а також 2422,40 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва