Рішення

від 15.01.2025 по справі 916/5202/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5202/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Білоцерківське лісове господарство"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕКО"

про стягнення 7371,02 грн

До суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Білоцерківське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕКО" про стягнення 7371,02грн заборгованості за договором від 02.04.2020 № 93-А купівлі-продажу необробленої деревини, з яких - 3784,42грн основного боргу, 2948,29грн інфляційних та 638,31грн 3% річних. Крім того, просить стягнути судові витрати, зазначивши що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 2000грн.

Ухвалою від 28.11.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копії статутних та реєстраційних документів, заперечень - протягом п`яти днів з отримання відповіді на відзив. Також суд звернув увагу відповідача на обов`язок зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст. 6 ГПК України.

Ухвала про відкриття, яка надіслана судом на адресу відповідача, зазначену в позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: м. Одеса, Катерининська площа 6, кв. 4, повернулась до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на викладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, суд намагався направити ухвалу на офіційну електронну пошту відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ІНФОРМАЦІЯ_1, але відправлення скасовується.

Відповідач відзиву не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

18.12.2024 позивач надав суду докази понесення ним витрат на правничу допомогу в сумі 2000грн.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

02 квітня 2020 року між Державним підприємством «Фастівське лісове господарство» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЕКО» (Покупець) на підставі аукціонного свідоцтва №654/УЕБ від 26.03.2020 укладено договір № 93-А купівлі - продажу необробленої деревини, у відповідності до якого Продавець зобов`язувався передати у власність на умовах франко-склад Продавця лісопродукцію, вказану у додатку 1 та доповненнях до цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, визначених у цьому Договорі (п. 1.1).

За умовами розділу 4 Договору № 93-А,ціна на товар встановлена в гривнях за 1 куб м на умовах франко-склад Продавця відповідно до аукціонного свідоцтва, яке зазначене в преамбулі договору. Місячна партія становитиме пропорційну частину загальної кількості товару, що забезпечує рівномірну поставку протягом кварталу та додатково погоджується сторонами графіком поставки, що міститься в додатку № 1 до договору. Покупець вибирає товар своїм транспортом та за свій рахунок. Продавець забезпечує навантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем. Покупець оплачує вартість витрат на пакувальний реквізит (вагонні стійки, дошки для оббивки, цвяхи і т.п.). Товаросупровідним документом є ТТН. Крім цього, Покупцю може надаватися рахунок-фактура, специфікація, видаткова накладна.

Згідно з п. 5.3 договору датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п. 6.1-6.3 договору оплата здійснюється на рахунок позивача за кожну партію товару згідно виставленого рахунку-фактури протягом 10 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до оплати. Сума гарантійного внеску, перерахована Покупцем на рахунок біржі для участі в публічних торгах із продажу ресурсів необробленої деревини, зараховується продавцю в частині оплати за проданий товар. Банківські витрати, пов`язані і з перерахуванням коштів, оплачуються покупцем.

Верховний Суд в постанові від 06.06.2023 у справі № 908/153/21 зазначив, що (п. 44) "відповідно до сталої практики Верховного Суду за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (постанова Верховного Суду у справі від 29.04.2020 № 920/1343/21, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 та інші)".

Сторонами в п. 11.2 узгоджено, що договір чинний з 02.04.2020 до 30.06.2020.

Також сторонами підписано додаток № 1 до договору, в якому зазначено, що предметом договору є круглі лісоматеріали Сосна кількістю 200 куб м діаметом D3a та 200 куб м D3b, загальною вартістю 484200грн. Реалізація здійснюється протягом кварталу відповідно до графіку: 1 декада квітня 2020 року 50 куб м вартістю 58500грн, 2 декада - 40 куб м вартістю 50040грн і т.д.

На виконання умов Договору № 93-А купівлі - продажу необробленої деревини від 02 квітня 2020 року Державне підприємство «Фастівське лісове господарство» відпустило Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЕКО» товар 14.05.2020 на підставі видаткової накладної №КВ-089011-02153 від 14.05.2020 15,3560 м3 деревини на суму 17 940,16 грн (а.с.67), яка не підписана.

Крім того, на підтвердження поставки позивач надав копію товарно-транспортної накладної про перевезення деревини автомобільним транспортом серії КВБ № 704359 від 14.05.2020, якою відпущено 15,3560 м3 деревини на суму 17 940,16 грн. Прийняв товар водій ОСОБА_2 (підпис) автомобіль УРАЛ НОМЕР_1 , деревину одержав - ОСОБА_1 (підпис).

Отже, датою отримання товару відповідачем є 14.05.2020 відповідно до п. 5.3 договору, тому згідно з п. 6.1 договору мав сплатити протягом 10 календарних днів, тобто до 25.05.2020 включно (враховуючи, що 24.05.2020 - неділя, вихідний день).

11.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЕКО» на рахунок Державного підприємства «Фастівське лісове господарство» перераховувалась частина вартості отриманого товару у розмірі 14 155,74грн.

Оскільки, у встановлений договором строк Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЕКО» не оплатило решту суми, що підлягала оплаті, виник борг у розмірі 3 784,42 гривень (17 940, 16 - 14 155,74 = 3 784,42).

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 № 681 «Про припинення Державного підприємства «Фастівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», - Державне підприємство «Фастівське лісове господарство» було припинено шляхом реорганізації, а саме, приєднання до Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство».

Таким чином, правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства «Фастівське лісове господарство» є Державне підприємство «Білоцерківське лісове господарство».

Згідно з Передавальним актом балансових рахунків, основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, грошових коштів а також матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше майно Державного підприємства «Фастівське лісове господарство», яке координується Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 01.02.2022 № 255 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Фастівське лісове господарство», до Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» було передано все вищеперераховане.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі», наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 943 «Про припинення державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» визначено, що правонаступником прав та обов`язків державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» є державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України»).

Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 № 66 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» всі балансові рахунки, основні засоби, нематеріальні активи, товарно - матеріальні цінності, грошові кошти а також матеріали лісовпорядкування та документи, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» було передано ДП «Ліси України» (Філія «Білоцерківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»).

Таким чином, ДСГП «Ліси України» в особі філії «Білоцерківське лісове господарство» ДП «Ліси України» є правонаступником реорганізованого Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство».

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Білоцерківське лісове господарство» надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІЕКО» претензію від 26.01.2024 за № 61/20.17-2024, в якій зокрема просило сплатити заборгованість за договором № 93-А від 02.04.2020.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Однак, відповідач не надав доказів сплати 3784,42грн основного боргу, як і будь-яких заперечень, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 2948,29грн інфляційних та 638,31грн 3% річних, нарахованих позивачем станом на 26.11.2024, то суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначив суд вище, відповідач мав сплатити вартість отриманого товару в сумі 17940,16грн до 25.05.2020 включно, що ним не було здійснено, тобто прострочення оплати має місце з 26.05.2020. При цьому, відповідач частково сплатив вартість товару в сумі 14155,74грн 11.09.2020.

Таким чином, розрахунок інфляційних та 3% річних повинен мати такий вигляд:

з 26/05/2020 до 10/09/202017 940,16 грн.з 11/09/2020 до 26/11/20243 784,42 грн. Інфляційні витрати:

Період 1 (26/05/2020 - 10/09/2020)Індекс інфляціїчервень 2020100,20липень 202099,40серпень 202099,80

Період 2 (11/09/2020 - 26/11/2024)Індекс інфляціївересень 2020100,50жовтень 2020101,00листопад 2020101,30грудень 2020100,90січень 2021101,30лютий 2021101,00березень 2021101,70квітень 2021100,70травень 2021101,30червень 2021100,20липень 2021100,10серпень 202199,80вересень 2021101,20жовтень 2021100,90листопад 2021100,80грудень 2021100,60січень 2022101,30лютий 2022101,60березень 2022104,50квітень 2022103,10травень 2022102,70червень 2022103,10липень 2022100,70серпень 2022101,10вересень 2022101,90жовтень 2022102,50листопад 2022100,70грудень 2022100,70січень 2023100,80лютий 2023100,70березень 2023101,50квітень 2023100,20травень 2023100,50червень 2023100,80липень 202399,40серпень 202398,60вересень 2023100,50жовтень 2023100,80листопад 2023100,50грудень 2023100,70січень 2024100,40лютий 2024100,30березень 2024100,50квітень 2024100,20травень 2024100,60червень 2024102,20липень 2024100,00серпень 2024100,60вересень 2024101,50жовтень 2024101,80листопад 2024101,90Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період 1

IIc (100,20 : 100) (99,40 : 100) (99,80 : 100) = 0.99399602

Інфляційне збільшення:

17 940,16 x 0.99399602 - 17 940,16 = -107,71 грн.

Період 2

IIc (100,50 : 100) (101,00 : 100) (101,30 : 100) (100,90 : 100) (101,30 : 100) (101,00 : 100) (101,70 : 100) (100,70 : 100) (101,30 : 100) (100,20 : 100) (100,10 : 100) (99,80 : 100) (101,20 : 100) (100,90 : 100) (100,80 : 100) (100,60 : 100) (101,30 : 100) (101,60 : 100) (104,50 : 100) (103,10 : 100) (102,70 : 100) (103,10 : 100) (100,70 : 100) (101,10 : 100) (101,90 : 100) (102,50 : 100) (100,70 : 100) (100,70 : 100) (100,80 : 100) (100,70 : 100) (101,50 : 100) (100,20 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (99,40 : 100) (98,60 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (100,50 : 100) (100,70 : 100) (100,40 : 100) (100,30 : 100) (100,50 : 100) (100,20 : 100) (100,60 : 100) (102,20 : 100) (100,00 : 100) (100,60 : 100) (101,50 : 100) (101,80 : 100) (101,90 : 100) = 1.67696955

Інфляційне збільшення:

3 784,42 x 1.67696955 - 3 784,42 = 2 561,94 грн.

3% річних

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 26/05/2020 до 10/09/2020 17 940,16 x 3 % x 108 : 366 : 100108158,81 грн.з 11/09/2020 до 31/12/2020 3 784,42 x 3 % x 112 : 366 : 10011234,74 грн.з 01/01/2021 до 31/12/2023 3 784,42 x 3 % x 1095 : 365 : 1001095340,60 грн.з 01/01/2024 до 26/11/2024 3 784,42 x 3 % x 331 : 366 : 100331102,68 грн.Всього розмір 3% річних становить 636,83 грн.

З огляду на викладене, суд частково задовольняє позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних в розмірі 2 561,94 грн та 636,83 грн відповідно.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позов частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог 2422,4/7371,02*6983,19=2294,94грн.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу в сумі 2000грн, то суд виходить з наступного.

Позивач в позові просив стягнути судові витрати з відповідача, зазначивши, що орієнтовний розмір на правничу допомогу становить 2000грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

До позовної заяви додано договір від 08.04.2024 № 20/13-з про надання юридичних послуг (правничої допомоги), укладений між позивачем та адвокатом Коваленко Ю.О.

Позовну заяву було підписано представником позивача - адвокатом Коваленко Ю.О., на підтвердження повноважень якої надано ордер від 26.11.2024.

18.12.2024 позивач надав суду докази витрат на правничу допомогу в сумі 2000грн. Зокрема, додаток № 1 до договору від 08.04.2024, в якому зазначена вартість послуг адвоката; акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2024 та платіжну інструкцію від 05.12.2024 № 8683 про сплату позивачем адвокату коштів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено понесення ним витрат на правничу допомогу в сумі 2000грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

У постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

В постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ГПК України не вимагається фактичної сплати стороною послуг адвоката (п. 1) ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Відповідач не подавав заперечень щодо суми понесених позивачем судових витрат.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, суд покладає витрати на правничу допомогу на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог 2000/7371,02*6983,19=1894,77грн.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕКО" (код 42953386, м. Одеса Катерининська площа, 6, кв. 4) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Білоцерківське лісове господарство" (код ВП 45101561, с. Дрозди Білоцерківського району Київської області) 3784,42 грн основного боргу, 2561,94 грн інфляційних, 636,83 грн 3% річних, 2294,94грн судового збору та 1894,77грн витрат на правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 січня 2025 р.

Суддя В.В. Литвинова