Ухвала

від 15.01.2025 по справі 916/5168/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5168/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Теплицьке автотранспортне підприємство 10533» (вх. № 2-56/25 від 15.01.2025) про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи №916/5168/24

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Теплицьке автотранспортне підприємство 10533» (вул. Івана Франка, № 10, смт. Теплик, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 23800, код ЄДРПОУ 13330130)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Південь-1» (просп. 40-річчя Визволення, № 2-Б, каб. 25, смт. Доброслав, Лиманський р-н, Одеська обл., 67500, код ЄДРПОУ 37803813)

про відшкодування майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 477 577,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Теплицьке автотранспортне підприємство 10533» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Південь-1» про відшкодування майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1477577,38 грн внаслідок неможливості експлуатації пошкодженого автомобіля у період з січня 2022 року по вересень 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2025 прийнято позовну заяву (вх. № 5300/24 від 25.11.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5168/24. Справу №916/5168/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "14" січня 2025 року о 12:40 год.

14.01.22025 у підготовчому засіданні по справі № 916/5168/24 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "04" лютого 2025 року о 14:20 год.

15.01.2025 ПрАТ «Теплицьке автотранспортне підприємство 10533» через систему «Електронний суд» подано до суду заяву (вх. № 2-56/25) про відвід судді на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.

В обґрунтування поданої заяви заявник відзначає, що у судовому засіданні 14.01.2025 суддя Цісельський О.В. повідомив, що перебуває у дружніх стосунках із представником відповідача - ТОВ «Агропідвень-1» протягом понад 25 років, а також той факт, що працював певний період часу із представником відповідача. Таке повідомлення викликає у позивача обґрунтовані сумніви у неупередженості судді під час розгляду справи.

На переконання позивача, дружні стосунки між суддею та представником сторони справи можуть створювати конфлікт інтересів, що суперечить принципам рівності сторін та змагальності процесу, а відтак є беззаперечною підставою для відводу судді.

Крім того, серед обставин, що свідчать про упередженість судді Цісельського О.В., заявник зазначає, що у тому ж судовому засіданні суддя Цісельський без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в призначенні експертизи, яку аніс до протоколу засідання, проте, за ствердженням позивача, п. 11 ч. 1 ст. 255 ГПК України чітко визначає, що ухвали суду про призначення чи відмову у призначенні експертизи можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а тому їх постановлення без виходу до нарадчої кімнати є грубим порушенням процесуального закону.

Виходячи з наведених у даній заяві фактів заявник вважає, що вирішення клопотання без дотримання передбаченої процедури створює сумніви в об`єктивності та неупередженості судді, оскільки нарадча кімната гарантує ізоляцію судді від сторонніх впливів, а відтак, у зв`язку із сумнівами щодо його неупередженості та допущеними процесуальними порушеннями, існують підстави для відводу судді Цісельського О.В.

Розглянувши заяву ПрАТ «Теплицьке автотранспортне підприємство 10533» про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/5168/24, суд зазначає наступне.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Згідно зі ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Розглядаючи кожну конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону. Крім того, законом встановлено право учасників судового процесу на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадку незгоди з прийнятим судовим рішенням з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права.

Суд звертає увагу, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Проте, подана ПрАТ «Теплицьке автотранспортне підприємство 10533» заява не містить обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості судді Цісельського О.В. та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Так, у підготовчому засіданні 14.01.2025 для врегулювання конфлікту інтересів, суддею до початку розгляду справи розкрито інформацію про те, що 25-30 років тому, приблизно у 1996-1997 році, суддя працював на одному підприємстві з представником відповідача Поліловою С.І.

За наслідками розкриття інформації, сторонами у справі відводів складу суду не заявлено, чим врегульовано конфлікт інтересів у передбачений процесуальним законодавством спосіб.

При цьому, у процесуальному законодавстві не передбачено, що суддя повинен розкривати обставини можливого приватного інтересу сторонам, навіть перш ніж буде вирішено, чи буде відвід, і навіть після прийняття рішення про те, що у відводі немає необхідності.

Позиція Ради суддів щодо застосування розкриття інформації про приватний інтерес судді як способу врегулювання конфлікту інтересів може бути пояснена наступними чинниками: сторонам потрібно знати про приватні інтереси судді, щоб реалізовувати свої процесуальні права; розкриття інформації передбачає, що питання з`ясоване на якомога ранньому етапі усіма зацікавленими сторонами, на які вона впливає, а не наприкінці тривалого судового процесу, можливо змарнувавши всі зусилля у випадку, якщо далі суддю буде відведено у зв`язку із конфліктом інтересів; якщо судді призначено справу, то сторони суду мають право знати, чому справу передали іншому судді; це правило допомагає уникати довільної передачі справ.

Кодекс суддівської етики наголошує, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством.

Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід (стаття 15 Кодексу суддівської етики).

Особливістю розкриття інформації учасникам справи є те, що після такого розкриття сторонами процесу або іншими зацікавленими особами не було заявлено відвід, конфлікт інтересів вважається врегульованим.

Якщо після розкриття інформації учасникам справи судді було заявлено відвід, заява про відвід вирішується у порядку, визначеному процесуальним законом.

Тобто, сам факт заявлення відводу внаслідок повідомлених суддею відомостей не є достатньою підставою для задоволення такого відводу, оскільки останній повинен бути обґрунтований належними доказами та довити наявність причинного зв`язку між розкритими обставинами та ймовірним впливом на здійснення судочинства.

В статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

При визначенні наявності чи відсутності конфлікту інтересів слід перш за все виходити з приватного інтересу судді, який розглядає конкретну справу, та можливості впливу такого приватного інтересу на об`єктивність чи упередженість рішення такого судді.

Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії суддею в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів суддя має встановити наявність обов`язкової сукупності таких обставин, як:

1) наявність у судді факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений;

2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими повноваженнями судді із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення.

В даному випадку, суд констатує, що не перебуває у дружніх стосунках з представником відповідача адвокатом Поліловою С.І. протягом понад 25 років та відповідно не повідомляв про такі обставини у підготовчому засіданні 14.01.2025, про що хибно стверджує заявник. Вказане підтверджується як протоколом судового засідання, так і безпосередньо технічним записом судового засідання.

Суд вважає, що у данному випадку реальний конфліт інтересів відсутній та інформація, розкрита суддею не є підставою для відводу, оскільки наявність робочих (професійних) правовідносин понад 25 років тому не свідчиить про намір судді діяти на користь чи проти будь-якої сторони спору і суддя не вчиняв жодних дій, які б могли ставити під сумнів його безсторонність або прихильність до відповідача.

Відповідна обставина, на думку суду, не слугує підставою для відводу судді, оскільки не впливає на його об`єктивність при розгляді справи № 916/5168/24, однак існує необхідність в розкритті цієї інформації.

З огляду на подану заяву та підстави заявленого відводу, враховуючи, що заявником не доведено наявність відомостей про перебування судді із представником відповідача у дружніх стосунках або безпосередню участь близької до судді особи у спірних правовідносинах, суддя не вбачає підстав для задоволення відводу.

В решті доводів аргументи заявника, наведені в обґрунтування заявленого відводу судді від розгляду справи, зводяться до того, що заявник не погоджується з вчиненими суддею процесуальними діями щодо розгляду клопотання про призначення експеризи у справі, а саме із постановленням протокольної ухвали про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи у даній справі без виходу до нарадчої кімнати.

Суд зазначає, що задоволення чи відмова в задоволенні того чи іншого клопотання, прийняття процесуальних документів, керування ходом судового засідання, забезпечення додержання порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків не може вказувати на наявність підстав для відводу складу суду в розумінні ст. 35 ГПК України, а відповідні висновки, покладені судом в обґрунтування прийнятих процесуальних документів можуть бути оспорені при оскарженні відповідного рішення до суду вищої інстанції.

Частиною 2 ст. 232 ГПК України визначено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання (ч. 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 11 статті 255 цього ж кодексу передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне роз`яснити, що згідно з положеннями статтей 232, 233, 255 та інших Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання учасника справи про призначення експертизи може бути оформлена окремим документом, постановлена в нарадчій кімнаті, підписана суддею та долучена до матеріалів справи, або може не оформлюватись окремим документом, постановлена без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання.

Так, наявність (відсутність) процесуальних документів у справі не є підставою для відводу судді, згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Інших документів, що підтверджували б обставини, які викликали сумнів у неупередженості судді під час розгляду цієї справи, представник позивача суду не подав, тому суд дійшов висновку про те, що заява позивача про відвід судді є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11) від 09.01.2013 було зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

У рішенні по справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (Заява №33949/02) Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до позивача чи відповідача, інших учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Незважаючи на те, що безсторонність, зазвичай, означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. В цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.

Таким чином, правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться; тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має отримати відвід. Йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві судді мають викликати в громадськості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Протягом розгляду цієї справи, як і будь-якої іншої, суд керувався та керується завданням господарського судочинства, основними принципами (засадами) якого є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Суд звертає увагу, що у разі незгоди учасника судового процесу з процесуальними діями та рішеннями судді, він не позбавлений права на оскарження судового рішення у встановленому законом порядку з включенням таких заперечень. При цьому, відповідно до положень ГПК України, правомірність, повнота та об`єктивність прийнятого судового рішення, вірне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінка доказів є предметом дослідження у відповідному апеляційному або касаційному провадженні.

Заявником у заяві про відвід судді Цісельського О.В. не наведено в чому саме полягає необ`єктивність та упередженість судді, як і не наведено мотивованих підстав здійснення розгляду справи виключно в інтересах однієї із сторін, що по суті є порушенням принципів змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Цісельського О.В. від розгляду справи, судом не встановлено.

Наведені в даному випадку заявником доводи про відвід судді по даній справі, на переконання суду, свідчать про необґрунтованість заявленого відводу. Із вимог процесуального законодавства випливає, що відвід повинен бути мотивований та обґрунтований. Це, зокрема, означає, що відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах. В даному випадку, подана до суду заява про відвід судді ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки не наведено жодної конкретної обставини для відводу судді в розумінні ст. 35 ГПК України.

Частина 3 ст.39 ГПК України відзначає, що якщо суд доходить висновку про необгрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі.

При цьому, у п.5 ч.1 ст.228 ГПК України законодавець як право суду визначив можливість за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку надходження заяви про відвід судді.

Отже, скориставшись своїм правом на зупинення провадження у справі по розгляду заяви про відвід суду, з огляду на достатність строків розгляду справи, враховуючи принцип господарського судочинства щодо розумності строків розгляду справи, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.

Подальше вирішення питання про відвід судді Цісельського згідно ч.3 ст.39 ГПК України буде здійснюватись суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 35, 38, 39, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати заяву Приватного акціонерного товариства «Теплицьке автотранспортне підприємство 10533» (вх. №2-56/25 від 15.01.2025) про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи №916/5168/24 - необґрунтованою.

2. Заяву Приватного акціонерного товариства «Теплицьке автотранспортне підприємство 10533» про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи №916/5168/24 передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 3 ст. 32 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили 15.01.2025 та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя О.В. Цісельський