Рішення

від 17.12.2024 по справі 917/504/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 Справа № 917/504/23

м. Полтава

За позовом Керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, вул.Старо-Троїцька, 13, м.Лубни, Полтавської області, 37500 в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області, вул. Центральна, 39, смт. Чорнухи, Лубенського району, Полтавської області, 37100

до 1.Фізичної особи-підприємця Йовенко Олександра Івановича, АДРЕСА_1

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротакт", пр. Першотравневий, 19/2, м. Полтава, 36011

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Лебедь Наталія Валеріївна, вул. Сапіго, буд. 6, м. Полтава, Полтавська область, 36039

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - Державний реєстратор виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар Вікторія Вікторівна, вул. Покровська, буд. 14, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область, 38400

про скасування державної реєстрації права оренди та суборенди, зобов`язання повернути земельну ділянку

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява Керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області до Фізичної особи-підприємця Йовенко Олександра Івановича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротакт" про скасування державної реєстрації права оренди та суборенди, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою суду від 03.04.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 02.05.2023 р. на 12:00 год.

Прокурор в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, за ФОП Йовенком О.І. підлягає скасуванню, оскільки ФОП Йовенко не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі, договір між Чорнухинською РДА Полтавської області та ФОП Йовенко О.І. чинності не набрав і, відповідно, останній не набув прав орендаря за спірним договором оренди землі.

05.04.2023 (вхід. № 4293) від представника відповідача 2 до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву. Представник позовні вимоги в частині до ТОВ "Агротакт" вважає безпідставними та просить суд відмовити в їх задоволенні. В частині позовних вимог до ФОП Йовенко О.І. просить суд їх задовільнити.

02.05.2023 (вхід. № 5467) від представника відповідача 1 до матеріалів справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з неотриманням позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 02.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 04.07.2023 на 10:00 год.

04.07.2023 (вхід. № 8232) від Керівника Лубенської окружної прокуратури до матеріалів справи надійшли письмові пояснення, в яких прокурор вказує на те, що заперечення відповідача 2 безпідставні і позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою від 04.07.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.09.2023 на 10:00 год.

04.09.2023 (вхід. № 10809) від представника відповідача 2 до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що згідно Додаткової угоди від 02.12.2022 розірвано договір суборенди земельної ділянки від 16.05.2022, повернуто спірну земельну ділянку із суборенди, і згідно п. 5 Додаткової угоди державну реєстрацію цієї угоди про припинення права користування (суборенди) земельної ділянки проводить орендар відповідач 1.

Ухвалою від 19.09.2023 суд ухвалив перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження. Розгляд справи розпочати зі стадії відкриття провадження у справі. Справу призначити до розгляду в підготовчому засіданні на 28.11.2023 на 11:45 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Лебедь Н.В. та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - Державного реєстратора виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар В. В.

17.10.2023 (вхід. № 13193) від приватного нотаріуса Лебедь Н.В. до матеріалів справи надійшла заява, в якій нотаріус просить суд розглянути справу без її участі за наявними у справі матеріалами. При вирішенні питання по справі покладається на розсуд суду.

Ухвалою від 28.11.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.02.2024 на 10:00 год.

05.02.2024 (вхід. № 1476) від представника відповідача 1 до матеріалів справи надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 06.02.2024 відкладено розгляд справи на 23.04.2024 на 10:00 год.

23.04.2024 (вхід. № 5612) від представника відповідача 1 до матеріалів справи надійшла заява про залучення медіаційної угоди.

Ухвалою суду від 23.04.2024 відкладено розгляд справи на 20.06.2024 на 11:00 год.

23.05.2024 (вхід. № 7299) від представника відповідача 2 до матеріалів справи надійшла заява про закриття провадження у справі. Представник посилається на те, що проведено Державну реєстрацію додаткової угоди від 02 грудня 2022 року про розірвання Договору суборенди земельної ділянки від 16.05.2022, укладеного із ТОВ "Агротакт", що свідчить про відсутність спору відносно даного товариства.

31.05.2024 (вхід. № 7730) від приватного нотаріуса Лебедь Н.В. до матеріалів справи надійшла заява про розгляд справи без участі нотаріуса. При вирішенні спору покладається на розсуд суду.

19.06.2024 (вхід. № 8636) від представника відповідача 1 до матеріалів справи надійшла заява про залучення доказів скасування державної реєстрації речового права суборенди на виконання медіаційної угоди.

Ухвалою суду від 20.06.2024 відкладено розгляд справи на 01.08.2024 на 14:00 год.

01.08.2024 (вхід. № 10449) від представника відповідача 1 до матеріалів справи надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 01.08.2024 відкладено розгляд справи на 15.10.2024 на 14:00 год.

В судовому засіданні 15.10.2024 представник прокуратури позовні вимог підтримує. Представник відповідача 1 проти позову заперечує. Представник відповідача 2 в судове засіданні не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений. Судом оголошено перерву до 03.12.2024 до 13:00 год.

01.11.2024 (вхід. № 14654) від приватного нотаріуса Лебедь Н.В. до матеріалів справи надійшла заява про розгляд справи без її участі. При вирішенні справи покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні 03.12.2024 оголошено перерву до 17.12.2024 до 15:00 год.

16.12.2024 (вхід. № 17063) від представника відповідача 1 до матеріалів справи надійшла заява про залучення до матеріалів справи тексту дебатів.

В судовому засіданні 17.12.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури та відповідача 1, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.03.2021 у справі № 917/1396/19 задоволено позов Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Чорнухинської селищної ради Полтавської області до Фізичної особи-підприємця Йовенка Олександра Івановича; Чорнухинської районної державної адміністрації; Приватного сільськогосподарського підприємства "Чорнухи Агро" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, припинення договору суборенди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку. Визнано недійсним договір, укладений 21.12.2012 між Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області та Приватним підприємцем Йовенко Олександром Івановичем (далі ФОП Йовенко О.І.) щодо оренди земельної ділянки загальною площею 44,0908 га (кадастровий номер 5325185400:00:030:0002); визнано припиненим договір суборенди земельної ділянки загальною площею 44,0908 га (кадастровий номер 5325185400:00:030:0002) від 01.01.2017, укладений між ФОП Йовенком О.І. та Приватним сільськогосподарським підприємством Чорнухи Агро (код ЄДРПОУ 37158241); зобов`язано Приватне сільськогосподарське підприємство Чорнухи Агро та ФОП Йовенка О.І. повернути Чорнухинській селищній раді Полтавської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 44,0908 га з кадастровим номером 5325185400:00:030:0002.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 у справі № 917/1396/19 скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 23.03.2021 у справі № 917/1396/19 в частині задоволення позову про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 21.12.2012 між Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області та ФОП Йовенком О.І. щодо оренди земельної ділянки загальною площею 44,0908 га (кадастровий номер 5325185400:00:030:0002), та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову у цій частині. Пункт 1 резолютивної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 23.03.2021 у справі № 917/1396/19 викладено в наступній редакції: «Позов задовольнити частково». В решті рішення Господарського суду Полтавської області від 23.03.2021 у справі № 917/1396/19 залишено без змін.

Посилаючись на рішення суду у справі № 917/1396/19, прокурор в позові зазначає, що ФОП Йовенко О.І. не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі від 21.12.2012, з огляду на це спірний договір між Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області та ним чинності не набрав і, відповідно, останній не набув прав орендаря.

Проведена 23.12.2016 державна реєстрація речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 21.12.2012 не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01.01.2013.

Поряд з цим, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно продовжують міститися відомості про державну реєстрацію права оренди ФОП Йовенка О.І. на земельну ділянку загальною площею 44,0908 га (кадастровий номер 5325185400:00:030:0002).

Рішення про державну реєстрацію речових прав (з відкриттям розділу) прийняте 28.12.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Лебедь Н.В., індексний номер рішення 33252749. Підставою внесення відомостей став саме договір оренди землі від 21.12.2012, укладений між Чорнухинською районною державною адміністрацією і ФОП Йовенком О.І.

Східний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 05.08.2021 у справі № 917/1396/19 встановив, що ФОП Йовенко О.І. не набув права оренди на земельну ділянку загальною площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, оскільки договір оренди землі не зареєстрований відповідно до закону, а отже, є нечинним.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять акту приймання-передачі об`єкта оренди відповідно до договору оренди землі від 21.12.2012.

У п. 36 договору оренди землі від 21.12.2012 встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання та його державної реєстрації.

Пунктом 16 договору оренди землі встановлено, що передача земельних ділянок орендарю здійснюється у місячний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації.

Зважаючи на пункти 16, 36 договору оренди землі від 21.12.2012 та відсутність акту приймання-передачі земельної ділянки за цим договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що передача земельної ділянки, кадастровий номер 5321185400:00:030:0002, ФОП Йовенку О.І. у відповідності до норм чинного законодавства не відбулась.

Оскільки ФОП Йовенко О.І. не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі, договір між Чорнухинською РДА Полтавської області та ФОП Йовенко О.І. чинності не набрав і, відповідно, останній не набув прав орендаря за спірним договором оренди землі.

30.11.2022 Лубенська окружна прокуратура Полтавської області звернулася з листом № 53-7136 вих 22 до державного реєстратора виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області щодо скасування запису про державну реєстрацію права оренди ФОП Йовенка О.І. на земельну ділянку загальною площею 44,0908 га (кадастровий номер 5325185400:00:030:0002). У відповідь, останній 06.12.2022 (вих. №19/22) повідомив про неможливість вчинення даних дій, з огляду на те, що у Постанові Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 у справі №917/1396/19 не прийнято жодного із рішень, перелічених у ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (1952-ІУ від 01.07.2004) по договору, укладеному 21.12.2012 між Чорнухинською районною державною адміністрацією та Приватним підприємцем Йовенко О.І.

Прокурор вважає, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, за ФОП Йовенком О.І. порушує інтереси держави і підлягає скасуванню в судовому порядку.

Крім цього, прокурор зазначає, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 16.05.2022 між ФОП Йовенком О.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю Агротакт (далі - ТОВ Агротакт) укладено договір суборенди, без номеру, стосовно спірної земельної ділянки площею 44,0908 га (кадастровий номер 5325185400:00:030:0002) строком до 21.12.2032.

Відомості про державну реєстрацію речового права суборенди 19.09.2022 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар В.В., індексний номер рішення 64845159.

Прокурор зазначає, що Східним апеляційним господарським судом у справі № 917/1396/19 встановлено, що ФОП Йовенко О.І. не набув права оренди на земельну ділянку загальною площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002 та не мав правових підстав для укладення з ПСП «Чорнухи-Агро» договору суборенди від 01.01.2017 та, відповідно, передачі вказаної земельної ділянки в суборенду.

Прокурор також зазначає, що виконавче провадження № 68380135 з примусового виконання рішення суду у справі № 917/1396/19 завершено, а спірну земельну ділянку повернуто ПСП «Чорнухи-Агро» Чорнухінській селищній раді. Проте, ФОП Йовенко О.І., скориставшись тим, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно продовжують міститися відомості про державну реєстрації за ним права оренди земельної ділянки загальною площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, 16.05.2022 уклав договір суборенди з ТОВ «Агротакт».

З огляду на це, укладений між ФОП Йовенко О.І. та ТОВ «Агротакт» договір суборенди земельної ділянки від 16.05.2022 є нікчемним.

Отже, прокурор просить суд: скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди за Приватним підприємцем Йовенко Олександром Івановичем на земельну ділянку площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, що розташована за межами населених пунктів Харсіцького старостинського округу Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права суборенди за Товариством з обмеженою відповідальністю Агротакт на земельну ділянку площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, що розташована за межами населених пунктів Харсіцького старостинського округу Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області; зобов`язати Приватного підприємця Йовенка Олександра Івановича та Товариство з обмеженою відповідальністю Агротакт повернути Чорнухинській селищній раді Лубенського району Полтавської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 44,0908 га з кадастровим номером 5325185400:00:030:0002.

Що стосується питання наявності підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області, суд зазначає наступне.

Зі змісту п. 3 ч.1 статті 1311 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Згідно ч. 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Приписами ч. 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Аналізуючи ч.3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" можна зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону).

У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 915/162/19 зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 у справі №911/980/18 також зазначив, що про прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави", дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У пунктах 37-40, 43-47 постанови Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права. При цьому, право власника земельної ділянки вимагати усунення порушення його прав на землю не обумовлюється обов`язковою наявністю попередньо складених актів перевірок чи протоколів про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель для звернення з відповідним позовом.

27.05.2021 набув чинності Закон України № 1423-ІХ Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

В постанові Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 у справі № 917/1396/19 зазначено, що 18.06.2019 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області передало із державної власності, а Чорнухинська селищна об`єднана територіальна громада прийняла у комунальну власність Чорнухинської селищної об`єднаної територіальної громади 1014 земельних ділянок загальною площею 7530,3222 га, у тому числі земельну ділянку, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, згідно додатку до акту від 18.06.2019.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.10.2022 (т. 1, а.с. 67) право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, площею 44,0908 га за Чорнухинською селищною радою зареєстровано 24.10.2019 року.

Отже, органом, який наділений повноваженнями розпоряджатись спірною земельною ділянкою є Чорнухинська селищна рада Лубенського району Полтавської області.

Пунктом 35 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, у тому числі регулювання земельних відносин.

Підпунктом 1 пункту б ч. 1 ст. 33 вказаного Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Отже, Чорнухинська селищна рада Лубенського району Полтавської області, маючи відповідні повноваження, може і повинна, як розпорядник земель комунальної власності, виявляти порушення земельного законодавства та звертатися до суду для відновлення порушених прав та інтересів.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Лубенська окружна прокуратура 28.10.2022 звернулася до Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області з повідомленням у порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру № 53-6363вих-22 про наявність порушень законодавства України у користуванні земельною ділянкою загальною площею 44,0908 га (кадастровий номер 5325185400:00:030:0002), а також наявність підстав для вжиття судово-притензійного характеру.

У відповідь на звернення Чорнухинська селищна рада 14.11.2022 (вих. № 01.1-01/1749) повідомила, що у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування щодо сплати судового збору, селищна рада не має можливості для самостійного звернення до суду щодо усунення вказаних порушень і просить Лубенську окружну прокуратуру вжити заходів реагування в їхніх інтересах.

Дана відповідь свідчить про те, що уповноважений орган місцевого самоврядування самоусунувся від вжиття заходів, спрямованих на повернення земельної ділянки комунальної власності. Бажання Чорнухинської селищної ради захищати інтереси держави повинне полягати в активних діях, наприклад, підготовка позову, сплата судового збору тощо.

Даний факт свідчить про бездіяльність сторони у справі та необхідність захисту інтересів держави саме прокурором.

З огляду на це, Лубенська окружна прокуратура листом від 20.02.2023 за №53-1253 вих - 23 повідомила селищну раду про намір звернутися до суду в інтересах держави в особі Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області.

Таким чином, не здійснення захисту у даному випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області при вирішенні суспільно важливого питання. Маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, Чорнухинська селищна рада, як розпорядник земель комунальної власності, своєчасно не вживає заходів для усунення виявлених порушень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наявність зареєстрованого права оренди ФОП Йовенка О.І. та суборенди ТОВ Агротакт, а також фактичне використання спірної земельної ділянки ТОВ Агротакт, як зазначає прокурор, обмежує права власника Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи викладене, прокурор правомірно дійшов висновку, що бездіяльність в даному випадку уповноваженого органу полягає у відсутності протягом тривалого періоду часу активних дій, спрямованих на звернення з позовом до суду та є підставою для звернення до суду з позовом прокурора.

Про звернення до суду з позовом прокурор в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив Чорнухинську селищну раду Лубенського району Полтавської області листом від 09.03.2023 № 53-1684 вих-23.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача 1, дослідивши та оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Пунктами "б", "ґ" ст. 5 Земельного кодексу України унормовано, що земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Виходячи з положень ст. 80 ЗК України, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що констатовано ст. 391 ЦК України.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із частиною 2 статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Східний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 05.08.2021 у справі № 917/1396/19 зазначив наступне.

«Згідно із частинами 1, 3 статті 792 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначено вище, 21.12.2012 між Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області (орендодавцем) та ФОП Йовенко О. І. (орендарем) укладений договір оренди землі, п.1 якого встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу для ведення садівництва, яка знаходиться на території Харсіцької сільської ради Чорнухинського району Полтавської області .

Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди землі) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Отже, необхідною передумовою виникнення права користування (оренди) на земельну ділянку державної чи комунальної власності має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у користування земельної ділянки.

Проте, матеріали справи не містять рішення відповідного органу виконавчої влади, яке б передувало укладенню договору оренди землі від 21.12.2012, а також про рішення відповідного органу не зазначено безпосередньо у договорі, що свідчить про відсутність такого рішення уповноваженого органу виконавчої влади.

Крім того, як правильно встановлено місцевим господарським судом, розпорядження голови Чорнухинської РДА від 09.01.2013 №18, яким вирішено надати в оренду ФОП Йовенку О.І. земельну ділянку загальною площею 44,0908га із земель запасу для ведення садівництва, що знаходиться за межами населених пунктів на території Харсіцької сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, терміном на 49 років, винесено після укладення спірного договору оренди землі та скасовано розпорядженням голови Полтавської ОДА від 15.04.2013, що свідчить про укладення договору в порушення приписів статті 124 ЗК України.

За приписами статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною п`ятою статті 126 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про оренду землі» № 161-XIV.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) визначені істотні умови договору оренди землі. Також встановлені невід`ємні частини договору оренди землі, зокрема, акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять акту приймання-передачі об`єкта оренди відповідно до договору оренди землі від 21.12.2012.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У п.36 договору оренди землі від 21.12.2012 встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання та його державної реєстрації.

Пунктом 16 договору оренди землі встановлено, що передача земельних ділянок орендарю здійснюється у місячний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації.

Такі умови договору відповідають статті 18 Закону України «Про оренду землі», чинній на час виникнення спірних правовідносин.

З 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 №1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01.01.2013 відповідач не міг зареєструвати спірний правочин.

Отже, зважаючи на пункти 16,36 спірного договору оренди землі від 31.12.2012 та відсутність акту приймання-передачі земельної ділянки за цим договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що передача земельної ділянки, кадастровий номер 5321185400:00:030:0002, ФОП Йовенку О.І. у відповідності до норм чинного законодавства не відбулась.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що проведення 23.12.2016 державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01.01.2013.

Отже, оскільки ФОП Йовенко О.І. не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі, договір між Чорнухинською РДА Полтавської області та ФОП Йовенко О.І. чинності не набрав і, відповідно, останній не набув прав орендаря за спірним договором оренди землі.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц, від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 та у постановах Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №364/1159/19, від 19.05.2021 у справі №624/410/20, від 12.08.2020 у справі №541/726/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.06.2021 у справі №708/1348/18 зазначила, що питання щодо моменту набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01.01.2013, вже було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, єдність правозастосовчої практики щодо вирішення цього питання забезпечено прийняттям постанови від 23.06.2020, підстав для відступу від якої колегія суддів не вбачає.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною 4 статті 236 ГПК України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, з метою дотримання принципу правової визначеності, та формування сталої судової практики суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у п.7.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16.

Приймаючи до уваги, що договір оренди землі 21.12.2012 чинності не набрав, відповідно, права та обов`язки сторін за таким договором не виникли, та враховуючи, що визнати недійсним можна лише укладений договір, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 21.12.2012, укладеного між Чорнухинською РДА Полтавської області та ФОП Йовенко О.І.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині визнання недійсним договору оренди землі 21.12.2012 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частин 1,6 статті 93 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договору суборенди від 01.01.2017) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ст.774 ЦК України).

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

З наведених норм права вбачається, що земельна ділянка може бути передана в суборенду лише особою, якій належить право оренди, та за згодою орендодавця.

Як встановлено вище, ФОП Йовенко О.І. не набув права оренди (користування) земельною ділянкою, кадастровий №5325185400:00:030:0002, а отже і не мав правових підстав для укладення договору суборенди від 01.01.2017 та, відповідно, передачі вказаної земельної ділянки в суборенду.

У статті 607 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі №909/500/18 зазначив, що дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2018 у справі №910/17082/17.

Враховуючи викладене в сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання договору суборенди землі від 01.01.2017, укладеного між Йовенко О.І. та ПСП «Чорнухи агро», припиненим.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно із частиною 2 статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц.

Враховуючи, що 1-й відповідач володіє спірною земельною ділянкою за відсутності вчиненого правочину та передав її в користування 3-му відповідачу без належних на те повноважень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині зобов`язання 1-го та 3-го відповідачів повернути Чорнухинській селищній раді земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, загальною площею 44,0908га, яка була передана останній на підставі акта приймання-передачі від 18.06.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області у комунальну власність.»

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішення суду у справі № 917/1396/19 має преюдиційне значення для даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження № 68380135 з примусового виконання рішення суду у справі № 917/1396/19 завершено, а спірну земельну ділянку 02.02.2022 повернуто ПСП «Чорнухи-Агро» Чорнухінській селищній раді (т. 1, а.с.70-76). Проте, ФОП Йовенко О.І., скориставшись тим, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно продовжують міститися відомості про державну реєстрації за ним права оренди земельної ділянки загальною площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, проведеної 23.12.2016 на підставі вказаного договору оренди землі від 21.12.2012, уклав договір суборенди від 16.05.2022 з ТОВ «Агротакт» (відповідач 2).

Отже, рішення суду у справі № 917/1396/19 в частині зобов`язання ФОП Йовенко О.І. повернути Чорнухинській селищній раді земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002 не виконано. Спірна земельна ділянка згідно договору суборенди від 16.05.2022 р. передана ФОП Йовенко О.І. в суборенду ТОВ «Агротакт» строком до 21.12.2032.

Відомості про державну реєстрацію речового права суборенди 19.09.2022 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області Крамар В.В., індексний номер рішення 64845159.

Одна з головних засад державної реєстрації речових прав, визначена в пункті 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, оскільки Державний реєстр речових прав на нерухоме майно це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Закон) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеним в постанові КГС ВС від 24.01.2020 справа № 910/10987/18, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Йовенко О.І. не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі від 21.12.2012, з огляду на це спірний договір між Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області та ним чинності не набрав і, відповідно, ФОП Йовенко О.І. не набув прав орендаря за договором оренди землі від 21.12.2012.

Проведення 23.12.2016 державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01.01.2013.

Отже, оскільки ФОП Йовенко О.І. не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі, договір між Чорнухинською РДА Полтавської області та ФОП Йовенко О.І. чинності не набрав, і відповідно, останній не набув прав орендаря за договором оренди землі від 21.12.2012, суд дійшов висновку, що правові підстави для реєстрації права оренди ФОП Йовенко О.І. на земельну ділянку площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002 відсутні.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що прокурором у справі № 917/1396/19 не заявлялись вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди за приватним підприємцем Йовенко Олександром Івановичем на земельну ділянку площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, що розташована за межами населених пунктів Харсіцького старостинського округу Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області, і після набрання чинності рішення у справі № 917/1396/19 спірна земельна ділянка 16.05.2022 передана ФОП Йовенко О.І. в суборенду ТОВ «Агротакт», суд дійшов до висновку, що у даному випадку ефективним способом захисту порушених прав є скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди за приватним підприємцем Йовенко Олександром Івановичем на земельну ділянку площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, що розташована за межами населених пунктів Харсіцького старостинського округу Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області.

Отже, позовні вимоги в цій частині обгрунтовані, підтверджені наявними доказами і підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права суборенди за Товариством з обмеженою відповідальністю Агротакт на земельну ділянку площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, що розташована за межами населених пунктів Харсіцького старостинського округу Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Агротакт повернути Чорнухинській селищній раді земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 44,0908 га з кадастровим номером 5325185400:00:030:0002, суд закриває провадження у справі в цій частині, виходячи з наступного.

За умовами п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду справи без винесення рішення суду, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. За таких обставин, подальше продовження процесу стає не доцільним.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 5325185400:00:030:0002 площею 44,0908 га повернута ТОВ «Агротакт» та прийнята ФОП Йовенко О.І. в особі представника Лисенко Б.М. згідно Акту приймання - передачі земельної ділянки із суборенди від 02 грудня 2022 року. Сторони також 02 грудня 2022 підписали Додаткову угоду про розірвання Договору суборенди земельної ділянки від 16.05.2022 року (т. 1, а.с.144). Держава реєстрація припинення права суборенди ТОВ «Агротакт» здійснена 06.05.2024 р. (т.2, а.с.291).

Отже, предмет спору в частині позову щодо вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права суборенди за Товариством з обмеженою відповідальністю Агротакт на земельну ділянку площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002 та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Агротакт повернути Чорнухинській селищній раді земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 44,0908 га з кадастровим номером 5325185400:00:030:0002, відсутній, що відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі №917/504/23 в цій частині позовних вимог.

Щодо вимоги про зобов`язання приватного підприємця Йовенка Олександра Івановича повернути Чорнухинській селищній раді Лубенського району Полтавської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 44,0908 га з кадастровим номером 5325185400:00:030:0002, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч 1 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Як зазначено судом вище, ФОП Йовенко О.І. не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі від 21.12.2012, договір між Чорнухинською РДА Полтавської області та Приватним підприємцем Йовенко О.І. чинності не набрав, і відповідно, останній не набув прав орендаря за договором оренди землі від 21.12.2012, а отже і не мав правових підстав для укладення з ТОВ Агротакт договору суборенди від 16.05.2022.

02.12.2022 земельна ділянка площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002 повернута ТОВ Агротакт із суборенди ФОП Йовенко О.І.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Вказаний спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент подання позову), власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

Рішення суду у справі № 917/1396/19 є підставою вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, шляхом повернення земельної ділянки на підставі ст. 391 ЦК України.

Враховуючи те, що ФОП Йовенко О.І. володіє спірною земельною ділянкою за відсутності вчиненого правочину і у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно судом скасовано державну реєстрацію права оренди за приватним підприємцем Йовенко Олександром Івановичем на земельну ділянку площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, що розташована за межами населених пунктів Харсіцького старостинського округу Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області, суд дійшов висновку, що вимога про зобов`язання приватного підприємця Йовенка Олександра Івановича повернути Чорнухинській селищній раді Лубенського району Полтавської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 44,0908 га з кадастровим номером 5325185400:00:030:0002 обгрунтована і підлягає судом задоволенню.

Згідно з частин 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 статті 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (статті 76-79 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Суд встановив, що за подачу цього позову прокурор сплатив 8 052,00 грн судового збору за платіжним дорученням № 199 від 03.02.2023.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог, повернення заяви або скарги, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито в зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Оскільки суд закрив провадження у справі в частині вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права суборенди за Товариством з обмеженою відповідальністю Агротакт на земельну ділянку площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002 та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Агротакт повернути Чорнухинській селищній раді земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 44,0908 га з кадастровим номером 5325185400:00:030:0002 в зв`язку з відсутністю предмета спору, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" прокуратурі з Державного бюджету України належить повернути 4 026,00 грн судового збору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, частина витрат по сплаті судового збору у сумі 4 026,00 грн покладається на відповідача 1.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди за приватним підприємцем Йовенко Олександром Івановичем ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 44,0908 га, кадастровий номер 5325185400:00:030:0002, що розташована за межами населених пунктів Харсіцького старостинського округу Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області.

3. Зобов`язати приватного підприємця Йовенка Олександра Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Чорнухинській селищній раді Лубенського району Полтавської області (37100, Полтавська область, смт. Чорнухи, вул. Центральна, 39 код СДРПОУ 22550119) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 44,0908 га з кадастровим номером 5325185400:00:030:0002.

4. В іншій частині позовних вимог - закрити провадження по справі.

5. Стягнути з фізичної особи - підприємця Йовенка Олександра Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р №UА118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені витрати на сплату судового збору в сумі у сумі 4 026,00 грн.

6. Повернути Полтавській обласній прокуратурі (вул. 1100-річчя Полтави,7, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 02910060) з Державного бюджету України (ККДБ 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", символ звітності 206, відомча ознака 83, номер рахунку - UA798999980313121206083016719, код за ЄДРПОУ 37959255, отримувач - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.) - 4 026,00 грн. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №199 від 03.02.2023

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено після виходу судді з відпустки та лікарняного 14.01.2025

Суддя Солодюк О.В.