Рішення

від 15.01.2025 по справі 917/1843/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2025 Справа № 917/1843/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Старо-Троїцька, 13, в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, 37800, Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Хорол, вул. 1 Травня, 4, код ЄДРПОУ 04057534,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна», 36010, м. Полтава, вул. Чумацький Шлях (колишня назва - Половки), 62, код ЄДРПОУ 38194448,

про стягнення 39 747,60 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» про стягнення грошових коштів у розмірі 39 747,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.10.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги прокурор обґрунтовує тим, що 14.02.2022 року між Виконавчим комітетом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» було укладено договір про закупівлю товару № 33, на виконання якого Замовником в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» було перераховано відповідачу кошти у розмірі 39 747,60 грн.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував.

Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі, що направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна», вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була повернута до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, він вважається таким, що повідомлений належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвала суду була своєчасно розміщена судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов`язки та його процесуальні права.

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

Частинами 1, 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» закріплено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 БК України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Частиною 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Виконавчий комітет Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області є стороною договору про закупівлю товару № 33 від 14.02.2022 р., юридичною особою, яка є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівлі товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно із законодавством України, а тому є органом, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з вимогою про стягнення коштів у розмірі 39 747,60 грн з ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна».

З огляду на викладене, керівником Лубенської окружної прокуратури Полтавської області у позовній заяві вірно зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме Виконавчий комітет Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області.

При цьому, прокуратурою вказано на те, що Виконавчим комітетом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області до теперішнього часу не вжито жодних заходів по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» коштів у сумі 39 747,60 грн., сплачених згідно з договором про закупівлю товару № 33 від 14.02.2022 р.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Керівником Лубенської окружної прокуратури Полтавської області попередньо повідомлено Виконавчий комітет Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про звернення до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» коштів у сумі 39 747,60 грн., сплачених згідно з договором про закупівлю товару № 33 від 14.02.2022 р. (лист № 53-3-684ВИХ-24 від 15.10.2024 р., а.с. 70).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Обґрунтовуючи позов, прокурор посилається на те, що виконання зобов`язань в період дії мораторії (заборони) на виконання, у тому числі примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань згідно з Постановою № 187, призвело до нераціонального та неефективного використання коштів місцевого бюджету, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі. Виплата коштів у зв`язку з порушенням вимог Постанови №187 зумовило витрату коштів, що негативно вплинуло на видаткову частину бюджету, а тому є порушенням економічних інтересів держави, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення позову.

Означені дії є прямим порушенням законності в бюджетній сфері, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитися на державних інтересах та авторитеті держави.

Враховуючи викладене, прокурором у позові належним чином обґрунтовано порушення зазначених інтересів держави та підстави представництва останніх у суді, з урахуванням чого судом позовну заяву прокурора прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

14.02.2022 року за результатами проведення процедури закупівлі UA-2022-02-07-000085-c між Виконавчим комітетом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» було укладено договір про закупівлю товару № 33 (а.с. 40-43), згідно з п. 1 якого Продавець (ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна») взяв на себе зобов`язання поставити Покупцю (Виконавчий комітет Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області) товар: код ДК 021:2015 09130000-9 Нафта та дистиляти (бензин марки А-95 в скетч-картках), а Покупець прийняти і оплатити такий товар на умовах договору.

21.02.2022 року Сторонами було підписано видаткову накладну № ТН000000642 (а.с. 46) про поставку товару (Бензин (талон) А-95 10 л, 22) в кількості 122 шт.

Виконавчим комітетом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області було перераховано відповідачу кошти за вказаний товар в сумі 39 747,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 115 від 23.02.2022 р. (а.с. 47).

Прокурор вказує, що зазначена оплата була здійснена в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» грошових коштів у розмірі 39 747,60 грн.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір про закупівлю товару № 33 від 14.02.2022 р., видаткова накладна № ТН000000642 від 21.02.2022 р., рахунок-фактура № ТН000000526 від 21.02.2022 р., платіжне доручення № 115 від 23.02.2022 р., лист Управління державної казначейської служби України у Хорольському районі Полтавської області № 6737-24 від 20.06.2024 р., рішення Єдиного учасника ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» від 27.04.2021 р. та ін.

Докази відповідача в спростування вимог прокуратури в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі».

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначено вище, 14.02.2022 року за результатами проведення процедури закупівлі UA-2022-02-07-000085-c між Виконавчим комітетом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» було укладено договір про закупівлю товару № 33, згідно з п. 1 якого Продавець (ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна») взяв на себе зобов`язання поставити Покупцю (Виконавчий комітет Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області) товар: код ДК 021:2015 09130000-9 Нафта та дистиляти (бензин марки А-95 в скетч-картках), а Покупець прийняти і оплатити такий товар на умовах договору.

При цьому, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 на території України введено воєнний стан.

Відповідно до п.п. 3, 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Кабінету Міністрів України доручено невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року за № 1644-VII (із змінами та доповненнями), з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі санкції).

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 р. № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської Федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська Федерація, громадянин російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської Федерації;

2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою- агресором, крім безоплатного відчуження на користь держави Україна;

3) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або на користь російської Федерації.

Норми Постанови № 187 щодо мораторію (заборони) виконання зазначених в ній зобов`язань/здійснення дій мають виконуватися всіма юридичними та фізичними особами, оскільки відповідно до статті 49 Закону України «Про Кабінет міністрів України» Кабінет міністрів України на основі та на виконання Конституції, законів України, актів Президента України, постанов Верховної ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти, зокрема, постанови.

Відповідно до п. 3 Постанови № 187 вона набирає чинності з дня її опублікування та діє до набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, але не більше одного місяця з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Публікацію постанови № 187 було здійснено 04.03.2022 р. в Урядовому кур`єрі № 47, відтак вона набрала чинності 04.03.2022 р.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичнрх осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 23-29), засновником ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448) є Публічне акціонерне товариство «Татнєфть» імені В.Д. Шашина, країна резидентства: Російська Федерація, місцезнаходження: Російська Федерація, 423450, Республіка Татарстан, м. Альметьєвськ, вул. Леніна, 75.

Тобто, з викладеного вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Татнєфть» імені В.Д. Шашина є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства Російської Федерації (частка в статутному капіталі 100 %).

Викладене також підтверджується Рішенням Єдиного учасника ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» від 27.04.2021 р. (а.с. 30-35), де зазначено, що Єдиний учасник ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» ПАТ «Татнєфть» імені В.Д. Шашина, юридична особа, створена і існує відповідно до законодавства Російської Федерації, зареєстроване Державною реєстраційною палатою при Міністерстві юстиції Республіки Тарастан 20.12.2001 року, свідоцтво № 305/к-5 (45) під основним державним номером 1021601623702, ідентифікаційний номер 1644003838, місцезнаходження: Російська Федерація, 423450, Республіка Татарстан, м. Альметьєвськ, вул. Леніна, 75.

Отже, суд вважає підтвердженим те, що засновником ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» є Публічне акціонерне товариство «Татнєфть» імені В.Д. Шашина, яке створене та зареєстроване відповідно до законодавства Російської Федерації (частка в статутному капіталі 100 %).

Крім того, в переліку Додатку 2 «Юридичні особи, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції)» до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 19 жовтня 2022 року № 726/2022, вказана юридична особа - Публічне акціонерне товариство «Татнєфть» імені В.Д. Шашина (Публичное акционерное общество «Татнефть» имени В.Д. Шашина, Public Joint-Stock Company «Tatneft» named after V.D. Shashin), відносної якої застосовано санкцію - блокування активів тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Виконавчим комітетом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області на виконання договору про закупівлю товару № 33 від 14.02.2022 р. було здійснено перерахування на користь ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» грошових коштів у сумі 39 747,60 грн.

Відповідно до інформації Управління державної казначейської служби України у Хорольському районі Полтавської області, викладеної у листі № 6737-24 від 20.06.2024 р. (а.с. 48), датою валютування і кінцевої оплати вказаних коштів є 11.03.2022 р., тобто на час дії Постанови № 187.

З огляду на викладене вище, у розумінні підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 р. «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» зобов`язання Виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області щодо перерахування коштів ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» на суму 39 747,60 грн є нікчемним.

Частиною 3 ст. 5 Господарського кодексу України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Так, відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, у тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтями 198-199 ГК України платежі за грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

У статті 208 ГК України зазначено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Мораторій, встановлений постановою № 187, передбачає заборону вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, зокрема, заборону з 04.03.2022 р. виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами за якими є Російська Федерація або особи пов`язані з державою-агресором.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення Російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремиїх її регіонах.

Тому, саме для забезпечення захисту національних інтересів України за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, Кабінетом Міністрів України постановою № 187 від 03.03.2022 р., у тому числі, установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором.

У Розділі IV Договору про закупівлю товару № 33 від 14.02.2022 р. сторонами погоджено, що оплата вартості товару здійснюється Покупцем в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Розрахунки здійснюються шляхом оплати Покупцем товару по факту його поставки після пред`явлення Продавцем платіжних документів (оформлених відповідно до чинного законодавства України), протягом 7 (семи) банківських днів.

У випадку затримки оплати замовлення Покупцем (через відсутність коштів на розрахунковому рахунку чи затримки фінансування) він зобов`язується провести оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дня надходження коштів на рахунок.

Виконавчим комітетом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області 23.02.2022 року (тобто до початку дії мораторію на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором) було складено платіжне доручення № 115 на суму 39 747,60 грн. Однак, валютування і кінцева оплата були проведені Управлінням державної казначейської служби України у Хорольському районі Полтавської області 11.03.2022 р.

З викладеного вбачається, що Виконавчий комітет Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області не мав наміру порушувати Постанову № 187 та завідомо вчиняти дії, які у подальшому суперечитимуть інтересам держави і суспільства, а тому відповідно до ст. 208 ГК України грошові кошти у розмірі 39 747,60 грн необхідно стягнути з відповідача на користь позивача Виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 028,00 грн

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (36010, м. Полтава, вул. Половки, 62, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (37800, Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Хорол, вул. 1 Травня, 4, код ЄДРПОУ 04057534) грошові кошти у розмірі 39 747,60 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (36010, м. Полтава, вул. Половки, 62, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) 3 028,00 грн. судового збору.

4. Видати накази з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 15.01.2025 р.

Суддя О.С. Мацко