Рішення

від 15.01.2025 по справі 917/1853/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2025 Справа № 917/1853/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший енергетичний оператор», 01014, м. Київ, вул. Солонцова Миколи, 2, оф. 38/1, код ЄДРПОУ 41009874,

до Кременчуцької гімназії № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39601, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Сержанта Мельничука, 1-А, код ЄДРПОУ 23554020,

про стягнення 16 349,84 грн,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший енергетичний оператор» до Кременчуцької гімназії № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення 16 349,84 грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.11.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за договором про постачання електричної енергії споживачу № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р., чим порушив умови господарських зобов`язань, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у відзиві від 18.11.2024 р. (вх. № 15537 від 18.11.2024 р.) проти позову заперечував з таких підстав:

- строк дії договору № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р. з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р.; жодних змін стосовно строку дії договору або можливості його пролонгації сторони не погоджували;

- відповідач виконав всі умови договору і заборгованість за постачання електричної енергії по договору відсутня;

- відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за отриману електричну енергію на підставі договору № 146/КГ1/ПОЕ за період з 01.01.2024 р. по 18.01.2024 р. в сумі 16 349,84 грн, оскільки його положення припинили свою дію з 01.01.2024 р.;

- оскільки з 01.01.2024 р. дія договору припинилася, позивач не мав правових підстав з 01.01.2024 р. постачати електричну енергію відповідачу;

- 25.12.2023 р. між відповідачем та ТОВ «Газенерго-Трейд» укладено договір № 1 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якого початком постачання електричної енергії є 01.01.2024 р. Отже, постачальником електричної енергії з 01.01.2024 р. на підставі договору повинен був бути ТОВ «Газенерго-Трейд», а не ТОВ «Перший енергетичний оператор»;

- позивачу було відомо про закінчення строку дії договору № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р. і відсутність правових підстав для постачання ним електричної енергії після 31.12.2023 р. Незважаючи на це, останній залишив відповідача в реєстрі споживачів на 2024 рік, що не дало можливості адміністратору комерційного обліку змінити постачальника у платформі Датахаб, оскільки саме позивач значився як постачальник, і ТОВ «Газенерго-Трейд» був позбавлений можливості зробити заміну без його згоди;

- постачання електричної енергії відбулося за власною ініціативою і бажанням ТОВ «Перший енергетичний оператор» без згоди відповідача та належних правових підстав; це вказує на відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і відсутність відповідальності;

- відсутність договірних відносин унеможливлює реєстрацію бюджетного зобов`язання в органах казначейства.

Також 25.11.2024 року відповідач подав до суду клопотання від 25.11.2024 р. (вх. № 15882 від 25.11.2024 р.), у якому вказав про те, що ТОВ «Перший енергетичний оператор» без належних правових підстав залишив відповідача в реєстрі споживачів на 2024 рік, що не дало можливості адміністратору комерційного обліку змінити постачальника у платформі Датахаб. До клопотання було додано відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» № 19/11-84 від 19.11.2024 р. на запит адвоката Кременчуцької гімназії № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, у якій, зокрема, зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» було здійснено всі необхідні заходи для виконання своїх зобов`язань перед Споживачем.

У відповіді на відзив (додаткові пояснення) від 26.11.2024 р. (вх. № 16038 від 27.11.2024 р.) позивач зазначає наступне:

- відповідач не заперечує факт отримання електричної енергії від позивача у зазначений позивачем період часу;

- факт та обсяги постачання електричної енергії позивачем до об`єктів відповідача з 01.01.2024 р. по 18.01.2024 р. підтверджуються листом АТ «Полтаваобленерго» від 15.04.2024 р., який є адміністратором комерційного обліку (оператор системи розподілу);

- жоден нормативно-правовий акт не надає права відповідачу не здійснювати оплату за товар, який він фактично отримав та спожив;

- відповідно до пункту 6.1.8. ПРРЕЕ новий електропостачальник протягом 3 робочих днів від дня отримання звернення від споживача про зміну електропостачальника має надіслати запит до адміністратора комерційного обліку щодо зміни електропостачальника;

- відповідачем не додано доказів ані звернення новим постачальником до адміністратора комерційного обліку, ані доказів звернення споживача до нового постачальника про зміну електропостачальника;

- той факт, що ТОВ «Газенерго-Трейд» було здійснено всі необхідні заходи для виконання своїх зобов`язань перед Споживачем, не підтверджено жодним документальним доказом в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України;

- жодне положення Бюджетного кодексу України не дає права відповідачу не здійснювати оплату за фактично отримані обсяги електричної енергії.

02.12.2024 року від відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від 02.12.2024 р. (вх. № 16262), в якому він вказав, що:

- саме на суб`єктів ринку електричної енергії покладені обов`язки щодо вчинення певних дій при зміні постачальника. Споживач не приймає в цьому участі та не має прямого доступу до даної інформації;

- згідно бюджетних асигнувань по оплаті електричної енергії відповідачем були взяті бюджетні зобов`язання щодо іншого постачальника, з яким і був укладений договір, тому правових підстав відповідно до бюджетного законодавства для оплати послуг позивача при відсутності договору у відповідача немає.

У додаткових поясненнях від 13.12.2024 р. (вх. № 16988 від 16.12.2024 р.) позивач зазначив наступне:

- матеріали даної справи не містять доказів будь-якої взаємодії між Споживачем, новим постачальником та адміністратором комерційного обліку, крім посилань на документи, що містяться в Прозорро. Тому неможливо встановити дати відповідних звернень, факт таких звернень, факт відмови адміністратора комерційного обліку новому постачальнику у зміні постачальника (на яку також посилається відповідач, зокрема, у відзиві на позов), а отже, відповідач не надав суду доказів того, що ним та новим постачальником були вчинені всі необхідні дії для зміни постачальника електричної енергії саме з 01.01.2024 р., в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України;

- відповідач жодним доказом не спростував дані Оператора з розподілу електричної енергії в Полтавській області (АТ «Полтаваобленерго») та не заперечує достовірність вказаної інформації, якою підтверджується факт поставки позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період та у визначеному обсязі.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

29.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший енергетичний оператор» та Кременчуцькою гімназією № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 146/КГ1/ПОЕ (а.с. 15-20).

Договір № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р. та додаткові угоди/додатки до нього укладались сторонами в електронній формі із накладенням на документи кваліфікованого електронного підпису.

Згідно з п. 2.1 договору Постачальник (ТОВ «Перший енергетичний оператор») продає електричну енергію (код товару згідно Національного класифікатора ДК 021:2015: 09310000-5) Споживачу (Кременчуцька гімназія № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 14.1 договору він укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання і діє до 31.12.2023 р. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні або дати, зазначеної в Комерційній пропозиції. У частині виконання грошових зобов`язань договір діє до повного їх виконання.

Відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р. (а.с. 20) та Комерційної пропозиції до вказаного договору (а.с. 21-22) початком постачання є 01.01.2023 р.

У Розділі 6 Договору № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р. Сторони погодили, що документообіг між сторонами може здійснюється, в тому числі, у вигляді електронного документа з накладенням кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки (за наявності).

Позивачем було складено Акт № ПЕО00000367 від 31.01.2024 р. прийняття-передавання товарної продукції за січень 2024 року в кількості 2,587 на загальну суму 16 349,84 грн (а.с. 5).

За даними позивача, відповідач зазначений акт не підписав та не здійснив оплату за електричну енергію у вказаному розмірі, що стало підставою для звернення позивача до суду із даною позовною заявою про стягнення з Кременчуцької гімназії № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 16 349,84 грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір про постачання електричної енергії споживачу № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р., заява-приєднання та Комерційна пропозиція до вказаного договору, додаткова угода № 9 від 29.11.2023 р. до договору № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р., Акт № ПЕО00000367 від 31.01.2024 р. прийняття-передавання товарної продукції за січень 2024 року, лист АТ «Полтаваобленерго» № 04.33/10129 від 15.04.2024 р. та ін.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: договір про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 25.12.2023 р., додаткова угода № 1 від 16.01.2024 р. до вказаного договору, Звіт про результати проведення процедури закупівлі UA-2023-11-30-012489-a, лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» № 19/11-84 від 19.11.2024 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Згідно з п. 1 ч. 2. ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Пунктом 14.1 Договору № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р., укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви приєднання і діє до 31.12.2023.

Комерційною пропозицією до вказаного договору визначено, що договір набирає чинності з дня, наступного за днем отримання заяви-приєднання Споживача до умов договору про постачання електричної енергії, в якій вказано про обрання Комерційної пропозиції та діє до 31.12.2023.

Отже, сторонами при укладенні договору № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р. було встановлено строк його дії: з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р.

Згідно з п. 14.7 Договору № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р. усі зміни та доповнення до нього вносяться письмово додатковими угодами, які стають невід`ємною частиною договору.

Додаткові угоди до договору № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р. не містять жодних змін стосовно строку дії договору або можливості його пролонгації.

Таким чином, вказаний договір припинив свою дію з 01.01.2024 р.

Позивач у позові безпідставно вказує на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р. в частині оплати електричної енергії за період з 01.01.2024 р. по 18.01.2024 р., оскільки в цей період між сторонами вже були відсутні договірні зобов`язання.

Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує продовження дії договору № 146/КГ1/ПОЕ до 18.01.2024 р.

З огляду на викладене, суд погоджується із твердженням позивача про те, що строк дії договору № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р. закінчився. Постачання спірного обсягу електроенергії у період з 01.01.2024 р. по 18.01.2024 р. позивач здійснював поза межами вказаного договору.

Отже, є безпідставними твердження позивача про порушення відповідачем умов договору № 146/КГ1/ПОЕ від 29.12.2022 р. щодо оплати поставленої у період з 01.01.2024 р. по 18.01.2024 р. електричної енергії.

Водночас, статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правове регулювання правовідносин, пов`язаних з постачанням електричної енергії регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених 14.03.2018 постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 7 ст. 56 ЗУ «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

Пункт 1.2.7 ПРРЕЕ визначає, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу. Аналогічні положення містяться і в п.3.1.1 ПРРЕЕ.

Відповідно до п.п. 9 п. 5.5.1 ПРЕЕ споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії» та цими Правилами.

В свою чергу, постачальник зобов`язаний у процесі зміни споживачем електропостачальника забезпечувати постачання електричної енергії споживачу на умовах чинного договору до припинення дії договору постачання електричної енергії споживачу (пп. 27 п. 5.2.2 ПРРЕЕ).

Як передбачено п. 6.1.1 ПРРЕЕ, споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.

Процес зміни споживачем електропостачальника забезпечується суб`єктами (учасниками) ринку електричної енергії та учасниками роздрібного ринку електричної енергії, які задіяні у процесі зміни електропостачальника та забезпечують зміну та інформаційний обмін під час такої зміни на безоплатній основі (п.6.1.2 ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 6.1.3 ПРРЕЕ за загальним правилом зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника.

Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.

30.11.2023 року відповідач оголосив тендер на укладення договору про постачання електричної енергії на 2024 календарний рік, переможцем було оголошено ТОВ «Газенерго-Трейд», що підтверджується звітом про результати проведення процедури закупівлі UA-2023-11-30-012489-a від 26.12.2023 р. (а.с. 55-56).

25.12.2023 р. між відповідачем та ТОВ «Газенерго-Трейд» укладено договір № 1 про постачання електричної енергії споживачу (а.с. 48-53).

Відповідно до пункту 6.1.8. ПРРЕЕ, новий електропостачальник протягом 3 робочих днів від дня отримання звернення від споживача про зміну електропостачальника має надіслати запит до адміністратора комерційного обліку щодо зміни електропостачальника.

Запит надсилається адміністратору комерційного обліку у вигляді підписаного новим електропостачальником електронного документа за встановленою адміністратором комерційного обліку формою, що містить необхідні для адміністрування процедури зміни електропостачальника умови договору зі споживачем: ЕІС-код площадки(-ок) комерційного обліку, за якою(-ими) планується виконати зміну електропостачальника; дати початку/кінця дії договору про постачання електричної енергії споживачу; вид постачання та спосіб оплати послуг з розподілу/передачі електричної енергії за договором, дані щодо ідентифікації сторони(-ін), з якою(-ими) укладений договір про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії за площадкою(-ами) комерційного обліку).

Відповідно до пункту 6.1.12. ПРРЕЕ, у разі підтвердження можливості зміни електропостачальника повідомлення адміністратора комерційного обліку повинні містити: 1) до нового електропостачальника: підтвердження дати зміни електропостачальника; інформацію про історію споживання електричної енергії споживачем за минулі періоди; 2) до попереднього електропостачальника: повідомлення про зміну електропостачальника та дату такої зміни; 3) до оператора системи: повідомлення про зміну електропостачальника та дату такої зміни; прогнозні обсяги споживання електричної енергії за точкою обліку на заплановану дату зміни та прогноз обсягу розподілу електричної енергії на наступний розрахунковий період.

Як передбачено пунктом 6.1.13. ПРРЕЕ, у разі відсутності можливості зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку повідомляє про це нового електропостачальника із зазначенням причини відмови у забезпеченні зміни електропостачальника, що є підставою для зупинки (анулювання) процедури зміни електропостачальника.

Згідно з п. 6.1.19 ПРРЕЕ у визначену дату зміни електропостачальника постачальник послуг комерційного обліку в присутності споживача та/або оператора системи повинен зняти фактичні покази засобу (засобів) вимірювальної техніки або забезпечити їх зчитування автоматизованою системою комерційного обліку.

Пунктом 6.1.20 ПРРЕЕ визначено, що постачальник послуг комерційного обліку має передати адміністратору комерційного обліку фактичні дані комерційного обліку на момент зміни електропостачальника. Упродовж одного робочого дня після зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку надсилає отримані фактичні дані попередньому та новому електропостачальникам.

Зазначені дані є підставою для коригуючих взаєморозрахунків між споживачем та попереднім електропостачальником та початковими даними для розрахунків споживача з новим електропостачальником.

Згідно з п. 6.1.21 ПРРЕЕ якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника.

Якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник має протягом 3 робочих днів з дня отримання заяви повернути споживачу надлишок коштів за реквізитами рахунка, вказаного споживачем у заяві.

Зазначені платежі мають бути здійснені сторонами протягом 10 днів після зміни електропостачальника.

Згідно з п. 6.1.23 ПРРЕЕ датою початку постачання електричної енергії новим електропостачальником та датою припинення постачання на умовах договору з попереднім електропостачальником є дата, зазначена у запиті про зміну електропостачальника, який належним чином надісланий новим електропостчальником адміністратору комерційного обліку, прийнятий та реалізований адміністратором комерційного обліку з відповідним внесенням даних щодо зміни електропостачальника у реєстри точок комерційного обліку.

Акціонерне товариство «Полтаваобленерго», яке є Оператором з розподілу електричної енергії в Полтавській області, листом № 04.33/10129 від 15.04.2024 р. (а.с. 12) повідомило, що у січні 2024 року (з 01.01.2024 по 18.01.2024) обсяг електричної енергії у кількості 2 587 кВт/год. від постачальника ТОВ «Перший енергетичний оператор» був розподілений споживачу Кременчуцькій гімназії № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ЕІС-код 62Z3966398361996.

Листом № 19/11-84 від 19.11.2024 р. (а.с. 63) ТОВ «Газенерго-Трейд» повідомив відповідачу, що ТОВ «Газенерго-Трейд» почав здійснювати заміну СВБ лише з моменту погодження зміни постачальника ОСР та технічною спроможністю в платформі НЕК «Укренерго» Датахаб, а саме з 20.01.2024 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.01.2024 р. по 18.01.2024 р. Споживач Кременчуцька гімназія № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (ЕІС-код 62Z3966398361996) був закріплений за постачальником ТОВ «Перший енергетичний оператор» (позивачем), і останній поставив відповідачу електричну енергію у обсязі 2 587 кВт/год.

У відзиві на позовну заяву відповідач жодним доказом не спростував дані Оператора з розподілу електричної енергії в Полтавській області (АТ «Полтаваобленерго») та не заперечує достовірність вказаної інформації, якою підтверджується факт поставки позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період та у визначеному обсязі. Зокрема, відповідач не надав належних доказів поставки йому електричної енергії саме новим постачальником ТОВ «Газенерго-Трейд».

З урахуванням системного аналізу викладених положень законодавства, суд зазначає, що закінчення дії договору постачання не є підставою для автоматичного виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника, а також не свідчить про припинення можливості доступу споживача до точок постачання електричної енергії, відтак, зазначені обставини не свідчать про відсутність у відповідача можливості споживання електричної енергії поза межами дії укладеного між сторонами договору.

В той же час, матеріалами справи підтверджується фактичне споживання відповідачем електричної енергії у спірний період саме через постачальника позивача.

У відповідності до вимог статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавство не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 6.1.21 ПРРЕЕ якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника.

З наведених підстав слід дійти висновку, що чинним законодавством не передбачено можливості як бездоговірного, так і безоплатного постачання постачальником і використання споживачами електричної енергії, натомість визначено обов`язок покупця оплатити товар після його отримання.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності та норми законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про наявність у відповідача зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем обсягу електричної енергії після закінчення строку договору, оскільки таке зобов`язання виникло безпосередньо з актів цивільного та господарського законодавства, Закону України «Про ринок електричної енергії» та спеціальних Правил роздрібного ринку електричної енергії, а також з фактичних конклюдентних дій постачальника та споживача.

Отже, заперечення відповідача в ці частині суд визнає необґрунтованими.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивач заявив вимоги саме на підставі договору, дія якого припинилася.

В цій частині суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 924/1473/15, та у п. 52 постанови Верховного Суду від 17.03.2020 р. у справі № 917/353/19 про те, що суд самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин і застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У цій справі предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 16 349,84 грн боргу за поставлену електричну енергію у період з 01.01.2024 р. по 18.01.2024 р. Як підстави позову позивач вказує на обставини постачання електричної енергії відповідачу у період з 01.01.2024 р. по 18.01.2024 р. та не проведення відповідачем оплати за неї.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З викладеного вбачається, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

На відміну від викладеного, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Велика палата Верховного Суду у постанові у справі № 662/397/15-ц вказала, що обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із установлених фактів, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню, є складовою класичного принципу jura novit curia. ВП ВС наголосила, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові. Адже згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Натомість відмова у задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.55, 124 Конституції. Отже, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Оскільки судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу спірного обсягу електричної енергії, встановлено, що відповідач за неї не розрахувався, то обраний позивачем у спірних зобов`язально-правових відносинах спосіб захисту (стягнення вартості поставленої електричної енергії) відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який забезпечує реальне його поновлення.

Щодо аргументів відповідача про відсутність зареєстрованих за ним бюджетних зобов`язань по договору, суд зазначає про те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України за конкретним договором, відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Бюджетний кодекс України також не містить норм, які б звільняли відповідача від обов`язку оплатити за фактично отриману ним електричну енергію.

Згідно з пунктом 2.12. Глави 2 наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України20 березня 2012 р. за № 419/20732) при виконанні рішень, які прийняті органами державної влади, про стягнення коштів з рахунків розпорядників бюджетних коштів органи Казначейства відображають в обліку відповідні бюджетні зобов`язання та бюджетні фінансові зобов`язання. Після проведення безспірного списання коштів з рахунків розпорядники бюджетних коштів повинні привести у відповідність із проведеними операціями бюджетні зобов`язання та бюджетні фінансові зобов`язання.

Таким чином, положення Бюджетного кодексу України не містять підстав для не здійснення оплати за фактично отримані обсяги електричної енергії та, відповідно, відмови у задоволенні позову.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 16 349,84 грн заборгованості за електричну енергію, поставлену за період з 01.01.2024 р. по 18.01.2024 р.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Кременчуцької гімназії № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39601, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Сержанта Мельничука, 1-А, код ЄДРПОУ 23554020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший енергетичний оператор» (01014, м. Київ, вул. Солонцова Миколи, 2, оф. 38/1, код ЄДРПОУ 41009874) 16 349,84 грн заборгованості за електричну енергію, 2 422,40 грн судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 15.01.2025 р.

Суддя О.С. Мацко