Рішення

від 15.01.2025 по справі 917/1696/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2025 Справа № 917/1696/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

Сенчанської сільської ради, 37254, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Сенча, вул. Героїв України, буд. 7, код ЄДРПОУ 21048689

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава - капітал», 36000, м. Полтава, вул. Чумацький шлях, 62,

про стягнення суми основного боргу та пені

без виклику представників сторін.

Обставини справи: Сенчанська сільська рада звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава - капітал» про стягнення суми основного боргу в розмірі 126 319,50 грн та 2 089,54 грн пені за неналежне виконання умов договору оренди землі від 03.01.2014.

У позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало порушення відповідачем умов договору оренди землі в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 14976 від 07.11.2023) проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до додаткових угод з 01.01.2018 та до 23.09.2024 орендна плата за договором оренди земельної ділянки становила 45 114,00 грн на рік. З 23.09.2024 орендна плата за договором оренди земельної ділянки становить 67 952,36 грн в рік. Відтак, позивач в позовній заяві наводить хибний розрахунок суми заборгованості по орендній платі, оскільки до 23.09.2024 за договором оренди земельної ділянки орендна плата становила 45 114,00 грн на рік.

Також, вказує, що крім орендної плати, сплаченої за січень-травень 2024 року на загальну суму 24 991,55 грн, відповідачем 17.10.2024 на поточний рахунок Орендодавця перераховано плату за землю в розмірі 100 грн, 29.10.2024 перераховано плату заземлю в розмірі 20 100,00 грн. Всього в 2024 році на момент розгляду цієї справи відповідачем перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 45 191,55 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що основним видом економічної діяльності ТОВ «Полтава-Капітал» є надання в оренду власного нерухомого та рухомого майна (вид економічної діяльності - 68.20). ТОВ «Полтава-Капітал» протягом всього строку дії договору оренди неухильно виконувало взяті на себе зобов`язання за договором. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, листом № 20424/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на території України: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. Ураховуючи це, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарювання по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин, тобто обставини, на які суб`єкти господарювання вплинути не мають можливості. Зазначені форс-мажорні обставини, починаючи з 24.02.2022 вплинули на діяльність ТОВ «Полтава-Капітал», оскільки по причинам, які не залежать від підприємства та на які його посадові особи не можуть вплинути, товариство не може виконувати свої договірні зобов`язання.

Крім того, відповідач вказує, що в межах двох кримінальних проваджень слідчими суддями Печерського районного суду м. Києва 12.05.2022 у справі № 757/10971/22-к, 12.05.2022 у справі № 757/10969/22-к, 17.05.2022 у справі № 757/11183/22-к, 16.02.2023 у справі № 757/6148/23-к, постановлено ухвали про накладення арешту на майно, грошові кошти, корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА-КАПІТАЛ», шляхом заборони учасникам Товариства, його службовим особам, іншим особам, які діють від їх імені, їх представникам, представникам (у тому числі за довіреністю), іншим особам, відчужувати, користуватись та розпоряджатись майном Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА-КАПІТАЛ». Арешт на вказане майно накладено з метою збереження речових доказів.

В подальшому ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2022 у справі № 757/13101/22-к, 10.06.2022 у справі № 757/13105/22-к, від 22.03.2023 у справі № 757/10102/23-к, а також ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.07.2022 у справі № 761/12723/22 арештоване майно (рухоме та нерухоме), яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА-КАПІТАЛ» та корпоративні права передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) для управління за договорами управління з метою збереження чи збільшення його економічної вартості.

Після винесення вказаних ухвал, господарська діяльність підприємства фактично заблокована.

Отже, позивач позбавлений права вести господарську діяльність і не відповідає за зобов`язаннями, які виникли не з його вини та після винесення вказаних ухвал.

З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позову.

Також 06.11.2023 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні в загальному порядку з повідомленням та викликом сторін (вх. № 14210).

Відповідно до частин 1, 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За змістом частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3 - 8 цієї частини (частина 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Водночас положенням частини 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Зважаючи на те, що справа незначної складності, враховуючи характер спірних відносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення підготовчого провадження для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає за можливе розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Клопотання відповідача про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження належить залишити без задоволення.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі № 917/1696/24, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

03.01.2014 Вирішальненська сільська рада (Орендодавець) та ТОВ «Полтава-Капітал» (Орендар) уклали Договір оренди землі.

Згідно з умовами Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2125 га кадастровий номер 5322681901:01:003:0002, цільове призначення: для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (землі громадської забудови); категорія земель: землі несільськогосподарського призначення, яка знаходиться по вул. Миру, 2 в с. Вирішальне, Миргородського району (колишній Лохвицький район) Полтавської області.

Рішенням 1 сесії 8 скликання (друге пленарне засідання) від 11.12.2020 Сенчанської сільської ради «Про початок реорганізації Вирішальненської, Корсунівської, Ісковецької, Жданівської сільських рад шляхом приєднання до Сенчанської сільської ради» та у зв`язку з приєднанням Вирішальненської сільської ради до Сенчанської сільської ради землі комунальної власності, стороною яких виступала Вирішальненська сільська рада, перейшли у комунальну власність Сенчанської сільської ради.

Пунктом 9 Договору встановлено, що Орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 7 (семи) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 23 779,18 грн (двадцять три тисячі сімсот сімдесят дев`ять грн 18 коп), у місцевий бюджет Вирішальненської сільської ради.

Згідно з пунктом 10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до пункту 11 Договору орендна плата вноситься в такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахунковий рахунок не пізніше 30 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 13 Договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Додатковою угодою від 02.01.2018 до Договору оренди землі від 03.01.2014 встановлено: «Орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі у місцевий бюджет Вирішальненської сільської ради у розмірі: з 01.01.2018 року 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 45 114,00 гривень у рік».

НГО 2022 року становить 708 934,19 грн, орендна плата в розмірі 7 % від НГО, що складає 49 625,40 грн на рік.

НГО 2023 року становить 923 642,21 грн, орендна плата в розмірі 7 % від НГО, що складає 64 654,95 грн на рік.

НГО 2024 року становить 970 747,96 грн, орендна плата в розмірі 7 % від НГО, що складає за період з 01 січня 2024 року по серпень 2024 року включно 67 952,36 грн на рік.

Відповідно до довідки - розрахунку наданої відділом земельних відносин станом на 30.09.2024 за Орендарем - ТОВ «Полтава - Капітал» (код ЄДРПОУ 32544734) рахується заборгованість з орендної плати в сумі 126 319,50 грн (сто двадцять шість тисяч триста дев`ятнадцять грн 50 коп.), яка нарахована за період з 01.01.2022 по 30.09.2024.

Згідно з довідкою про рух коштів за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 орендна плата сплачена за січень 2022 року у розмірі 4135,45 грн, за лютий 2022 року - 4135,45 грн. Сплачено на загальну суму 8270,90 грн, заборгованість за 2022 рік становить 41354,50 грн.

Відповідно до Довідки про рух коштів за період з 01.02.2022 по 31.12.2023 року орендна плата не сплачувалася. Заборгованість за 2023 рік становить 64654,95 грн.

Згідно з Довідкою про рух коштів за період з 01.01.2024 по 24.09.2024 орендна плата сплачена за січень 2024 року у розмірі 4998,31 грн; за лютий 2024 року - 4998,31 грн, за березень 2024 року - 4998,31 грн, за квітень 2024 року - 4998,31 грн, за травень 2024 року - 4998,31 грн. Сплачено на загальну суму 24991,55 грн, заборгованість за 2024 рік станом на 30.09.2024 становить 20310,05 грн.

Пунктом 14 Договору оренди землі від 03.01.2014 установлено, що у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачеві 2 089,54 грн пені за період 01.06.2024 01.10.2024.

Як установив суд, після відкриття провадження у справі 17.10.2024 на поточний рахунок Орендодавця перераховано плату за землю в розмірі 100 грн, 29.10.2024 перераховано плату заземлю в розмірі 20 100,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди землі.

Правовідносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі, іншими законами України та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Згідно зі статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У статті 3 Земельного кодексу України зазначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Крім того, згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 1 статті 288 Податкового кодексу України).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 13 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», статей 96, 206 використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частинами 3 - 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі» у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендодавця (крім випадків розірвання договору у зв`язку з неналежним виконанням орендарем своїх обов`язків) орендар має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованої земельної ділянки, здійснених за згодою орендодавця, та збитків, завданих розірванням договору. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 30.09.2024 за Орендарем - ТОВ «Полтава - Капітал» рахується заборгованість з орендної плати в сумі 126 319,50 грн (сто двадцять шість тисяч триста дев`ятнадцять грн 50 коп.), яка нарахована за період з 01.01.2022 по 30.09.2024.

Згідно з довідкою про рух коштів за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 орендна плата сплачена за січень 2022 року у розмірі 4135,45 грн, за лютий 2022 року - 4135,45 грн. Сплачено на загальну суму 8270,90 грн, заборгованість за 2022 рік становить 41354,50 грн.

Відповідно до Довідки про рух коштів за період з 01.02.2022 по 31.12.2023 року орендна плата не сплачувалася. Заборгованість за 2023 рік становить 64654,95 грн.

Згідно з Довідкою про рух коштів за період з 01.01.2024 по 24.09.2024 орендна плата сплачена за січень 2024 року у розмірі 4998,31 грн; за лютий 2024 року - 4998,31 грн, за березень 2024 року - 4998,31 грн, за квітень 2024 року - 4998,31 грн, за травень 2024 року - 4998,31 грн. Сплачено на загальну суму 24991,55 грн, заборгованість за 2024 рік станом на 30.09.2024 становить 20310,05 грн.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, що крім орендної плати, сплаченої за січень-травень 2024 року на загальну суму 24 991,55 грн, відповідачем 17.10.2024 на поточний рахунок Орендодавця перераховано плату за землю в розмірі 100 грн, 29.10.2024 перераховано плату заземлю в розмірі 20 100,00 грн.

Як дослідив суд у платіжних дорученнях, наданих на підтвердження сплати заборгованості 17.10.2024 у розмірі 100,00 грн в призначенні платежу зазначено: «орендна плата за вересень 2024 року» та 29.10.2024 у розмірі 20 100,00 грн, в призначенні платежу зазначено: «орендна плата за вересень 2024 року».

Отже, після відкриття провадження у справі відповідач сплатив частину суми основного боргу в розмірі 20 200,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ураховуючи те, що предмет спору в частині вимог про стягнення 20 200,00 грн заборгованості існував на момент відкриття провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, заборгованість відповідача станом на час розгляду цієї справи з урахуванням здійснених платежів складає 106 119,50 грн.

Відповідач не спростував факт відсутності заборгованості.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 106 119,50 заборгованості з орендної плати є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також відповідач заявив до стягнення з відповідача 2 089,54 грн пені за невиконання умов договору щодо сплати орендних платежів за період 01.06.2024 - 01.10.2024.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про оренду землі», у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, що передбачено статтею152 Земельного кодексу України.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У частині 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як роз`яснено в пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 №14 щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

В пункті 14 договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

За розрахунком, здійсненим позивачем, розмір пені за період з 01.06.2024 по 01.10.2024 (нарахування здійснені на суму боргу - 16 988,10 грн) складає 2 089,54 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про стягнення пені.

Заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позов, суд відхиляє, виходячи з наступного.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося наслідок випадку або непереборної сили.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до пункту 42 Договору сторона, яка порушила зобов`язання звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

Проте, в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

Слід зазначити, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Отже, відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неможливості виконання ним зобов`язань за Договором, зокрема, в частині здійснення орендних платежів внаслідок настання обставин непереборної сили.

Стосовно заперечень відповідача щодо розміру орендної плати, слід зазначити наступне.

Обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»).

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05.06.2024 у справі 914/2848/22 виснувала, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Оскільки, провадження у справі в частині стягнення 20 200,00 грн основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору, судовий збір, сплачений за подання позову в частині стягнення зазначеної суми, який склав 476,33 грн, підлягає поверненню з Державного бюджету позивачу, який сплатив вказаний судовий збір.

Решта судового збору в розмірі 2 551,67 підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 20 200,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА-КАПІТАЛ» (вул. Половки, 62, м. Полтава, 36034, ЄДРПОУ 32544734) на користь Сенчанської сільської ради (вулиця Героїв України, будинок, 8, с. Сенча, Миргородський район, Полтавська область, 37254, ЄДРПОУ 21048689) 106 119,50 грн основного боргу, 2 089,54 грн пені та 2 551,67 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України на користь Сенчанської сільської ради (вулиця Героїв України, будинок, 8, с. Сенча, Миргородський район, Полтавська область, 37254, ЄДРПОУ 21048689) 476,33 грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 382 від 01.10.2024.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення підписано 15.01.2025 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Суддя Дмитро СІРОШ