Рішення

від 13.01.2025 по справі 922/3978/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3978/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., місто Лозова, вулиця Григорія Сковороди, будинок 23) до Фізичної особи-підприємця Яцуненко Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Лозівської міської ради Харківської області звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Яцуненко Олександра Миколайовича, в якому просить:

- Стягнути з фізичної особи-підприємця Яцуненка Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, буд. 23, код ЄДРПОУ 38076191) заборгованість в сумі 113 862,65 грн, а саме: основний борг 71 558,55 грн, пеню 9 575,12 грн, 3 % річних 5 717,00 грн, інфляційні втрати 27 011,98 грн на п/р № НОМЕР_2 в ТВБВ № 10020/0514 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк»;

- Стягнути з фізичної особи-підприємця Яцуненка Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, буд. 23, код ЄДРПОУ 38076191) судовий збір в сумі 2 422,40 грн. на п/р № НОМЕР_2 в ТВБВ № 10020/0514 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк».

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 щодо оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3978/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Однак, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.11.2024 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута до суду з позначкою пошти Адресат відсутній за вказаною адресою.

Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Комунальне підприємство «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області (надалі Позивач) створене Лозівською міською радою Харківської області в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності відповідно до рішення Лозівської міської ради Харківської області №597 від 23.03.2012.

Господарська діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії розпочата з 08.06.2012, з дати отримання відповідних ліцензій.

Суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець Яцуненко Олександр Миколайович (надалі Відповідач) в житловому багатоквартирному будинку на правах власника займає нежитлове приміщення за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 2, буд. 68, н/п № 1, загальною площею 65,3 кв.м., опалюваною площею 62,1 кв.м. Це підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1438345263110, наведеними в Інформаційній довідці №401697124 від 31.10.2024.

Житловий будинок за вказаною адресою оснащений централізованою системою теплопостачання, яка під`єднана до магістральних мереж Позивача. Мережа систем теплопостачання нежитлового приміщення Відповідача є невід`ємною частиною централізованих систем надання послуги з постачання теплової енергії житлового будинку в цілому.

Житловий будинок обладнаний приладом обліку споживання теплової енергії, тому розподіл обсягів спожитої у будівлі теплової енергії та розрахунки вартості спожитої співвласниками послуги з постачання теплової енергії здійснюються згідно його показань.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (далі Закон № 2189), «послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом».

Пункт 5 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі Правила № 830) передбачає, що «виконавець забезпечує безпечне постачання теплоносія відповідно до цих Правил та умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії.»

Позивач вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 2189, споживачі самостійно обирають модель договірних відносин у багатоквартирному будинку на послуги з постачання теплової енергії. Але співвласниками багатоквартирного будинку № 68 на мікрорайоні 2 м. Лозова Харківської області до 01.12.2021 цього зроблено не було. Тому, відповідно до ч. 5 ст. 13 та ч. 7 ст. 14 Закону № 2189, п.13 Правил № 830, по закінченню 30-денного терміну після опублікування, з 01.12.2021, почав діяти Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 (далі Договір), який є публічним договором приєднання та відповідає формі Типового договору (роздруківка додається, публікацію здійснено на сайті Лозівської міської ради lozovarada.gov.ua в розділі «Оголошення» від 01.11.2021 та на веб-сторінці Позивача, яка розміщена на веб-сайті «Лозівський комунальний портал», за посиланням: lkp.kh.ua/uk/info/pidpriemstva/kp-teploenergo, в розділі «Повідомлення» від 01.11.2021).

Відповідно до п. 4 Договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема: надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток); сплата рахунка за надану послуги; факт отримання послуги.

Приєднанням Відповідача до умов Договору (акцептування) є фактичне отримання ним, як споживачем, послуги з постачання теплової енергії в період з 01.12.2021 року по 27.03.2024 року. Позивач постачав теплову енергію (теплоносій) до житлового будинку, тим самим, відповідно, надавав послугу з постачання теплової енергії, на підставі Договору протягом опалювальних сезонів 2021-2022 років, 2022- 2023 років та 2023-2024 років.

Факт подачі теплової енергії до будинку в цілому та, відповідно, отримання та споживання Відповідачем послуги з постачання теплової енергії підтверджується:

- актом про підключення до подачі теплової енергії від 25.10.2021;

- актом про відключення від подачі теплової енергії від 29.03.2022;

- актом про підключення до подачі теплової енергії від 01.11.2022;

- актом про відключення від подачі теплової енергії від 24.03.2023;

- актом про підключення до подачі теплової енергії від 19.10.2023;

- актом про відключення від подачі теплової енергії від 27.03.2024.

У відповідності до пунктів 3, 8 Правил № 830 рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами.

Підключення до подачі теплової енергії та відключення від подачі здійснювались на виконання рішень Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про початок та закінчення опалювального сезону (копії додані до позовної заяви та опубліковані на сайті https://lozovagromada.gov.ua в розділі «Документи»):

- опалювальний сезон 2021-2022 рр. - від 28.08.2021 № 930 та від 28.03.2022 № 226;

- опалювальний сезон 2022-2023 рр. - від 11.10.2022 № 658 та від 21.03.2023 № 223;

- опалювальний сезон 2023-2024 рр. - від 10.10.2023 № 1078 та від 26.03.2024 № 611.

Таким чином, Позивачем забезпечувалось безперебійне надання послуги з постачання теплової енергії, розподіл обсягів спожитої послуги та здійснення нарахувань (включно зі всіма складовими, такими як нарахування плати за місця загального користування; нарахування плати на загальнобудинкові потреби; втрати від транзиту) мешканцям будинку № 68 на мікрорайоні 2 та Відповідачу, як власнику нежитлового приміщення № 1 у цьому будинку.

Позивач вказує, що претензій чи скарг з боку Відповідача в даний період не надходило, Акти-претензії щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості в порядку, визначеному ст. 27 Закону № 2189, з Відповідачем не складались, та складені ним самостійно за участю інших споживачів не надходили.

А отже, позивач вважає, що він свої зобов`язання за Договором виконав повністю, за період з 01.12.2021 року по 27.03.2024 року надав Відповідачу послугу з постачання теплової енергії, що підтверджується даними будинкового приладу обліку теплової енергії, які зазначено в Інформації по вузлах комерційного обліку, які використані при визначенні обсягів послуги для об`єкту в колонках «Реєстр показів вузлів комерційного обліку, які вплинули на визначення обсягу послуги для об`єкту» - «споживання в Гкал» - «за показ. в/о» (копія додана до позовної заяви).

Відповідно до умов п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахованого відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Згідно з приписами п. 19 Правил № 830, комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до п. 24 Правил № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/ приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Інформація щодо виконаного розподілу обсягу теплової енергії для об`єкту Відповідача наведена в Інформації по вузлах комерційного обліку, які використані при визначенні обсягів послуги для об`єкту, в колонці «Врахований (розподілений) обсяг споживання».

Стосовно тарифу, відповідно до якого здійснюються нарахування по вказаному приміщенню, позивач вказує, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Тому така норма (в частині застосування тарифів на житлово-комунальні послуги) розповсюджується тільки на громадян, які використовують житло виключно для проживання (для реалізації конституційного права громадянина на житло), і не розповсюджується на громадян, які використовують житло у інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Виходячи з викладеного, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для категорії «Населення» здійснюють власники/ користувачі квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно з такою метою, а для власників нежитлових приміщень застосовується тариф як для «Інших споживачів».

Позивач також вказує, що нарахування здійснювались згідно з площею нежитлового приміщення Відповідача на підставі тарифів, затверджених рішеннями Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області для категорії «Інші споживачі»: від 23.11.2021 № 1124, від 25.01.2022 № 55, від 10.10.2023 № 1127, від 13.02.2024 № 259 (копії додані до позовної заяви та опубліковані на сайті https://lozovagromada.gov.ua в розділі «Документи»).

Також при нарахуванні за січень та лютий 2022 року застосовувались коефіцієнти перерахунку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1209 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу» та наказів по підприємству від 06.01.2022 № 6, від 17.02.2022 №17.

Відповідно до п. 5 Договору, виконавець зобов`язаний надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені Договором. Проведення нарахувань за надання послуг з постачання теплової енергії виконуються згідно з Правилами № 830.

За умовами п. 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається: з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Відповідно до п. 32 Договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Згідно з п. 33 Договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Відповідно до п. 34 Договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідачу Позивачем направлялися рахунки на оплату послуги з постачання теплової енергії, по яким Відповідачем було зроблено оплату лише одноразово. Внаслідок цього, станом на дату подання позовної заяви по особовому рахунку Відповідача обліковується заборгованість за послугу з постачання теплової енергії на суму 71 558,55 гривень, яка утворилась за період з 01.12.2021 по 27.03.2024.

Позивач вказує, що з метою врегулювання питання щодо сплати Відповідачем заборгованості за Договором, відповідачу вручались досудові попередження №463 від 22.05.2023 та №368 від 18.04.2024, які він отримав, але відмовився проставляти підпис про їх вручення. На теперішній час Відповідачем заборгованість не погашена.

Враховуючи вказане, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 113 862,65 грн, а саме: основний борг 71 558,55 грн, пеню 9 575,12 грн, 3 % річних 5 717,00 грн, інфляційні втрати 27 011,98 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За змістом ст. 20 цього ж закону, до обов`язків споживача належить, зокрема, оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п.5 ч.1. ст.7 Закону України Про житлово-комунальні послуги індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу, а споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст.24 Закону України Про теплопостачання передбачено, що основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене та те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги встановлення факту надання позивачем послуг з постачання теплової енергії, а також факту отримання та споживання відповідачем цих послуг, відсутність доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 71 558,55 грн. належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 9 575,12 грн, 3 % річних у розмірі 5 717,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 27 011,98 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» установлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з п. 45 Договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі п. 45 Договору, Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 01.04.2024 по 30.09.2024 в сумі 9 575,12 грн.

Відповідно також до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

На підставі зазначеного Позивач нарахував за період з 01.02.2022 по 30.09.2024 3% річних в сумі 5 717,00 грн та інфляційні втрати в сумі 27 011,98 грн.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вказані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам договору, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 9 575,12 грн, 3 % річних у розмірі 5 717,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 27 011,98 грн. суд визнає обґрунтованими, доведеним матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Яцуненка Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, буд. 23, код ЄДРПОУ 38076191, п/р № НОМЕР_2 в ТВБВ № 10020/0514 філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк») заборгованість в сумі 113 862,65 грн, а саме: основний борг 71 558,55 грн, пеню 9 575,12 грн, 3 % річних 5 717,00 грн, інфляційні втрати 27 011,98 грн; витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Комунальне підприємство «Теплоенерго» Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, буд. 23, код ЄДРПОУ 38076191).

Відповідач: Фізична особа-підприємець Яцуненко Олександр Миколайович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "13" січня 2025 р.

СуддяВ.В. Усата

справа № 922/3978/24