Рішення

від 13.01.2025 по справі 927/974/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/974/24 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження, в відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Бета-Агро-Інвест,

вул. Київська, 11, м. Чернігів, 14005,

до відповідача: військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_2 ,

предмет спору: про відшкодування шкоди в сумі 1250987,64 грн

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Кириченко Ю.Ю. адвокат, діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СВ № 1103315 від 11.10.2024;

від відповідача: Душин А.В., в порядку самопредставництва юрособи, довіреність від 24.10.2024;

від третьої особи: не прибув.

У судовому засіданні 13.01.2025, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

17.10.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю Бета-Агро-Інвест (далі Товариство) звернулося з позовом до військової частини НОМЕР_1 про відшкодування шкоди в сумі 1250987,64 грн, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 23.02.2024 о 19:00 на автодорозі Даничи Ріпки (0 км + 600 м), за участю транспортного засобу, колісного трактора John Deere 6930, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Товариству, та транспортного засобу Jeep Grand Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), який проходить службу в військовій частині НОМЕР_1 .

Ухвалою від 21.10.2024 суд прийняв дану позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 13.11.2024; залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

При відкритті провадження в справі суд установив сторонам процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору.

Відповідач, у належний строк, подав відзив на позов, яким проти задоволення позовних вимог заперечив зазначивши, що ДТП за участю військовослужбовця ОСОБА_1 сталась 23.02.2024 о 19:00, в поза робочий час. До чергування в добових нарядах останній не залучався за посадою (старший сержант з матеріального забезпечення роти). Станом на 23.02.2024 військова частина, з підпорядкованими підрозділами, не перебувала в районі ведення бойових дій, військовослужбовці не приймали безпосередньої участі в операціях на лінії зіткнення з противником. Старший сержант ОСОБА_1 , на момент скоєння ДТП, керував власним транспортним засобом Jeep Grand Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що не перебуває на обліку в військовій частині. Шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який керував особистим автомобілем, підлягає відшкодуванню самим водієм як фізичною особою. Відповідач не є належним.

Позивач, у належний строк, подав письмову відповідь на відзив та підтримав правову позицію, наведену в позовній заяві. Припускає, що транспортний засіб, Jeep Grand Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за VIN-кодом НОМЕР_5 , ввезений на територію України як гуманітарна допомога за спрощеною процедурою. Позивач ставить під сумнів достовірність інформації, внесеної інспектором патрульної поліції до протоколу про адміністративне правопорушення від 23.02.2024 серії ААД № 184944 (про скоєння ДТП) в частині VIN-коду транспортного засобу Jeep Grand Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за відсутності в матеріалах справи технічного паспорту на цей автомобіль.

Письмово клопотав, у порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), витребувати:

-від Державної митної служби України: інформацію про ввезення на територію України транспортного засобу «Jeep Grand Cherokee», номерний знак НОМЕР_3 , з VIN-кодом № НОМЕР_5 , не обмежуючись митним режимом «імпорт», а і за такими митними режимами як: реiмпорт; транзит; тимчасове ввезення; митний склад; вiдмова на користь держави та іншими можливими, з наданням копій документів, на підставі яких здійснювалось розмитнення даного автомобіля в пункті пропуску (при наявності - гарантійного листа);

-від третьої особи - ОСОБА_1 , у тому числі через військову частину НОМЕР_6 : копію технічного паспорту та інформацію про ввезення на територію України транспортного засобу «Jeep Grand Cherokee», номерний знак НОМЕР_3 , з VIN-кодом № НОМЕР_5 , не обмежуючись митним режимом «імпорт», а і за такими митними режимами як реiмпорт; транзит; тимчасове ввезення; митний склад; вiдмова на користь держави та іншими можливими, з наданням копій документів, на підставі яких здійснювалось розмитнення даного автомобіля в пункті пропуску (при наявності - гарантійного листа).

Ухвалою суду від 13.11.2024 клопотання позивача задоволене частково, в порядку статті 81 ГПК України, витребувано:

-від Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43115923): інформацію про ввезення на територію України транспортного засобу «Jeep Grand Cherokee», номерний знак НОМЕР_3 , з можливим VIN-кодом 1J4GX58V01C679656 (або 1J4GX58N01C679656);

-від третьої особи, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ): засвідчену копію технічного паспорта на транспортний засіб «Jeep Grand Cherokee», номерний знак НОМЕР_3 , з можливим VIN-кодом 1J4GX58V01C679656 (або 1J4GX58N01C679656); інформацію про ввезення на територію України транспортного засобу «Jeep Grand Cherokee», номерний знак НОМЕР_3 , з можливим VIN-кодом 1J4GX58V01C679656 (або 1J4GX58N01C679656).

Суд установив строк для подачі запитуваних документів по 27.11.2024, відклав підготовче засідання в справі на 02.12.2024.

На запит суду, в установлений строк, від Державної митної служби України, надійшов лист від 19.11.2024 № 19/19-02-04/8.19/5354 яким повідомлено про відсутність в базах даних Автоматизованої системи «Інспектор» інформації щодо митного оформлення імпорту, а також ввезення на митну територію України в якості гуманітарної допомоги, оформленої шляхом подання спрощеної декларації, транспортного засобу «Jeep Grand Cherokee» з VIN-кодом НОМЕР_7 (або 1J4GX58N01C679656).

Третя особа не надала до суду запитувані документи в установлений строк, без пояснення причин. Ухвала суду від 13.11.2024 отримана адресатом засобами поштового зв`язку, за адресою реєстрації 21.11.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600983475288.

Відповідач скористався правом на подачу письмових заперечень на відповідь на відзив.

Суд установив, що заперечення на відповідь на відзив подані відповідачем з порушенням строку, встановленого при відкритті провадження в справі, граничний перебіг якого закінчився 19.11.2024.

Відповідно до частин 1, 2 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлена неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд, на стадії підготовчого провадження, виходячи з принципів рівності та змагальності учасників судового провадження, за власною ініціативою, продовжив відповідачу строк для подачі письмових заперечень на відповідь на відзив, залучив їх до матеріалів справи.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав правову позицію, наведену попередньо в відзиві на позов.

Ухвалою від 02.12.2024, за клопотанням представника позивача в підготовчому засіданні, суд повторно витребував від третьої особи ОСОБА_1 , запитувані попередньо документи: засвідчену копію технічного паспорта на транспортний засіб «Jeep Grand Cherokee», номерний знак НОМЕР_3 , з можливим VIN-кодом НОМЕР_7 (або 1J4GX58N01C679656); інформацію про ввезення на територію України транспортного засобу «Jeep Grand Cherokee», номерний знак НОМЕР_3 , з можливим VIN-кодом НОМЕР_7 (або 1J4GX58N01C679656).

Суд установив строк для подачі запитуваних документів по 12.12.2024, відклав підготовче засідання в справі на 16.12.2024.

Третя особа не надала до суду запитувані документи в установлений строк, без пояснення причин. Ухвала суду від 02.12.2024 повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою, без її вручення адресату, з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення: 0600989910539).

Суд, керуючись частиною 3 статті 177 ГПК України, за власною ініціативою, продовжив строки підготовчого провадження на 30 календарних днів (протокол судового засідання 16.12.2024).

16.12.2024, за результатами підготовчого засідання, суд постановив закрити підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 13.01.2025 о 12:00, про що відповідач та третя особа повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України.

17.12.2024, від третьої особи, ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення по суті спору. Повідомив, що запитувані судом документи в нього відсутні. Припускає, що такі документи можуть знаходитись у військовій частині (без пояснення причин). Проти задоволення позову заперечив. Вважає, що відшкодування потерпілій особі завданої шкоди внаслідок ДТП, має здійснюватись за рахунок Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ). Звертав увагу на зміст п. 13.1. статті 13 та підпункту г) п. 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, за приписами яких учасники бойових дій звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Суд установив, що письмові пояснення по суті спору подані третьою особою з порушенням строку, встановленого при відкритті провадження в справі.

Суд, керуючись частинами 1, 2 статті 119 ГПК України та беручи до увагу, що станом на 17.12.2024, не було розпочато розгляд спору по суті, вважає за доцільне продовжити третій особі строк для подачі письмових пояснень по суті спору та залучити їх до матеріалів справи.

13.01.2025, у судове засідання прибули повноважні представники позивача та відповідача (участь останнього забезпечена в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, ухвалою від 03.01.2025); третя особа до суду не прибула, будь-яких заяв чи клопотань не надіслала; ухвала суду від 16.12.2024 надіслана третій особі засобами поштового зв`язку за адресою реєстрації повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою, без вручення адресату, з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами частини 1 статті 202 ГПК України неприбуття в судове засідання належним чином повідомленого учасника судового процесу не є перешкодою для вирішення спору по суті за наявними матеріалами справи.

Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав повноважних представників сторін.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, вважає, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди винна особа - військовослужбовець ОСОБА_1 , виконував обов`язки з військової служби.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, оскільки військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем у справі, наголошував, що дорожньо-транспортна пригода сталась поза межами військової частини, в вільний від служби час винуватця цієї пригоди.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

23.02.2024 о 19:00 на автодорозі Даничи Ріпки (0 км + 600 м), за участю транспортного засобу, колісного трактора John Deere 6930, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест», та транспортного засобу Jeep Grand Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням військовослужбовця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), який проходив службу в військовій частині НОМЕР_1 , сталась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП).

Внаслідок ДТП пошкоджено, зокрема, транспортний засіб, колісний трактор John Deere 6930, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Бета-Агро-Інвест» (далі позивач, Товариство) згідно зі свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_8 .

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі № 743/308/24, що залишена без змін за результатом її апеляційного перегляду (набула законної сили 26.07.2024), винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнано ОСОБА_1 .

Згідно з висновком Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 05.04.2024 № 213/24-24: вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ трактору колісному марки «John Deere 6930», ДРН 17934АН, внаслідок пошкодження у ДТП 23.02.2024 складає 473430,00 грн (розраховано з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та втрати товарної вартості КТЗ внаслідок ремонту).

За ремонтною калькуляцією від 04.04.2024 № 213/24-24 (до висновку експертної установи) вартість відновлювального ремонту КТЗ складає 1410987,64 грн, що складається: з вартості запчастин, що підлягають заміні на нові, в сумі 1365639,16 грн та вартості ремонтних робіт у сумі 45348,48 грн.

Винуватець ДТП ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_9 , виданого 22.09.2023 (додане до письмових пояснень).

Відповідно до п. 13.1. статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (чинного станом на 23.02.2024) учасники бойових дій звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить Моторно (транспортне) страхове бюро України в порядку, визначеному цим Законом.

Позивач отримав від МТСБУ страхове відшкодування в розмірі 160000,00 грн, про що свідчить копія платіжної інструкції від 31.07.2024 № 915029. Виплата проведена страховиком у межах максимального ліміту відповідальності за постановою НБУ від 30.05.2022 № 109.

Враховуючи, що розмір збитків, завданих позивачу внаслідок ДТП, перевищує суму страхового відшкодування, отриманого за рахунок МТСБУ, позивач, на підставі приписів статті 1194 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), з метою повного відшкодування збитків, звернувся до винної в ДТП особи з позовом про стягнення різниці між вартістю відновлювального ремонту КТЗ та сумою страхового відшкодування, що складає 1250987,64 грн (1410987,64 грн - 160000,00 грн).

Мотивуючи тим, що ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП здійснював управління ТЗ як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , що на думку позивача, підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2024 № 2091/2652 та листом військової частини НОМЕР_10 від 05.04.2024 № 1433/2/4/4490, а також визнано ОСОБА_1 у судових засіданнях під час розгляду справи № 743/308/24 про притягнення його до адміністративної відповідальності, позов про відшкодування шкоди відповідно до приписів частини 1 статті 1172 ЦК України, пред`явлений до військової частини НОМЕР_1 .

Предметом спору є обставини щодо недостатності суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна позивача.

Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти задоволення позову з підстав неналежності обраного позивачем відповідача.

Відповідач звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні докази того, що автомобіль Jeep Grand Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить йому на праві власності або на праві користування, або докази того, що військовослужбовець ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП, керував цим ТЗ у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків. Проте лише обставина перебування ОСОБА_1 на службі в відповідача під час вчинення ДТП, не може бути підставою для задоволення цього позову, в порядку частини 1 статті 1172 ЦК України. Відтак позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (п. 3 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 статті 1187 та п. 1 частини 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За частиною 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з п.1 частини 1, частини 3 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування в меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За визначенням, наведеним у пункті 1.6. статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц наведений висновок, за яким особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини 1 статті 1172 указаного Кодексу свідчить про те, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц, від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21.09.1999 № 1076-XIV передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Мотивуючи пред`явлення позову саме до військової частини НОМЕР_1 , позивач зазначає, що в ході судового розгляду справи № 743/308/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, останній стверджував, що на момент скоєння ДТП виконував свої службові обов`язки як військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до частин 4, 6 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлене законом.

Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В межах справи № 743/308/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, всупереч доводам позивача, не встановлювався факт належності в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_3 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , та факт виконання ОСОБА_1 службових обов`язків (бойових завдань) на момент скоєння ДТП.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2024 № 2091/2652 та листом в/ч НОМЕР_10 від 05.04.2024 № 1433/2/4/4490 (про які зазначає позивач у позові) підтверджений факт проходження ОСОБА_1 військової служби в в/ч НОМЕР_1 .

Виходячи зі змісту частини 1 статті 1172 ЦК України (приписами якої обґрунтований позов), лише сам факт проходження винуватцем ДТП військової служби на момент скоєння ДТП, не є достатньою підставою для притягнення військової частини, де останній проходить службу, до цивільно-правової відповідальності в вигляді відшкодування потерпілій особі шкоди, завданої цим військовослужбовцем внаслідок ДТП.

За частиною 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Отже, виконання обов`язків військової служби пов`язане із перебуванням військовослужбовця в певному місці, в певний час або виконанням ним наказу командира (начальника) чи обов`язку служби.

Згідно з витягом із Плану відновлення боєздатності в/ч НОМЕР_1 (затвердженого 15.02.2024 Командувачем військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») у в/ч НОМЕР_1 у період з 16.02.2024 по 23.02.2024 проводився комплекс заходів з метою поповнення втрат, нанесених ударами та вогнем противника та приведення особового складу, ОВТ, систем управління та організаційної структури підрозділів у стан, що забезпечує виконання завдань за призначенням. Місце проведення: військове містечко № НОМЕР_11 (стрільбище, АДРЕСА_4 ). Згідно з розпорядком дня в/ч НОМЕР_1 (затвердженого наказом від 26.12.2023 № 141 командира в/ч НОМЕР_1 ), навчальні години в військовослужбовців закінчувались о 17:50. За поясненнями відповідача, в зв`язку з постійною загрозою ракетних та авіаційних атак, необхідністю розосередження підрозділів та забезпечення скритності їх розташування, вранішні та вечірні шикування особового складу, а також інші масові заходи, передбачені цим наказом, не проводились за окремими розпорядженнями вищого командування.

З матеріалів справи вбачається, що ДТП сталася 23.02.2024 о 19 год. 00 хв. на автодорозі Даничі-Ріпки (0км+600м), тобто поза межами робочого (навчального) часу і поза територією військової частини.

Місце безпосередньої дислокації військової частини не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14, частина 4 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, завданої суб`єкту господарювання в деліктних правовідносинах, може наставати лише за одночасної наявності таких умов: 1) протиправної поведінки відповідача; 2) шкоди, завданої суб`єктові господарювання; 3) причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Виходячи з положень статті 74 ГПК України, обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками покладається саме на позивача.

У матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 , на момент скоєння ДТП виконував наказ командира (начальника) чи інші обов`язки військової служби та, що транспортний засіб Jeep Grand Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням винуватця ДТП, належав саме військовій частині, що виключає відповідальність відповідача відповідно до частини 1 статті 1172, частин 1, 2 статті 1187 та п. 1 частини 1 статті 1188 ЦК України.

За частиною 1 статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 № 1075-XIV військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає в здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.

Частиною 8 указаної статті Закону визначено, що відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів, які належать військовим частинам, об`єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України здійснює уповноважений орган Міністерства оборони України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 № 1032 затверджений Порядок відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів Збройних Сил України (далі - Порядок), який визначає процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації (далі - реєстрація), ведення обліку транспортних засобів, які закріплені за військовими частинами, закладами, установами та організаціями, що входять до складу Збройних Сил (далі - військові частини), та зняття їх з обліку.

Пунктами 2, 3, 5 Порядку визначено, що реєстрація транспортного засобу Збройних Сил (далі - транспортний засіб) полягає в здійсненні комплексу заходів, пов`язаних з перевіркою відповідних документів, закріпленням номерного знака, звіркою і в разі потреби дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин (кузова, шасі, рами, двигуна), оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційного документа - технічного талона транспортного засобу Збройних Сил (далі - технічний талон), зразок якого затверджений постановою КМУ від 31.01.1992 № 47. Облік зареєстрованих транспортних засобів ведеться шляхом накопичення, узагальнення та зберігання інформації про такі транспортні засоби в базі даних уніфікованої електронно-облікової системи Збройних Сил.

Реєстрація транспортних засобів, ведення обліку зареєстрованих транспортних засобів та зняття їх з обліку здійснюється уповноваженим органом Міноборони - військовою інспекцією безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах та її структурними підрозділами (далі - підрозділи військової інспекції безпеки дорожнього руху).

Використання (зберігання) незареєстрованих згідно з цим Порядком транспортних засобів забороняється.

За приписами пунктів 13, 14 Порядку на транспортний засіб, зареєстрований підрозділом військової інспекції безпеки дорожнього руху, видається технічний талон. Облік і видача бланків технічних талонів здійснюються в порядку, визначеному Міноборони. Інформація про транспортні засоби військових частин, що зареєстровані підрозділами військової інспекції безпеки дорожнього руху, вноситься до бази даних уніфікованої електронно-облікової системи Збройних Сил у порядку, визначеному Міноборони. Інформація про реєстрацію (внесення змін у відомості про реєстрацію) транспортного засобу невідкладно подається Головною військовою інспекцією безпеки дорожнього руху територіальному органу з надання сервісних послуг МВС для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За відсутності доказів того, що автомобіль Jeep Grand Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_3 , є військовим майном і його закріплено за відповідачем, за висновком суду, передчасними є доводи позивача про те, що відповідач є володільцем цього транспортного засобу.

Зі схеми ДТП (зворотна сторона), де зазначені дані ТЗ, котрі отримали механічні пошкодження внаслідок ДТП: автомобіль Jeep Grand Cherokee, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_5 , належить Labedzka Teresa, Rzeszow Zwieczycka 3813.

З листів Державної митної служби України від 04.10.2024 № 15/15-01-02/8.19/5221 та від 19.11.2024 № 19/19-02/8.19/5354 (отриманих на запит адвоката позивача та суду) вбачається, що в базах даних Автоматизованої системи «Інспектор» відсутня будь-яка інформація щодо митного оформлення імпорту, а також ввезення на митну територію України в якості гуманітарної допомоги, оформленої шляхом подання спрощеної декларації, транспортного засобу «Jeep Grand Cherokee» з VIN-кодом НОМЕР_7 (або 1J4GX58N01C679656).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що військова частина була законним володільцем джерела підвищеної небезпеки, за участю якої сталась дорожньо-транспортна пригода, обставини якої досліджувались у межах справи № 743/308/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Виходячи з наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що в/ч НОМЕР_1 не підпадає під поняття «власник транспортного засобу», що наведене в п. 1.6. статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (чинного на момент скоєння ДТП) та не є особою, яка відповідає за шкоду, завдану військовослужбовцем ОСОБА_1 на час перебування ним у списках особового складу цієї частини, що свідчить про пред`явлення позову до неналежного відповідача та є підставою для відмови в його задоволенні.

Доводи третьої особи ОСОБА_1 про те, що належним відповідачем у справі є Моторне (транспортне) страхове бюро України в силу п. 13.1. статті 13, п. 22.1. статті 22, підпункту а) п. 41.1. статті 41 Закону від 01.07.2004 № 1961-IV (що не залучене до участі в цій справі), судом відхилене, оскільки матеріалами справи підтверджується виплата МТСБУ страхового відшкодування потерпілій особі згідно з платіжною інструкцією від 31.07.2024 № 915029 у межах ліміту майнової відповідальності страховика (160000,00 грн) згідно з постановою НБУ від 30.05.2022 № 109, розмір якого недостатній для відшкодування збитків позивача.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 2 частини 1 та частини 4 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в разі відмови в позові покладаються на позивача.

З огляду на те, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 18764,81 грн покладено на позивача, так само як і витрати на професійну правничу допомогу, що понесені ним у ході судового розгляду цього спору.

Керуючись статтями 14, 42, 46, 50, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 165, 178, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Бета-Агро-Інвест (вул. Київська, 11, м. Чернігів, 14005; код ЄДРПОУ 30844997) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про відшкодування шкоди в сумі 1250987,64 грн.

Повний текс судового рішення складений 15.01.2025.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко