Ухвала

від 15.01.2025 по справі 922/2635/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2635/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду (Слободін М.М., Гребенюк Н.В., Шутенко І.А.)

від 03.12.2024 (повний текст складений 09.12.2024)

у справі за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГРІН ЛЕНД"

про визнання недійсним договору поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23,

ВСТАНОВИВ:

1. Головне управління ДПС у Харківській області (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (далі - Відповідач-1), Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО", Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР" і Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГРІН ЛЕНД" (далі - Відповідач-2), у якому просило:

- визнати договір поставки від 03.04.2023 №0304/2023-1, укладений між Відповідачем-1 та Фермерським господарством "ПЕРВОМАГРО", недійсним;

- визнати договір поставки від 07.04.2023 №0704-2023/1-23, укладений між Відповідачем-1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР", недійсним;

- визнати договір поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23 (далі - Договір №02-2023/1-23), укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 (далі разом - Відповідачі), недійсним;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та стягнути з Відповідача-1 на користь Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО" 7 509 202,80 грн;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, та стягнути з Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО" на користь держави 7 509 202,80 грн.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі №520/28784/23 адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Водночас постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2024 вказане рішення скасовано. Провадження в адміністративній справі закрито.

3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №520/28784/23 клопотання Позивача про передачу адміністративної справи за підсудністю до Господарського суду Харківської області задоволено.

4. 15.07.2024 матеріали справи надійшли до Господарського суду Харківської області.

5. Позивач подав заяву про зміну предмета позову, виклавши його прохальну частину в такій редакції:

- визнати договір поставки від 03.04.2023 №0304/2023-1, укладений між Відповідачем-1 та Фермерським господарством "ПЕРВОМАГРО", недійсним;

- визнати договір поставки від 07.04.2023 №0704-2023/1-23, укладений між Відповідачем-1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР", недійсним;

- визнати Договір №02-2023/1-23, укладений між Відповідачами, недійсним.

6. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.07.2024 у справі №520/28784/23 заяву Позивача прийнято до розгляду. Позовну вимогу про визнання недійсним Договору №02-2023/1-23, укладеного між Відповідачами, виділено в самостійне провадження з наступним присвоєнням єдиного унікального номера справи (№922/2635/24).

7. Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 у справі №922/2635/24 позов задоволено. Визнано Договір №02-2023/1-23 недійсним. Солідарно стягнуто з Відповідачів на користь Позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 грн.

8. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач-2 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

9. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 апеляційну скаргу Відповідача-2 задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 у справі №922/2635/24 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача-2 4 026 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

10. 25 грудня 2024 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024, у якій просить скасувати її, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 у справі №922/2635/24 - залишити в силі.

11. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

12. За змістом частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

13. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

14. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести цей висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

15. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватися, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.

16. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржнику необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до ухвалення незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

17. Системний аналіз наведених приписів ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу касаційного оскарження судового рішення.

18. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, та зазначає:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 91 ГПК України у разі оскарження недійсності правочину як такого, що не відповідає інтересам держави, за умови надання контролюючим органом належним чином завіреної копії оскаржуваного договору відповідно до частини четвертої статті 91 ГПК України, податкових накладних та інших первинних документів, виписаних на його виконання, у випадку, коли суб`єкт господарювання заперечує укладення договору та не надає його оригінал для дослідження судом. При оскарженні договорів як таких, що суперечить інтересам держави та суспільства, контролюючий орган не має можливості надати оригінал договору, оскільки він не є його стороною, тому оригінали такого договору у останнього відсутні.

19. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Скаржник, зокрема, стверджує, що:

- суд апеляційної інстанції, задовольнивши апеляційну скаргу та скасувавши рішення суду першої інстанції, єдиною причиною зазначив ненадання Скаржником доказів існування оскаржуваного Договору №02-2023/1-23, неможливість прийняття до уваги наявної в матеріалах справи ксерокопії з посиланням на частину шосту статті 91 ГПК України; суд не здійснив оцінки інших обставин справи;

- платник податку має можливість маніпулювати твердженням про відсутність (неукладання) договору та не надавати оригінали для дослідження судом, що призведе у майбутньому до неможливості захисту контролюючим органом інтересів держави від укладення підприємствами договорів, головною метою яких є отримання незаконної податкової вигоди. Останні не надаватимуть оригіналів договорів ані контролюючому органу, ані на вимогу суду, що призведе до завдання збитків державному бюджету і загалом;

- наявна в матеріалах справи копія Договору №02-2023/1-23 відкопійована з його оригіналу, що був підписаний та засвідчений печатками підприємств. Відповідачі не спростували наявність їх підписів та відбитків печаток на копії Договору №02-2023/1-23. Надання належним чином засвідченої копії договору поставки є достатнім для доведення факту його укладення та існування і не позбавляє спір про визнання такого договору недійсним юридичного сенсу.

20. Крім того, Скаржник просить врахувати постанову Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №910/3016/23, у якій зазначено, що відповідачем не обґрунтовано, яким чином відповідно до конкретних обставин справи відсутність оригіналу державного контракту унеможливила встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

21. Попри це, в тексті касаційної скарги відсутнє посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

22. У свою чергу, в такому разі процесуальний закон покладає на Скаржника обов`язок зазначити у касаційній скарзі: 1) норму матеріального та / або процесуального права (статтю, її частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка, на його думку, була неправильно застосована чи порушена судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень; 2) висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваних судових рішеннях; 3) постанову Верховного Суду (дату її ухвалення та номер справи), а також викладений у ній висновок щодо застосування саме цієї норми права, обґрунтування, в чому полягає таке порушення або неправильне застосування; 4) чи є правовідносини в справі, що розглядається, та у справі, у якій Верховний Суд виклав свій висновок, подібними; у чому це полягає.

23. Натомість Скаржник фрагментарно цитує постанову Верховного Суду з подальшим викладенням власної позиції щодо її змісту, однак не вказує конкретні норми, про застосування яких, на його думку, сформовані відповідні висновки.

24. Скаржник також зазначає, що Східний апеляційний господарський суд порушив вимоги статей 86, 238 ГПК України, оскільки не надав належної оцінки доказам - документам, що підтверджують відсутність волевиявлення; Східний апеляційний господарський суд не прийняв як докази належним чином засвідчену копію Договору №02-2023/1-23 та не надавав оцінки іншим доказам, що підтверджували факт його укладання Відповідачами: копіям товарно-транспортних накладних, копіям видаткових накладних, копіям договорів оренди техніки, копіям договорів оренди та суборенди нерухомого майна, копіям свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, платіжним дорученням, податковим накладним та іншим документам, які надавалися Відповідачами до комісії контролюючого органу та до адміністративного суду.

25. Водночас у тексті касаційної скарги відсутні посилання на будь-які інші пункти частини другої статті 287 ГПК України, окрім пункту 3, зокрема, на пункт 4 цієї частини, частини першу, третю статті 310 ГПК України.

26. Решта доводів Скаржника також не охоплюються обраною підставою касаційного оскарження (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

27. Отже, Скаржник не виконав вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, позаяк належним чином не визначив підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 Кодексу, та не обґрунтував її (їх).

28. Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

29. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

30. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

31. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Позивача подана без додержання вимог процесуального законодавства, отже підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням десятиденного строку для усунення недоліків.

32. Для усунення недоліків касаційної скарги Скаржник повинен:

- чітко зазначити підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, з посиланням на відповідний пункт (пункти);

- належним чином обґрунтувати обрану (обрані) підставу (підстави) касаційного оскарження (див., зокрема, пункти 11-17 цієї ухвали).

33. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги необхідно подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в строк, встановлений цією ухвалою, разом з доказами її надсилання іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі №922/2635/24 залишити без руху.

2. Надати Головному управлінню ДПС у Харківській області строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі №922/2635/24 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. Вронська