Рішення

від 08.01.2025 по справі 131/1529/24

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1529/24

Провадження № 2/131/396/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2025 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олексієнка О.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Демчишиної О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дашівської селищної ради Гайсинського району, Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом та заповітом та визнання права на завершення приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2024 року до Іллінецького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дашівської селищної ради Гайсинського району, Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом та заповітом та визнання права на завершення приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за заповітом, згідно якої ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Городок помер дід ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у віці 78 років, після смерті якого ОСОБА_2 звернувся до державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори подавши 16 серпня 2002 року відповідну заяву про прийняття спадщини., яка завела спадкову справу №403/ 2002.

В зв`язку з ліквідацією Іллінецької державної нотаріальної контори і передачею усіх її документів на зберігання до Державного нотаріального архіву Вінницької області, приватним нотаріусом Новаківським Б.В. було витребувано спадкову справу №407/2002.

Із матеріалів витребуваної від Державного нотаріального архіву спадкової справи вбачається, що 01 грудня 1999 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склав Заповіт, яким на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: « все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 ЗАПОВІДАЮ онукові ОСОБА_2 ».

ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Городок померла баба ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у віці 84 роки, після смерті якої ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Новаківського Б.В., який спадкову справу не заводив.

Відповідно до рішення Іллінецького районного суду за №131/340/23 від 19.04.2023 року позивачем 1 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відповідно і факт прийняття спадщини за законом.

Таким чином, ОСОБА_1 є єдиними спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 .

До майна покійної ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належить житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

До майна покійного ОСОБА_3 належать земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, та особистого селянського господарства, які були надані йому згідно рішення Городоцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області 1 сесії 22 скликання від 19.07.1994 року в якому зазначається, що ОСОБА_3 , було передано у безкоштовну приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,56 га.

Спадкодавцем за життя було розпочато, але не завершено процедуру приватизації вищевказаних земельних ділянок.

У зв`язку з вищевикладеним, позивачі звернулись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

У судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явились, при цьому до суду надали заяву в якій просять розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги просять задоволити.

Представник відповідача Дашівської селищної ради Вінницької області подав заяву, в якій зазначено, що позовні вимоги визнає, проти їх задоволення не заперечує та просить проводити розгляд справи у відсутність представника ради.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11 грудня 2024 року постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Так, судом установлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Городок помер дід позивача 2 ОСОБА_3 у віці 78 років, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , що видане повторно 27 січня 2023 року виконавчим комітетом Городоцької сільської ради Іллінецького району Вінницької області, про що складений відповідний запис №4 (а.с. 23).

Про те що покійний ОСОБА_3 був дідом Позивача 2, свідчать Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00047314424 від 04.10.2024 року про народження мами Позивача 2 ОСОБА_5 , де зазначається інформація що її батьком є ОСОБА_3 .

Про зміну прізвища мами позивача 2 з ОСОБА_6 на Поїзд свідчить Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00047313801 від 04.10.2024 року (а.с. 25).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 04.10.2024 року, що видано повторно Іллінецьким відділом ДРАЦС у Вінницькому районі Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у графі «мати» зазначено « ОСОБА_7 » (а.с. 26).

Після смерті ОСОБА_3 позивач ОСОБА_2 звернувся до державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори подавши 16 серпня 2002 року відповідну заяву про прийняття спадщини., яка завела спадкову справу №403/ 2002, про що свідчить інформаційна довідка зі спадкового реєстру №77738389 від 23.07.2024 року (а.с. 17).

Згідно заповіту від 01 грудня 1999 року ОСОБА_3 зробив таке розпорядження: « все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 ЗАПОВІДАЮ онукові ОСОБА_2 ».

Виходячи зі змісту ст. 5 ЦК України, до правовідносин застосовується те законодавство, яке діяло на час їх виникнення.

Зважаючи на те, що смерть спадкодавця ОСОБА_3 відбулась 02 лютого 2002 року, Позивач вважає за необхідне керуватись матеріальними нормами ЦК УРСР в редакції від 18 липня 1963 року, чинній на час виникнення спірних відносин.

Стаття 524 ЦК УРСР визначає можливість спадкоємства за законом і за заповітом, та вказує, що спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Часом відкриття спадщини відповідно до ст. 525 ЦК УРСР визнається день смерті спадкодавця, а місцем згідно зі ст. 526 ЦК УРСР - останнє постійне місце проживання спадкодавця.

Статтями 529-530 ЦК УРСР в редакції, чинній на час відкриття спадщини, було передбачено дві черги спадкоємців за законом. Перша - діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того із батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частині, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. Друга

черга - брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері.

Оскільки спадкодавець за своє життя заповіт склав, отже, має місце спадкування за заповітом.

По наявним документам, що свідчили про наявність певного спадкового майна державний нотаріус вчинив відповідні нотаріальні дії та видав Позивачу 2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Таким чином, ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцем за заповітом і за законом, які прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , про що свідчить довідка №112/01-16 від 29.07.2024 року (а.с. 28).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Городок померла баба позивача 1 ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у віці 84 роки, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , що видане повторно 09 лютого 2023 року виконавчим комітетом Городоцької сільської ради Іллінецького району Вінницької області, про що складений відповідний запис №30 (а.с. 19).

Про те що, ОСОБА_4 є рідною бабою ОСОБА_1 свідчать наступні докази.

Відповідно до свідоцтва про народження батька позивача 1 ОСОБА_8 серії НОМЕР_5 від 16.03.1950 року, що видано Городоцькою селищною радою Іллінецького району Вінницької області у графі «мати» зазначено ОСОБА_9 » (а.с. 20).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 від 05.07.1972 року, що видано Чистяковською селищною радою Боловського району Ростовської області у графі «батько» зазначено ОСОБА_8 » (а.с. 21).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, для оформлення якої ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Новаківського Б.В., який спадкову справу не заводив.

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкодавець за свого життя заповіту не склав, отже, має місце спадкування за законом.

Згідно до статті 1222 Цивільного кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи які є живими на час відкриття спадщини, а також особи які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1264 ЦК України передбачає, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У роз`ясненнях, що наведені у пунктах 20 та 21 постанови Пленуму Верхового Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», сказано, що:

«Справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК.

Спадкування за законом здійснюється почергово.

...У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо».

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

В силу статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти.

Відповідно до рішення Іллінецького районного суду за №131/340/23 від 19.04.2023 року Позивачу 1 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відповідно і факт прийняття спадщини за законом (а.с. 22-23).

Таким чином, ОСОБА_1 є єдиними спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 .

До майна покійної ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належить житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 про що свідчить довідка №25 від 08.02.2023 року що видана виконавчим комітетом Дашівської селищної ради Вінницької області про те що будинок відноситься до категорії колгоспних дворів, станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 склад двору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 24).

Технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 позивачі виготовили для оформлення права власності в порядку спадкування, від 16.03.2023 року, що виданий ФОП ОСОБА_10 (а.с. 25-27).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» з наступними змінами, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу другого пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працюють у міжгосподарських організаціях, відносяться до суспільної групи колгоспників.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до вимог ст.ст. 120, 123, 563 ЦК України в редакції 1963 року, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а у разі смерті члена колгоспного двору спадщина в майні двору не відкривалася до смерті останнього члена колгоспного двору, а майно залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів не залишається, до майна двору застосовуються правила розділу «Спадкове право» ЦК України в редакції 1963 року.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений в дію Закон України «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 житловий будинок з господарськими будівлями належав ОСОБА_11 , про що свідчить довідка від 13 червня 2023 року за №139, що видана Виконавчим комітетом Дашівської селищної ради та у свідоцтві на право особистої власності зазначено, що будинок дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_11 , про що свідчить свідоцтво на право особистої власності № НОМЕР_7 від 10 січня 1992 року, що зареєстровано в реєстрову книгу №2 за номером 286 .

Таким чином, після смерті члена колгоспного двору відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно.

Положеннями статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається після смерті фізичної особи, або оголошення її померлою.

Відповідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Положеннями статей 1268-1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статтей 1216 та 1218 ЦК України спадкування є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК визнання права є одним із способів цивільних прав та інтересів.

Якщо спадкоємець не має змоги оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів або наявністю розбіжностей в таких документах, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

До майна покійного ОСОБА_3 належать земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, та особистого селянського господарства, які були надані йому згідно рішення Городоцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області 1 сесії 22 скликання від 19.07.1994 року в якому зазначається, що ОСОБА_3 , було передано у безкоштовну приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,56 га.

Спадкодавцем за життя було розпочато, але не завершено процедуру приватизації вищевказаних земельних ділянок.

Зазначене рішення про приватизацію земельної ділянки прийнято в період чинності Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок».

Згідно із статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

За статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статті 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації (Лист спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, а якщо приватизація земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України не завершена й право на її завершення.

Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243 св. 18 зазначив, що:

«Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139- V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-У1). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України).»

Згідно п.7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Для визначення точної площі земельних ділянок Позивач звернулась до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_12 та замовили технічну документацію на землю.

Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, за адресою по АДРЕСА_1 знаходиться такі земельні ділянки:

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 0521281600:07:002:0521 (а.с 31);

- для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,2982 га, кадастровий номер 0521281600:07:002:0520 (а.с. 37).

При цьому, до позовної заяви позивачами додано постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 112/02-31 від 29.07.2024 року згідно якої приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Новаківським Б.В. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі на ім`я ОСОБА_2 свідоцтва на право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 та №186/02-31 від 03 жовтня 2023 року, згідно якої приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Новаківським Б.В. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва на спадщину за законом (а.с. 42-43).

Враховуючи вищевикладене, а також повне визнання позовних вимог відповідачем, вважаю, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дашівської селищної ради Гайсинського району, Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом та заповітом та визнання права на завершення приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за заповітом слід задоволити.

Судовий збір залишити за позивачами.

Разом з тим, позивачем не заявлялося жодних клопотань про повернення половини сплаченого ним судового збору, у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись ст. 1216, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дашівської селищної ради Гайсинського району, Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом та заповітом та визнання права на завершення приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за заповітом- задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частини будинку садибного типу з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_8 , право власності на 1/2 частини будинку садибного типу з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_3 , яка помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_8 , право на завершення приватизації та право на одержання відповідних витягів про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд, кадастровий номер 0521281600:07:002:0521, на земельну ділянку площею 0,2982 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521281600:07:002:0520, що розташовані по АДРЕСА_1 ,, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_3 , яка помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: Дашівська селищна рада Гайсинського району Вінницької області, поштова адреса: 22740, вул. Горького, 9, смт. Дашів Гайсинського району, Вінницької області, код ЄДРПОУ: 04326081.

Суддя