Ухвала

від 14.01.2025 по справі 461/240/25

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/240/25

Провадження № 1-кс/461/360/25

УХВАЛА

14.01.2025 м. Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМБЕРГМІТ» про скасування арешту майна, -

в с т а н о в и в :

10.01.2025 адвокат ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМБЕРГМІТ» звернувся до слідчого судді Галицького районного суду м. Львова з клопотанням, в якому просить скасувати арешт на автомобіль марки «MAN TGX 18.440», р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕМБЕРГМІТ», за адресою: Львівський район, с. Старий Яричів, вул. Галицька, 143, та повернути такий Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕМБЕРГМІТ».

В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23.12.2024 у кримінальному провадженні, внесеному 19.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024140000001232, накладено арешт на вищезазначений транспортний засіб, з метою забезпечення збереження речового доказу. Зазначає, що на даний час необхідні судові експертизи із автомобілем марки «MAN TGX 18.440», р.н. НОМЕР_1 , проведені, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМБЕРГМІТ» використовує вказаний автомобіль в своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку.

До судового засідання слідчим ОСОБА_4 подано до суду заяву, в якій зазначив, що проти скасування арешту на автомобіль не заперечує, оскільки на даний час всі необхідні дослідження із транспортним засобом проведені. Окрім цього, просить розглядати клопотання без його участі.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просить розглядати клопотання без його участі.

Згідно ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно до ч.10ст.170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.11ст.170 КПК Українизаборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.1ст.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2ст.170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.2ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1ч.2 ст.170цьогоКодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3,4ч.2 ст.170цьогоКодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2ч.2 ст.170цьогоКодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4ч.2 ст.170цьогоКодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 19.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024140000001232, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

19.12.2024 в ході огляду місця події вилучено автопоїзд у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «MAN TGX 18.440», р.н. НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричепа марки «Pezzaioli SBA-63», р.н. НОМЕР_3 , та поміщено на територію автостоянки, що за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7.

20.12.2024 слідчим прийнято рішення про визнання автопоїзда у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «MAN TGX 18.440», р.н. НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепа марки «Pezzaioli SBA-63», р.н. НОМЕР_3 речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді від 23.12.2024 накладено арешт на спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «MAN TGX 18.440», р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ТзОВ «ЛЕМБЕРГМІТ», за адресою: Львівський район, с. Старий Яричів, вул. Галицька, 143,та яким користувався ОСОБА_5 , з позбавленням права користування, розпорядження та проведення обліково-реєстраційнихоперацій з транспортним засобом.

Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що підставою для накладення вказаного арешту було те, що такий транспортний засіб може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні, а накладення арешту забезпечить його збереження для подальшого залучення до проведення слідчих та процесуальних дій, зокрема, експертиз.

Сслідчим суддею встановлено, що всі необхідні дослідження із автомобілем марки «MAN TGX 18.440», р.н. НОМЕР_1 , проведені.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до ч.1ст.321 ЦК Україниправо власності є непорушним.

Згідно зіст.391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Доказів, які б спростовували доводи клопотання та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з забороною користування, слідчому судді не надано.

При цьому слідчий суддя враховує, що положеннями ст.100 КПК Українипередбачена можливість передання на відповідальне зберігання речових доказів власнику, тому вбачається можливим в подальшому застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, скасувати накладений на нього арешт в частині заборони користування даним майном та передати це майно його власнику на відповідальне зберігання.

Виходячи з наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що обставини, які були враховані слідчим суддею при накладенні арешту на майно, на даний час частково перестали існувати, а тому слід скасувати такий в частині заборони користування.

Разом з тим, беручи до уваги, що у кримінальному провадженні, внесеному 19.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024140000001232, досудове розслідування триває, а вищевказаний транспортний засіб визнаний речовим доказом, тому питання щодо скасування арешту майна може бути вирішене слідчим при постановленні на досудовому слідстві постанови про закриття кримінального провадження або суддею під час судового розгляду при ухваленні вироку по справі, а тому клопотання про скасування арешту майна підлягає частковому задоволенню, в частині скасування заборони користування майном.

Слідчий суддя зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 23.01.2024 (справа №569/19829/21), ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або відмову в арешті майна, тому положення пункту 9 частини 1 статті 309 у їх взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а також і ухвали про скасування або про відмову у скасуванні арешту майна.

Керуючись ст.ст.100, 170, 171, 173, 174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМБЕРГМІТ» про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати арешт в частині заборони користування, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23.12.2024 на спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «MAN TGX 18.440», р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ТзОВ «ЛЕМБЕРГМІТ», за адресою: Львівський район, с. Старий Яричів, вул. Галицька, 143, - та передати такий на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕМБЕРГМІТ».

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Повний текст ухвали складено 15.01.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1