Рішення

від 15.01.2025 по справі 442/9172/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/9172/24

Провадження №2/442/130/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Нагірної О.Б.

за участю секретаря судового засідання Томан Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу №442/9172/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Бориславської міської ради Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

встановив :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок, загальною площею 50,2кв.м, житловою площею 27,7кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову покликається на те, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_2 . Після смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у якому мати проживала до дня своєї смерті. За життя мати склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, все, що їй буде належати на день смерті і на те, що вона за законом матиме право, заповіла своїм дітям: ОСОБА_1 , 1954р.н., ОСОБА_3 , 1957р.н., ОСОБА_4 , 1959р.н. по рівних частинах. Осіб, які б мали право на обов`язкову частку не має, та як батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Звернувшись до приватного нотаріуса із заяво про прийняття спадщини отримала відмову щодо спірного майна, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне спадкове майно.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, про що повідомити сторони, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Призначено підготовче судове засідання на 10.12.2024. Постановлено витребувати у приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Л.П. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На виконання ухвали 29.11.2024 від нотаріуса надійшла копія спадкової справи.

10.12.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 15.01.2025.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача надійшла заява про слухання справи у її відсутності та підтримання позову.

Від представника відповідача надійшла заява про слухання справи у його відсутності, при вирішенні справи поклався на думку суду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до вимог ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи і часом її відкриття є день її смерті.

Згідно з положеннями ст. 1268 ч. 3 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. У відповідності до вимог ст.1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до вимог ч.2 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно із ст.1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положеннями ч. 1 ст. 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 ).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00043303973 від 26.01.2024, ОСОБА_1 08.01.1977 уклала шлюб з ОСОБА_8 , після укладення шлюбу змінила прізвище на „ ОСОБА_1 ".

Згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , 11.02.2011 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було розірвано, після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишилась на прізвищі „ ОСОБА_1 ".

Після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 проживала і булла зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою старости с.Мокряни М.Блюм від 13.03.2024.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Урізькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області серія НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 76 років ОСОБА_2 померла.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, до складу якої входить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя, 15.03.2006 ОСОБА_2 склала заповіт, який був посвідчений секретарем виконкому Урізької сільської Ради народних депутатів. Згідно даного заповіту, ОСОБА_2 , 1930р.н., що проживає в АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, все, що їй буде належати на день смерті і на те, що вона за законом матиме право, заповіла своїм дітям: ОСОБА_1 , 1954р.н, ОСОБА_3 , 1957р.н., ОСОБА_4 , 1959 р.н. по рівних частинах.

Після смерті матері звернулася про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Л.П., якою було відкрито спадкову справу №17/2024.

Згідно із рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.07.2024 ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері.

З оглянутої в судовому засіданні спадкової справи № 17/2024 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовилися від своїх спадкових прав.

На підтвердження належності житлового будинку спадкодавцю ОСОБА_1 були представлені нотаріусу наступні документи:

- виписку, видану старостою сіл Уріж, Винники, Мокряни, Підмонастирок Дрогобицького району Львівської області М.Блюм від 11.01.2024 №16-19/21 з погосподарської книги №3, яка велася на території сільської ради. Згідно даної списики, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 1930р.н., побудований у 1958 році;

- довідку КП ЛОР «ДМБТІ та ЕО» від 07.02.2024 №337 про те, що згідно даних технічного архіву станом на 31.12.2012 за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок не зареєстровано. Інвентаризаційна вартість становить - 227848.00грн. Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовлений КП ЛОР «ДМБТІ та ЕО», згідно якого загальна площа даного дерев`яного будинку 50,2кв.м, житлова - 27,7кв.м, рік побудови будинку - 1958.

Проте, нотаріус відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, аргументувавши відповідь відсутністю оригіналу документа про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За ч. 2 ст. 331 ЦК якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Отже правовідносини щодо будівництва садових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Вищевикладене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.10.2020р. у справі № 623/214/17.

Таким чином, з врахуванням того, спадкодавцем було набуто права на спірне спадкове майно до 05 серпня 1992 року, на спірні правовідносини поширюються норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Як передбачено ст. 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

З матеріалів справи встановлено, що за життя ОСОБА_1 склала заповіт, яким спірне майно заповіла, зокрема, позивачу. Інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно ні за законом, ні за заповітом немає. У встановлений законом строк для прийняття спадщини позивач звернувся до приватного нотаріуса з метою оформлення спадкових прав. Однак, нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через ненадання спадкоємцем оригіналів правовстановлюючих документів на спірне спадкове майно.

У відповідності до положень п. 4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Таким чином, оскільки встановлено, що позивачка є єдиним спадкоємцем за заповітом, подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, але з наведених вище причин нотаріус не може оформити право власності на вказане майно, позов слід задовольнити та визнати за позивачкою право власності на спірне майно в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,ст.ст. 15, 16, 182, 392, 1296, 1297, 1270, 1268, 1220, ЦК України, ст. ст. 524, 529, 534, 548, 549 ЦК УРСР, суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок, загальною площею 50,2 кв.м, житловою площею 27,7 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.01.2025.

Суддя О.Б. Нагірна