Рішення

від 15.01.2025 по справі 490/4750/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/421/2025 Справа № 490/4750/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:головуючого судді Гуденко О.А.,при секретарі Вознюк Д.І., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Орган Опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей адміністрації центрального району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про позбавленнябатьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову посилається на те, що шлюбні відносини між сторонами не склалися та з січня 2015 року сторони припинили їх підтримувати. Після розірвання відносин син залишився мешкати разом з матір`ю, відповідач з моменту припинення відносин не надавав жодної матеріальної допомоги на утримання дитини, син повністю знаходиться на утриманні матері.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 10.06.2024 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання .

Зобов`язано орган опіки і піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради надати висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,відносно дитини ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .

11.11.2024 року на адресу суду надійшов висновок від Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, яким повідомлено, що орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,а також просили слухати справу у їхню відсутність.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 25.11.2024 закрито підготовче провадження у справі .

Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений, надав суду заяву про підтримання позовних вимог , просила розглядати справу у її відсутність, на заочний розгляд справи згодна.

Представник позиваач адвокат Бурлаков М.О. з незалежних від суду причин не зміг підключитися до відеоконференцзв`язку, відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, належним чином був повідомлений, відзиву на позов не надав.

Від представника виконкому ММР як органу опіки та піклування надійшла заява про розгляд справи без участі представника, також надано висновок органу опіки та піклування на виконання вимог ухвали суду.

Судом ухвалено про заочний розгляд справи в порядку ст. 280-281 ЦПК України. Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін, відповідно дост. 247 ЦПК України Фіксування судового засідання технічними засобами не проводиться.

Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі батько записано - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 .

Судом досліджено довідку від 25.01.2019 року, яка видана ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, де фактичним місцем проживання зазначено АДРЕСА_1

Як вбачається з висновку від 11.11.2024 року , який наданий на адресу суду від Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, що орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як зазначено у висновку, дитина була свідком психологічного насилля з боку батька, в зв`язку з чим з 2015 року батьки проживають окремо і з того часу батько не цікаивться життям сина, не надає матеріальної допомги.

Сім`я позивачки є ВПО з м.Курахове Донецької області з 2019 року. Осмтаннє відоме місце проживання ОСОБА_2 було в Селідівському районі Донецької області , де він мешкав з 2019 року, на даний час його місце знаходження невідоме, останній номер телефону наразі належить іншому абоненту.

Під час спілкування з працівниками Служби у справах дітей та також зігдно соціально-психологічного висновку Миколаївського міського центру соціальних служб , відносини сина з батьком є невизначеними. ОСОБА_6 повідомив, що батько з ним не спілкується більше 5-ти років, тому ОСОБА_7 не хоче з ним спілкуватися та підтримувати стосунки, наразі ставиться до вітчима як до справжнього батька.

Згідно рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.09.2018 ОСОБА_2 було зобов`язано сплатити на користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача але гарантовано не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову, тобто з 14.05.2018 року

Згідно розрахунку зі сплати аліментів, який був виданий Селидівським відділом виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції загальна сума заборгованості зі сплати аліментів відповідача ОСОБА_2 склала 251 506грн.75коп., яку відповідач не платив на протязі 7 років.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Устатті 7 Сімейного кодексу України(далі -СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно із частиною другою статті 155 СК України Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 12 Закону України «Про охорону дитинства`виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина другастатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно із частиною четвертоюстатті 155 СК Україниухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК Українипередбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до частини третьої статті12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши обставини справи щодо свідомого нехтування свїми обов`язками щодо виховання та утримання сина , відсутність з боку батька жодного інтересу до обставин життя дитини, суд доходить до висновку про те, що наявні підстави, передбачені частиною першоюстатті 164 СК Українидля позбавлення відповідача батьківських прав.

З урахуванням як найкращих інтересів дитини та з огляду на наявність достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача має бути стягнутий судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 12,13, 81 , 141, 259-265,273 Цивільно процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Орган Опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про позбавленнябатьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО