Ухвала

від 15.01.2025 по справі 592/21290/24

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 592/21290/24

Провадження № 2/592/773/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Титаренко В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Сумської міської ради, треті особи: Сумська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування,

встановив:

23.12.2024 позивач ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Сумської міської ради, треті особи: Сумська міська державна нотаріальна контора та просить: визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку, загальною площею 0,06 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 71,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 27.12.2024 суд зашилив без руху позовну заяву ОСОБА_1 та запропоновав позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду звітів про оцінку майна, що є предметом спору, та надати квитанцію про сплату судового збору за вимоги майнового характеру на загальну суму, що буде відповідати заздалегідь встановленій вартості майна за ставкою судового збору у розмірі 1 відсоток від ціни позову.

На зазначену ухвалу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мачула А.А. надала клопотання про усунення недоліків у позовній заяві, в якому зазначає, що в цьому випадку при обчисленні судового збору у справах про спадкування майна не береться до уваги вартість майна, що успадковується, а судовий збір має відповідати розміру встановленого для розгляду спору немайнового характеру.

Суд не погоджується з твердженнями представника позивача з огляду на таке.

У справі предметом позову є визнання права власності на земельну ділянку та житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування.

Відповідно до пунктів 2, 9 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI. Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п`ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Крім того, відповідно до висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру, що також узгоджується з позицією Верховного Суду Касаційного цивільного суду (справа № 201/5339/22, провадження № 61-8110ск23).

Що стосується доводів представника позивача, що судом застосовано висновки Верховного Суду викладені в межах господарського судочинства, то відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Водночас, зазначені приписи законодавства не встановлюють розмежувння в застосуванні висновків, викладених у постановах Верховного Суду, залежно від предметної юрисдикції.

Так, ні позивач ОСОБА_1 , ні її представник недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 27.12.2024 не усунули.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин, вважаю необхідним позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом з доданими до неї документами, роз`яснивши останньому, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

Керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суд

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумської міської ради, треті особи: Сумська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, повернути позивачу разом з доданими документами.

Копію ухвали разом із позовною заявою та додані до неї документи направити ОСОБА_1 .

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.В. Титаренко