Рішення

від 15.01.2025 по справі 951/834/24

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 951/834/24

Провадження №2/951/40/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Чапаєва Р.В.,

з участю секретаря судового засідання Галаса В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

До Козівського районного суду Тернопільської області звернувся ОСОБА_1 із позовом до Козівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . 21.12.2004 ОСОБА_2 склала заповіт на все належне їй майно, яке буде належати їй на день смерті, в чому б воно не виражалося і де б воно не знаходилося, на ім?я ОСОБА_1 .

Згідно з даними, які є у виконавчому комітеті Городищенської сільської ради, після смерті ОСОБА_2 заповіт на день смерті не був скасований. Відповідно до довідки №139 від 17.10.2024, виданої Козівською селищною радою Тернопільської області, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з нею у житловому будинку був зареєстрований ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_2 її син ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом не подав у шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини за заповітом на спірну земельну ділянку. Оскільки згідно з довідкою №139 від 17.10.2024 на момент смерті ОСОБА_2 разом з нею у житловому будинку був зареєстрований і проживав лише чоловік ОСОБА_3 , він, на думку позивача, вважається таким, що прийняв спадщину і не заявив про відмову від неї. Проте ОСОБА_3 як спадкоємець не оформив своїх спадкових прав на спадщину - спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

17.01.2005 ОСОБА_3 склав заповіт на все належне йому майно, яке буде належати йому на день смерті, в чому б воно не виражалося і де б воно не знаходилося, на ім?я ОСОБА_1 . Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.08.2011 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з даними, які є у виконавчому комітеті Городищенської сільської ради, після смерті ОСОБА_3 заповіт на день смерті не був скасований. Відповідно до довідки Козівської селищної ради Тернопільської області №140 від 22.10.2024 ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним у житловому будинку ніхто не був зареєстрований.

ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом для оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,56 га на території Городищенської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте нотаріусом в усній формі відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки відповідно до витягу з Державного земельного кадастру - земельна ділянка з кадастровим номером 6123082400:01:001:0817, яка розташована на території Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області, площею 2,5586 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_2 , а тому позивачу рекомендовано вирішити дану справу в судовому порядку.

Позивач просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6123082400:01:001:0817 площею 2,5586 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області,.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 26.11.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання. Також ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд зобов`язав Козівську державну нотаріальну контору надати суду інформацію щодо заведених спадкових справ, подання заяв про прийняття спадщини, заяв про відмову від прийняття спадщини, видачі свідоцтва про право на спадщину, наявності заповітів/спадкових договорів після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 18.12.2024 підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач не прибув. 18.12.2024 подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, також зазначив, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не прибула. 18.12.2024 подала заяву, в якій просила розглянути справу без участі представника селищної ради. Зазначила, що при вирішенні справи по суті Козівська селищна рада покладається на думку суду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ст.1213 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №79328377 від 27.11.2024, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.

Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №79328393 від 27.11.2024, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

Також немає відомостей щодо подання заяв про прийняття спадщини, заяв про відмову від прийняття спадщини, видачі свідоцтва про право на спадщину, наявності заповітів/спадкових договорів після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Щодо вимоги позивача про визнання за ним права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6123082400:01:001:0817 площею 2,5586 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Частиною першою статті 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до пункту 1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, серед іншого, видають свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 4.9. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270 ЦК України, статтею 1276 ЦКУкраїни, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Суди ж розглядають спори з приводу захисту спадкових прав в разі їх порушення, оспорення чи/та невизнання (частина перша статті 4 ЦПК України) або в разі оскарження особою відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (статті 49, 50 Закону України «Про нотаріат»).

Отже свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляді не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Дана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.05.2021 у справі № 339/369/18, постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 376/2660/17, де вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно за наявності умов для оформлення спадкових прав нотаріусом і відсутності відмови у вчиненні відповідної нотаріальної дії, зокрема, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно є передчасним, а позов фактично спрямований на визнання права власності на спадкове майно без додержання встановленої законом процедури, що має своїм наслідком відмову в позові. Такі висновки відповідають судовій практиці Верховного Суду (постанови від 16.01.2019 у справі №2-390/2006, від 26.08.2020 у справі № 636/4329/16-ц).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до зазначеної норми є саме оспорення або невизнання права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Отже визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 227/3750/19).

Аналіз зазначеного свідчить про те, що право на звернення до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування виникає лише у разі надання нотаріусом відмови в оформленні спадщини.

В матеріалах справи відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому право позивача наразі не є порушеним чи невизнаним, ніким не оспорюється, а тому не підлягає захисту в судовому порядку, тобто позов є передчасним.

Позивач не подав суду належних та достовірних доказів, які б свідчили, що він взагалі звертався до нотаріуса з відповідною заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину та отримав відмову від нотаріуса у вчиненні відповідних нотаріальних дій.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги до Козівської селищної ради Тернопільської області про визнання за позивачем права власності на вищевказане спадкове майно не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статей 133, 141 ЦПК України, враховуючи, що спір не виник внаслідок неправомірних дій відповідача, беручи до уваги відмову в задоволенні позову, суд залишає судові витрати за позивачем.

Керуючись ст.12, 77-81, 89, 133, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Козівської селищної ради, про визнання права права власності на спадкове майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.01.2025.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Козівська селищна рада Тернопільської області, ЄДРПОУ 04525573, юридична адреса: вул.Грушевського, 38, селище Козова Тернопільського району Тернопільської області.

Головуючий суддя Р.В. Чапаєв