Ухвала

від 13.01.2025 по справі 607/5262/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2025 Справа №607/5262/24 Провадження №1-кп/607/994/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 в режимі відеоконференції, захисника ОСОБА_5 в режимі відеоконференції, представника потерпілого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції, у м. Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні, на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення за ч.4 ст.190 КК України, в кримінальному провадженні №12023211040001586, -

встановив:

Прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання строком на два місяці та покладення на неї обов`язків: з`являтися до суду за першою вимогою: не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обгрунтовуючи подане клопотання посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, який відноситься до тяжких злочинів та за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, оскільки усвідомлюючи міру покарання за вчинене кримінальне правопорушення, обвинувачена може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності. Крім того, обвинувачена може вчиняти інші кримінальні правопорушення з метою незаконного збагачення. Наявність декількох ризиків у сукупності, які об`єктивно існують, унеможливлюють застосування менш суворих запобіжних заходів, тому жоден з таких не буде достатнім для запобігання їм та забезпечення належної поведінки обвинуваченого і виконання ним своїх обов`язків

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі посилаючись на зазначені у ньому мотиви.

Обвинувачена ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу не заперечила, однак просить не покладати на неї обов`язку здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, оскільки у неї двоє неповнолітніх дітей, тому враховуючи воєнний стан, може виникнути необхідність у супроводженні дітей за кордон. Просить в цій частині відмовити.

Захисник ОСОБА_5 підтримав доводи обвинуваченої.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_6 клопотання прокурора підтримав.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, суд бере до уваги те, що вона обвинувачується у вчиненні, кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Даний злочин, згідно ст.12 КК України, є тяжким умисним злочином проти власності.

Стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, та вбачається із реєстру матеріалів долучених до обвинувального акту. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Також, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні наявні ризики передбачені п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, які зазначені у клопотанні та доведені прокурором в судовому засіданні.

Зокрема, ризиком того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) є те, що вона, усвідомлюючи міру покарання за вчинене нею кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).

Крім того, ризиком того, що ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) є те, що з метою незаконного збагачення, обвинувачена може вчиняти нові умисні корисливі злочини проти власності.

Наявність декількох ризиків у сукупності, які об`єктивно існують, унеможливлюють застосування менш суворих запобіжних заходів, тому жоден з таких не буде достатнім для запобігання їм та забезпечення належної поведінки обвинуваченої і виконання нею своїх обов`язків

Також, у відповідності до ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжно заходу, суд враховує особу обвинуваченої ОСОБА_4 , її майновий стан, вік, стан здоров`я, а також велику кількість епізодів, які інкримінуються обвинуваченій.

При цьому, суд критично оцінює заперечення ОСОБА_4 щодо покладення на неї обов`язку здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, оскільки з огляду на доведеність ризиків зазначених у клопотанні та враховуючи мету застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, зокрема виконання покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігання ризику переховування від суду, суд вважає, що прокурором доведено необхідність покладення на ОСОБА_4 обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Проаналізувавши наведене у сукупності, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, тому до обвинуваченої ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із покладенням відповідних обов`язків, а саме: з`являтися до суду за першою вимогою: не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись статтями 3, 8, 43, 129 Конституції України, 22, 28, 94, 42, 177, 179, 187, 189, 190, 318, 331 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовільнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на два місяці до 13 березня 2025 року.

Особисте зобов`язання полягає у виконанні обвинуваченою ОСОБА_4 обов`язків:

- з`являтися до суду за першою вимогою:

- не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

ОСОБА_4 письмово під розпис повідомити покладені обов`язки та роз`яснити, що у випадку їх невиконання до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль завиконанням особистогозобов`язання здійснюєпрокурор.Ухвала підлягаєнегайному виконаннюпісля їїоголошення,строк діїухвали закінчується13березня 2025року в 23 год. 59 хв.

Копію ухвали вручити учасникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1