Ухвала

від 10.01.2025 по справі 314/1868/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року

м. Київ

справа № 314/1868/22

провадження № 61-17347ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі за позовом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу в частині, витребування земельної ділянки.

Вільнянський районний суд Запорізької області рішенням від 18 квітня 2024 року відмовив у задоволенні позовних вимог. Скасував арешт, накладений ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 серпня 2022 року, на земельну ділянку загальною площею 1,8 га з кадастровим номером 2321587300:03:003:0042, що розташована на території Тернівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2251817223215.

Запорізький апеляційний суд постановою від 13 листопада 2024 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2024 року скасував в частині вирішення позовних вимог щодо витребування земельної ділянки, ухвалив в цій частині нове судове рішення, яким витребував у ОСОБА_1 на користь Петро-Михайлівської сільської ради земельну ділянку загальною площею 1,8 га з кадастровим номером 2321587300:03:003:0042, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Тернівської сільської ради Запорізького (Вільнянського) району Запорізької області. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося та судом не переглядалося.

19 грудня 2024 року представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14, від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16, від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16, від 23 лютого 2022 року у справі № 367/2271/15.

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції всупереч правозастосовній практиці втрутився у право власності відповідача, задовольнивши позовну вимогу про витребування майна на користь позивача, оскільки відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку за відплатним договором як добросовісний набувач та не знав і не міг знати про незаконне вибуття майна з володіння територіальної громади.

Отже, судове рішення заявник оскаржує на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу, оскаржувані судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на такі підстави.

Суд апеляційної інстанції встановив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 06 липня 2017 року № 8-3202/15-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено розроблений ПП «Землевпорядник-Плюс» проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Копанівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області за межами населеного пункту та передано у власність, ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 2323982000:02:002:0145, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Копанівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області за межами населеного пункту.

На підставі зазначеного наказу 20 липня 2017 року № 21518873 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1307658223239).

Надалі на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 серпня 2017 року зазначена земельна ділянка була передана ОСОБА_4 . На підставі вказаного договору 14 серпня 2017 року за № 21929517 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1307658223239).

У подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 07 грудня 2020 року № 8-9522/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено розроблений ФОП ОСОБА_5 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Тернівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту та передано у власність, зокрема, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,8 га з кадастровим номером 2321587300:03:003:0042 для ведення особистого селянського господарства на території Тернівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту.

На підставі зазначеного наказу 11 грудня 2020 року за № 39765817 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2251817223215).

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 березня 2021 року вказана земельна ділянка була продана ОСОБА_1 . На підставі вказаного договору 03 березня 2021 року за № 40817111 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2251817223215).

Отже, незгода особи, яка подає касаційну скаргу, полягає у запереченні правильності застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 388 ЦК України стосовно наявності підстав для витребування нерухомого майна з володіння добросовісного набувача на користь власника.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт б частини першої статті 81 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частина третьою, четвертою статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Згідно з частиною шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини п`ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з частиною восьмою статті 60 закону України «Про місцеве самоврядування» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Розпорядження майном органом місцевого самоврядування не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може бути оцінено як вираження волі територіальної громади, тому відчужене таким чином майно підлягає поверненню на підставі статей 387-388 ЦК України.

Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади у власність ОСОБА_2 всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки зазначений відповідач станом на час отримання у власність земельної ділянки вже скористався своїм правом на одноразове безоплатне отримання у власність земельної ділянки.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування обставин набуття ОСОБА_2 спірного об`єкта нерухомого майна, а отже колегія суддів в контексті приписів статті 13 ЦПК України оцінює доводи касаційної скарги та аналізує їх на предмет обґрунтованості виключно через призму доводів ОСОБА_1 щодо незаконності втручання у його право власності шляхом витребування в нього земельної ділянки як у добросовісного набувача.

Оскільки земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади поза її волею з огляду на те, що вибуття земельної ділянки з її володіння на підставі дій, які не відповідають вимогам чинного законодавства, не свідчить про її вільне волевиявлення на передачу такого об`єкта нерухомого майна у власність ОСОБА_2 , то Запорізький апеляційний суд, правильно застосувавши приписи пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для витребування спірної земельної ділянки на користь її законного власника - Петро-Михайлівської сільської ради району Запорізької області.

Аналогічними міркуваннями керувався Верховний Суд у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 379/818/22, а отже висновки суду апеляційної інстанції відповідають чинній правозастосовній практиці.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним.

Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Враховуючи наведені обставини, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі відповідає правилам застосування норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зазначеного висновку не спростовують та зводяться до суб`єктивного тлумачення норм права та правових висновків Верховного Суду з метою отримання результату розгляду спору, який відповідатиме інтересам відповідача, незважаючи на те, чи будуть відповідатимуть такі дії правильності застосування норм матеріального права та чи не порушують норми процесуального права.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги стосовно незастосування судом апеляційної інстанції правового висновку Верховного Суду, сформульованого у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд формулював правовий висновок щодо повернення у власність територіальної громади з власності фізичних осіб земель лісогосподарського призначення, які вибули з власності територіальної громади поза її волею, шляхом задоволення віндикаційного позову. Суд роз`яснив у зазначеній постанові право територіальної громади витребувати з володіння останніх володільців земельних ділянок, оскільки зазначені об`єкти нерухомого майна вибули з володіння органу територіальної громади протизаконно, без її волевиявлення.

Аналогічними міркуваннями керувався суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову.

Правовий висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц є нерелевантним до спірних правовідносин. У зазначеній справі суд переглядав у касаційному порядку судові рішення за результатами розгляду позовних вимог про витребування житлового приміщення, яке було передане територіальною громадою у комунальну власність іншій юридичній особі - ЖПЕК «Лівобережжя». Внаслідок ліквідації ЖПЕК «Лівобережжя» спірне житлове приміщення було відчужене на користь третьої особи - ТОВ «Солярис» на підставі договору купівлі-продажу, укладеного за результатами проведення торгів товарною біржою «Регіональна універсальна біржа». Добросовісний набувач - відповідач у зазначеній справі, набув право власності на спірне житлове приміщення, відчужене третьою особою ТОВ «Солярис».

Критерії оцінки відносин на предмет подібності сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 233/2021/19. За такими критеріями суд касаційної інстанції визначає подібність правовідносин з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування потрібно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за потреби, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

З огляду на зазначене, заявник посилається на нерелевантний правовий висновок, оскільки відмінність процедури вибуття спірного житлового приміщення з володіння власника - територіальної громади, внаслідок реалізації спірного об`єкта нерухомого майна за результатами проведення торгів товарною біржою не є аналогічною процедурі передання безоплатно у власність громадянина земельної ділянки, тобто фактичні обставини порівнюваних справ є суттєво відмінними.

З цих же підстав колегія суддів відхиляє посилання на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16, в якій вибуття спірного житлового приміщення з власності територіальної громади відбулося також внаслідок процедури проведення торгів товарною біржою, а отже обставини справи не є подібними до справи, в межах якої подано цю касаційну скаргу, а правовий висновок - нерелевантним.

У постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 367/2271/15, на яку також в апеляційній скарзі посилається заявник, Верховний Суд формулював правовий висновок щодо підстав для витребування на користь власника нерухомого майна, яке перебувало у постійному користуванні іншого позивача, водночас відчуження майна відбулося на підставі рішення територіальної громади, яка не володіла спірним об`єктом нерухомого майна на праві власності. Зазначене дає підстави для висновку про нерелевантність зазначеного правового висновку для вирішення справи, в межах якої подано цю касаційну скаргу, з огляду на відмінність фактичних обставин справи, які мають істотне значення для визначення правильності застосування норми права та вирішення спору по суті.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги, оскільки зазначена відповідачем підстава касаційного оскарження не знайшла свого підтвердження.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, оскільки застосування норми права не суперечить правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а тому за таких підстав у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі за позовом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу, витребування земельної ділянки.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров