Постанова

від 15.01.2025 по справі 489/267/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

15.01.25

22-ц/812/117/25

Справа №489/267/22

Провадження №22-ц/812/117/25

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 січня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання - Біляєвій В.М.,

за участі представника відділу ДВС - Тарасенка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

на ухвалуЛенінського районногосуду м.Миколаєва від13листопада 2024року,постановленууприміщенні цьогож судуголовуючим суддеюМикульшиною Г.А.,повний текстякої складено13листопада 2024року, за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Мотельчук Ю.І., звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язання вчинити певні дії.

Скаргу мотивував тим, що на примусовому виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження з виконання судового наказу, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва по справі № 489/267/22 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

На 01 серпня 2022 року заборгованість зі сплати аліментів складала 24892 грн.97 коп., в зв`язку з чим, державним виконавцем 08 серпня 2024 року було винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника та направлено на виконання до ФГ «Агростар+», 10 серпня 2024 року - постанову про арешт майна боржника в межах суми 24892 грн.97 коп., 11 серпня 2024 року - постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору (основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.

Станом на 22 грудня 2023 року заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 відсутня.

22 грудня 2023 року державним виконавцем було винесено постанови про зняття арешту з майна боржника та з його коштів. Проте при цьому державним виконавцем не було зазначено обсяг майна, з якого було знято арешт, що створює негативні наслідки для боржника ОСОБА_1 .

Постановою начальника відділу ДВС за результатами перевірки законності виконавчого провадження від 18 липня 2024 року було скасовано постанову державного виконавця про зняття арешту з майна боржника від 22 грудня 2023 року.

Вказана постанова аргументована тим, що арешт майна з майна боржника знятий в супереч вимоги пункту 7 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки матеріали виконавчого провадження не містять документів, які б підтверджували забезпечення виконання рішення в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

23 липня 2024 року боржник через свого представника подав до відділу ДВС клопотання про часткове скасування арешту та просив скасувати арешт з усього майна боржника, накладеного 10 серпня 2022 року у ВП №684661316 з метою виконання рішення суду накласти арешт на належне боржнику майно - 2 земельні ділянки площею по 2 га кожна, кадастрові номери 4824284200:02:000:0105 та 4824284200:02:000:0116 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Трихатської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

У відповідь на вказане клопотання Інгульськиій відділ ДВС повідомив листом про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника.

ОСОБА_1 вважає, що підстави для звернення стягнення на майно відсутні, оскільки заборгованість з аліментів погашена, аліменти сплачуються щомісячно, а тому відсутні підстави для подальшого продовження арешту майна.

На неодноразові звернення боржника про зняття арешту з всього належного йому майна державний виконавець відмовив не зважаючи на відсутність заборгованості по аліментам.

Вказане, на переконання ОСОБА_1 , є порушенням його прав.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив визнати неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у не знятті арешту з майна боржника, накладеного постановою від 10.08.2022 у виконавчому провадженні № 68461316; зобов`язати Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , який накладено постановою про арешт майна боржника від 10.08.2022 у виконавчому провадженні № 68461316.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у незнятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 (всього майна боржника), накладеного постановою від 10.08.2022 у виконавчому провадженні № 68461316.

Зобов`язано Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 (всього майна боржника), який накладено постановою про арешт майна боржника від 10.08.2022 у виконавчому провадженні № 68461316.

Задовольняючи скаргу боржника, суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості з огляду на добросовісну поведінку боржника в межах виконавчого провадження № 68461316, відсутності заборгованості зі сплати аліментів та навпаки - переплати розміру аліментів, при цьому уповноваженими особамиІнгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) допущено протиправну бездіяльність.

Неправомірна бездіяльність полягає у безпідставному та протиправному невчиненні дій (невинесенні постанови) зі зняття арешту зі всього майна, що належить боржнику ОСОБА_1 .

При цьому суд не прийняв до уваги запереченняІнгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) проти обґрунтованості вимог скаржника із посиланням на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.04.2023 по справі № 607/3711/15 щодо того, що внаслідок нерегулярної сплати аліментів не зняття арешту з майна боржника є обґрунтованим, оскільки подібні обставини не мають місця у даному випадку: заборгованість зі сплати аліментів виникла у ОСОБА_4 лише у 2022 році, він офіційно отримує дохід у ТОВ «АГРОСТАР+», з отримуваного ним доходу систематично здійснюється утримання та він регулярно здійснює оплату аліментів, заборгованість зі сплати аліментів відсутня. За такого застосування до нього державним виконавцем обмежень у вигляді арешту всього майна є безпідставним і неспівмірним заходом, не відповідає принципу справедливості і порушує його права як власника.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції Інгульській відділ ДВС у м. Миколаєві оскаржив її в апеляційному порядку та посилаючись на те, що судом першої інстанції невірно досліджено надані докази та обставини справи, що привело до хибних висновків та винесення необґрунтованого рішення, натомість обставини які дійсно мають значення для справи та підлягали встановленню судом не досліджувалися, не встановлено порушення норм закону та ким саме було допущено порушено, прийняття її всупереч актуальним правовим позиціям Верховного Суду, та просили про її скасування.

Зокрема зазначав, що згідно розрахунку заборгованості по аліментах заборгованість станом на 01 серпня 2022 року становила 24892,97 грн., що перевищувала суму відповідних платежів за три місяці.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Таким чином, положення Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язують державного виконавця накласти арешт на майно (кошти) боржника, тому, державний виконавець діяв в межах своїх повноважень відповідно до закону та був зобов`язаний накласти арешт на майно боржника.

10 серпня 2022 року, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відомості про обтяження внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У судовому засіданні відділом наголошувалося, що саме в результаті неналежного виконання боржником своїх обов`язків щомісячно утримувати дітей належним чином та у спосіб визначений рішенням суду виникла заборгованість по сплаті аліментів, що у результаті призвело накладення державним виконавцем арешту на майно (кошти) боржника.

Відповідно до пункту 7 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Отже положення вищевказаної норми зазначають умови зняття арешту з майна боржника саме по категорії виконавчого провадження про стягнення аліментів. Саме за умови не тільки погашення заборгованості із сплати періодичних платежів може бути знятий арешт з майна боржника, а і за умови якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

У відзиві зазначалося, що в умовах військового стану в Україні жодне майно боржника не може виступати, як забезпечення виконання рішення суду про стягнення аліментів в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Саме тому, суду першої інстанції і наводилася актуальна правова позиція Верховного Суду зазначена у постанові від 17.04.2023 року по справі № 607/3711/15-ц.

При вирішенні спору судами враховано, що сплата аліментів проводиться заявником не регулярно, що призводить до виникнення заборгованості по сплаті аліментів. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильно висновку про те, що не зняття державним виконавцем арешту з рухомого майна боржника з метою забезпечення належного виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дітей не свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження".

У постанові Верховного Суду від 26.05.2021 по справі 490/6309/16-ц зазначається, відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону № 1404- VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

За змістом цієї норми права таке забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним.

Виходячи з принципу та презумпції обов`язковості для виконання судових рішень, що набрали законної сили (частина перша статті 18 ЦП К України), саме на боржнику лежить тягар доведеності того, що виконання рішення зі сплати аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.Таких обставин заявник не довів.

Сама по собі сплата певний період заявником аліментів після того, як він допустив наявність заборгованості, не свідчить про те, що виконання рішення є забезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII.

При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги заперечення відділу із посиланням на правові висновки Верховного Суду стверджуючи, що випадки не є подібними, натомість зазначає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла у ОСОБА_4 лише у 2022 році, він офіційно отримує дохід у ТОВ «АГРОСТАР+», з отримуваного ним доходу систематично здійснюється утримання.

Однак, з таким твердженням суду першої інстанції апелянт не може погодитися.

Згідно відповіді на запит №: 167883842 від 06.07.2023 до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця боржник останній раз отримував дохід у ТОВ «АГРОСТАР+» лише у 2022 році та станом на 06.07.2023 офіційно дохід вже не отримував.

Згідно відповіді на запит №: 214199832 від 09.07.2024 до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця Інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня.

Також, згідно відповіді на запит № 211822245 від 24.06.2024 Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи зазначається, що місяць та рік, останнього місця роботи фізичної особи - боржника 01.09.2020 ТОВ "Агро Трейдінг - Миколаїв".

Факт того, що боржник не має постійного офіційного доходу, підтверджує помилковість ствердження суду першої інстанції що правові висновки зазначені у постановах Верховного Суду не є подібними, та вказує на невідповідність встановлених фактів обставинам справи.

Боржник дійсно сплатив заборгованість та щомісячно сплачує аліменти на користь стягувача, однак, це є обов`язок боржника утримувати дитину визначений Конституцією України, Сімейним кодексом та рішенням суду, однак це не дає підстав визначених п.7 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю для зняття арешту з майна боржника, так як рішення не може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Таким чином судом першої інстанції не повністю з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, в результаті зроблені помилкові висновки, що боржник офіційно отримує дохід у ТОВ «АГРОСТАР+» та з отримуваного ним доходу систематично здійснюється утримання не відповідає: дійсним обставинам справи.

Суд першої інстанції визначаючи неправомірною бездіяльність уповноважених осіб відділу, яка полягає у незнятті арешту з майна боржника, накладеного постановою від 10.08.2022 у виконавчому провадженні № 68461316, натомість не зазначив норми якої статті закону та ким було порушено, що свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Оскільки районним судом було невірно досліджено надані докази та обставини справи, що привело до хибних висновків та винесення необґрунтованого рішення, натомість обставини які дійсно мають значення для справи та підлягали встановленню судом не досліджувалися.

У відзиві представник боржника не погоджується з апеляційною скаргою та просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник відділу ДВС- Тарасенко К.В. апеляційну скаргу підтримав, просив про її задоволення.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте у судове засідання не з`явився. Від його представника адвоката Мотельчук Ю.І. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Апеляційну скаргу вважає такою, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стягувач ОСОБА_2 про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилася.

З огляду на викладене, неявка стягувача та боржника у судове засідання в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

У судовому засіданні представник відділу ДВС заявив клопотання та просив долучення до матеріалів справи надані до апеляційної скарги письмові докази, а саме відповіді на запити відділу ДВС від ДПС України та ПФУ України щодо отримання доходу боржником ОСОБА_1 за 2023 та 2024 роки, на спростування висновків суду щодо працевлаштування боржника. Колегія суддів вважає, що вказане клопотання підлягає задоволенню, а письмові докази, надані апелянтом на підтвердження доводів апеляційної скарги долученню до справи.

06 січня 2025 року від представника боржника ОСОБА_1 адвоката МотельчукЮ.І. надійшло клопотання про долучення до матеріалі справи доказів сплати божником аліментів за грудень 2024 року та січень 2025 роки та довідку про працевлаштування останнього та розмір його заробітної плати від 13 грудня 2024 року.

Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів зазначає про наявність підстав для відмови у його задоволенні та поверненні додатково поданих письмових доказів, з огляду на те, що вказані докази не існували у зацікавленої особи на момент прийняття спірного судового рішення.

З огляду на викладене, неявка стягувача та боржника у судове засідання в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника відділу ДВС, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна підлягає задоволенню.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухала суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 жовтня 2007 року, який рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2020 року розірвано ( т.1 а с.12).

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( т.1 а.с.10,11).

За судовим наказом по справі № 489/267/22, виданим Ленінським районним судом м.Миколаєва 17 січня 2022 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 14 січня 2022 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а після цього на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до його повноліття (т.1 а.с.17).

Вказаний судовий наказ було пред`явлено стягувачем до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання.

Постановою державного виконавця Інгульськоговідділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)від 03 лютого 2022 року відкрито виконавче провадження № 68461316 з примусового виконання судового наказу № 489/267/22 (т.1 а.с. 70).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 08 серпня 2022 року № 26008 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01 серпня 2022 року, за період з січня по липень 2022 року включно, становила 24 892,97 грн. (т.1 а.с. 76).

За повідомленням державного виконавця від 08 серпня 2022 року відомості про боржника ОСОБА_1 внесені до Єдиного реєстру боржників( т.1 а.с.77).

08 серпня 2022 року державним виконавцем Інгульськоговідділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України ( т.1 а.с. 79,81,83,86).

Іншою постановою від 08 серпня 2022 року державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у фермерському господарстві «АГРОСТАР +» (т.1 а.с. 88).

10 серпня 2022 року державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (т.1 а.с. 90).

11 серпня 2022 року державним виконавцемІнгульськоговідділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів в сумі 24 892,97 грн. (а.с. 92).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 22 грудня 2023 року у боржника ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів відсутня, переплата становить 681,05 грн. (т.1 а.с. 184).

22 грудня 2023 року державним виконавцемІнгульськоговідділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанови про скасування боржнику ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду з України, скасування тимчасового обмеження боржника у праві полювання, скасування тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про зняття арешту з коштів боржника( т.1 а.с.186 188 190192.

Того ж дня, 22 грудня 2023 року, державним виконавцемІнгульськоговідділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанови про зняття арешту з майна, що належить боржнику ОСОБА_1 (т.1 а.с. 194) та зняття арешту з кошті боржника ( т.1 а.с.196).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 24 червня 2024 року заборгованість у ОСОБА_1 відсутня (т.1 а.с. 208).

У відповідності до постанови державного виконавцяІнгульськоговідділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24 червня 2024 року скасовано заходи примусового виконання, оскільки станом на 24 червня 2024 року заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 погашена в повному обсязі ( т.1 а.с. 207).

16 липня 2024 року боржник ОСОБА_1 звернувся до Інгульського відділудержавної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із клопотанням про доповнення реєстраційних даних в автоматизованій системі у ВП № 68461316 про скасування арешту звсього майна, що належить боржнику ОСОБА_1 (т.1 а.с. 222-223).

Згідно постанови начальника Інгульського відділудержавної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенка А.О. від 18 липня 2024 року за результатами перевірки законності виконавчого провадження № 67461316 постановлено, що дії головного державного виконавця Інгульського відділудержавної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Хомко Є.О. вчинені з порушенням частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження;

дії головного державного виконавця Інгульського відділудержавної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Морозової А.Д. вчинені з порушенням вимог абзацу 1 частини 4 статті 59, пункту 7 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»;

скасовано постанову головного державного виконавця Інгульського відділудержавної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Морозової А.Д. про зняття арешту з майна боржника від 12.2023;

зобов`язано старшого державного виконавця Інгульського відділудержавної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пишнова О.Ю. в строк до 28.07.2024 повести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (а.с. 226-230).

У відповідності до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 липня 2024 року у боржника ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів відсутня, переплата становить 6 797,67 грн. (т.1 а.с. 233).

В той же час, відповідно до листа в.о. начальника Інгульського відділудержавної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гаїбова Руслана від 30 липня 2024 року № 117573 підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні (т.1 а.с. 234-235).

23 липня 2024 року боржник ОСОБА_1 звернувся до Інгульського відділудержавної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із клопотанням про зняття арешту з всього належного йому майна та з метою забезпечення виконання ним в майбутньому рішення суду про стягнення аліментів шляхом накладання арешту на належні йому на праві власності дві земельні ділянки кадастрові номери 4824284200:02:000:0105, 4824284200:02:000:0116 (т.1 а.с.40,41, 236-237). Проте таке клопотання залишено без задоволення.

Оскільки арешт з майна знятий не був, заявник звернувся до суду з цією скаргою, вказуючи на протиправну бездіяльність державного виконавця щодо скасування арешту майна.

Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу, погодився з доводам боржника, та виходив з того, що оскільки заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів погашена та існує переплата, отримує постійний дохід з якого систематично сплачує аліменти, то немає підстав для подальшого продовження арешту майна.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

В силу статей 15, 16 ЦК України, статей 4, 5 ЦПК України кожен може звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та свобод у спосіб, передбачений законом.

За приписами статті 129-1Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначене конституційне положення відображено і у пункті 7 частини 3 статті 2 та статті 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно до частини другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника). Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року(далі - Закон № 1404-VIII).

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язанийздійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом(пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до статей 48,56 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною 5 статті 13 цього Закону, постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною 4 статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Частинами 4-5 статті 59 Закону передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, серед іншого, може бутипогашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника (п.7 ч.4 ст.59).

Проте передумовою застосування пункту 7 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, по-перше, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, по-друге, існування іншого способу забезпечення виконання рішення ніж звернення стягнення на майно боржника.

Суд першої інстанції викладені норми Закону застосував неправильно, не врахував категорію справи, та, установивши відсутність заборгованості боржника за періодичними платежами, не врахував, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, а тому наявними мають бути гарантії його виконання до досягнення дітьми повноліття у інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, зокрема з листа відділу ДВС на звернення представника ОСОБА_1 адвоката Баженова Д., згідно відповіді фіскальної служби від 08 серпня 2022 року про джерело отримання доходів боржників-фізичних осіб- інформація стосовно боржників фізичних осіб щодо суд доходу, нарахованого (сплаченого податковим агентом на користь платника податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО встановлено, що боржник отримує доходи від ФГ «Агростар+» з ознакою доходу 101 Доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). та боржник є самозайнятою особою з ознакою доходу 999.

Після чого постановою державного виконавця від 08 серпня 2022 року було звернуто стягнення на доходи боржника, які він отримує в ФГ Агростар+».

08 серпня 2022 року державним виконавцем направлено запит до цього фермерського господарства щодо встановлення розміру отриманого доходу боржника за період з січня по серпень 2022 року( т.1 а.с.99-102)

10 жовтня 2022 року державним виконавцем отримано відповідь від ФГ «Агростар+» за підписом голови цього господарства, яким є боржник ОСОБА_1 . Із змісту цього листа вбачається, що ОСОБА_1 не є найманим працівником, а виконує обов`язки голови ФГ «Агростар+» поза штатом як співзасновник юридичної особи без отримання заробітної плати та оплати, пов`язаної з цим податків, що не суперечить чинному законодавству. Доходи які він отримує від ФГ це дивіденди за результатами розподілу частого прибутку підприємства. Щорічно після здачі річного звіту до органів ДПС загальні збри засновників ФГ вирішують питання про розподіл прибутку та виплати дивідендів (т.1 а.с.93).

Зважаючи на викладені обставини державним виконавцем аліменти нараховувалися за приписами частини 2 статті 195 СК України виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, сформованого 15 серпня 2022 року, ОСОБА_1 11 серпня 2022 року припинив діяльність як фізична особа підприємець ( т.1 а.с.98).

Більш того, згідно відповіді на запит відділу ДВС №167883842 від 06 липня 2023 року до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця боржник останній раз отримував дохід у ТОВ «АГРОСТАР+» лише у 2022 році та станом на 06 липня 2023 року офіційно дохід вже не отримував.

Із відповіді на запит відділу ДВС № 214199832 від 09 липня 2024 року до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця, вбачається відсутність інформації про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі.

Також, згідно відповіді на запит відділу ДВС № 211822245 від 24 червня 2024 року Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи зазначається, що місяць та рік, останнього місця роботи фізичної особи - боржника 01 вересня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРЕЙДІНГ- МИКОЛАЇВ" код ЄДРПОУ 40886905.

За такого, колегія суддів вважав, що боржник не має постійного офіційного доходу, що підтверджує помилковість висновку суду першої інстанції про наявність у боржника постійного місця роботи та отриманого доходу та вказує на невідповідність встановлених фактів обставинам справи.

А тому, аргументи скарги боржника ОСОБА_1 про забезпечення виконання рішення в іншій спосіб, ніж звернення стягнення на все майно, а саме звернення стягнення на заробітну плату не заслуговують на увагу.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що у боржника існувала заборгованість зі сплати аліментів, у зв`язку із чим і був накладений арешт на його майно, а тому гарантій та підстав вважати, що він і в подальшому буде сумлінно виконувати цей обов`язок, у колегія суддів не вбачає.

Висновок суду про регулярну оплату аліментів після того, як він допустив несвоєчасну їх сплату у 2022 році колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сама по собі сплата за певний період заявником аліментів після того, як він допустив виникнення заборгованості в істотному розмірі, не свідчить про те, що виконання рішення є забезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №490/6309/16-ц (провадження №61-473св21).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №490/6309/16-ц (провадження № 61-473св21) зроблено висновок про те, що за змістом пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»таке забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема, аліментів, має бути реальним, а не декларативним.

Таким чином, за відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження можливості забезпечити виконання судового рішення в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, скаржником не доведено належними та допустимими доказами підстави для зняття арешту, визначених у вичерпному переліку частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

А відтак, зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені законодавчі норми, колегія суддів приходить до висновку, що відмовляючи у задоволенні клопотання боржника від 23 липня 2024 року Інгульський відділ ДВС діяв в межах своїх повноважень та у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Суд першої інстанції вищевказані обставини не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Доводи скарги боржника з якою він звернувся до суду про те, що відсутність заборгованість зі сплати аліментів, є підставою для зняття арешту з майна, апеляційний суд не приймає до уваги як необґрунтовані оскільки відсутність заборгованості зі сплати аліментів не є самостійною підставою для зняття арешту з майна.

Більш того, посилання боржника ОСОБА_1 про забезпечення виконання рішення в іншій спосіб, ніж звернення стягнення на все майно, а саме звернення стягнення на земельні ділянки кадастрові номери 4824284200:02:000:0105, 4824284200:02:000:0116 є неприйнятними з огляду на те, що в день винесення постанови про арешт державний виконавець вносить відповідні дані до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, то вказане боржником ОСОБА_1 нерухоме майно вже є обтяженим. Доказів, які спростовували такі обставини матеріали справи не містять, оскільки наявні у матеріалах справи витяги про право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно сформовано 27 жовтня 2017 року та 01 жовтня 2021 року, відповідно.

Більш того, доказів на підтвердження, що вартість арештованого майна є неспівмірною із обсягом вимог за судовим наказом про стягнення аліментів, боржником та його представником також не надано.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши, зокрема, відсутність іншого способу забезпечення виконання судового наказу про стягнення періодичних платежів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Колегія суддів зауважує, що незняття державним виконавцем арешту на майно боржника у виконавчому провадженні № 68461316 з примусового виконання судового наказу № 489/267/22 не свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Виходячи з принципу та презумпції обов`язковості для виконання судових рішень, що набрали законної сили (частина перша статті 18 ЦПК України), саме на боржнику лежить тягар доведення того, що виконання рішення зі сплати аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Наведений процесуальний обов`язок боржником не виконано, натомість дії державного виконавця узгоджуються із приписами Закону України «Про виконавче провадження» та, за встановлених обставин, відповідають забезпеченню якнайкращих інтересів дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала як постановлена за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, обставинам справи, скасуванню із постановленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги про визнання неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та зобов`язання вчинити певні

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2024 року скасувати та ухвали нове судове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та зобов`язання вчинити певні відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 15 січня 2025 року.