Рішення

від 09.01.2025 по справі 286/3847/24

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/3847/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

09 січня 2025 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника органу

опіки та піклування Шваб Г. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою і просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо його неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мотивуючи тим, що відповідач має неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Овруцького районного суду у справі №286/1847/14-ц з ОСОБА_2 на її користь на утримання дитини стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач пішов від них, коли дитині було півтора місяці. З того часу він її не бачив. Він не піклується про дитину, не перевідує її, життям дитини взагалі не цікавиться. Також він не телефонував доньці, не цікавився станом її здоров`я, не відвідує школу, батьківські збори та інше. Дитина взагалі не пам`ятає батька, про нього не говорить, не згадує, вона його не знає. Вона - позивач, на даний час взагалі не знає де знаходиться відповідач. Раніше він проживав в с. Лукішки. З моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, відповідач їх не сплачував. У нього станом на серпень 2024 року виник борг в сумі 264 305 грн. 00 коп..

Відповідачем відзив на позовну заяву не подавався.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених у позові. При цьому, пояснила, що дитина росте, навчається зараз в 7-му класі. Відповідач бачив її за все життя лише 2 рази. З півтора місяця він дитини не бачив взагалі. Він її не утримував, не виховував. До народження дитини вони жили близько 5 років. Коли донька народилася і їй було півтора місяці він пішов від них і більше не приходив. Вона подавала його на аліменти і один раз бачила його в суді. Дитину вона виховує і забезпечує сама. В неї є чоловік, з яким вони проживають більше 10 років, і якого донька називає татом. Знає, що він їй не рідний, але у них хороші відносини. Вона не знає де на даний час знаходиться відповідач і не хоче, щоб у дитини були проблеми в житті, коли постане питання отримання дозволів від батька.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Овруцької міської ради в судовому засіданні щодо задоволення позову не заперечує. При цьому вказала, що вони зв`язувалися по телефону з відповідачем і він повідомив, що не проти позбавлення його батьківських прав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки, хоча своєчасно та належним чином, відповідно до положень ст. ст. 128-130 ЦПК України, був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням.

Вислухавши пояснення учасників справи, показання свідка та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та с 180 СК України кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріально забезпечувати та утримувати її.

Згідно із ч.ч.2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав закріплені в ч.1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч.1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення п. 2 ч.1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 16 Постанови від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, що передбачені ст.166 СК України.

Частинами 1,2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголосив на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у справі № 753/2025/19 (постанова від 6 травня 2020 року).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідач є батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір`ю є ОСОБА_3 , тобто позивач, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.10.2012 (а. с. 5).

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 28.04.2014 у справі №286/1847/14-ц було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше встановленого законодавством мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.04.2014 і до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до досягнення дитиною повноліття (а. с. 6).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 за виконавчим листом №286/1847/14-ц, виданим 06.05.2014 Овруцьким районним судом Житомирської області, наданого Овруцьким відділом державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вбачається, що аліменти по вказаному виконавчому листу відповідач не сплачував, внаслідок чого станом на серпень 2024 року утворилась заборгованість в сумі 264 305 грн. 00 коп. (а. с. 8-11).

Довідка Овруцького ліцею імені Андрія Малишка Овруцької міської ради №155 від 20.08.2024 свідчить, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно навчається в Овруцькому ліцеї ім. Андрія Малишка з 28.12.2021 по даний час в 7-В класі. Її батько - ОСОБА_2 контакту із школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує.

Дитину до школи приводила і забирала мати, на виклики до школи приходила теж тільки мати (а. с. 13).

Факт невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно дитини підтвердила в судовому засіданні і свідок - ОСОБА_4 , мати позивача, яка показала, що все лежить на матері дитини, її доньці. ОСОБА_2 як пішов, коли дитині було місяці 2, то вона його більше і не бачила. Вона особисто йому казала, коли він уходив, що подумай, дитина маленька, але він пішов. Пішов і більше жодного разу не телефонував і не приходив. Тільки два рази мабуть аліменти приходили, один з яких повернуті були, як помилкові. Перешкод йому ніхто ніяких ніколи не чинив.

11.12.2024 комісією в складі начальника ССД - ОСОБА_6 та головного спеціаліста ССД - Шваб Г. К., на підставі наказу служби у справах дітей, було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту обстеження умов проживання житло розміщене на 1 поверсі 1 поверхового будинку, складається з 4 кімнат. Під час обстеження встановлено, що для дитини створені належні умови для проживання, виховання та розвитку. Дівчинка має окрему кімнату, забезпечена всім необхідним. Стосунки, традиції сім`ї - гармонійні. За вказаною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З характеристики, виданої директором Овруцького ліцею ім. Малишка 20.08.2024 на ученицю 7-В класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що остання у ліцеї навчається з 4-го класу. За період навчання зарекомендувала себе як старанна учениця, має високий рівень навчальних досягнень з усіх предметів. В ОСОБА_3 добре розвинена пам`ять, вона швидко запам`ятовує і легко відтворює навчальний матеріал предметів, як гуманітарного циклу, так і математичного. Має широкий кругозір, любить читати, вміє висловлювати власну думку усно та письмово доводити її, при цьому демонструє багатий словниковий запас. Мовлення виразне. Має гарне логічне мислення, швидко розв`язує математичні задачі. Учениця спокійна, врівноважена, вихована, адекватно реагує на зауваження дорослих, користується авторитетом серед учнів класу. Добра, працелюбна, товариська, має організаторські здібності, гарно малює, відвідує художню школу.

Мама, ОСОБА_9 , приділяє належну увагу вихованню доньки, допомагає класному керівнику в роботі з батьками, є членом батьківського комітету класу (а. с. 12).

Виконавчий комітет Овруцької міської ради надав висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 №02-09/2704 від 27.12.2024, в якому зазначили, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Овруцької міської ради, яке відбулося 13.12.2024, розглядалося питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 на засідання комісії не з`явився, але надав згоду на те, що він не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав. Жодних перешкод у побаченні з дитиною батьку ніхто не чинив і не чинить. Дитина проживає з матір`ю - ОСОБА_1 , яка створила належні умови для дитини, виховує та утримує доньку. Батько не допомагає і не цікавиться життям та здоров`ям своєї дитини. 19.12.2024 виконавчим комітетом Овруцької міської ради було прийнято рішення №1813 «Про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ». Тому, зважаючи на ухилення батька від виконання батьківських обов`язків та захищаючи права та інтереси малолітньої дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки.

За положенням ч. 6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.

Оцінюючи обставини справи та досліджені докази у ній, суд, надаючи правову оцінку висновку органу опіки та піклування, вважає, що цей висновок є обґрунтованим та відповідає інтересам дитини.

Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, оцінюючи надані докази на підтвердження фактів та спірних правовідносин, норми діючого законодавства, що їх регулюють, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 самоухилився від виховання своєї малолітньої дитини, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, своєю дитиною не цікавиться, добровільно відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків, тому розрив з ним сімейних відносин відповідає інтересам дитини і відповідно до ст. 164 СК України ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав щодо його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. в дохід держави, який відповідно до ст.141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , батьківських прав щодо його малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп..

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Про перегляд заочного рішення може бути подана заява відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення на заочне рішення до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд (скарги), якщо така заява (скарга) подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець Повне рішення виготовлено 15.01.2025.