Рішення

від 14.01.2025 по справі 545/3596/24

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3596/24

Провадження № 2/545/189/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савчук Олег Володимирович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савчук О.В., звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . За життя остання склала заповіт, згідно змісту якого все своє майно, яке буде належати їй на момент смерті, заповідає ОСОБА_1 . Померла ОСОБА_3 була власницею 1/2 частини будинку в АДРЕСА_1 згідно договору міни від 05.05.1995 р., та 1/2 частина вказаного житлового будинку їй належала як спадкове майно, яке вона фактично прийнялата неоформила післясвоєї матері.За заявоюпозивачки приватнимнотаріусом Полтавськогоміського нотаріальногоокругу РуденкоН.Ю.було відкритоспадкову справу№ 58/2022та прийнятодокументи дляоформлення спадковогомайна.Проте,у результатіперевірки буловстановлено,що вЄдиному реєстрізаборон відчуженняоб`єктівнерухомого майна зареєстрованийарешт вказаногожитлового будинку.Підставою обтяженнязначиться повідомлення702від 08.03.1994року Полтавськогорайонного суду,власник- ОСОБА_2 .Звернувшись доПолтавського ВДВСу Полтавськомурайоні,представник позивачаотримав лист№ 48555від 29.07.2024р.,зі змістуякого вбачається,що ВДВСне єобтяжувачем майна,а томунадати детальнуінформацію прообтяження неможливо.Відповідно доданих реєструобтяження нанерухоме майнобуло накладенена підставі документу Полтавського районного суду від 08.03.1994 р., а спадкодавець отримала у власність житловий будинок за вищевказаною адресою 05.05.1995 р. Крім того, боржник ОСОБА_2 ніколи на проживав у цьому будинку і жодного відношення до права власності на нього не має, про що свідчить виписка з погосподарської книги Тахтаулівського старостинського округу Полтавської МТГ від 02.05.2024 р. ОСОБА_4 за все, сільською радою було помилково зазначено, адресу боржника. Отже, спадковий житловий будинок помилково знаходиться під арештом.

Враховуючи наявність арешту на спадкове майно, позивачка, як спадкоємець, не може оформити у спадщину спадкове майно доки існує обтяження. Зняти арешт іншим шляхом, а ніж у судовому порядку неможливо.

Враховуючи вищенаведене, просить зняти заборону відчудження у виді арешту, накладене згідно повідомлення Полтавського районного суду Полтавської області № 702 від 08.03.1994 року на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 28.10.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 19.11.2024 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з`явився, про час, місце і дату слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі.

За таких обставин, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 була власницею 1/2 частини будинку в АДРЕСА_1 згідно договору міни від 05.05.1995 р. (а.с. 7, 8), та 1/2 частина вказаного житлового будинку, як зазначає сторона позивача, їй належала як спадкове майно, яке вона фактично прийняла та не оформила після своєї матері- ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с. 5). За життя остання склала заповіт, згідно змісту якого все своє майно, яке буде належати їй на момент смерті, заповідає ОСОБА_1 (а.с. 11).

Статтею 1216ЦК України встановлено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України, передбачено що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За заявою позивачки приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н.Ю. було відкрито спадкову справу № 58/2022 (а.с. 6)та прийнято документи для оформлення спадкового майна. Проте, у результаті перевірки було встановлено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстрований арешт вказаного житлового будинку. Підставою обтяження значиться повідомлення 702 від 08.03.1994 року Полтавського районного суду, власник- ОСОБА_2 (а.с. 9). Звернувшись до Полтавського ВДВС у Полтавському районі, представник позивача отримав лист № 48555 від 29.07.2024 р., зі змісту якого вбачається, що ВДВС не є обтяжувачем майна, а тому надати детальну інформацію про обтяження неможливо (а.с. 10).

ОСОБА_2 ніколи на проживав у цьому будинку і жодного відношення до права власності на нього не має, про що свідчить виписка з погосподарської книги Тахтаулівського старостинського округу Полтавської МТГ від 02.05.2024 р. (а.с. 12).

Звертаючись до суду сторона позивача вказує, що наявність заборони на нерухоме майно перешкоджає у здійсненні оформлення права власності в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч. 1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно із ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснив, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також, особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна (частина 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

В постанові № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна», викладений підхід до визначення кола осіб, які мають бути залучені до участі в справі за позовами про звільнення майна з-під арешту (зняття арешту з майна), який фактично не втратив свою чинність, а саме позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Враховуючи наявність накладеного обтяження на майно та відсутність підстав, які би виправдовували обмеження права власності позивача, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування такого обтяження із виключенням з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 41, 77, 81, 208-282, 258, 259, 263, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савчук Олег Володимирович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з нерухомого майна- задовольнити.

Скасувати обтяження у вигляді накладеного арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підстава обтяження: повідомлення 702, 08.03.1994. Полтавський районний суд, власник: ОСОБА_2 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т. О. Зуб