Рішення

від 15.01.2025 по справі 140/8177/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8177/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньгаз Збут до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування постанови та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньгаз Збут звернулося з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №262 від 06.02.2024 року Про застосування санкцій до ТОВ Волиньгаз Збут за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу.

Визнання протиправним та скасування розпорядження від 06.02.2024 року №32-р Про усунення порушень ТОВ Волиньгаз Збут.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за результатами проведення планової перевірки дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу відповідач встановив порушення ТОВ Волиньгаз Збут Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201, про що 08.01.2024 було складено акт №4.

Постановою НКРЕКП №262 від 06.02.2024 року Про застосування санкцій до ТОВ Волиньгаз Збут до позивача застосовано штраф у розмірі 126 157,00 грн за порушення підпункту 25 пункту 2.2. глави Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП.

Крім того, за наслідками проведеної перевірки відповідачем було прийнято розпорядження від 06.02.2024 року №32-р Про усунення порушень ТОВ Волиньгаз Збут, яким зобов`язано ТОВ Волиньгаз Збут усунути порушення підпункту 18 у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу та подання її до НКРЕКП у встановленому порядку; підпункту 25 у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, для чого у строк до 01.03.2024: надати до НКРЕКП скориговану форму звітності №4-НКРЕКП-газякість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам», затверджену постановою НКРЕКП від 10.11.2022 № 1416, за ІІ квартал 2023 року, сплатити компенсацію 357 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017 №1156, про що повідомити НКРЕКП.

Вважаючи, що зміст оскаржуваних постанови №262 та розпорядження №32-р не відповідає нормам чинного законодавства, що регулюють порядок постачання природного газу споживачам, Товариство звернулось до суду із вимогами про їх скасування.

Ухвалою від 06.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

21.08.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник НКРЕКП заперечив щодо задоволення позову та вказав про наступне.

Представник, посилаючись на норми Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" вказала, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових перевірок; у разі виявлення порушень у діях таких суб`єктів, застосовувати до них за результатом проведених перевірок санкції.

Щодо суті виявлених порушень, звернув увагу суду на те, що перевіркою встановлено та актом №4 від 08.01.2024 зафіксовано порушення, зокрема:

підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу у встановленому порядку, а саме достовірності наданих НКРЕКП даних у формі №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) (далі - форма №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання) за II квартал 2023 року;

підпункт 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, а саме:

пункту 3.1 глави 3 Мінімальних стандартів, у частині забезпечення постачальником мінімальні стандарти якості послуг постачання природного газу споживачу;

пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів у частині повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача;

пункту 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів у частині сплати споживачу компенсації у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Стандартів та вимог, у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Також, у відзиві відповідач наголошує, що на момент проведення планової перевірки ТОВ Волиньгаз Збут не сплатило компенсацію за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу 357 споживачам.

З огляду на зазначене, Регулятором правомірно встановлено порушення ТОВ Волиньгаз Збут вимог Ліцензійних умов.

Поміж іншого відповідач наголосив на правомірності застосування НКРЕКП до Товариства санкції, зокрема, штрафу у розмірі 126 157,00 грн за порушення підпункту 25 пункту 2.2. глави Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП.

Також представник відповідача у наданому відзиві заперечив щодо заявлених до відшкодування суми витрат на правничу допомогу у цій справі.

28.08.2024 представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій просила задовольнити заявлені вимоги, спростовуючи аргументи сторони відповідача з підстав, викладених у позовній заяві.

06.09.2024 представник відповідача подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просила відмовити у задоволенні позову ТОВ Волиньгаз Збут з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі постанови НКРЕКП від 04.10.2023 № 1833 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» та посвідчення на проведення позапланової виїзної перевірки від 18.12.2023 № 624, Сектором НКРЕКП у Волинській області у термін з 26.12.2023 по 08.01.2024 проведено позапланову виїзну перевірку щодо дотримання ТОВ Волиньгаз Збут вимог законодавства Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201.

За результатами планової перевірки ТОВ Волиньгаз Збут складено акт перевірки від 08.01.2024 №4, в якому зафіксовані порушення:

підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу у встановленому порядку, а саме достовірності наданих НКРЕКП даних у формі №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) (далі - форма №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання) за II квартал 2023 року;

підпункт 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, а саме:

пункту 3.1 глави 3 Мінімальних стандартів, у частині забезпечення постачальником мінімальні стандарти якості послуг постачання природного газу споживачу;

пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів у частині повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача;

пункту 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів у частині сплати споживачу компенсації у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Стандартів та вимог, у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

06.02.2024 на засіданні НКРЕКП за результатами розгляду акта перевірки №4 від 08.01.2024, були прийняті:

постанова №262, якою накладено штраф на ТОВ Волиньгаз Збут в розмірі 126 157 гривень за порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП;

розпорядженням №32-р, яким ТОВ Волиньгаз Збут зобов`язано усунути порушення підпункту 18 у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу та подання її до НКРЕКП у встановленому порядку; підпункту 25 у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, для чого у строк до 01.03.2024: надати до НКРЕКП скориговану форму звітності № 4-НКРЕКП-газякість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам», затверджену постановою НКРЕКП від 10.11.2022 №1416, за ІІ квартал 2023 року, сплатити компенсацію 357 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017 №1156, про що повідомити НКРЕКП.

Не погоджуючись із такими постановою та розпорядженням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.09.2016 №1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону №1540-VIII передбачено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: у сфері енергетики: діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.

Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України (частина 1 статті 3 Закону №1540-VIII).

Згідно із частиною другою статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

В силу частини 3 статті 3 Закону №1540-VIII основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Закону №1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою (частина 5 статті 14 Закону №1540-VIII).

Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (частина 9 статті 14 Закону №1540-VIII).

Відповідно до пунктів 11, 12 частини першої статті 17 Закону №1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов; розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства.

За приписами частин першої - п`ятої статті 19 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право, зокрема: 1) вимагати від суб`єкта, щодо якого здійснюється перевірка, усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та/або ліцензійних умов; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, щодо якого здійснюється перевірка, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі. У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб`єкту господарювання рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки. Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб`єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора.

Судом встановлено, що проведеною перевіркою встановлено та в акті перевірки №4 від 08.01.2024 зафіксовано порушення Товариством:

підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу у встановленому порядку, а саме достовірності наданих НКРЕКП даних у формі №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) (далі - форма №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання) за II квартал 2023 року;

підпункт 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, а саме:

пункту 3.1 глави 3 Мінімальних стандартів, у частині забезпечення постачальником мінімальні стандарти якості послуг постачання природного газу споживачу;

пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів у частині повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача;

пункту 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів у частині сплати споживачу компенсації у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Стандартів та вимог, у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Щодо порушень підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, суд вказує про наступне.

Відповідно до положень пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів до якості обслуговування споживачів природного газу та порядку надання компенсації споживачам за їх недотримання, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017 №1156 (у редакції постанови НКРЕКП від 10.11.2022 №1415) (далі - Мінімальних стандартів), до мінімальних стандартів якості при наданні постачальником послуг постачання природного газу належить, зокрема, повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача. Даний стандарт введений в дію з 01.01.2023.

Постановою НКРЕКП від 10.11.2022 №1416 «Про затвердження форм звітності щодо їх заповнення» (далі - Постанова №1416) передбачено надання постачальником природного газу інформації щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та щодо дотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу та сум наданих компенсацій споживачам, у тому числі щодо повернення переплати попередніми постачальниками.

Регулятором проаналізовано реєстри надання послуг та письмових звернень споживачів, реєстри надання компенсацій споживачам постачальників природного газу за 2-й квартал 2023 року, що подаються до НКРЕКП відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам», затвердженої Постановою №1416, на підставі яких заповнюється форма звітності №4-НКРЕКП-газякість- постачання (квартальна), та встановлене наступне.

Відповідно до пункту 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, постачальник сплачує споживачу компенсацію у розмірах, наведених у додатку 3 до Мінімальних стандартів.

Згідно з пунктом 3.11 глави 3 Мінімальних стандартів у разі невиконання постачальником вимог пункту 3.5 цієї глави щодо строків надання компенсацій сума відповідної компенсації подвоюється, а у разі прострочення граничного терміну надання компенсації на понад 90 днів - надається у п`ятикратному розмірі та має бути врахована при розрахунках у найближчому розрахунковому періоді.

Варто зазначити, що у ТОВ Волиньгаз Збут у звітності для таких послуг зазначена затримка виконання послуги внаслідок форс-мажорних обставин. Водночас, згідно з положеннями Постанови №1416 затримка у наданні послуги внаслідок форс-мажорних обставин або з вини споживачів має бути документально підтверджена, згідно з Мінімальних стандартів - настання форс-мажорних обставин підтверджується відповідно до чинного законодавства.

На підтвердження існування форс-мажорних обставин ТОВ Волиньгаз Збут надано до НКРЕКП та долучено до позовної заяви лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, в якому зазначено, що ТПП України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану в України є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам виконання яких/-го настало згідно з умовами договору контракту угоди законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), на що суд зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»:

ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 викладено наступні висновки:

лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Також, у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №906/540/22 викладено наступні висновки:

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс- мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22 викладено наступні висновки:

лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;

наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Отже, враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», суд вважає лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 таким, що не є сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Крім того, ТОВ Волиньгаз Збут долучено до позовної заяви сертифікат Торгово-промислової палати України від 07.05.2024 №5600-24-0926, проте як зауважує представник відповідача, з позицією якого також погоджується суд, сертифікату Торгово-промислової палати України від 07.05.2024 №5600-24-0926 на момент проведення перевірки, а також на момент прийняття Постанови №262 та Розпорядження №32-р не існувало, а тому він не може бути підтвердженням протиправності Постанова №262 та Розпорядження №32-р.

Крім того, зі змісту сертифікату Рівненської торгово-промислової палата №5600-24-1017 вбачається, що остання засвідчила настання у ТОВ Волиньгаз Збут форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та віднесла до них наступні події:

через переведення побутових споживачів заднім числом до постачальника ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 №198 з 01.05.2022 та в зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, введення на території України воєнного стану, значне скорочення штату працівників Товариства, призвели до неможливості своєчасного повернення коштів побутовим споживачам та дотримання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу.

Однак, як зауважив представник відповідача у відзиві на позовну заяву, об`єкти споживачів, щодо яких недотримано мінімальні стандарти якості, згідно з даними реєстру надання послуг та письмових звернень споживачів не знаходяться на територіях, на яких велись бойові дії у II кварталі 2023 року або тимчасово окупованих російською федерацією, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309.

Крім того, посилання на «значне скорочення штату працівників Товариства», як на форс-мажорну обставину є безпідставним, оскільки зазначена обставина не відповідає критеріям визначеним у пункті 6.9 Регламенту, та залежить виключно від кадрової політики та є відворотною обставиною, яка не може свідчити про неможливість виконання Товариством своїх зобов`язань, а тому між скороченням штату та неможливістю виконання Ліцензіатом своїх зобов`язань зі сплати споживачам компенсації за недотримання Мінімальних стандартів та вимог відсутній будь-який причинно-наслідковий зв`язок.

Враховуючи вищезазначене та з урахуванням доводів НКРЕКП наведених у відзиві на позовну заяву, суд вважає, що сертифікат №5600-24-0926, виданий Рівненською торгово-промисловою палатою, не відповідає вимогам достатності та належності доказів.

Крім того, суд вважає, що ТОВ Волиньгаз Збут безпідставно стверджує про неможливість надати компенсації споживачам згідно з вимогами Мінімальних стандартів без самостійного звернення побутових споживачів.

Підпунктом 3 пункту 3.2. Мінімальних стандартів передбачено, що повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача.

Оскільки у ТОВ Волиньгаз Збут відсутні договірні відносини із побутовими споживачами з травня 2022 року, товариство не постачає природний газ вказаним споживачам й не виставляє рахунки попереднім споживачам за поставлений природний газ, надання компенсації споживачам ТОВ Волиньгаз Збут, як попереднім постачальником, здійснюється відповідно до пункту 3.8 глави 3 Мінімальних стандартів шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами.

Згідно з пунктом 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, Постачальник сплачує споживачу компенсацію у розмірах, наведених у додатку 3 до Мінімальних стандартів.

При цьому, пунктом 3.6. Мінімальних стандартів передбачено, що постачальник самостійно визначає факт недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, визначає споживача, якому він має надати компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості, та надає таку компенсацію без додаткового звернення зі сторони споживача.

Згідно з пунктом 3.9 глави 3 Мінімальних стандартів постачальник зобов`язаний поінформувати споживача про надання йому компенсації. При цьому таке інформування може здійснюватися листом протягом 10 робочих днів з дня надання компенсації.

Тож, відсутність додаткової заяви про надання компенсацій від споживачів, у відповідності до положень пункту 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів, не є підставою для ненадання компенсації, а подання такої заяви є правом споживача, а не обов`язком.

Таким чином, надання компенсації споживачам попередніми постачальниками за недотримання мінімального стандарту якості щодо повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача здійснюється відповідно до пункту 3.8 глави 3 Мінімальних стандартів шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами.

Також, суд вважає безпідставними твердження представника позивача стосовно суперечності спеціальних норм права, а саме: п.3.2 Мінімальних стандартів та абз. 4 п.24 розділу ІІІ Правил постачання, де перша має обов`язок для попереднього постачальника повертати переплати, а друга - не має, виходячи з наступного.

Абзацом четвертим пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила постачання), на який посилається позивач, передбачено, що у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п`яти робочих днів після отримання такої вимоги.

Проте, Мінімальні стандарти не є похідним нормативно-правовим актом від Правил постачання, а є окремим нормативно-правовим актом, прийнятим на виконання положень пункту 20 частини першої статті 17 Закону України «Про НКРЕКП», відповідно до якого для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює мінімальні стандарти та вимоги до якості обслуговування споживачів у сферах енергетики та комунальних послуг, визначає умови, порядок і розміри компенсації споживачам, що застосовується у разі недотримання встановлених стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів, здійснює моніторинг їх дотримання.

Крім того, у пункті 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів передбачена аналогічна вимога щодо повернення переплати споживачам, встановлена абзацом четвертим пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання, а саме, що повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати відбувається у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача (стандарт введений в дію з 01.01.2023).

Відповідно до даних наведених у Таблиці 1 до Акту №4, НКРЕКП здійснила перевірку щодо заяв споживачів про повернення переплат зареєстрованих ТОВ Волиньгаз Збут протягом ІІ кварталу 2023 року, а отже у період дії вимог пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів.

Таким чином, дані норми не суперечать одна одній, крім того, з них не вбачається, що перша має обов`язок для попереднього постачальника повертати переплати, а друга - не має.

Так, норма пункту 3.2 Мінімальних стандартів передбачає вимогу повернення переплати як діючим, так і попереднім постачальником, водночас, абзац четвертий пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання визначає як саме має зараховуватись така переплата постачальником.

Одночасно, Актом №4 зафіксовано, що письмові вимоги щодо переплати, отримані Постачальником з 01.01.2023, коли відповідні зміни до Мінімальних стандартів вже діяли. При цьому, стандарт відраховується з дати отримання такої письмової вимоги.

Таким чином, твердження позивача про існування суперечностей між спеціальними нормами не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються вищенаведеним, а тому наявні всі підстави стверджувати про порушення Позивачем підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оспорювані позивачем рішення контролюючого органу є обґрунтованим та прийнятими правомірно і підстави для їх скасування відсутні.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spai№) № 303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення позовних вимог, відповідно до вимог статей 132, 139 КАС України, суд не вирішує питання про стягнення в користь позивача понесених судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньгаз Збут до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування постанови та скасування розпорядження, відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньгаз Збут (43024, м. Луцьк, пр-т Молоді, 14А, код ЄДРПОУ 39589216).

Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 19, код ЄДРПОУ 39369133).

Суддя Ю.Ю. Сорока