Рішення

від 15.01.2025 по справі 160/32415/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року Справа № 160/32415/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/32415/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБЄДНАННЯ "ТРУБОСТАЛЬ" до Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

06.12.2024 року товариство звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просять суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову відділу державного нагляду(контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки від 25.09.2024р. №042362 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Ухвалою суду від 10.12.2024 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845), відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 10.12.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

-постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.09.2024 р № 042362;

- акт, що винесений Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті;

- відомості/ інформацію що послугувала для прийняття оскаржуваної постанови;

- докази повідомлення позивача про розгляд його справи (докази отримання);

- всі наявні докази щодо суті спору.

03.01.2025 року відповідачем 2 через підсистему Електронний суд надано відзив на позовну заяву позивача. Долучені витребувані ухвалою суду додаткові докази по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 15.01.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржена постанова прийнята щодо позивача, як автомобільного перевізника, за перевезення вантажу без документів, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», а саме, протоколу перевірки та адаптації тахографа.

Воднораз, позивач наполягає, що жодного стосунку до перевезення, перевіреного посадовими особами Укртрансбезпеки, не має, оскільки здійснював доставку/перевезення власного товару.

Позивач зазначив, що законодавець хоч і передбачив наявність відповідного обов`язку, проте не визначив процедури його дотримання для окремої категорії осіб, до якої відноситься і товариство, оскільки воно не надає послуг з перевезення.

Наведене виключає можливість притягнення позивача до відповідальності за порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1

Ухвалою суду від 10.12.2024 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ухвалою суду від 10.12.2024 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/32415/24.

Відповідачем отримано вказану вище ухвалу суду, що також підтверджується матеріалами справи.

Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 2

Відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, який надійшов через систему «Електронний Суд» від представника відповідача, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні.

Зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності за належними нормами права, тому підстави для скасування постави, відсутні.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, шо основним видом діяльності ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ТРУБОСТАЛЬ» є виробництво труб, порожнистих профілів і фітингів зі сталі (КВЕД -24.20).

Позивач є власником транспортного засобу ЗИЛ НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 .

15 серпня 2024 року водій, який є працівником ТОВ «НВО «ТРУБОСТАЛЬ», здійснював перевезення продукції власного виробництва підприємства, а саме: труб відцентрованолитих. Водій був направлений у відрядження до ПАТ "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ".

Так, згідно матеріалів справи, посадовими особами відповідача 1 було здійснено зупинку та перевірку транспортного засобу, який належить на праві власності позивачеві, під керуванням водія ОСОБА_1 , який мав при собі посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортну накладну.

Отже, встановлено, що під час рейдової перевірки водій пред`явив ТТН № 129 від 14.08.2024 року.

Згідно, Товарно-транспортної накладної № 129 від 14.08.2024 року, автомобільним перевізником зазначено - ТОВ «НВО «ТРУБОСТАЛЬ».

Під час перевірки, посадовими особами відповідача 1 було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, за результатами перевірки, посадовими особами відповідача 1 складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 042186.

Згідно акту № АР 042186 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.08.2024 року, зокрема встановлено, таке:

«Направлення на перевірку 12.08.2024 № НР 001876. Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, затв. МТЗУ №340 від 07.06.2010, п. 3.3 Інструкції з використання тахографів, затв. МТЗУ №385 від 24.06.2010. Під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа, чим порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа. Пояснення водія про причини порушень: Акт підписав».

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 25.09.2024 року відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 042362. Штраф у сумі 17000,00 грн. винесений за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001 року.

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.09.2024р. №042362, позивач звернувся до суду із цим позовом про визнання її протиправною та, як наслідок, її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до пункту першого Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2-4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів передбачені п. 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 за № 2344-III (далі також - Закон № 2344-III).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

За приписами статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).

За змістом пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

У силу вимог пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктами 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз викладених положень норм законодавства свідчить про те, що державний контроль на транспорті здійснюється органами Укртрансбезпеки шляхом проведення, зокрема, рейдових перевірок, в ході яких перевірці підлягає наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. У свою чергу відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).

Згідно з положеннями цих Правил, перевізник це фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 року за №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (далі по тексту - Положення №340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з пунктом 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

За приписами п. 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже, згідно з визначенням Положення №340 тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі за текстом - Інструкція №385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

За приписами п. 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Пунктом 2.7 Інструкції №385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Пунктом 3.5. Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до п. 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

За приписам п.3.3. Інструкції N 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Отже, водії, які здійснюють перевезення з використанням вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф, а також мати протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. При цьому перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів необхідно проводити кожні два роки.

Отже, положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особистої картки водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 року.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача 1 було здійснено зупинку та перевірку транспортного засобу, який належить на праві власності позивачеві, під керуванням водія ОСОБА_1 , який мав при собі посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортну накладну.

Під час рейдової перевірки водій пред`явив ТТН № 129 від 14.08.2024 року.

Згідно, Товарно-транспортної накладної № 129 від 14.08.2024 року, автомобільним перевізником зазначено - ТОВ «НВО «ТРУБОСТАЛЬ».

Під час перевірки, посадовими особами відповідача 1 було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, за результатами перевірки, посадовими особами відповідача 1 складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 042186.

Згідно акту № АР 042186 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.08.2024 року, зокрема встановлено, таке:

«Направлення на перевірку 12.08.2024 № НР 001876. Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, затв. МТЗУ №340 від 07.06.2010, п. 3.3 Інструкції з використання тахографів, затв. МТЗУ №385 від 24.06.2010. Під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа, чим порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа. Пояснення водія про причини порушень: Акт підписав».

25.09.2024 року посадовими особами відповідача 1 розглянуто матеріали перевірки та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №042362, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов`язано сплатити штраф в розмірі 17000,00 грн. (відповідальність передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Зважаючи на те, що транспортний засіб позивача належить до вантажних, то в силу вимог пункту 6.1 Положення № 340, останній в обов`язковому порядку повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а у випадку технічної неможливості встановлення тахографу обов`язковим є використання індивідуальної контрольної книжки водія.

Відсутність необхідних документів (діючого протоколу перевірки та адаптації цифрового тахографа до транспортного засобу), визначеного положенням Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, позивачем не заперечується.

Вказане також не спростовувалось під час розгляду справи.

Позивачем не надано до суду доказів на спростовання виявленого порушення.

Натомість, як в обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що 15.08.2024 року в день проведення рейдової перевірки посадовими особами відповідача 1 позивач не надавав послуги у сфері перевезення вантажів, а здійснювало перевезення для власних потреб, що підтверджується накладного від 14.08.20247 року.

Позивач зазначає про те, що він не надавав послуг з перевезення вантажів i такими послугами не користувався.

Водночас у частині доводів позивача, слід зазначити про те, що приписи Закону №2344-ІІІ не обмежують набуття особою статусу автомобільного перевізника виключно випадками надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів спеціалізованим суб`єктом господарювання на підставі укладеного договору, а поширюються також і на випадки здійснення перевезень для власних потреб.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення №340, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктами 1.3, 7.1. Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку №1567.

Згідно з пунктом 1.5 Положення №340, у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник).

Тобто, відповідно до наведених норм автомобільним перевізником визнається, в тому числі юридична особа, яка здійснює за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Отже, позивач, який вантажним транспортним засобом здійснював за власний кошт переміщення товарів для власних потреб, також є автомобільним перевізником в силу приписів Закону №2344-III та Положення №340.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1.4 Положення №340, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;

сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;

закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності;

транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

Отже, Положення №340 передбачає звільнення від виконання його умов лише певну категорію суб`єктів, що здійснюють перевезення, до яких позивач не належить, оскільки є юридичною особою, яка використовує найману працю особи водія, яким здійснювалось перевезення вантажу, а відповідно має здійснювати контроль за часом його роботи та відпочинку.

Чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не виділяє такої категорії перевезень вантажу, як перевезення вантажу для власних потреб юридичною особою, яка використовує найману працю водіїв, як і не передбачає надання якогось окремого, іншого, від визначеного Положенням №340, документа на підтвердження обліку часу роботи водія.

Перевезення вантажів для власних потреб може здійснюватися не лише на короткі відстані в межах одного міста, а й на відстані, що зумовлюють довготривале перебування водіїв за кермом, для прикладу, між різними областями країни, або у декілька місць.

Отже, перевезення вантажів для власних потреб не може бути підставою для звільнення перевізника від виконання вимог законодавства щодо обліку робочого часу водія транспортного засобу, тощо оскільки це суперечить меті та цілям нормативного регулювання відповідних суспільних правовідносин.

У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Приписи п. «а» ч. 1 ст. 10 вказаної Конвенції є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

У той же час, ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі таких, протяжність маршруту яких становить понад 50 км.

Водночас, у разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є альтернативним способом контролю водіїв, або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Таким чином, оскільки сам позивач стверджує, що здійснював перевезення вантажу для власних потреб, а не надавав послуги з перевезення то відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» позивач є автомобільним перевізником, незалежно від того, чи здійснював він перевезення товару за власний кошт для власних потреб в межах господарської діяльності, чи в межах надання послуг з перевезення.

Отже, відсутність у водія під час здійснення перевезення протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу свідчить про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-III.

Така ж правова позиція викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 року по справі № 280/10717/23.

За вказаних обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00грн. прийнята відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством України, відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для її скасування.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи вказані вище висновки, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБЄДНАННЯ "ТРУБОСТАЛЬ" до Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У контексті перелічених положень КАС України в ході судового розгляду спору відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафу.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБЄДНАННЯ "ТРУБОСТАЛЬ" до Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.

Оскільки позов не підлягає задоволенню, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБЄДНАННЯ "ТРУБОСТАЛЬ" до Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБЄДНАННЯ "ТРУБОСТАЛЬ" (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, пр.Трубників, 56/91, код ЄДРПОУ 32475729).

Відповідач 1: Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (49000, м.Дніпро, вул. Воскресенська, 24, код ЄДРПОУ 39816845).

Відповідач 2: Державна служба України з безпеки на транспорті (01135, м.Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 15.01.2025 року.

Суддя В.В. Ільков