Рішення від 15.01.2025 по справі 160/32218/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року Справа № 160/32218/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/32218/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" до Державна служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

05.12.2024 року через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" до Державна служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у якій позивач, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дяденчука Д.В. від 20 листопада 2024 року №076151, якою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМИР-ТРАНС» (ЄДРПОУ 31950868) застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 грн.;

- стягнути солідарно з Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, Київська область, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) та Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, Дніпропетровська область, вул. Воскресенська, 24) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АВТОМИР ТРАНС (місцезнаходження юридичної особи: 49064, м.Дніпро, Дніпропетровська область, вул. Кості Гордієнка, буд. 2, код за ЄДРПОУ 31950868) судовий збір в розмірі 3028,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 500,00 грн.

Ухвалою суду від 09.12.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 09.12.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- постанову в.о. начальника Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дяденчука Д.В. від 20 листопада 2024 року №076151, якою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМИР-ТРАНС» (ЄДРПОУ 31950868) застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 грн.;

- акт перевірки;

- повідомлення позивача про розгляд вказаного акту;

- відомості/інформацію щодо порушення здійснених позивачем;

- копії всіх документів/матеріалів, що стали підставою або були прийняті до уваги під час прийняття відповідної постанови, що оскаржуються;

- всі наявні докази щодо суті спору.

02.01.2025 року відповідачем 1 через підсистему Електронний суд надано відзив на позовну заяву позивача. Долучені витребувані ухвалою суду додаткові докази по справі.

06.01.2025 року позивачем до суду подано письмову відповідь на відзив.

09.01.2025 року відповідачем 1 подано письмові заперечення на відповідь на відзив.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 15.01.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30 жовтня 2024 року посадовою особою Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Рудь Ю.С. було зупинено вищезазначений транспортний засіб, здійснено перевірку за результатами якої складено Акт № АР 063343 перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільнім транспортом.

Згідно вказаного Акту, 30.10.2024 року об 10:11 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 24.10.2024 № 001525 на автодорозі 916 км.+897м, а/д М-30 Стрий Умань Дніпро Ізварене був зупинений вантажний автомобіль марки «ТАТА» номерний знак НОМЕР_1 , що на праві власності належить ТОВ «АВТОМИР-ТРАНС», під керуванням водія ОСОБА_1 та посадовою особою Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби з безпеки на транспорті Рудь Ю.С. проведено відповідну перевірку.

Під час цієї перевірки, посадовою особою Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби з безпеки на транспорті було виявлено, що: «в порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих і нормативно правових актів України у сфері перевезень вантажів, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу чим порушив п. 6.1. Наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010р., у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу ТАТА н.з НОМЕР_1 ». Інших порушень або відсутності інших документів не виявлено.

Вказують про те, що не погодившись з обставинами встановленими та викладеними у Акті № АР 063343 під час перевірки, у спосіб власноручного зауваження, водій ОСОБА_1 , в графі "пояснення водія" про причини порушень вказав, що у нього є заповнена індивідуальна контрольна книжка на день поїздки 30.10.2024р.

11.11.2024 р., Позивачем на адресу відповідача 2 було подано письмове заперечення № 2024-11/11 від 11.11.2024р., до якого надано витяг з індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_1 .

Позивач також зазначає про те, що вказаний автомобіль взагалі не обладнаний тахографом, що в свою чергу свідчить про про неможливість отримання протоколу перевірки та адаптації того чого немає у автомобілі (тохографа). Разом з тим, було зазначено про наявність у водія індивідуальної контрольної книжки, що відображено й у Акті № 063343.

У подальшому, 20 листопада 2024 року в.о. начальника Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби з безпеки на транспорті Дяденчук Д.В. за участю представників Позивача, розглянув матеріали перевірки за Актом № 063343 від 30.10.2024р.

Вказують про те, що не враховуючи доводи та заперечення представників ТОВ «АВТОМИР-ТРАНС» виніс оскаржувану постанову №076151, застосувавши до позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 грн., при цьому вказавши в вищенаведеній постанові порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацем 3 частини 1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом № 063343 від 30.10.2024.

Позивач зазначає про те, що на момент перевірки у водія була заповнена індивідуальна контрольна книжка, яку він надав до перевірки, проте, посадова особа відповідача 2, відмовився від її перевірки повідомивши водію неправдиву інформацію, що у зв`язку із зміною законодавства індивідуальні контрольні книжки більше не використовуються, а всі вантажні автомобілі повинні бути оснащені тахографом, а тому водій повинен пред`явити до перевірки саме протокол перевірки та адаптації тахографа.

Так, в Акті № АР 063343 встановлено лише відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа, за умов відсутності тахографа в автомобілі як такого.

Не погодившись з обставинами встановленими та викладеним у Акті під час перевірки, у спосіб власноручного зауваження, водій ОСОБА_1 , в графі "пояснення водія" про причини порушень вказав, що у нього є заповнена індивідуальна контрольна книжка на день поїздки 30.10.2024р.

Таким чином, вважають, що під час перевірки водієм виконано всі вимоги чинного законодавства ст.ст. 34, 48, 49 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме, водій мав і пред`явив особі, яка уповноважена здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, передбачені цим Законом та Положенням № 340.

У свою чергу, на думку позивача згідно Акту № АР 063343 від 30.10.2024 року не було виявлено жодних порушень законодавства з боку перевізника ТОВ «АВТОМИР-ТРАНС», зокрема, щодо не обладнання вантажного автомобілю марки «ТАТА», модель LPT 613 2008 року випуску (повна маса 6950 кг), реєстраційний номер НОМЕР_1 діючим та повіреним тахографом.

Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся до суду із цим позовом про визнання спірної постанови протиправною, та як наслідок її скасування.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1

Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, який надійшов через систему «Електронний Суд» від представника відповідача, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні.

Зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності за належними нормами права, тому підстави для скасування постави, відсутні.

ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 2

Ухвалою суду від 09.12.2024 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ухвалою суду від 09.12.2024 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/32218/24.

Відповідачем отримано вказану вище ухвалу суду, що також підтверджується матеріалами справи.

Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, шо згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМИР-ТРАНС» (ЄДРПОУ: 31950868) зареєстроване 21.06.2002 року, основний вид економічної діяльності 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт».

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником вантажного автомобілю марки «ТАТА», модель LPT 613 2008 року випуску (повна маса 6950 кг), реєстраційний номер НОМЕР_1 з 05.08.2020 є Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМИР-ТРАНС».

Зазначений транспортний засіб не обладнаний тахографом.

30 жовтня 2024 року посадовими особами Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було зупинено вищезазначений транспортний засіб, здійснено перевірку за результатами якої складено Акт № АР 063343 перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільнім транспортом.

Так, згідно Акту № АР 063343 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.10.2024 року, посадовими особами відповідача 2 було встановлено, таке: «Направлення на перевірку від 24.10.2024 № 001525. Під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших нормативно- правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушив Наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010 р. п. 6.1.

У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу TATA н.з. НОМЕР_3 .

Пояснення водія про причини порушень: ИККВ була заполнена на день поездки 30.10.24 року. Акт підписав. Копію акта отримав».

Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направив на офіційну електронну адресу позивача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомлення про розгляд справи від 30.10.2024 року № 97163/25/24-24 на 20 листопада 2024 року разом з копією акту № 063343.

Не погодившись із висновками здійсненими посадовими особами відповідача 2, товариством були подані письмові заперечення на вказаний вище акт перевірки.

Відповідачем 2 за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 076151 в розмірі 17000 грн. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.11.2024 року № 076151, позивач звернувся до суду із цим позовом про визнання її протиправною та, як наслідок, її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 34, ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються перевезення.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закон віднесено також інші документи, що передбачені законодавством. Перелік документів, які повинні бути у наявності у водія під час здійснення ним перевезення вантажів не обмежується переліком визначеним ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Згідно п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385, терміни вживаються у такому значенні: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Згідно з пунктами 2.4, 3.3, 3.6 вищевказаної Інструкції, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів. Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Згідно з п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Транспортний засіб повинен бути обладнаний тахографом, у разі обладнання автомобіля тахографом, повинен бути протокол перевірки та адаптації. У разі відсутності тахографа, водій зобов`язаний мати при собі та заповнювати (вносити дані) до індивідуальної книжки водія. Визначитись із дотриманням визначеного режим праці та відпочинку водія можливо з оформленої особистої картка водія та роздруківки даних роботи цифрового тахографа.

Отже передбачено, що водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Як свідчать встановлені обставини справи, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником вантажного автомобілю марки «ТАТА», модель LPT 613 2008 року випуску (повна маса 6950 кг), реєстраційний номер НОМЕР_1 з 05.08.2020 є Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМИР-ТРАНС».

Зазначений транспортний засіб не обладнаний тахографом.

30 жовтня 2024 року посадовими особами Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було зупинено вищезазначений транспортний засіб, здійснено перевірку за результатами якої складено Акт № АР 063343 перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільнім транспортом.

Так, згідно Акту № АР 063343 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.10.2024 року, посадовими особами відповідача 2 було встановлено, таке: «Направлення на перевірку від 24.10.2024 № 001525. Під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших нормативно- правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушив Наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010 р. п. 6.1.

У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу TATA н.з. НОМЕР_3 .

Пояснення водія про причини порушень: ИККВ була заполнена на день поездки 30.10.24 року. Акт підписав. Копію акта отримав».

Встановлено та не заперечується відповідачем, що водій транспортного засобу НОМЕР_2 , власником вантажного автомобілю марки «ТАТА», модель LPT 613 2008 року випуску (повна маса 6950 кг), реєстраційний номер НОМЕР_1 мав при собі діючу індивідуальну контрольну картку водія, та пред`явив її посадовим особам Укртрансбезпеки.

Позивач також долучив до матеріалів справи індивідуальну контрольну картку водія станом на 30.10.2024 року, тобто станом на день перевірки.

Як свідчать встановлені обставини справи, під час перевірки транспортного засобу позивача була наявна картка водія, яка відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті повинна знаходитись у водія, за відсутності належного обладнання транспортного засобу тахографом.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При вирішенні спору, суд керується правовими позиціями Верховного Суду, зокрема від 11.02.2020 року у справі №820/4624/17, від 10.05.2019 року у справі №816/124/17.

Верховний Суд вказував, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 року, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року.

За відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Вирішуючи спір, суд також керується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.12.2018 року у справі № 804/8740/16, від 14.12.2023 року у справі № 340/5660/22, від 21.12.2023 року у справі №280/2150/23.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи вказані вище висновки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Окрім того, така ж правова позиція викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2024 року по справі №280/1528/24, що підлягає застосуванню судом першої інстанції.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовнх вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" до Державна служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем обґрунтовані судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3028,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, що становить 3500,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №640/2076/19 зазначено, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, безвідносно до наявності в матеріалах справи відповідних платіжних документів. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 і постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20.

Так, згідно матеріалів справи, з метою отримання правової допомоги у даній справі Позивачем було укладено договір про надання правової допомоги №29-11/24 від 29.11.2024 року з адвокатом Юрченко Ігорем Олексійовичем.

Відповідно до п.4.1. вказаного договору, вартість послуг адвоката є фіксованою та складає 3 500,00 грн.

Відповідно до п.4.2. оплата за даним договором здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, який у свою чергу має бути підписаний протягом 5 робочих днів з дати винесення судового рішення по суті спору.

На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено договір про надання правової допомоги, ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку.

На думку суду, обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 3500,00 грн. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі №200/14113/18-а.

Відтак, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" до Державна служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті. від 20 листопада 2024 року №076151, якою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМИР-ТРАНС» застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати зі сплати судового збору сумі 3028,00 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" за рахунок бюджетних асигнувань Державна служби України з безпеки на транспорті понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3500,00 гривень.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОМИР-ТРАНС" (49064, м.Дніпро, вул. Кості Гордієнка, 2, код ЄДРПОУ 31950868).

Відповідач 1: Державна служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (03150, м.Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845).

Відповідач 2: Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (49000, м.Дніпро, вул. Воскресенська, 24, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 15.01.2025 року.

Суддя В.В. Ільков