Рішення

від 15.01.2025 по справі 300/6556/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. справа № 300/6556/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2023 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом з позовними вимогами: до ІНФОРМАЦІЯ_4 (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 17.09.2014 до 17.05.2015 та визнання протиправними дії щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення за період з 17.09.2014 до 17.05.2015, з врахуванням вересня, жовтня 2014 року, лютого, березня 2015 року, як базових місяців; до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 24.07.2013 до 17.09.2014 та з 17.05.2015 до 09.11.2015, та визнання протиправними дії щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення за період з 24.07.2013 до 17.09.2014 та 17.05.2015 до 09.11.2015, з врахуванням липня 2013 року, липня 2014 року, березня 2015 року, як базових місяців; до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 24.07.2013 до 09.11.2015 та зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 24.07.2013 до 09.11.2015 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплаченої суми та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 24.07.2013 по день її фактичної виплати, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за № 44 від 15.01.2004.

Позивача позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтував тим, що в період з 24.07.2013 до 21.06.2018 проходив військову службу у військових частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , в яких отримував грошове забезпечення. Станом на день прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 , йому не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 24.07.2013 до 09.11.2015, яка гарантована Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом із вказаними в позовній заяві вимогами.

02.10.2023 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, а розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін.

30.10.2023 ухвалою суду, відповідно до частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання заяви на поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску, з обґрунтуваннями достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Оскільки з обґрунтувань заяви про поновлення пропущеного строку суд не знайшов достатніх підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, то ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 вказану позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі № 300/6556/23, провадження № А/857/22234/23, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №300/6556/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 продовжено розгляд адміністративної справи № 300/6556/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін.

Відповідачі направили суду відзиви на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погодилися, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просили в задоволенні позову відмовити з мотивів викладених у відзивах.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , в період з 24.07.2013 до 17.09.2014 та з 17.05.2015 до 09.11.2015 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 17.09.2014 до 17.05.2015 у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 09.11.2015 до 21.06.2018 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 21.06.2018 №255-ОС ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас та виключений зі списків особового скраду та всіх видів забезпечення.

Позивач звернувся із заявою від 08.05.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період 2013 2015 роки, з урахування січня 2008 року як базового місяця.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_10 від 31.05.2023 заяву позивача від 08.05.2023 повідомлено, що сума індексації грошового забезпечення у розмірі 138, 85 гривень (довідка щодо нарахування та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 24.07.2013 до 17.09.2014 відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», в редакції, яка діяла на той час, нарахована та виплачена. Стосовно не виплаченої суми індексації грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_2 ) в розмірі 1 095,41 гривень (довідка щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 17.05.2015 до 09.11.2015 року), необхідне звернутись до органу Державної прикордонної служби України, з якого позивача було виключено зі списків частини у зв`язку із звільненням з військової служби.

Також, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України із заявою від 08.05.2023 щодо надання довідки про нарахування та виплати індексації з 19.09.2014 до 15.05.2015 із зазначенням базових місяців.

Згідно довідок ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 24.07.2013 до 17.09.2014 позивачу нараховано та виплачено індексацію в квітні, травні, червні 2014 року в загальному розмірі 138, 85 гривень, базові місяці вказано липень 2013 року та липень 2014 року. За період з 17.05.2015 до 09.11.2015 позивачу нараховано індексацію але не виплачено в розмірі 1 095, 41 гривень, базовий місяць березень 2015 року.

Відповідно до доповнення ІНФОРМАЦІЯ_3 до відповідні на звернення від 10.05.2023, місяці для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період вересня 2015 року до травня 2015 року були вересень, жовтень 2014 року, лютий та березень 2015 року.

01.08.2023 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 2013 року до листопада 2015 року, з врахуванням січня 2008 року як базового місяця.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_11 , на заяву позивача від 01.08.2023, повідомлено, що після отримання відповіді від НОМЕР_3 прикордонного загону буде вивчено всі законні підстави щодо нарахування індексації за період з 2013 року до листопада 2015 року та повідомлено про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення з врахуванням січня 2008 року як базового місяця.

Позивач, вважаючи дії відповідачів протиправними щодо невиплати індексації грошового забезпечення у належному розмірі, звернувся до суду з даним позовом.

Предметом даного адміністративного позову протиправність дій щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення: ІНФОРМАЦІЯ_12 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України за період з 17.09.2014 до 17.05.2015, з врахуванням вересня, жовтня 2014 року, лютого, березня 2015 року, як базових місяців; ІНФОРМАЦІЯ_5 за період з 24.07.2013 до 17.09.2014 та з 17.05.2015 до 09.11.2015, з врахуванням липня 2013 року, липня 2014 року, березня 2015 року, як базових місяців; ІНФОРМАЦІЯ_13 за період з 24.07.2013 до 09.11.2015, також правомірність наявності підстав для нарахування та виплати позивачу ІНФОРМАЦІЯ_13 індексації грошового забезпечення за період з 24.07.2013 до 09.11.2015 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, та правомірність наявності підстав для компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 24.07.2013 по день її фактичної виплати.

Суд, відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до цих правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, відповідно до Конституції України, визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина 1).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3).

Згідно з статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; величина порогу індексації грошових доходів громадян; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Поріг індексації величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі і оплата праці (грошове забезпечення) (частина 1). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (частина 6).

Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Стаття 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає підстави для проведення індексації, згідно якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів (частина 1). Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина 2). Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина 6).

Відповідно до статті 6 цього ж Закону у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

17.07.2003 постановою Кабінету Міністрів України за № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 даного Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Суд зазначає, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України Конституційний Суд України зазначив про те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Також, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року (справа № 825/1987/17), від 20 листопада 2019 року (справа № 620/1892/19), від 05 лютого 2020 року (справа № 825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Враховуючи положення Порядку № 1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови № 1294.

Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

В свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Згідно із пунктом 14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики від 08 серпня 2017 року № 48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18 липня 2017 року № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики від 18 квітня 2018 року № 28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 09 лютого 2005 року № 024-106 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Таким чином визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року, у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».

Враховуючи вищенаведене, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року до березня 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

Відтак, суд вважає, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 24.07.2013 до 09.11.2015.

При цьому, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 (далі - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.

Враховуючи аналіз вказаних норм права, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення покладається саме на відповідача. Ці висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №240/11882/19, адміністративне провадження №К/9901/12396/20.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом, який публікується в офіційних періодичних виданнях.

Також, суд зазначає, що визначення величини індексу споживчих цін, що перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, за період з 24.07.2013 до 09.11.2015, можливо за наслідками виконання прийнятого в даній справі рішення та в процесі виконання покладених на відповідача обов`язків, з врахуванням висновків суду, що січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 та від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.

Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку №1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

За умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013) є січень 2008 року. Повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 №1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року (зазначені висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 24.03.2023 у справі № 420/21241/21).

Верховний Суд у постановах від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21, від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21, від 28.06.2022 у справі №420/4841/21 дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі №825/694/17, відповідно до яких: індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті; виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Як наслідок, є протиправними дії щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення: ІНФОРМАЦІЯ_12 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України за період з 17.09.2014 до 17.05.2015, із застосуванням вересня, жовтня 2014 року, лютого, березня 2015 року як базових місяців; ІНФОРМАЦІЯ_5 за період з 24.07.2013 до 17.09.2014 та з 17.05.2015 до 09.11.2015, із застосуванням липня 2013 року, липня 2014 року, березня 2015 року, як базових місяців; ІНФОРМАЦІЯ_13 за період з 24.07.2013 до 09.11.2015.

Вирішуючи вимоги позивача зобов`язального характеру, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Пунктом 293 цього Положення встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

Як встановив суд, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 300/1417/21, яке набрало законної сили, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2022, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.11.2015 до 21.06.2018 включно. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13.11.2015 до 01.03.2018 включно із застосуванням базового місяця травень 2015 року та червень 2016 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 13.11.2015 до 01.03.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, за період з 01.03.2018 до 21.06.2018 включно із застосуванням базового місяця березень 2018 року.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 300/1417/21, що набрало законної сили 10.01.2022, доказуванню в даній адміністративній справі не підлягають.

Враховуючи Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 300/1417/21, суд вважає, що належним відповідачем в даній адміністративній справі в частині вимог зобов`язального характеру є саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 24.07.2013 до 09.11.2018 повинно здійснюватись ІНФОРМАЦІЯ_1 , із застосуванням базового місяця січня 2008 року та з врахуванням виплачених сум такої індексації.

Як наслідок, позовні вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 24.07.2013 до 09.11.2015 та зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 24.07.2013 до 09.11.2015 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплаченої суми, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 24.07.2013 по день її фактичної виплати, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за № 44 від 15.01.2004, суд зазначає таке.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.

Суд, враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 24.07.2013 до 09.11.2015 вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 24.07.2013 до 09.11.2015.

Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 24.07.2013 по день фактичної виплати індексації.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, адміністративне провадження №К/9901/12396/20, та відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України застосовані судом в даній адміністративній справі.

Що стосується вимог про нарахування та виплату індексації, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 44 від 15 січня 2004 року (далі Порядок № 44), суд зазначає про таке.

Так, згідно пункту 1 вказаного Порядку, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4, 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як уже зазначалось судом вище, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

При цьому, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.07.2023 у справі за № 380/813/23, 27.06.2024 у справі № 580/602/22.

Щодо вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, суд зазначає, що оскільки компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат не входить до складу грошового забезпечення, а є фактично мірою відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум при звільненні, то позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частинами 2, 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з врахуванням змісту заявлених вимог, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення частково, у спосіб встановлений судом.

Решта доводів відповідача на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Судові витрати, які відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розподілу, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.09.2014 до 17.05.2015 та проведення нарахування індексації грошового забезпечення за період з 17.09.2014 до 17.05.2015, з врахуванням вересня, жовтня 2014 року, лютого, березня 2015 року, як базових місяців.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.07.2013 до 17.09.2014, з 17.05.2015 до 09.11.2015, та проведення нарахування індексації грошового забезпечення за період з 24.07.2013 до 17.09.2014, з 17.05.2015 до 09.11.2015, з врахуванням липня 2013 року, липня 2014 року, березня 2015 року, як базових місяців.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.07.2013 до 09.11.2015.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) індексацію грошового забезпечення за період з 24.07.2013 до 09.11.2015 із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум індексації, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України за № 44 від 15 січня 2004 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення з 24.07.2013 по день її фактичної виплати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.