Рішення

від 14.01.2025 по справі 320/21828/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2025 року № 320/21828/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

третя особа Дев`ята київська державна нотаріальна контора

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просить суд:

- визнати дії Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у знятті арешту з майна (все майно), яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), реєстраційний номер обтяження 6108856, зареєстровано 27.11.2007 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2007 року, АВ 674890 по виконавчому провадженню НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису №1247 від 20.07.2007 року виданого приватним нотаріусом КМНО - протиправними;

- зобов`язати Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна (все майно), яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), реєстраційний номер обтяження 6108856, зареєстровано 27.11.2007 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2007 року, АВ 674890 по виконавчому провадженню НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису №1247 від 20.07.2007 року виданого приватним нотаріусом КМНО.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.11.2022 року під час реалізації свого права приватної власності в частині продажу нерухомого майна, а саме земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 7122084300:02:001:0148), належної ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2017 року, було отримано видану приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Стеблиною С.В. постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій №73/02-31. Відмова мотивована тим, що Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2007 року, АВ 674890, було зареєстровано 27.11.2007 року обтяження у вигляді арешту на не визначене, все майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження - 6108856, орган реєстрації обтяження - Дев`ята київська державна нотаріальна контора. Зауважує, що станом на день звернення до суду в будь-яких судових процесах участі не приймав та до суду не викликався, до адміністративної та іншої відповідальності не притягався, а існування зазначеного арешту порушує його права в користуванні своєю власністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі №320/21828/24 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзиву на позовну заву не надав.

Третя особа пояснень по суті заявленого позову не надала.

Справу розглянуто після отримання інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття провадження у справі.

Клопотань щодо розгляду справи у відкритому судовому засіданні від сторін до суду не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

18.11.2022 року позивачем під час реалізації свого права приватної власності в частині продажу нерухомого майна, а саме земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 7122084300:02:001:0148), належної ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2017 року, було отримано видану приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Стеблиною С.В. постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій №73/02-31.

Відмова мотивована тим, що Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (на той час - Відділом державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві) на підставі: - постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2007 року, АВ 674890, було зареєстровано 27.11.2007 року обтяження у вигляді арешту на не визначене, все майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження - 6108856, орган реєстрації обтяження - Дев`ята київська державна нотаріальна контора.

За результатами звернення позивача до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про надання інформації та зняття арешту, останнім було повідомлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису №1247 від 20.07.2007 року виданого приватним нотаріусом КМНО про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 137 612,00 грн. шляхом стягнення на її користь майна, а саме: автомобіль марки TOYOTA PRADO 3.4, 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .

17.08.2007 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

25.05.2008 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа.

Додатково позивача було повідомлено, що відповідно до вимог наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями" від 07.06.2017 року №1829/5 зі змінами, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Також, у відповідності до п. 9.9 "Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби" затвердженого наказом Міністерства юстиції України" 25.12.2008 року №2274/5, що діяв до 19.07.2017 строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становив три роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становив один рік.

Згідно наказу Міністерства Юстиції України від 07.06.2017 року №1829/5 строк зберігання здавальних описів завершених виконавчих проваджень та книг обліку становить три роки.

У зв`язку з відсутністю виконавчого провадження не вбачається за можливе Відділом ДВС зняти арешт з майна позивача.

Позивач, не погоджуючись із фактичною відмовою Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у знятті арешта з майна позивача, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" (надалі по тексту - Закон).

В силу статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1, пункту 1 частини 2 статті18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Скаржник вважає, що у відповідності до приписів законодавства державний виконавець закінченням виконавчого провадження, в ході якого було накладено арешт був зобов`язаний вирішити питання про зняття арешту з майна боржника, вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. В

Відповідно до частин 1, 2 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції на чинній на момент повернення виконавчого документа) у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Як слідує із наявних, що збереглися, у сторін документів, державним виконавцем не було вчинено відповідних дій із зняття арешту з майна боржника.

Відповідно до пункту 4.10.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999, в редакції, чинній на момент прийняття державним виконавцем спірної постанови, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Окремо слід відмітити, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-ІV (далі Закон №1952-ІV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За визначенням, що наведене у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону №1952-ІV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до статті 3 Закону №1952-ІV загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №1952-ІV обтяження речових прав на нерухоме майно, зокрема, у вигляді арешту, підлягає державній реєстрації.

За вимогами статті 12 Закону №1952-ІV державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі. Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.

Відповідно до статті 6 Закону №1952-ІV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону №1952-ІV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

В свою чергу, підстави для державної реєстрації прав чітко визначені у статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, за правилами частини другої цієї статті, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

При цьому, за змістом пункту 3 частини 1 статті 10 Закону №1952-ІV, державним реєстратором є державний, приватний виконавець у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що саме на державного виконавця покладався обов`язок у разі винесення ним постанови про закінчення виконавчого проваджені зокрема, на підставі статті 37 Закону № 606-XIV, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби, якщо у такому виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження про скасування арешту, накладеного на майно боржника, та вчинити відповідні дії щодо реєстрації припинення такого обтяження шляхом направлення до реєстратора заяви встановленого зразка.

Однак, всупереч наведених положень права відповідачем не вчинено жодних дій, спрямованих на зняття арешту з майна позивача.

При цьому, вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд виходив з наступного.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження протиправності спірної постанови, і суд з об`єктивних причин позбавлений можливості надати правову оцінку обставинам, що слугували підставою для прийняття постанови від 20.11.2007 року

Згідно частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, частиною четвертою статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У свою чергу, частиною п`ятою статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи, що відповідачем було знищено виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт на майно позивача, у зв`язку з його завершенням без застосування передбачених Законом наслідків завершення такого виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, відповідно до статті 59 Закону №1404-VIII, є зняття судом арешту з майна (все майно), яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), реєстраційний номер обтяження 6108856, зареєстровано 27.11.2007 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2007 року, АВ 674890 по виконавчому провадженню НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису №1247 від 20.07.2007 року виданого приватним нотаріусом КМНО.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у знятті арешту з майна (все майно), яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), реєстраційний номер обтяження 6108856, зареєстровано 27.11.2007 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2007 року, АВ 674890 по виконавчому провадженню НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису №1247 від 20.07.2007 року виданого приватним нотаріусом КМНО.

Зобов`язати Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна (все майно), яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), реєстраційний номер обтяження 6108856, зареєстровано 27.11.2007 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2007 року, АВ 674890 по виконавчому провадженню НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису №1247 від 20.07.2007 року виданого приватним нотаріусом КМНО.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплаченого ним суми судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок асигнувань Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.