Рішення

від 14.01.2025 по справі 320/12645/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2025 року № 320/12645/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Контраст" до Державної екологічної інспекції Столичного округу про визнання протиправним та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Контраст" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції столичного округу (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 13.09.2021 № 17 про накладення штрафних санкцій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 відкрито спрощене провадження по справі без проведення судового засідання (суддя ОСОБА_1.).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1. було звільнено у зв`язку з поданням заяви про відставку, проведено повторний автоматизований розподіл справи №320/12645/21, за результатами якого, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.

На підставі ухвали суду від 02.04.2024 дану справу прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтувано протиправністю спірної постанови про накладення штрафних санкцій, оскільки позивач не є виробником пального, а лише його розповсюджувачем, тому притягнення його до відповідальності за порушення п. 20 Технічного регламенту, так само і вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, на його думку, є незаконними. Вказано, що у рішенні відповідача про вжиття обмежувальних заходів має бути зазначення конкретних дій у рішенні, які має вчинити позивач, проте останнє містить лише загальні формулювання та посилання на законодавства.

Державна екологічна інспекція у столичного округу подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначив, що відповідно до пункту 20 пункту 20 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №927, встановлено, що перед введенням в обіг та під час надання палива на ринку на документ про якість (паспорт якості) виробником повинен бути нанесений знак відповідності технічним регламентам, який підтверджує відповідність палива вимогам цього Технічного регламенту.

Крім того, відповідач вказав, що у даній справі оскаржується виключно постанова від 13.09.2021 № 17 про накладення штрафних санкцій, а тому доводи позивача, спрямовані на спростування підстав прийняття рішень про застосування обмежувальних (коригувальних) заходів не підлягають доказуванню у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ринкового нагляду було здійснено перевірку характеристик продукції, розповсюджувачем якої є Приватне підприємство «Контраст».

Перевіркою встановлено, що в паспорті продукції «Бензину автомобільного А-92 Євро5-Е0» від 28 липня 2021 року №1770 відсутній знак відповідності технічним регламентам.

Відповідно до зазначеного, на підставі акту перевірки характеристик продукції від 06 серпня 2021 року №39-4/21, посадовими особами ринкового нагляду винесено рішення від 18 серпня 2021 року №68 про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) у вигляді обмеження надання продукції на ринку до усунення формальної невідповідності вимогам Технічного регламенту.

07 вересня 2021 року здійснено перевірку стану виконання суб?єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, про що складено відповідний Акт №47-4/21 та зафіксовано, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 18 серпня 2021 року №68 не виконане.

У зв`язку із наведеним, Державною екологічною інспекцією Столичного округу винесено постанову від 13.09.2021 № 17 про накладення штрафних санкцій, якою до ПП «Контраст» застосовано штраф у розмірі 34000,00 грн.

Вважаючи постанову від 13.09.2021 № 17 протиправною, Приватне підприємство «Контраст» звернулось з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонам спору, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлює Закон України «Про державний ринковий контроль нехарчової продукції» (далі - Закон №2735-VI).

Згідно з положеннями частини 5 статті 8 Закону №2735-VI суб`єкти господарювання зобов`язані надавати на вимогу органів ринкового нагляду документацію, що дає змогу ідентифікувати: 1) суб`єкта господарювання, який поставив їм продукцію; 2) суб`єкта господарювання, якому вони поставили продукцію.

Такому обов`язку суб`єкта господарювання кореспондує закріплене у пункті 3 частини 1 статті 15 Закону №2735-VI право посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, вимагати від суб`єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб`єкти господарювання зобов`язані за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду.

При цьому, як передбачено частиною 7 статті 8 Закону №2735-VI, у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію.

Види заходів ринкового нагляду визначені статтею 22 вищевказаного Закону, за змістом частини першої якої такими заходами є, зокрема: перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: обмеження надання продукції на ринку; заборону надання продукції на ринку; контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (пункт 1, підпункти а), б) пункту 2, пункт 3 частини першої цієї статті).

Частиною 7 статті 23 Закону №2735-VI встановлено, що під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація: 1) декларація про відповідність; 2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією); 3) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом; 4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю; 5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; 6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо); 7) документи і матеріали щодо стану виконання суб`єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб`єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання; 8) повідомлення та інша інформація, надана суб`єктами господарювання, органами доходів і зборів, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції»; 9) інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

У разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду на підставі наданих суб`єктом господарювання документів, що дають змогу відстежити походження такої продукції та її подальший обіг (зокрема договори, товарно-супровідна документація), визначає особу, яка поставила відповідному суб`єкту господарювання цю продукцію, та всіх осіб, яким цей суб`єкт господарювання поставив зазначену продукцію (частина 12 статті 23 Закону України «Про державний ринковий контроль нехарчової продукції»).

За приписами пункту 1 частини першої, частини 2 статті 24 Закону №2735-VI органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів: планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду.

Під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом «а» пункту 2 частини першої цієї статті:

1) на початковому етапі перевірки об`єктами перевірки є:

а) наявність на продукції знака відповідності технічним регламентам (у тому числі ідентифікаційного номера призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення знака відповідності технічним регламентам;

б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам;

в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією;

2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:

а) обстеження зразків відповідної продукції та ідентифікація виробника продукції;

б) відбір та експертиза (випробування) зразків продукції (у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам).

Вимоги до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив (далі - палива), що виробляються, вводяться в обіг та реалізуються на території України, встановлює Технічний регламент № 927.

Відповідно до п. 5 Технічного регламенту №927 дозволяється виготовлення, введення в обіг і обіг палив, які відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Пунктом 8 Технічного регламенту № 927 визначено, що кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива.

Пунктом 20 Технічного регламенту № 927 визначено, що перед введенням в обіг палив на документ про якість (паспорт якості) палива виробником повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність палива вимогам цього Технічного регламенту, так, щоб забезпечувалася його видимість, розбірливість та незмивність.

Відтак, розповсюджувач продукції зобов`язаний здійснювати реалізацію палива, володіючи при цьому паспортом якості, на який нанесено знак відповідності технічним регламентам. В свою чергу, відсутність на паспорті якості нанесеного знака відповідності технічним регламентам свідчить, що таке паливо не може перебувати в обігу.

Отже, Технічним регламентом № 927 передбачено нанесення на паспорт якості знака відповідності технічним регламентам, а тому перевірка його наявності є обов`язковою, в тому числі, при перевірці продукції у її розповсюджувачів.

Відповідно до частин 1, 4 статті 29 Закону України «Про державний ринковий контроль нехарчової продукції» у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

У разі якщо органом ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлення відповідного суб`єкта господарювання про виконання ним рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами чи усунення формальної невідповідності та/або перевірки стану виконання суб`єктом господарювання цього рішення, проведених відповідно до статті 34 цього Закону, встановлено, що невідповідність продукції встановленим вимогам не усунено або усунено частково, орган ринкового нагляду відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, вживає таких обмежувальних (корегувальних) заходів: обмеження, заборона надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції.

Обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду. Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті: за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до статті 26 цього Закону), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень органів доходів і зборів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до частини 6 статті 38 цього Закону.

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути змінені чи скасовані відповідними органами ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлень суб`єктів господарювання про виконання ними рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або за результатами перевірок стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень, проведених відповідно до статті 34 цього Закону. Зазначені рішення також можуть бути змінені за результатами розгляду органами ринкового нагляду клопотань, пояснень, заперечень та інформації, наданих суб`єктами господарювання відповідно до частин десятої і п`ятнадцятої цієї статті.

До прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб`єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам.

Суб`єкт господарювання, якого стосується проект рішення, має право надати (надіслати) органу ринкового нагляду свої пояснення, заперечення та/або інформацію до проекту такого рішення протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту. Цей строк може бути продовжено органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням відповідного суб`єкта господарювання.

До своїх пояснень, заперечень та/або інформації суб`єкт господарювання може додавати документи чи їх копії, що обґрунтовують його позицію та підтверджують наведені ним дані (частина 1, пункт 1 частини 2, частини 3, 11 - 13 статті 33 Закону України «Про державний ринковий контроль нехарчової продукції»).

За правилами частин 1, 4, 7, 8 статті 34 Закону України «Про державний ринковий контроль нехарчової продукції» з метою контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів органи ринкового нагляду, окрім іншого, проводять перевірки стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень.

Перевірка стану виконання рішення починається не пізніше десяти робочих днів з дня одержання органом ринкового нагляду повідомлення суб`єкта господарювання про виконання відповідного рішення, а в разі ненадання суб`єктом господарювання такого повідомлення у визначений у рішенні строк - не пізніше десяти робочих днів з дня настання визначеного строку.

У разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт повного та результативного виконання суб`єктом господарювання відповідного рішення (крім рішення про заборону надання продукції на ринку), орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про скасування такого рішення.

У разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт невиконання чи часткового виконання суб`єктом господарювання відповідного рішення або виконання рішення не може бути визнано результативним, орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про внесення змін до зазначеного рішення. Такі зміни можуть передбачати вжиття нових обмежувальних (корегувальних) заходів.

Законодавче визначення термінів «введення в обіг», «надання на ринку», «розповсюдження», «розповсюджувач» наведено у статті 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності».

Так, за приписами вищевказаної правової норми наведені у ній терміни вживаються в такому значенні:

введення в обіг - надання продукції на ринку України в перший раз;

надання на ринку - будь-яке платне або безоплатне постачання продукції для розповсюдження, споживання чи використання на ринку України в процесі здійснення господарської діяльності;

розповсюдження - надання продукції на ринку України після введення її в обіг;

розповсюджувач - будь-яка інша, ніж виробник або імпортер, фізична чи юридична особа в ланцюгу постачання продукції, яка надає продукцію на ринку України;

Значення термінів «ланцюг постачання продукції» та «постачання продукції» розкрито у статті 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», за змістом якої:

ланцюг постачання продукції - послідовність суб`єктів господарювання, які забезпечують постачання продукції від виробника до споживача (користувача);

постачання продукції - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Суд зазначає, що Приватного підприємства "Контраст", є саме розповсюджувачем продукції, відтак, до нього правомірно було проведено перевірку характеристик продукції, а також застосовано обмежувальні (коригувальні заходи) саме як до розповсюджувача продукції.

Окрім цього, за змістом частини 5 статті 44 Закону України «Про державний ринковий контроль нехарчової продукції» суми штрафів, що накладаються органами ринкового нагляду, перераховуються до Державного бюджету України. Рішення керівника чи заступника керівника органу ринкового нагляду про накладення штрафу оформляється постановою. Суб`єкт господарювання має сплатити штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення. У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.

Диспозиція норми пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий контроль нехарчової продукції» передбачає можливість накладення штрафної санкції виключно до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг.

При цьому, у розумінні статті 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», введенням в обіг вважається надання продукції на ринку України в перший раз, тобто, зокрема, внаслідок платного постачання продукції на підставі, в тому числі, договорів купівлі-продажу, поставки тощо, які передбачають передачу права власності на такі товари для розповсюдження на ринку України в процесі здійснення господарської діяльності.

Для цілей же Закону України «Про державний ринковий контроль нехарчової продукції», як це передбачено частиною 7 статті 8 цього Закону, особою, що ввела продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію, у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 вересня 2021 у справі № 815/390/18.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 44 статті 44 Закону України «Про державний ринковий контроль нехарчової продукції» до суб`єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі невиконання або неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 цього Закону, - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів.

Дана норма носить імперативний характер та встановлює пряму підставу для накладення штрафу, яка виникає у разі встановлення факту невиконання рішень про вжиття обмежувальних корегувальних заходів.

При вирішенні питання щодо стягнення штрафів, накладених відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий контроль нехарчової продукції» слід враховувати, що підстави для прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та підстави для прийняття рішення про накладення штрафу розмежовуються цим Законом та мають суттєві відмінності.

Зокрема, підставою для прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів є встановлення факту невідповідності продукції вимогами технічного регламенту. Таке рішення встановлює обов`язок вчинити дії та не передбачає накладення фінансових санкцій за порушення, внаслідок виявлення якого це рішення було прийнято.

Разом з тим, підставою для винесення постанови про накладення штрафу є порушення, вчинення якого фіксується шляхом складання протоколу та полягає виключно у невиконанні або неповному виконанні рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. Отже, при вирішенні питання щодо накладення штрафу, не підлягають встановленню обставини, що стосуються порушень, внаслідок яких прийняті зазначені рішення, оскільки такі обставини вже встановлені цими рішеннями.

Як з`ясовується із встановлених судом обставин, в процесі здійснення заходів ринкового нагляду Інспекцією видано, зокрема, такі індивідуальні акти, як: рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а також постанову про накладення штрафу.

За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Предметом оскарження у даній справі є постанови відповідача про накладення штрафу, якою позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог Закону України «Про державний ринковий контроль нехарчової продукції», а саме за невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Отже, спірним є питання, чи виконано позивачем у встановлений у встановлений строк рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, оскільки саме від цього залежить наявність підстав для прийняття спірних постанов.

Попри це, позовна заява ґрунтується на наданні правової оцінки рішенню про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а також на спростуванні обставин, що стали підставою для винесення такого рішення, та без мотивування того, у чому саме полягає протиправність постанови про накладення штрафу.

Рішення відповідача про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не було оскаржене у встановленому порядку та не скасоване, відтак, встановлені ним обставини не підлягають доказуванню у даній судовій справі, оскільки виходять за межі предмету позовних вимог.

Враховуючи те, що оскаржувана постанова винесена за результатами невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, яке не було оскаржене та є чинним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог та згідно із ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.