Рішення

від 15.01.2025 по справі 320/13200/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року м. Київ № 320/13200/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альта-Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Альта-Груп" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.01.2024 № 0056260701, № 0056280701 та № 0056290701.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки перевірки є хибними та необ`єктивними, при цьому, відповідач не вірно застосував норми Податкового кодексу, а виставлені йому штрафні санкції відповідно є неправомірними.

Позивач зауважує, що наведений в акті перевірки об`єкт нерухомого майна, з якими контролюючий орган пов`язує необхідність подання повідомлення за формою № 20-ОПП використовувався позивачем у господарській діяльності на підставі договору оренди, у зв`язку з чим, за цими договорами у позивача не виникає обов`язку щодо сплати податків, оскільки вказаний об`єкт не є власністю останнього, а належать на праві власності іншим юридичним особам. Крім того, норми Податковий кодекс України не встановлюють строки подання повідомлення за формою № 20-ОПП, що, на думку тпозивача, виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно п. 117.1 ст. 117 ПК України.

Також, висновки контролюючого органу про безнадійність заборгованості позивача перед ПП «Сварцевицька цегла» у сумі 61541 грн, яка обліковується по рахунку 631 станом на 31.12.2017, за доводами сторони позивача, є передчасними, необгрунтованими.

Відповідачем у акті не наведено доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Крім того, зауважено, що порушення податкового законодавства, що полягають у завищенні позивачем податкового кредиту з ПДВ є недоведеними, а отже, рішення, прийняті за результатами надуманих порушень є протиправними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 даний позов було залишено без руху у зв`язку з його невідповідністю КАС України, однак недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

До суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зауважив, що за результатами проведеної контролюючим органом перевірки встановлені порушення, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 63854 грн, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму на загальну суму ПДВ 90498 грн, занижено дохід на суму кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності на суму 113175 грн, завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), що призвело до завищення витрат, відображених в рядку 2285 Звіту про фінансові результати всього на суму 8300 грн та заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Також, щодо взаємовідносин з ТОВ «ТЕРРА СИСТЕМ», код ЄДРПОУ 40901975 (з 28.01.2020 назву підприємства змінено з ТОВ «ТЕРРА СИСТЕМ» на ТОВ «МАГАЗИН ІГРАШОК «РІАЛ ТОЙЗ»). Перевіркою встановлено наявність взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ТЕРРА СИСТЕМ», проте встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві отримано лист від управління протидії економічним правопорушенням ГУ ДФС у м. Києві (вх. №10661/5 від 17.02.2021) щодо ряду СГД з ознаками фіктивності в т.ч. ТОВ «МАГАЗИН ІГРАШОК «РІАЛ ТОЙЗ», код СДРПОУ 40901975, а за сукупністю матеріалів, перевіркою не підтверджттться проведення господарських операцій між позивачем та зазначеним підприємством-постачальником.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків ТОВ «Будівельна компанія «Альта-Груп» за період з 01.01.2017 по 30.09.2021, результати якої було оформлено відповідним актом № 85725/Ж5/26-15-07-01-02/38317037 від 26.12.2023.

Актом перевірки встановлено, що позивачем допущені порушення: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого ТОВ «Будівельна компанія «Альта-Груп» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 63854 грн, у тому числі за 2018 рік у сумі 9294 грн., за 2020 рік у сумі 54560 грн; п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 90498 грн в т.ч. по періодам: серпень 2017 - 26003 грн; листопад 2017 - 6250 грн; лютий 2019 - 31634 грн; квітень 2019- 16354 грн; січень 2021 - 10257 грн; п. 63.3 ст. 63 ПК України в (порядок подання передбачено п. 8.1, п. 8.4, п. 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів) ТОВ «Будівельна компанія «Альта-Груп» не подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП за 2017 рік по орендованому приміщенню за адресою: 03065, м. Київ, пр-т Космонавта Комарова, буд. 42, літ. Ж.

За результатами вказаної перевірки за виявлених порушень податкового законодавства, відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення: № 0056260701 від 29.01.2024, яким накладено на позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 грн, згідно п. 54.3 ст. 54, п. 117.1 ст. 117 ПК України; № 0056280701 від 29.01.2024, яким донараховано позивачу податкові зобов`язання в сумі 135747 грн, з яких 90498 грн завищеного ПДВ та 45249 грн штрафних (фінансових) санкцій згідно п. 123.2 ст. 123 ПК України; № 0056290701 від 29.01.2024, яким донараховано позивачу податкові зобов`язання в сумі 79818 грн, з яких 63854 грн заниженого податку на прибуток за 2018 та 2020 роки та 15964 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з вказаними у акті перевірки порушеннями податкового законодавства, вважає зазначені порушення надуманими та необгрунтованими, а складенні відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.

Згідно з нормами п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до положень п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності визначених ст. 102 ПК України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення).

Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV, є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції. При цьому ПК України та Закон № 996-ХIV, не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі ст. 44 ПК України та ст. 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Щодо податкового повідомлення-оішення № 0056260701 від 29.01.2024, яким накладено на позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 грн, згідно п. 54.3 ст. 54, п. 117.1 ст. 117 ПК України, суд зазначає наступне.

Відповідачем за результатами перевірки встановлено та відображено в акті, що позивачем, в порушення норм п. 63.3 ст. 63 ПК України та п. 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, своєчасно не подано до ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДПС у м. Києві повідомлення ф.№ 20-ОПП за 2017 рік щодо орендованого приміщення за адресою: 03065, м. Київ, пр-т Космонавта Комарова, 42-Ж.

На підставі встановлення вказаних вище порушень податкового законодавства, відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення № 0056260701 від 29.01.2024, яким застосовано до ТОВ «БК «Альта-Груп» штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 грн.

За змістом п. 117.1 ст. 117 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) визначено, що неподання у строки та у випадках передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обеязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 грн, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 грн.

Згідно з п. 63.3. ст. 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів.

Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

У п. 22.1. ст. 22 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Пунктами 8.1 та 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588, передбачено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (форма 20-ОПП).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Пунктом 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 визначено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Відповідно до положень п.п. 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених ПК України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі.

Таким чином, ПК України визначено те, що може бути віднесено до об`єктів оподаткування (майно, товари, обороти з реалізації, операції з постачання товарів (робіт/послуг) та інші об`єкти, за наявності яких у платника податків (придбання та/або створення) виникає обов`язок зі сплати податків, та про які він зобов`язаний повідомляти контролюючий орган. Тобто, податкове законодавство пов`язує обов`язок з подання звітності про об`єкти оподаткування з наявністю обов`язку по сплаті податків щодо такого об`єкта.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач у 2017-2020 роках використовував у своїй господарській діяльності орендоване нерухоме майно за адресою; 03065, м. Київ, пр-т Космонавта Комарова, 42-Ж.

Наведений в акті перевірки об`єкт нерухомого майна, з якими контролюючий орган пов`язує необхідність подання повідомлення за формою № 20-ОПП використовувався позивачем у господарській діяльності на підставі договору оренди, у зв`язку з чим, за цим договором у позивача не виник обов`язок щодо сплати податків, оскільки вкгізаний об`єкт не є власністю останнього, а належать на праві власності іншим особам.

Крім того, слід врахувати й те, що норми ПК України не встановлюють строки подання повідомлення за формою № 20-ОПП, що, в свою чергу, виключає одну з необхідних складових для притягнення особи до відповідальності згідно п. 117.1 ст. 117 ПК України.

Суд вважає, що доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин строків, які встановлені наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» № 1588 від 09.12.2011 є необґрунтованими, оскільки, санкція ст. 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення строків, встановлених виключно кодексом, а диспозиція ст. 117 ПК України не передбачає відповідальність за неподання звітів чи повідомлення щодо об`єкта оподаткування.

Також, в п. 8.4. Наказу № 11588 від 09.12.2011 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, з огляду на що, встановлені строки виключно повідомлення про об`єкт оподаткування (яких в ПК України не міститься) за формою 20-ОПП, однак повідомлення про об`єкт оподаткування не є тотожним заяві про взяття на облік. Отже, на переконання суду, неповідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП, не є підставою для відповідальності згідно п. 117.1 ст. 117 ПК України.

Доводи відповідача про порушення позивачем п. 177.1 ст. 117 ПК України за неподання повідомлення за формою № 20-ОПП є необгрунтованими, у зв`язку з чим, податкове повідомлення-рішення № 0056260701 від 29.01.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0056280701 від 29.01.2024, яким донараховано позивачу податкові зобов`язання в сумі 135747 грн, з яких 90498 грн, заниженого ПДВ та 45249 грн. штрафних (фінансових) санкцій згідно п. 123.2 ст. 123 ПК України, суд зазначає таке.

Судом досліджено, що одним з порушень податкового законодавства, а саме п. 192.1 ст. 192, п. 198.3 ст. 198 ПК України, у акті перевірки відвідачем зазначено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у грудні 2020 року на суму 10257 грн та як вказано відповідачем, згідно договору поставки продукції від 16.03.2017 № 02/02/2017, між ПП «Сварцевицька цегла» (постачальник) та позивачем (покупець), постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2. цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

Позивач товар за вищевказаним договором поставки продукції отримав, проте вартість товару не сплатив.

Як обґрунтування даного порушення, контролюючий орган зазначив у акті, що згідно ч. 3 ст. 205 ГК України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб`єкта господарювання, якщо не допускає правонаступництво за цим зобов`язанням.

Відповідно до ч. 4 ст. 205 ГК України ліквідація суб`єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов`язань за його участі.

Згідно абз. «з» п. п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Таким чином, на думку відповідача, кредиторська заборгованість позивача перед ПП «Сварцевицька цегла» у сумі 10257 грн, яка обліковується по рахунку 631 станом на 31.12.2016 відповідає визначенню безнадійна заборгованість.

Водночас, кредиторська заборгованість становить 61541 грн, а сума 10257 грн є податковим кредитом. Крім того, кредиторська заборгованість обліковується станом на 31.12.2017.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне підприємство «Сварцевицька цегла» (код ЄДРПОУ 33660083) станом на початок 2024 року, є зареєстрованим. Записи щодо припинення діяльності чи ліквідації даного підприємства відсутні, а тому, висновки контролюючого органу про безнадійність заборгованості позивача перед ПП «Сварцевицька цегла» у сумі 61541 грн, яка обліковується по рахунку 631 станом на 31.12.2017, є передчасними та необгрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна даврість встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, слід зауважити, що строк дії поставки продукції від 16.03.2017 № 02/02/2017 починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього договору та закінчується 31.12.2017, а отже, трирічний строк позовної давності за вищевказаним зобов`язанням спливає 31.12.2020.

Однак, 02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 (далі - Закон № 540-ІХ).

Пунктом 3 Закону № 540-ІХ Розділ IX «Прикінцеві положення» ГК України доповнено пунктом 7 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 5 Закону № 540-ІХ Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

До того ж, Законом України від 15.03.2022 (набув чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту: « 18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тобто, даним Законом від 15.03.2022, було продовжено строк позовної давності до закінчення в Україні дії правового режиму воєнного стану, який на даний час не скасований і триває.

Отже, у зв`язку з продовженням законодавцем строку позовної давності, на даний час вважати кредиторську заборгованість позивача перед «Сварцевицька цегла» у сумі 61541 грн безнадійною, є передчасним, а висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у грудні 2020 року на суму 10257 грн, є необгрунтованими.

Відповідачем у акті зазначено, що в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивачем завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Терра Систем», на суму ПДВ 46654 грн, в тому числі у жовтня 2018 року на суму ПДВ - 30300 грн та у квітні 2019 року на суму ПДВ - 16354 грн.

Вказане завищення суми податкового кредиту з ПДВ на суму 46654 грн, на думку відповідача, сталось у зв`язку з тим, що господарська діяльність контрагента позивача - ТОВ «Терра Систем», код ЄДРПОУ 40901975 (нова назва ТОВ «Магазин іграшок «Ріал Тойз») є фіктивною, а отже, перевіркою не підтверджується проведення господарських операцій між позивачем та вищевказаним підприємством-постачальником.

Так, з 11.10.2018 по 23.04.2019 між позивачем (покупець) та ТОВ «Терра Систем» (постачальник) мали місце господарські відносини щодо оплати поставки товарів, а саме фанери береза.

Згідно видаткових накладних № 2419 від 17.10.2028, № 2502 від 26.10.2018, № 2503 від 26.10.2018, № 880 від 15.04.2019 та № 967 від 23.04.2019, ТОВ «Терра Систем» було поставлено позивачу фанеру береза загалом на 279925,07 грн., у тому числі 46654 грн ПДВ.

Вищевказана фанера була своєчасно оплачена покупцем та у подальшому використана та списана при здійснені господарської діяльності останнього, а саме при будівництві опалубки на будівельному майданчику, при цьому, протилежного суду не доведено наданими доказами, а не суб`єктивними висновками, які судом прийняті до уваги не можуть. Вищевказані господарські операції є підтвердженими відповідними первинними документами бухгалтерського обліку.

Натомість, відповідач у акті та відзиві на позовну заяву вказав, що ним отримано лист від Управління протидії економічним правопорушенням ГУ ДФС у м. Києві (вх.№ 10661/5 від 17.02.2021) щодо ряду суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, в т.ч. ТОВ «Магазин іграшок «Ріал Тойз», код ЄДРПОУ 40901975, керівник та головний бухгалтер якого згідно інформаційних ресурсів значиться Кравець Антоніна Вікторівна, РНОКПП: НОМЕР_1 . В ході допиту в рамках кримінального провадження № 32018100040000007 остання повідомила, що не має віднощення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств в т.ч. і до діяльності ТОВ «Магазин іграшок «Ріал Тойз».

За таких обставин, відповідач вважає господарські операції з постачання ТОВ «Терра Систем» позивачу фанери береза фіктивними та не підтвердженими, а отже, є завищеними суми податкового кредиту у жовтня 2018 року на суму ПДВ - 30300 грн. та у квітні 2019 року на суму ПДВ - 16354 грн.

Відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно змісту п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інпшх необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тойу числі при їх імпорті.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи

такі товари/послуги та оеновні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до норм п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т.ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п. п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порущенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (інщими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, при цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якіцо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з інщими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються 'п вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що на підтвердження правомірності та реальності зазначених господарських операцій позивачем надавались до перевірки належним чином оформлені первинні документи, а саме видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення про оплату за товар та акти списання товарів. До того ж, отримання позивачем товару від зазначеного вище контрагента, здійснення розрахунків, використання товару у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Разом з тим, на думку суду, відповідачем наведено доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента, як і не наведено обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень щодо фіктивності господарської діяльності ТОВ «Магазин іграшок «Ріал Тойз», на переконання суду, не є доказом фіктивності господарських операцій між позивачем і вищевказаним контрагентом, оскільки відповідно до положень ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, такого доказу, як вирок надано не було.

Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом.

До того ж, на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Терра Систем», які мали місце у період з 11.10.2018 по 23.04.2019, згідно реєстраційної інформації основним видом економічної діяльності ТОВ «Терра Систем» була оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73). Зміна назви та основного виду економічної діяльності даного контрагента сталось пізніше, а саме 30.01.2020у, коли між сторонами фактично вже не було жодних господарських відносин, що не було спростовано висновками акта перевірки та під час розгляду даного спору в суді.

За таких обставин, суд вважає, що твердження відповідача щодо завищення позивачем від`ємного значення об`єкту оподаткування за оспорюваними господарськими операціями, є

необ`єктивними та протиправними.

У акті перевірки відповідачем також зазначено, що сума податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «БТК Столиця-Сервіс», ПП «Фа-Груп Компані», ПП «Відкриті Системи» на загальну суму 33595 грн, врахованих позивачем в складі податкового кредиту з ПДВ у відповідних періодах, не відповідає сумам податкових зобов`язань з даних поставок робіт, задекларованих ТОВ «БТК Столиця-Сервіс», ПП «Фа-Груп Компані», ПП «Відкриті Системи», що встановлено згідно даних підсистеми «Аналітична система/Перегляд результатів співставлення» ІС «Податковий Блок». А саме, встановлено включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними за серпень 2017 року на суму - 26003 грн, за листопада 2017 року на суму - 6250 грн та за лютий 2019 року на суму - 1334 грн, а отже, позивачем в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 33587 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що до висновків про безпідставне включення підприємством до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 33595 грн по контрагентах: ТОВ «БТК Столиця-Сервіс», ПП «Фа-Груп Компані», ПП «Відкриті Системи», контролюючий орган дійшов лише на підставі співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за даними яких встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ Позивача та сумами податкових зобов`язань контрагентів - постачальників.

При цьому, будь-які первинні (бухгалтерські) документи контролюючим органом не досліджувались і не оцінювались, що не було також спростовано під час розгляду даного спору в суді, з огляду на що, суд не може оцінювати правовідносини на підставі лише суб`єктивних та недоведених висновках, за таких обставин, вищевказані порушення податкового законодавства, що полягають у завищенні позивачем податкового кредиту з ПДВ у загальному розмірі 33595 грн, є недоведеними, а отже, податкове повідомлення-рішення, складене за результатами надуманих порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0056290701 від 29.01.2024, яким донараховано позивачу податкові зобов`язання в сумі 79818 грн, з яких 63854 грн заниженого податку на прибуток за 2018 та 2020 роки та 15964 грн. штрафних (фінансових) санкцій, судом враховується, що за змістом акта перевірки, встановлено порушення ТОВ «Будівельна компанія «Альта-Груп» п. 44.1, п. 44.2, ст. 44, пп. 134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5, п. 6, п. 7 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (далі - ПСБО) № 16 Положення (стандартів) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» п. 6, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року», п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 9, п. 3 ст. 9, п. 1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого, позивачем занижено податок на прибуток в періоді, шо перевірявся на загальну суму 63854 грн, в тому числі за період 2018 рік в сумі 9294 грн, за 2020 рік у сумі 54560 грн.

На підставі таких висновків, і було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0056290701 від 29.01.2024, яким донараховано позивачу податкові зобов`язання в сумі 79818 грн та 15964 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бзосгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок розрахунку об`єкта оподаткування з податку на прибуток викладено в ст. 134 ПК України, зокрема, за п. п. 134.1.1 об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають .Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку , включається дохід (виручка) від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідач у акті перевірки зазначив, що позивач порушив зазначені норми ст. 44 та ст. 134 ПК України, оскільки, на його думку, є невідповідність показників звіту про фінансові результати даним бухгалтерського обліку, а саме: встановлено завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на суми витрат, що не підтверджені первинними документами та обліковими регістрам, що призвело до завищення витрат та заниження фінансового результату до оподаткування за період 2020 рік у сумі 8300 грн. При цьому, в акті перевірки не вказано які саме витрати не підтверджені первинними документами.

Також, відповідач вказав і на те, що позивачем занижено дохід на суму кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності на суму 113175 грн, в т.ч. по періодам: за 2018 рік на суму 51634 грн та за 2020 рік на суму 61541 грн.

Щодо кредиторської заборгованості за 2020 рік на суму 61541 грн, за договором поставки продукції від 16.03.2017 між ПП «Сварцевицька цегла» (постачальник) та позивачам (покупець), як вже було оцінено судом вище, у зв`язку з продовженням строку позовної давності (ковідні обмеження, воєнний стан), на даний час, вважати кредиторську заборгованість позивача перед «Сварцевицька цегла» у сумі 61541 грн безнадійною, є передчасним, а висновки відповідача щодо заниження доходу на суму 61541 грн, є необгрунтованими.

Відповідач також вважає, що заниження фінансового результату до оподаткування, сталось у зв`язку з тим, що господарська діяльність контрагента позивача - ТОВ «Терра Систем», код ЄДРПОУ 40901975 (нова назва ТОВ «Магазин іграшок «Ріал Тойз»), є фіктивною, а отже, перевіркою не підтверджується проведення господарських операцій між позивачем та вказаним підприємством-постачальником.

Відповідно до ч. ч. 6 та 7 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Водночас, немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою.

Інакше, це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у ст. 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

Зазначені вище обставини з огляду на положення ст. 90 КАС України підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Контролюючий орган, на порушення вимог ст. 77 КАС України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем.

На противагу чому, на підтвердження правомірності та реальності зазначених господарських операцій, позивачем надавались до перевірки належним чином оформлені первинні документи. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що грунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень щодо фіктивності господарської діяльності ТОВ «Магазин іграшок «Ріал Тойз», не є доказом фіктивності господарських операцій між позивачем і вищевказаним контрагентом, оскільки відповідачем, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0056290701 від 29.01.2024, яким донараховано позивачу податкові зобов`язання в сумі 79818 грн, з яких 63854 грн заниженого податку на прибуток за 2018 та 2020 роки та 15964 грн штрафних (фінансових) санкцій, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що донараховані грошові зобов`язання та штрафні санкції, застосовані до позивача безпідставно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Інші доводи та посилання зазначених висновків суду не спростовують та не впливають на результат розгляду даного спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тож, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідач, у свою чергу, докази і доводи позивача не спростував, лише відтворив висновки акта перевірки. Відповідачем не було доведено обґрунтованості та законності прийняття оскаржуваних рішень на підставі належних та допустимих доказів, що підтверджують їх повноту, обґрунтованість та законність.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альта-Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від від 29.01.2024 № 0056260701.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від від 29.01.2024 № 0056280701.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від від 29.01.2024 № 0056290701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альта-Груп» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5835,22 грн (п`ять тисяч вісімсот тридцять п`ять гривень 22 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.