Ухвала

від 15.01.2025 по справі 320/1890/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

15 січня 2025 року № 320/1890/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я, розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань працідо Державної регуляторної служби України про оскарження дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб, ВСТАНОВИВ:

14.01.2025 до Київського окружного адміністративного суду звернулося Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі - позивач) до Державної регуляторної служби України (далі відповідач) із адміністративним позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Акт перевірки від 26.12.2024 № 47/277-К-2024 в межах заявлених в ньому порушень;

- визнати протиправним та скасувати подання Державної регуляторної служби України «Про усунення Центральним міжрегіональним управління Державної служби з питань праці порушень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 31.12.2024 № 36.

Разом із позовом Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подало заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акту, а саме подання Державної регуляторної служби України «Про усунення Центральним міжрегіональним управління Державної служби з питань праці порушень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 31.12.2024 № 36» до вирішення справи по суті.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що у випадку не вжиття судом зазначених заходів у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та призвести до обов`язку позивача до вирішення справи по суті виконувати безпідставні та необґрунтовані вимоги відповідача, що призведе до неправомірних рішень при призначенні та проведенні перевірок Міжрегіональним управлінням.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Таким чином, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Надаючи оцінку доводам позивача про існування підстав для забезпечення позову, суд враховує таке.

У період з 13 по 26грудня 2024 року проведена планова перевірка додержання Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині здійснення державного нагляду (контролю)у сфері господарської діяльності на підставі Плану перевірок додержання органами державного нагляду (контролю) Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності`в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на IV квартал 2024 року, затверджений наказом ДРС від 24.09.2024 № 199, та Наказу ДРС від 10.12.2024 № 277.

За результатами зазначеної перевірки складений Акт перевірки від 26.12.2024 № 47/277-К-2024 та у подальшому на підставі Акту перевірки від 26.12.2024 № 47/277-К-2024 видано подання «Про усунення Центральним міжрегіональним управління Державної служби з питань праці порушень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 31.12.2024 № 36.

В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову позивач стверджує, що Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці зобов`язане виконувати вимоги абз.1 ч. 4 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 55 Господарського кодексу України в частині визначення належності суб`єктів господарювання малого/середнього/великого підприємництва шляхом звернення до відкритих неофіційних джерел інформації, таких як Опендатабот. Позивач зазначає, що на підставі та в результаті використання цього джерела Державна регуляційна служба України дійшла висновків про порушення абз.1 ч. 4 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Також, позивач зазначає, що не зупинення дії подання може призвести до неповноти перевірки причин, за яких стаються нещасні випадки, при проведенні перевірки у зв`язку з настанням нещасних випадків зі смертельними наслідками зважаючи на те, що Державна регуляційна служба України не є органом який формує політику у сфері охорони праці, тому не міг робити висновки щодо меж з`ясування питань з охорони праці підчас проведення перевірки у зв`язку з настанням нещасних випадків зі смертельними наслідками.Відтак, позивач не погоджується із зазначеними у поданні «Про усунення Центральним міжрегіональним управління Державної служби з питань праці порушень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 31.12.2024 № 36 порушенням абз.12 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Усього у поданні «Про усунення Центральним міжрегіональним управління Державної служби з питань праці порушень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 31.12.2024 № 36, дію якого просить зупинити позивач, Державною регуляторною службою зазначено 17 порушень.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За змістом ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд відзначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають бути вжиті в межах позовних вимог та бути співмірними (пропорційними) з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018р. у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Суд зазначає, що перевірка законності спірного подання станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, є фактично вирішенням справи по суті, а ухвалення рішення про забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник, не відповідає меті інституту забезпечення позову.

Окрім цього, заявник у заяві про забезпечення позову обґрунтовуючи необхідність зупинення дії усього індивідуального акта вказує лише на два із сімнадцяти виявлених порушень зазначених у поданні Державної регуляторної служби України.

Застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Суд звертає увагу на те, що заявник не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останнього до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності бездіяльності відповідача.

Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які він посилається у заяві про забезпечення позову.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний заявником, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.

Суд акцентує увагу на тому, що аргументи та доводи, покладені заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову є обґрунтуванням підстав протиправності спірного подання «Про усунення Центральним міжрегіональним управління Державної служби з питань праці порушень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 31.12.2024 № 36.

Натомість, в заяві про забезпечення позову не наведено обставин, які є підставою для забезпечення позову, а саме обставин, які б свідчили про існування вже небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтовано причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрито у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав заявника у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішення/дій/бездіяльності відповідача, тому суд вважає відсутніми підстави для задоволення даної заяви про забезпечення позову.

Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Центральному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці у задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Копію ухвали надіслати (видати) сторонам (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Суддя Вісьтак М.Я.