Рішення

від 13.01.2025 по справі 380/10163/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 рокусправа № 380/10163/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Теплосвіт Захід" до Львівської митниці ДМС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Теплосвіт Захід" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДМС України від 08.02.2024 № UА209000/2024/900118/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 27.03.2023 ПП "Теплосвіт Захід" (Дистрибютор) та компанія Turk Demirdokum Fabrikalari Anonim Sirketi (TDDF) уклали Контракт продажу та дистрибуції № 0001. З метою митного оформлення товару, придбаного згідно Контракту від 27.03.2023 № 0001, позивач 07.02.2024 через уповноваженого представника подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209170011236U7, відповідно до якої до митного оформлення заявлений імпортний товар "сталеві панельні радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом в комплекті з кріпленнями розповітрювачами, заглушками-651 шт.", визначивши митну вартість за основним методом.

Позивач стверджує, що ним надані відповідачу усі необхідні документи для розмитнення товару, проте Львівська митниця 08.02.2024 прийняла рішення №UА209000/2024/900118/2 про коригування митної вартості товарів та склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000472.

Позивач вважає протиправним спірне рішення відповідача, покликаючись на те, що митний орган не обґрунтував свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Рішення відповідача 08.02.2024 № UА209000/2024/900118/2 не містить передбачених ст. 55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини, на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості.

Із наведених підстав, просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою від 15.05.2024 відкрито спрощене провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28.05.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, з огляду на те, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Вказує, що на етапі перевірки правильності визначення митної вартості (п. 4.5.10 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631) ввезеного позивачем товару з`ясовано, що митна вартість заявлена декларантом за основним методом, про що свідчать відомості графи 43 МД.

За результатами опрацювання поданих декларантом документів встановлено наступне:

- рахунок на перевезення товару виданий 25.01.2024 до того, як відбулась комерційна операція (дата інвойсу 31.01.2024) та фактичне завантаження вантажу в автомобіль (02.02.2024) відповідно до ЦМР. Таким чином на момент складання рахунку на перевезення не було відомо витрат на таке перевезення, оскільки воно ще не було здійснене;

- відповідно до умов поставок FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в іншому місці, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. В даному випадку товар відвантажено на склад в Bozuyuk, а адресою продавця є Istanbul. Отже, витрати із навантаження, покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені, чим порушено п. 10 та 21 ст. 58 Митного кодексу України.

На переконання відповідача, відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджені документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог ч. 21 ст. 58 Митного кодексу.

Також відповідач відмітив, що документи, які були подані до митного оформлення містили розбіжності, а також відсутні складові митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено у спірному рішенні. Декларантом на вимогу надіслані електронна декларація країни експортера, видаткові накладні, платіжний документ, є-фактура, висновок експерта, проте надіслані документи не усунули вищезазначені невідповідності. Інших документів декларант на вимогу митного органу не надав.

Відповідач стверджує, що вищенаведене, відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на що просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 30.05.2024 відмовлено Львівській митниці у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

03.06.2024 позивач надіслав до суду відповідь на відзив, де зазначив, що відповідач проігнорував той факт, що вимагав документи, які вже були надані позивачем разом з митною декларацією. Запит від 07.02.2024 містить вимогу надати банківські платіжні документи, що стосуються товару, однак позивач при розмитненні товару подав митному органу платіжну інструкцію від 29.01.2024. Митний орган вимагав надати копію митної декларації країни відправлення, однак позивач надавав таку декларацію 24341200EX00039904 від 02.02.2024. Крім того, відповідач не спростовує доводи позивача щодо умов завантаження товару, описані позивачем у розділі 2.1. позову, щодо умов оплати транспортних послуг, описані у розділі 2.2. позову та щодо документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Вважає, що доводи, викладені у відзиві, жодним чином не вказують на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, що викладені у позовній заяві.

08.07.2024 представник позивача подав заяву про стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу на суму 30065,00 грн та витрати на послуги перекладу документів на суму 3320,00 грн.

12.07.2024 відповідач подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши наявні у справі документи, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Теплосвіт Захід" (код ЄДРПОУ 43460840) зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності ПП "Теплосвіт Захід" за КВЕД є: 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього.

Інші види діяльності за КВЕД: 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

27.03.2023 між компанією Turk Demirdokum Fabrikalari Anonim Sirketi Турецька Республіка (TDDF) та Приватним підприємством "Теплосвіт Захід" (Дистриб`ютор) укладений Контракт продажу та дистрибуції № 0001 (далі Контракт № 0001) за умовами п. 3.1. якого TDDF зобов`язувався продати, а Дистриб`ютор купити Товар, зазначений у Додатку 1 до договору, У даному випадку - сталеві панельні радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом.

Відповідно до п. 6.1 договору Товар постачався на умовах (FCA) Free carrier BOZUYUK, Bilecik.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту № 0001 від 27.03.2023 ПП "Теплосвіт Захід" згідно рахунку-фактури (інвойс) № 2016477075 від 31.01.2024 поставлений товар "Сталеві панельні радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом, в комплектні з кріпленнями, розповітрювачами, заглушками-651 шт." на загальну суму 30459,29 доларів США. Виробник: Panel Radyator San.Ve.Tic.A.S., торгова марка "Protherm", країна виробництва Туреччина.

ПП "Теплосвіт Захід" з метою митного оформлення товару за вказаним інвойсом 07.02.2024 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170011236U7, відповідно до якої до митного оформлення заявлений імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 МД.

Одночасно декларантом до митного контролю разом з митною декларацією №24UA209170011236U7 в якості підстави для застосування основного методу були надані наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість її обчислити, перелік яких наведений у графі 44 цієї МД:

- пакувальний лист від 31.01.2024 (код 0271);

- рахунок-проформа 2010333863 від 18.01.2024 (код 0325);

- рахунок-фактура 2016477075 від 31.01.2024 (код 0380);

- CMR 014644 від 02.02.2024 (код 0730);

- Сертифікат походження A 1406186 від 02.02.2024 (код 0861);

- замовлення № 2 від 04.01.2024 (код 3000);

- платіжна інструкція № 102 від 29.01.2024 (оплата товару) (код 3001);

- рахунок на оплату № 24 від 25.01.2024 (транспортні послуги) (код 3004);

- Довідка про транспортні витрати від 25.01.2024 (код 3007);

- прайс-лист виробника на торгову марку "Protherm" за умовами поставки FCA від 30.01.2024 (код 3014);

- Додатки 1-7 до основного контракту від 27.03.2023 (код 4103);

- Контракт від 27.03.2023 № 0001 (код 4104);

- Договір транспортного експедирування № 10/23 від 27.03.2023 (код 4301);

- заявка про надання транспортних послуг № 24 від 25.01.2024 (код 9000);

- декларація країни відправлення 24341200EX00039904 від 02.02.2024 (код 9610).

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця скерувала ПП "Теплосвіт Захід" запит (повідомлення) наступного змісту: "Відповідно до статті 53 МКУ необхідно надати додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування; страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини…".

У свою чергу, Декларант на вимогу митного органу 08.02.2024 надав пояснення, зазначивши, що при митному оформленні товару разом із МД № 24UA209170011236U7 ним були подані всі витребувані документи, долучивши до пояснень такі документи:

- електронну декларацію країни експорту з QR кодом 24341200EX00039904 від 02.02.2024; - електронну фактуру MEX2024000000055 від 01.02.2024; - видаткові накладні №15642 від 08.12.2023, № 15730 від 11.12.2023, № 15708 від 11.12.2023, № 16458 від 18.12.2023, № 17004 від 27.12.2023, № 17033 від 28.12.2023, № 36 від 02.01.2024; - Експертний висновок № 19-09/143 від 07.02.2024; - Договір перевезення вантажу № 05/24 від 18.01.2024; - платіжна інструкція № 451 від 06.02.2024.

08.02.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/900118/2, у графі 33 якого вказано:

"…Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- рахунок на перевезення товару виданий 25.01.2024 до того, як відбулась комерційна операція (дата інвойсу 31.01.2024) та фактичне завантаження вантажу в автомобіль (02.02.2024) відповідно до ЦМР. Таким чином на момент складання рахунку на перевезення не було відомо витрат на таке перевезення, оскільки воно ще не було здійснене;

- відповідно до умов поставок FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в іншому місці, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. В даному випадку товар відвантажено на склад в Bozuyuk, а адресою продавця є Istanbul. Отже, витрати із навантаження, покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені, чим порушено п. 10 та 21 ст. 58 Митного кодексу України…

… Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA408020/2024/2464 від 15.01.2024, рівень митної вартості становить 2,63 доларів США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось".

Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформила Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/000472.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується із спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з позовом про його скасування.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі № 826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.

Суд зазначає, що у повідомленні про необхідність подання документів відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу наданий пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Згідно із ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог статті 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо зазначених відповідачем у рішенні № UА209000/2024/900118/2 про коригування митної вартості порушень, необхідно відмітити наступне.

Відповідач у спірному рішенні зазначив, що "…відповідно до умов поставок FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за навантаження. Якщо ж постачання здійснюється в іншому місці, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. В даному випадку товар відвантажено на склад в Bozuyuk, а адресою продавця є Istanbul. Отже, витрати із навантаження, покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені, чим порушено п. 10 та 21 ст. 58 Митного кодексу України…".

Так, відповідно до п. 6.1. Контракту № 0001 від 27.03.2023, якщо інше не погоджено в письмові формі між Сторонами, ціни на Контрактну продукцію повинні бути (FCA) Free carrier BOZUYUK, Bilecik.

Отже, сторони у Контракті № 0001 узгодили між собою місце завантаження склад у місті Bozuyuk (Бозуюк, Туреччина). Контракт не передбачає покладення на покупця додаткових витрат, пов`язаних із навантаженням продукції на складі продавця.

Разом з цим, умови поставки визначені у поданих до митного оформлення комерційних інвойсах.

Зі змісту комерційного інвойсу 2016477075 від 31.01.2024 та рахунку проформи 2010333863 від 18.01.2024 слідує, що застосовані умови поставки Інкотермс: FCA Bozuyuk. Рахунки не містять відомостей про покладення на покупця будь-яких додаткових витрат, пов`язаних із навантаженням товару.

Умови поставки FCA Bozuyuk також підтверджені експортною декларацією Туреччини № 24341200EX00039904 від 02.02.2024. Ідентичні умови поставки відображені у CMR від 02.02.2024.

Позивач також додав до митної декларації Додаток № 7 від 15.01.2024 до Контракту №0001 від 27.03.2023, за умовами якого сторони домовились викласти п. 6.1 Контракту у такій редакції: "Якщо інше не погоджено в письмовій формі між Сторонами, поставка Продуктів відбувається на умовах FCA Bozuyuk (Біледжик, Туреччина) в редакції Інкотермс 2010. Ціна на Продукти включає завантаження Продуктів на транспортний засіб перевізника, вказаний Дистриб`ютором. Завантаження Продуктів відбувається за адресою складу продукції TDDF: Bozuyuk/BILECIK 11300, TURK DEMIR DOKUM, 4 Eylul mah, Ismet Inonu cad. № 263. TDDF являється орендарем вказаних складських приміщень".

У свою чергу, розмір фактично понесених позивачем транспортних витрат підтверджується платіжною інструкцією № 451 від 06.02.2024 щодо оплати за надані послуги згідно рахунку № 24 від 25.01.2024 на користь ТОВ "Рефер", а надання транспортних послуг та їх оплата підтверджено Актом надання послуг № 46 від 09.02.2024.

Відповідно до офіційних правил Інкотермс 2010, Термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Отже, умовами Інкотермс 2010 (з урахуванням змін відповідно до Інкотермс 2020) місцезнаходження продавця не обмежується його юридичною адресою.

Склад у місті Bozuyuk (Бозуюк, Туреччина) використовується постачальником Turk Demir Dokum Fabrikalari A.S. на праві оренди, тобто є його місцезнаходженням, послуги навантаження включені у вартість товару, що підтверджено самим постачальником, а адреса у місті Стамбул є юридичною адресою основного офісу компанії-постачальника, що спростовує доводи митного органу про те, що витрати на завантаження були покладені на покупця.

Разом з цим, суд відмічає, що компанія Turk Demir Dokum Fabrikalari A.S. листом від 29.12.2023 повідомила, що адреса цього постачальника у місті Стамбул є юридичною адресою та офіційною адресою для листування. Також у листі від 29.121.2023 Turk Demir Dokum Fabrikalari A.S зазначила, що її виробничі потужності та склади розташовані в місті Bozuyuk (Бозуюк, Туреччина). Вказані склади використовуються для відвантаження продукції компанії "Теплосвіт Захід" згідно з Договором № 0001 від 27.03.2023 Цим же листом постачальник повідомив, що всі витрати, пов`язані із завантаженням продукції на транспорт позивача, включені в ціну продукції, включаючи інвойси 2016477075 від 31.01.2024 та 2010333863 від 18.01.2024. Завантаження продукції здійснюється силами та за рахунок Turk Demir Dokum Fabrikalari A.S.

Отже, компанія-постачальник повністю спростовує у своїх листах позицію митного органу, зазначену у спірному рішенні. Наведена у листах від 29.12.2023 інформація також підтверджується товаросупровідними документами, наданими до митного оформлення.

Крім наведеного вище порушення відповідач у спірному рішенні зазначив, що "… рахунок на перевезення товару виданий 25.01.2024 до того, як відбулась комерційна операція (дата інвойсу 31.01.2024) та фактичне завантаження вантажу в автомобіль (02.02.2024) відповідно до ЦМР. Таким чином на момент складання рахунку на перевезення не було відомо витрат на таке перевезення, оскільки воно ще не було здійснене…".

Так, суд встановив, що вартість транспортних послуг, маршрут транспортування та інші істотні умови перевезення були узгоджені між ПП "Теплосвіт Захід" та ТОВ "Рефер" (Експедитор) у заявці № 24 від 25.01.2024, що передбачено п. 3.1.1. Договору транспортного експедирування № 10/23 від 27.03.2023, укладеного між ПП "Теплосвіт Захід" (Замовник) та ТОВ "Рефер" (Виконавець).

У заявці № 24 від 25.01.2024 про надання транспортних послуг вартість перевезення становить 131 500,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору № 10/23 від 27.03.2023 вартість наданих Виконавцем транспортно-експедиторських послуг узгоджується Сторонами в Заявках або в Додатку про тарифи. У вартість включають витрати Виконавця на організацію транспортування вантажу та винагороду Виконавця з урахуванням ПДВ.

Отже, саме заявка є первинним документом, що визначає вартість транспортних послуг у межах конкретного перевезення, а не рахунок. Заявка № 24 від 25.01.2024 була надана позивачем митному органу разом з довідкою про транспортні витрати від 25.01.2024, платіжною інструкцією від 06.02.2024 та рахунком на оплату № 24 від 25.01.2024, що підтверджено графою 44 МД № 24UA209170011236U7.

Разом з цим, за умовами п. 4.7. Договору № 10/23 від 27.03.2023 додаткові витрати Виконавця, які виникли внаслідок неналежного виконання Замовником своїх зобов`язань за цим Договором і які не могли бути передбачені до початку здійснення перевезення, Замовник зобов`язується відшкодувати їх Виконавцю впродовж 5-ти календарних днів з дати відправлення рахунку та документів, які підтверджують ці витрати. При цьому, Договір №10/23 від 27.03.2023 не містить прямої вказівки на якому саме етапі та у який саме строк Експедитор (Виконавець) повинен надіслати рахунок позивачеві. Тобто, сторони є вільними у виборі способу виконання господарського зобов`язання, а комерційна операція відбулась у період формування товаросупровідних документів, що передували складенню рахунку-фактури: рахунку-проформи від 18.01.2024, замовлення від 04.01.2024 та переоплати даної партії товару згідно платіжної інструкції від 29.01.2024.

Експедиторські послуги, а також будь-які види додаткової винагороди, встановлені експедитором та надані на території України не включаються до митної вартості товару відповідно до положень ст. 58 МК України. Експедитор не стягував з позивача жодної додаткової винагороди за послуги за межами України, окрім тих, що зазначені у рахунку на оплату № 24 від 25.01.2024.

Таким чином, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, суд дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари.

З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Як вбачається зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості №UА209000/2024/900118/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару № 1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі МД UA408020/2024/2464 від 15.01.2024, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару № 1 та різні виробники.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларант заявив неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення від 08.02.2024 №UА209000/2024/900118/2 про коригування митної вартості товарів та його скасування.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 30 065,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За правилами ч. 7, ч. 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Із системного аналізу наведених вище правових норм слідує, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду копії таких документів: Договір від 09.10.2023 № 01-09/10-23 про надання правової допомоги; ордер серії ВС № 1253048 від 10.01.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000330; Акт надання послуг № 41 від 30.04.2024; рахунок на оплату № 40 від 30.04.2024; платіжну інструкцію № 1744 від 07.05.2024.

Так, 09.10.2023 між АО "ЕДВАЙС ГРУП" (АО) та ПП "Теплосвіт Захід" (Клієнт) укладений Договір про надання правової допомоги № 01-09/10-2023 (далі Договір № 01-09/10-2023).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 01-09/10-2023 за цим договором АО зобов`язується за завданням Клієнта надати правову (юридичну) допомогу, а Клієнт зобов`язується оплатити АО за надану правову допомогу з дотриманням порядку, строків та умов, визначених цим договором.

За умовами п. 1.2 Договору № 01-09/10-2023 правова допомога, що надається АО клієнту за цим Договором, полягає у здійсненні за завданням клієнта захисту та представництва інтересів клієнта в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, перед фізичними та юридичними особами, здійсненні підготовки документів, наданні усних та письмових консультацій, а також наданні інших видів правової допомоги відповідно до цього договору та в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", зокрема, але не виключно у консультуванні, досудовому та судовому вирішенні спорів клієнта з Державною митною службою України та її структурними підрозділами.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 01-09/10-2023 ціна договору визначається як загальна сума гонорару, додаткових та транспортних витрат, оплачених у відповідності до виставлених на підставі цього договору рахунків, що також підтверджується актами наданих послуг, що підписуються керівниками (або уповноваженими представниками) сторін та скріплюються їхніми печатками (за наявності), після чого становитимуть невід`ємну частину цього договору.

Пунктом 3.4 Договору № 01-09/10-2023 передбачена погодинна ставка персоналу АО в рамках надання послуг, передбачених договором становить 50 євро 00 євроцентів, без ПДВ за 1 годину роботи адвоката АО.

30.04.2024 між сторонами Договору № 01-09/10-2023 складений та підписаний Акт надання послуг № 41, відповідно до якого, Виконавцем надано такі послуги:

- послуги у сфері права: оскарження рішення №UА209000/2024/900118/2 від 08.02.2024 (аналіз товаросупровідних документів; розробка стратегії захисту; збір додаткових доказів; підготовка проекту позовної заяви), кількість затрачених Виконавцем годин - 14 год, ціна однієї години - 2147,50 грн, загальна сума 30065,00 грн.

У підтвердження здійснення оплати за надані послуги позивач надав копію платіжної інструкції № 1744 на загальну суму 60130,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст.134 КАС України).

Суд відмічає, що 12.07.2024 митний орган надіслав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, зазначивши, що представник позивача не надав детального розрахунку витрат на правову допомогу, відтак, документально не підтверджено, що гонорара є розумним та відповідає зазначеній сумі.

Варто відмітити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, на думку суду, вартість за послуги підготовки позовної заяви та відповіді на відзив є завищеними, оскільки фактично зазначені заяви складаються з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та судової практики. Тобто підготовка позовної заяви не потребували багато часу, що свідчить про завищення суми витрат, які підлягають сплаті за вказані послуги.

Разом з цим, суд зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що сума витрат на послуги адвоката 30065,00 грн є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а тому суд присуджує на користь позивача витрати в розмірі 2000,00 грн.

Щодо сплачених позивачем 3320,00 грн за отримані послуги з перекладу документів, суд зазначає, що такий вид послуг не належать до витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, які визначені статтею 134 КАС України. Разом з тим суд у порядку статті 71 КАС України перекладача до участі у справі не допускав (не призначав), а відтак витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розумінні норм статті 137 КАС України, які б підлягали відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у цій справі відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 КАС України, суд,

в и р іш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 08.02.2024 №UА209000/2024/900118/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Приватного підприємства "Теплосвіт Захід" (81132, Львівська область, Львівський район, с. Нагоряни, вул. Стуса В., буд. 17Б; код ЄДРПОУ 43460840) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Приватного підприємства "Теплосвіт Захід" (81132, Львівська область, Львівський район, с. Нагоряни, вул. Стуса В., буд. 17Б; код ЄДРПОУ 43460840) витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна