Ухвала

від 14.01.2025 по справі 400/11965/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

14 січня 2025 р. № 400/11965/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання Дидіної А.О., розглянув у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 до Управління комунального майна Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв,54001, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв,54001, треті особиОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; визнання протиправним та скасування розпорядження від 26.02.2009 № 461-р, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління комунального майна Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з вимогами: визнати неправомірною бездіяльність виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо невнесення змін до рішення №1211 від 23.12.2016 в порядку тимчасового поліпшення житлових умов без зняття з квартирного обліку про надання ОСОБА_1 додаткового житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 ; зобов`язати виконавчий комітет Миколаївської міської ради внести зміни до рішення №1211 від 23.12.2016 в порядку тимчасового поліпшення житлових умов без зняття з квартирного обліку про надання ОСОБА_1 додаткового житлового приміщення за адресою АДРЕСА_4 ; зобов`язати виконавчий комітет Миколаївської міської ради на підставі рішення №1211 від 23.12.2016 в порядку тимчасового поліпшення житлових умов без зняття з квартирного обліку про надання житлового приміщення надати ОСОБА_1 обмінний ордер на додаткове житлове приміщення; визнати недійсним та скасувати розпорядження №461-р від 26.02.2009 про приватизацію квартири АДРЕСА_5 кухню 16.7 кв.м. та коридор загального користування 30,9 кв.м.

23.12.2024 ухвалою суду за цим позовом відкрито провадження в адміністративній справі №400/11965/24 та призначено підготовче судове засідання.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідачів заявив клопотання про закриття кримінального провадження, оскільки зазначені позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судом в підготовчому засіданні з`ясовано, що позивач в 2017 року отримав ордер на житлове приміщення за адресою АДРЕСА_4 площею 37,5 кв.м. Але, в подальшому, під час вселення у зазначену квартиру, ним було з`ясовано, що реальна площа квартири дорівнює не 37,5 кв.м., а лише 22,9 кв.м., а решта частини квартири знаходиться у користуванні третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які її в подальшому приватизували.

Між позивачем, відповідачами та третіми особами, з цього приводу відбулося декілька судових процесів в порядку цивільного судочинства.

Тобто, фактично між позивачем та третіми особами існує спір щодо 14,6 кв.м. квартири за адресою АДРЕСА_4 , у зв`язку з чим направлені позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача та скасування розпорядження про приватизацію житла третіми особами.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній редакції). Близькі за змістом приписи були у пунктах 1 і 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Помилковим є застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Верховний Суд у постановах Великої Палати від 18.04.2018 у справі № 806/104/16 від 20.09.2018 у справі № 815/2551/15, від 04.09.2019 у справі № 826/17556/16 та інших дійшла висновку, що оскільки позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачами права на отримання житла. Отже, цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у редакції, чинній на час прийняття оскарженого рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Оскільки спірні правовідносини, пов`язані із захистом порушених житлових прав, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-14цс16, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від указаного висновку.

В подальшому Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 08.06.2022 у справі № 362/643/21, відступила від цього правового висновку, що стосується спорів військовослужбовців, оскільки у такому випадку зазначений спір випливає з правовідносин публічної служби та відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Щодо решти житлових спорів, не пов`язаних з проходженням військової служби, Верховним Судом позицію щодо необхідності вирішення їх в порядку цивільного судочинства не змінено.

Оскільки, у цьому випадку позивач не є військовослужбовцем, і житловий спір виник не у зв`язку з проходженням військової служби, а у зв`язку з діями інших фізичних осіб щодо приватизації частини квартири на яку претендує позивач, зазначений спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а вказані вимоги можуть бути вирішені лише в порядку цивільного судочинства.

Необхідно розуміти, що позовна вимога про скасування розпорядження №461-р від 26.02.2009 спрямовано на позбавлення третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на квартиру, що у будь-якому випадку не може бути вирішено у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження в адміністративній справі №400/11965/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління комунального майна Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування розпорядження від 26.02.2009 №461-р, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

2. Відповідно до вимог ч. 1 ст.239 КАС України, суд роз`яснює позивачу, що вирішення зазначених позовних вимог віднесено до юрисдикції Заводського районного суду м. Миколаєва в порядку цивільного судочинства.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя В. В. Біоносенко

Ухвала складена у повному обсязі 15.01.2025