Рішення від 14.01.2025 по справі 400/10255/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2025 р. № 400/10255/24 Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання Дидіної А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), просп. Миру, 54В, корп.4,м. Миколаїв,54056, просп. Миру, 54В, корп.4,м. Миколаїв,54056 треті особиАкціонерне товариство "Кристал Банк", узвіз Кудрявський, 2,м. Київ,04053, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Омега Фактор", вул. Мечнікова, 3, кім.813А,м. Київ,01601, прозобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві з вимогами зобов`язати Інгульський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні №53784797.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що в 2016 року Корабельним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист стосовно нього по звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру) за кредитним договором де він був поручителем. За цим виконавчим листом Інгульським відділом ДВС свого часу було відкрито виконавче провадження №53784797. В подальшому позивач врегулював питання боргу з кредитором, борг був закритий, а договір іпотеки розірваний, виконавче провадження було завершено на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Але, з того часу позивач досі залишається в Реєстрі боржників, що обмежує його цивільні права, як громадянина на користування своєю власністю. В жовтні 2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про виключення його з реєстру боржників, але відповідач відмовив у цьому пославшись на не сплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Позивач з цим не згоден, оскільки виконавче провадження було відкрито в 2017 році, а на той час редакція ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачала, що стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Оскільки, державним виконавцем фактично нічого не було стягнуто за цим виконавчим провадженням, то в нього на той час не було підстав для стягнення виконавчого збору.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що дійсно на теперішній час відсутній борг позивача перед кредитором, і при таких обставинах відповідно положень п.23 розділу ІІІ Інструкції з примусового виконання рішень за виконавчим провадженням, можливо виключення позивача з Реєстру боржників. Але, п.23 імперативно вимагає для виключення боржника з Реєстру боржників, сплату боржником сплати виконавчого збору. Про зазначене було проінформовано позивача листом від 17.10.2024. Оскільки, ОСОБА_1 не сплатив виконавчий збір (який у цьому випадку дорівнює 10% від суми стягнення 533969,14 доларів США), відповідач в силу вимог п.23 розділу ІІІ позбавлений можливості ухвалити рішення про виключення позивача з Реєстру боржників.

Ухвалами від 19.11.2024 та 23.12.2024, за ініціативи суду залучено до участі у справі, в якості третіх осіб АТ «Кристалбанк» та факторингову компанію ТОВ «ФК «ОМЕГА ФАКТОР», які були кредиторами та відповідно стягувачами у виконавчому провадженню №53784797.

Третя особа АТ «Кристабанк» надіслала пояснення, що передала всі права вимоги за кредитними договором та договором іпотеки з ОСОБА_1 ТОВ «ФК ОМЕГА ФАКТОР».

Третя особа ТОВ «ФК «ОМЕГА ФАКТОР» пояснення по справі не надала та свою позицію не висловила.

В судових засіданнях 18.11.2024, 23.12.2024 та 14.01.2025 представники позивача та відповідача підтримали власні позиції, викладені у процесуальних заявах по суті справи. Представник позивача просив суд позов задовольнити, представник відповідача наполягав на необхідності відмовити в задоволення позову.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

11.08.2008 ОСОБА_1 виступив поручителем за кредитним договором між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль», відповідно до якого передав в іпотеку власну квартиру площею 31,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, у зв`язку з невиконанням зобов`язань боржником за кредитним договором Корабельним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №2-68/2011 від 05.12.2016 про стягнення з ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за генеральним кредитним договором в сумі 533969,14 доларів США, що еквівалентно 4525904 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1

18.04.2017 на підставі зазначеного виконавчого листа державним виконавцем Інгульського відділу ДВС відкрито виконавче провадження №53784797 по стягненню з ОСОБА_1 предмета іпотеки.

25.05.2017 між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «Кристалбанк» укладено договір відступлення прав за іпотечним договором.

28.01.2019 постановою державного виконавця замінено стягувача у виконавчому провадженні №53784797 з ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на ПАТ «Кристалбанк».

18.06.2019 постановою державного виконавця Інгульського ДВС у виконавчому провадження №53784797 виконавчий документ виконавчий лист №2-68/2011 виданий Корабельним районним судом м. Миколаєва 05.12.2016 повернуто стягувачу з підстав, передбачених п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно боржника.

16.09.2020 АТ «Кристалбанк» уклав договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки з ОСОБА_1 ТОВ «ФК «ОМЕГА ФАКТОР».

09.10.2020 ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ОМЕГА ФАКТОР» досягли згоди про розірвання договору іпотеки від 11.08.2008.

В цей же день, ТОВ «ФК «ОМЕГА ФАКТОР» подало заяву про зняття обтяжень з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , і відповідний запис було внесений нотаріусом у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

В жовтні 2024 року, ОСОБА_1 дізнався, що він досі перебуває в Єдиному реєстрі боржників у зв`язку за виконавчим провадженням №53784797.

09.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Інгульського ДВС у м. Миколаєві з заявою про виключення його з Єдиного реєстру боржників у зв`язку з погашенням боргу та припинення зобов`язання.

17.10.2024 Інгульський ДВС у м. Миколаєві листом за №144839 відмовив ОСОБА_1 у виключенні його з Єдиного реєстру боржників, з тих підстав, що ним не сплачено виконавчий збір у розмірі 53396,91 доларів США за виконавчим провадженням №53784797.

Відповідно до ч.5 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.7 ст.9 Закону, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У цьому випадку, виконавче провадження було завершено з підстав передбачених п.9 ч.1 ст.37 Закону.

Законодавець не покладає на державного виконавця обов`язку про направлення до Єдиного реєстру боржників відомостей для виключення боржника, у разі завершення виконавчого провадження з підстав передбачених п.9 ч.1 ст.37 Закону.

На думку суду, це передбачено для забезпечення інтересів стягувача у разі повторного пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання.

Разом з тим, п.23 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, передбачено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо: після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає).

Таким чином, п.23 Інструкції передбачено можливість виключення боржника з Єдиного реєстру боржників, за наявності двох умов: 1) якщо на момент звернення боржника з заявою про виключення з Реєстру вже настали такі обставини, передбачені ст.39 Закону, які б слугували підставами для закінчення виконавчого провадження, якщо б воно досі було у провадженні; 2) якщо боржником сплачено виконавчий збір та витрати виконавчі провадження, крім випадків коли вони не підлягають стягненню.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У цьому випадку, суд вбачає що в 2020 році, боржник з кредитором домовилися про порядок та розмір погашення зобов`язання, у зв`язку з чим договір іпотеки був розірваний, і зобов`язання, яка підлягала виконання за виконавчим листом №2-68/2011 припинено.

Щодо наявності у цьому випадку першої умови, то з цього приводу не заперечував навіть відповідач.

З приводу необхідності сплати позивачем виконавчого збору в розмірі 53396,91 доларів США, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами.

Відповідно до п.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Таким чином, відповідно до вимогу Закону та Інструкції, для стягнення виконавчого збору, державний виконавець повинен винести постанову про стягнення виконавчого збору, а після повернення виконавчого документу, звернути її до примусового виконання шляхом реєстрації в автоматизованій системі та відкриття відповідного виконавчого провадження.

Натомість, у цьому випадку як було з`ясовано, постанова про стягнення виконавчого збору відсутня, та до примусового виконання вона свого часу у 2019 році після повернення виконавчого листа не зверталася.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Оскільки, стягувачом у питанні стягнення виконавчого збору є державний орган, то враховуючи, що з моменту завершення виконавчого провадження пройшло більше 5 років, строк передбачений ст.12 Закону вже пропущений.

За таких обставин, у відповідача відсутня право вимоги про сплату виконавчого збору, щодо якого він сам своєчасно не здійснив заходи щодо звернення до примусового виконання. Тому, у цьому випадку, цілком можливо дійти висновку, що це є випадком коли виконавчий збір не підлягають стягненню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (просп. Миру, 54В, корп.4,м. Миколаїв,54056 34993225) задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Інгульський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як боржника за виконавчим провадженням №53784797.

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 15.01.2025