Ухвала

від 13.01.2025 по справі 420/40451/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/40451/24

УХВАЛА

13 січня 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Іщенко Олександр Валерійович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (далі - відповідач 1), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного peгіону від 01.05.2024 (згідно в довідкою № 3168);

зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України провести медичний огляд молодшого сержанта ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення щодо визначення ступені придатності до військової служби ОСОБА_1 у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.

У зв`язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 01.01.2025 підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду визнано неповажними, вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

На виконання ухвали суду від 01.01.2025 представник позивача надав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначає, що під час участі у бойових діях, в ході відсічі збройній агресії рф 25.01.2023 отримав ушкодження здоров`я - травму правого колінного суглоба внаслідок враження вибуховою хвилею, а раніше 29.08.2022 - мінно-вибухову травму (акубаротравму) зі струсом головного мозку. Наслідки цих травм призвели до того, що переважну більшість часу останнього року позивач витрачає на лікування, обстеження, отримання медичних послуг і консультацій, всі його думки поглинуті відновленням втраченого здоров`я і отриманням можливості повернення до активного життя. Приймає велику кількість препаратів, які допомагають покращити стан колінного суглоба і сприяють подоланню больовою синдрому, чотири рази проходив лікування в умовах стаціонару, здатність реагувати на виклики цивільного життя з цих причин знизилася, можливості сприймати, аналізувати наслідки тих чи інших подій, в тому числі юридичні, в даний час об`єктивно нижче, ніж у здорової людини. Отримавши після проходження ВЛК довідку № 3168, позивач не мав підстав вважати неправомірним і ній висновок. Після проходження МСЕК 21.11.2024, якою було визначено втрату працездатності у розмірі 20% на підставі тих самих документів, що і рішення ВЛК від 01.05.2024, у позивач виникли сумніви щодо правомірності висновків ВЛК. Після отримання правової допомоги при вищезазначених обставинах, тобто у грудні 2024 року, позивач дізнався про незаконність постанови відповідача від 01.05.2024.

Просить визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними та поновити пропущений строк звернення до суду.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суддя виходить з такого.

Згідно з ч. 1-2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Предметом розгляду даної справи є визнання протиправною та скасування постанови Військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного peгіону від 01.05.2024 (згідно в довідкою № 3168).

Шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом закінчився 01.11.2024.

В обґрунтування свого клопотання про поновлення пропущеного строку позивач посилається на отриманні травми та погіршення стану здоров`я.

Оцінка даним підставам надана судом в ухвалі від 01.01.2025, якою вказані підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду визнано неповажними.

Посилання позивача на проходження МСЕК як на поважну причину пропуску строку звернення до суду є необґрунтованими, оскільки проходження 21.11.2024 МСЕК, якою визначено втрату працездатності у розмірі 20%, не змінює дату відліку строку звернення до суду з даним позовом.

Посилання позивача на те, що про незаконність постанови від 01.05.2024 дізнався у грудні 2024 після отримання правової допомоги не заслуховують на увагу, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суддя роз`яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Цей обов`язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом з тим, обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.

Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, він повинен знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.07.2021 року у справі №380/5208/20 вказав, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Верховний Суд у постанові 29.09.2021 року у справі №200/1709/20-а зазначив, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта власних повноважень. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Суддя зауважує, що позивачем не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних обставин, що зумовили поважність пропуску встановленого законом строку звернення до суду.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Тобто, повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, суддя приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, частиною 5 статті 169 КАС України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії разом з доданими документами повернути позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя А.С. Пекний