Рішення

від 15.01.2025 по справі 460/12675/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2025 рокум. Рівне№460/12675/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Екоінвест" до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) в особі Територіального сервісного центру №5641 (на правах відділу м. Рівне) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

Приватне підприємство "Екоінвест" (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) в особі Територіального сервісного центру №5641 (на правах відділу м. Рівне) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача у реєстрації транспортного засобу (автомобіля) та зобов`язати відповідача провести державну реєстрацію автомобіля на підставі наявних у позивача документів та видати йому свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу. Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що позивач придбав транспортний засіб та після завершення процедури митного оформлення звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію транспортного засобу, до якої долучив пакет документів. За результатами розгляду вказаної заяви позивача відповідач відмовився здійснити державну реєстрацію належного позивачу транспортного засобу і таку відмову позивач вважає протиправною та просить позов задовольнити повністю.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що згідно пункту 28 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388 (далі Порядок №1388) ввезені в Україну транспортні засоби підлягають державній реєстрації на підставі заяв власників і митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронних митних декларацій або виданих органами доходів і зборів посвідчень про їх реєстрацію в сервісних центрах МВС. Однак, позивачем в супереч приписів пункту 29 Порядку №1388 для першої державної реєстрації ввезеного в Україну і бувшого у використанні транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ модель VITO, 2020 року випуску, ідентифікаційний номер (номер кузова) № НОМЕР_1 надано не оригінал, а ксерокопію реєстраційного документа іноземного зразка, а у експертному висновку відсутні будь-які відомості про реєстраційні документи чи документи, що супроводжують транспортний засіб чи відомості щодо проведення їх дослідження. Відповідач вважає, що ТСЦ МВС №5641 правомірно відмовлено позивачу у державній реєстрації, оскільки не має законних підстав вважати ксерокопію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 22.03.2024 №0641217047 реєстраційним чи прирівняним до нього документом іншої держави. З огляду на вказане відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 22.10.2024 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 22.10.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 28.10.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву і подав 12.11.2024 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

30 квітня 2024 року позивач (діючи як покупець) і фірма Handelsonderneming A. Muis v.o.f. (діючи як продавець) уклали між собою контракт №543 (а.с. 9), згідно з умовами якого позивач придбав у продавця автомобіль Mercedes-Benz Vito кузов № НОМЕР_1 2020 року випуску (далі - товар), країна походження товару Нідерланди, код УКТ ЗЕД 8704219900. Відповідно до умов вказаного контракту загальна його вартість складає 10000,00 євро (п. 2.1.), поставка товару здійснюється на умовах FCA Nijkerveen (Інкотермс-2010) товар буде ввезений на територію України протягом 180 календарних днів (п. 2.2.), покупець здійснює передоплату за товар згідно контракту на розрахунковий рахунок продавця (п. 3.1.), всі платежі по даному контракту здійснюються у євро (п.3.2.), товар є бувшим у вжитку і має пошкодження правого заднього крила, зсувних правих дверей, лівого заднього крила, правої і лівої сторони фургона (п. 4.1.)

На підставі інвойсу продавця - фірми Handelsonderneming A. Muis v.o.f. №543 від 30.04.2024 (а.с.10) позивач 17.05.2024 здійснив оплату за вказаний транспортний засіб для продавця, сплативши на його банківський рахунок грошові кошти в іноземній валюті в сумі 10000,00 євро, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції в іноземній валюті №3 від 17.05.2024 (а.с. 11).

23.05.2024 платіжною інструкцією №802 (а.с. 23) позивач сплатив на казначейський рахунок Державної митної служби України 140000,00 грн в якості попередньої оплати митних платежів.

Відповідно до акту Рівненської митниці про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 28.05.2024 (а.с. 15) та електронної митної декларації №24UA204020014154U0 (а.с.14) належний позивачу транспортний засіб марки Mercedes-Benz Vito кузов № НОМЕР_1 2020 року випуску пройшов 29.05.2024 процедуру митного оформлення у Рівненській митниці, вході якої серед інших документів, необхідних для його митного оформлення, декларантом (позивачем) надавався реєстраційний документ (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) № НОМЕР_2 від 22.03.2024 на вказаний транспортний засіб (а.с. 13, 20-21), що також підтверджується листом Рівненської митниці від 30.07.2024 з додатками (а.с. 19 21).

18.07.2024 уповноваженим органом сертифікації (ТОВ КСЦ «Конкорд») щодо вказаного належного позивачу транспортного засобу марки Mercedes-Benz, модель Vito, ідентифікаційний номер КТЗ (VIN) № НОМЕР_1 , видано сертифікат відповідності за номером UА.014.49587-24 від 18.07.2024 щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу (а.с. 16, 17), відповідно до якого даний колісний транспортний засіб може бути зареєстровано і/або допущено до участі у дорожньому русі без виконання подальших процедур затвердження.

25.07.2024 за №616/п ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу видано довідку (а.с. 22) про те, що транспортний засіб Mercedes-Benz Vito 2020 року випуску НОМЕР_1 в межах військово-транспортного обов`язку зараховано на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26.07.2024 судовим експертом Рівненського НДЕКЦ було проведено криміналістичне експертне дослідження транспортного засобу Mercedes-Benz Vito №кузова НОМЕР_1 рік випуску 2020, за результатами якого надано висновок експе6ртного дослідження №18/5641/7710 від 26.07.2024 про те, що номер кузова НОМЕР_1 вказаного транспортного засобу Mercedes-Benz Vito не змінювався.

Водночас, платіжною інструкцією №855 від 26.07.2024 (а.с. 25) позивач сплатив на казначейський рахунок відповідача (Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Рівненській області) 1114,22 грн за послуги згідно з виданим відповідачем рахунком-фактурою від 26.07.2024 №756 (а.с. 24), а саме: 486,00 грн за бланк свідоцтва про реєстрацію ТЗ (код послуги 049220), 278,22 грн за номерний знак (код послуги 061117), 350,00 грн за реєстрацію, перереєстрацію колісних транспортних засобів усіх категорій з видачею свідоцтва про реєстрацію та номерних знаків (код послуги 014012).

Після цього 09.08.2024 позивач через свого представника звернувся до Територіального сервісного центру МВС №5641 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Рівненській області (філії ГСЦ МВС) із заявою про для проведення державної реєстрації транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ модель VITO, 2020 року випуску, ідентифікаційний номер (номер кузова) № НОМЕР_1 , 2020 року випуску, до якої було додано вказані вище документи, серед яких позивач подав копію реєстраційного документа іноземної держави (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) № НОМЕР_2 від 22.03.2024 на вказаний транспортний засіб. Зазначене визнається сторонами у їх заявах по суті спору.

Листом від 30.08.2024 №31/1080з-17-5641-2024 (а.с. 26-27) відповідач відмовив позивачу у здійсненні реєстрації вказаного транспортного засобу, мотивуючи таку свою відмову тим, що подані документи не відповідають вимогам Порядку №1388, а саме пункту 29 вказаного Порядку, оскільки у разі коли транспортні засоби перебували в експлуатації за межами України і були зареєстровані у відповідних органах іншої держави, обов`язковим є подання до сервісних центрів МВС реєстраційних або прирівняних до них документів такої держави, однак наданий позивачем для проведення першої державної реєстрації транспортного засобу реєстраційний документ іншої держави є скан-копією, а не оригіналом. Проведення першої державної реєстрації транспортного засобу, який перебував в експлуатації за межами України і був зареєстрований у відповідних органах іншої держави, без надання реєстраційних або прирівняних до них документів іншої держави, не є можливим.

Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є дії відповідача, які полягають у відмові відповідача у здійсненні реєстрації належного позивачу транспортного засобу (автомобіля) та зобов`язання відповідача провести державну реєстрацію належного позивачу транспортного засобу (автомобіля) на підставі наявних у позивача документів та видати позивачу свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за встановлених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, з урахуванням чого суд дійшов до наступних висновків по суті спору.

Відповідно до приписів статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади та об`єднань) є Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі Закон №3353-ХІІ).

Приписами частини 1 статті 29 Закону №3353-ХІІ передбачено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Частиною 1 статті 31 Закону №3353-ХІІ встановлено, що транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність обов`язковим вимогам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ООН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів.

Відповідно до статті 34 Закону №3353-XII державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

В частині 11 статті 34 Закону №3353-XII передбачено, що власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Приписами статті 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, а відповідно до пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних даних транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків, встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі Порядок №1388).

Відповідно до положень пункту 3 Порядку №1388 державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

За змістом пункту 7 Порядку №1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях. У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев`яноста днів. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Приписами пункту 8 Порядку №1388 встановлено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Згідно з пунктом 10 Порядку №1388 перша державна реєстрація транспортних засобів в Україні проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану певної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов`язковим вимогам правил та нормативів, що підтверджується сертифікатом відповідності, виданим згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, або відомостями реєстру сертифікатів затвердження типу і виданих виробниками сертифікатів відповідності колісних транспортних засобів та обладнання.

Відповідно до приписів пункту 28 Порядку №1388 ввезені в Україну транспортні засоби підлягають державній реєстрації на підставі заяв власників і митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа відповідно до додатка I до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами 1987 року на паперовому носії або електронних митних декларацій або виданих митними органами посвідчень про їх реєстрацію в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, ввезені в Україну з метою їх подальшого відчуження суб`єктами господарювання, діяльність яких пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, придбані юридичними чи фізичними особами, реєструються на підставі документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, передбачених пунктом 8 цього Порядку, та наданих цими суб`єктами господарювання відомостей про номери оформлених митних декларацій. Відомості про оформлення митної декларації перевіряються шляхом надсилання запиту в електронній формі до єдиної інформаційної системи митних органів за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем. У разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, за електронною митною декларацією з накладеним кваліфікованим електронним підписом відповідальної посадової особи митного органу державна реєстрація таких транспортних засобів і складових частин здійснюється на підставі зазначеної митної декларації, отриманої органами МВС від митних органів за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та розміщеної в автоматизованій інформаційній системі "Митний документ".

Пунктом 29 Порядку №1388 передбачено, що у разі коли транспортні засоби перебували в експлуатації за межами України і були зареєстровані у відповідних органах іншої держави, обов`язковим є подання до сервісних центрів МВС реєстраційних або прирівняних до них документів такої держави.

Згідно з приписами пункту 16 Порядку №1388 на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення їх на бланку), присвоюється буквено-цифрова комбінація номерних знаків з їх видачею або без такої (крім тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів особистого користування), а також дозволи на встановлення на транспортних засобах спеціальних світлових та/або звукових сигнальних пристроїв. Номерні знаки повинні відповідати вимогам, установленим МВС, та видаються: два номерні знаки - на автотранспортний засіб, один - на мототранспортний засіб, мопед, причіп та напівпричіп. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ідентифікаційний номер двигуна не зазначається.

У пункті 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №911/1278/20 (провадження №12-33гс22) вказано про те, що положеннями частини 1 статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку про те, що незалежно від факту проведення чи непроведення державної реєстрації транспортного засобу відповідачем у позивача виникло право власності і позивач є власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ модель VITO, 2020 року випуску, ідентифікаційний номер (номер кузова) № НОМЕР_1 , 2020 року випуску, який був придбаний позивачем у продавця - фірми Handelsonderneming A. Muis v.o.f. (Нідерланди) за укладеним між цими особами контрактом від 30.04.2024 №543.

Відповідно до приписів статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. Відповідно до положень протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) «мирне володіння» означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності особи. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використовувати власність, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади. Наприклад, рішення суду Wiggins v. United Kingdom Appl. 7456/76 (1979).

З урахуванням наведеного та приписів статті 37 Закону України «Про дорожній рух», пункту 2.9 Правил дорожнього руху, положень пунктів 3, 7 Порядку №1388 відмова уповноваженого органу держави здійснити реєстрацію належного особі транспортного засобу є втручанням держави у право власності (мирне володіння) такої особи, оскільки позбавляє таку особу-власника можливості експлуатувати такий транспортний засіб, тобто використовувати свою власність (транспортний засіб) відповідно до її прямого призначення.

У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Відмовивши позивачу у здійсненні реєстрації належного йому транспортного засобу, відповідач таку свою відмову тим, що подані документи не відповідають вимогам Порядку №1388, а саме пункту 29 вказаного Порядку, оскільки наданий позивачем для проведення першої державної реєстрації транспортного засобу реєстраційний документ іншої держави є скан-копією, а не оригіналом.

Суд звертає увагу на те, що вказаний транспортний засіб позивача проходив митний контроль при перетині кордону з Україною.

Наказом Державної митної служби №1118 від 17.11.2005 затверджено Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України (далі - Правила №1118), які поширюються на транспортні засоби (далі - ТЗ), що переміщуються через митний кордон України громадянами, які не є суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, для вільного обігу (у тому числі з метою розкомплектування на запасні частини) на митну територію України (за її межі) або з метою транзиту, а також тимчасово вивозяться за межі митної території України.

Відповідно до приписів абзаців 1 та 2 пункту 7 Правил № 1118 власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: 1) що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); 2) реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом.

Згідно з абзацами 1, 2, 4 пункту 9 Правил №1118 не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ номер кузова (або ідентифікаційний номер), шасі (рами) чи двигуна якого знищено, підроблено або який не відповідає запису в реєстраційних документах; що ввозиться в Україну громадянином для вільного обігу, не знятий з обліку в реєстраційних органах країни придбання або іншої країни; увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Відповідно до приписів підпункту 1.1. пункту 1 Розділу III Правил №1118 при ввезенні ТЗ на митну територію України його власник або вповноважена особа представляє уповноваженій посадовій особі митного органу, у зоні діяльності якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, ТЗ для здійснення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів, зокрема, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом.

Наведене дає підстави для висновку про те, що пропуску через митний кордон України підлягають транспортні засоби при наявності оригіналів реєстраційних документів.

У пункті 44 митної декларації №24UA204020014154U0, згідно з якою позивачем було ввезено на територію України і розмитнено транспортний засіб, зазначено відомості про те, що для митного оформлення такого транспортного засобу декларантом серед іншого також було реєстраційний документ №0641217047 від 22.03.2024, з урахуванням чого Рівненською митницею було проведено митне оформлення (розмитнення) вказаного транспортного засобу.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що до поданої позивачем для відповідача заяви про реєстрацію транспортного засобу позивач додав копію реєстраційного документа іноземної держави (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) №0641217047 від 22.03.2024. І при цьому, неможливість подання позивачем оригіналу вказаного реєстраційного документа на транспортний засіб об`єктивно зумовлена тим, що такий оригінал було втрачено позивачем після завершення митного оформлення транспортного засобу, що підтверджується також розміщеним у місцевій газеті оголошенням (а.с. 28). Ці ж причини зумовили відсутність у висновку експертного дослідження №18/5641/7710 від 26.07.2024 інформації про проведення експертного дослідження оригіналу вказаного реєстраційного документа.

Як уже зазначено судом, відповідно до пункту 29 Порядку №1388 передбачено, що у разі коли транспортні засоби перебували в експлуатації за межами України і були зареєстровані у відповідних органах іншої держави, обов`язковим є подання до сервісних центрів МВС реєстраційних або прирівняних до них документів такої держави.

Водночас, приписи пункту 29 Порядку №1388 не містить жодної вимоги або вказівки про те, що реєстраційні або прирівняні до них документи іноземної держави на транспортний засіб повинні бути подані виключно в оригіналах, а подання власником для реєстрації транспортного засобу копії таких реєстраційних документів є або може бути підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації транспортного засобу.

З урахуванням наведеного, а також визначених статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» і пунктом 3 Порядку №1388 складових, завдань та мети державної реєстрації транспортних засобів, передбачених Порядком №1388 повноважень органів реєстрації, та виходячи із правил застосування норм статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, сформованих у обов`язковій для застосування судовій практиці Європейського суду з прав людини, суд дійшов до висновку про те, що відмова відповідача здійснити державну реєстрацію транспортного засобу позивача у спірних правовідносинах за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів та/або доказів недостовірності інформації, відображеної у поданій позивачем для відповідача копії реєстраційного документа іноземної держави на належний позивачу транспортний засіб, є надмірним втручанням у право власності позивача шляхом обмеження відповідачем такого права без дотримання «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав позивача, оскільки добросовісно та у встановленому законом порядку набувши право власності на транспортний засіб, який попередньо був розмитнений на кордоні та пройшов відповідні перевірки, позивач був обмежений у реалізації такого права шляхом відмови у державній реєстрації автомобіля без відповідної прямо передбаченої законом правової підстави, а лише через об`єктивно зумовлену неможливість подання позивачем для реєстрації втраченого ним оригіналу іноземного реєстраційного документа на належний позивачу транспортний засіб.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведених вище встановлених судом обставин справи та нормативно-правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов до висновку про те, що в ході судового розгляду справи відповідач належними та допустимим доказами не довів відповідності критеріям, передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України, свого рішення про відмову у здійсненні державної реєстрації належного позивачу транспортного засобу, а тому така відмова за наведених обставин справи у спірних правовідносинах є протиправною, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню і відповідача слід зобов`язати здійснити державну реєстрацію належного позивачу транспортного засобу та видати позивачу як власнику свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу.

5. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства "Екоінвест" до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) в особі Територіального сервісного центру №5641 (на правах відділу м. Рівне) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) в особі Територіального сервісного центру №5641 (на правах відділу м. Рівне) у проведенні державної реєстрації належного Приватному підприємству "Екоінвест" транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ модель VITO, 2020 року випуску, ідентифікаційний номер (номер кузова) № НОМЕР_1

Зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) в особі Територіального сервісного центру №5641 (на правах відділу м. Рівне) здійснити державну реєстрацію належного Приватному підприємству "Екоінвест" транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ модель VITO, 2020 року випуску, ідентифікаційний номер (номер кузова) № НОМЕР_1 та видати Приватному підприємству "Екоінвест" як власнику свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Екоінвест" за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) в особі Територіального сервісного центру №5641 (на правах відділу м. Рівне) судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Приватне підприємство "Екоінвест" (місцезнаходження: вул. Київська, 44, м. Рівне, Рівненська обл., 33027; код ЄДРПОУ: 21099273);

Відповідач: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) в особі Територіального сервісного центру №5641 (на правах відділу м. Рівне) (місцезнаходження: вул. Вербова, 39, м. Рівне, Рівненська обл., 33012; код ЄДРПОУ: 43611870).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК