Рішення

від 15.01.2025 по справі 460/15500/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2025 року м. Рівне№460/15500/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., за участю секретаря судового засідання Дацюк В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не з`явився,

відповідача: представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВідділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби у м.Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач, відділ ДВС), у якому просить суд: визнати бездіяльність Західного міжрегіонального управління МЮ України ВДВС у м. Рівному щодо не зняття арешту протиправною, зобов`язати Західне міжрегіональне управління МЮ України ВДВС у м. Рівному ( код ЄДРПОУ 35007146 ) скасувати арешт накладений згідно постанови №51532744 від 25.10.2017, реєстраційний номер обтяження 2523421290.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою укладення договору купівлі продажу, позивач звернувся до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу, яка повідомила позивачу, що на майно яке підлягає державній реєстрації в ДРРП обліковується обтяження у вигляді арешту нерухомого майна за номером 2523421290 накладене згідно постанови Рівненського міського відділу виконавчої служби №51532744 від 25.10.2017 року. Особою, майно якої обтяжується зазначено ОСОБА_2 . При цьому, наголосив, що не зняття арешту з майна позивача суперечить законодавству та порушує конституційне право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою від 30.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провадити за правилами статті 287 КАС України.

Представником відділу державної виконавчої служби подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого щодо задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження спірне обтяження було накладено на майно ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , що унеможливлює скасування такого арешту.

Додатково зазначає, що в межах виконавчого провадження, виконавчий документ було повернуто стягувачу, що в розумінні п.2 ч.1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для скасування арешту. Тому, вказує, що правові підстави для скасування арешту відсутні; відповідно і підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача також відсутні. за сукупністю зазначеного просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав клопотання про розгляду справи за його відсутності.

Представник відділу державної виконавчої служби, будучи належним чином повідомленим про місце, час та дату розгляду справи, в судове засіданні не з`явився.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2015 року у справі №569/18741/14-ц позов Публічного акціонерного товариства «»Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості по кредитному договору - задоволено частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору № 014/53-05/74238 від 18.08.2008 р. у розмірі 103113,89 (сто три тисячі сто тринадцять) доларів США 89 центів, що згідно курсу гривні щодо іноземних валют, встановленого НБУ, станом на 01.10.2014 р. становить 1336356,01 (один мільйон триста тридцять шість тисяч триста п`ятдесят шість) гривень 01 копійку, з яких 86128,95 доларів США - залишок заборгованості по тілу кредиту, 5919,46 доларів США - заборгованість по відсоткам, 143408,62 гривні - заборгованість по пені, що згідно курсу гривні щодо іноземних валют, встановленого НБУ, станом на 01.10.2014 р. становить 11065,48 доларів США, та судові витрати по справі, а саме - 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) гривні судового збору.

На виконання рішення суду видано виконавчі листи

В ході примусового виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області №569/18741/14-ц було винесено постанову про накладення арешту на нерухоме майно боржника від 25.10.2017.

Особою, майно якої обтяжується зазначено ОСОБА_2

Підставою обтяження зазначено договір іпотеки №2637 від 18.08.2008, стягувач РОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Об`єктом обтяження є квартира АДРЕСА_1 .

27.12.2019 постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м.Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №51532744 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч.1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ухвали Рівненського міського суду від 30.09.2021 №569/18741/14-ц заяву ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) її правонаступником - задоволено. У зв`язку з відступленням права вимоги, замінено вибулого стягувача Публічне Акціонерне Товариство «Райфайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) на правонаступника ОСОБА_1 щодо виконання рішення у справі №569/18741/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №014/53-05/74238 від 18.08.2008 року.

Відтак, відповідно до ухвали суду, позивач як новий кредитор набув статус правонаступника Первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України, у виконавчому проваджені, пов`язаному з правом вимоги до боржника Іпотекодавця та набув усіх прав та обов`язків сторони кредитора за Кредитним договором та договором забезпечення.

В подальшому, 25.07.2022 державним реєстратором зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Вказане підтверджене відомостями з державного реєстру речових прав.

Як зазначає позивач, у жовтні 2024 року з метою укладення договору купівлі продажу, позивач звернувся до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу, яка повідомила позивачу, що на майно яке підлягає державній реєстрації в ДРРП обліковується обтяження у вигляді арешту нерухомого майна за номером 2523421290 накладене згідно постанови Рівненського міського відділу виконавчої служби від 25.10.2017 року.

Позивач листом звернувся до Відділу ДВС у м. Рівному з проханням надати інформацію щодо існуючої заборони на майно яке належить позивачу.

Відповіддю від 12.12.2024 року відповідач відмовив заявнику у знятті арешту, пославшись при цьому на відсутність правових підстав для скасування арешту та запропонував оскаржити його дії у встановленому законом порядку.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не знятті арешту з майна позивача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що порядок примусового виконання рішень визначений Законами України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, що був чинний на момент відкриття та закінчення виконавчого провадження, у якому було накладено арешт на нерухоме майно (далі Закон №606-XIV) та від 02.06.2016 №1404-VІІІ з наступними змінами і доповненнями (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV, який діяв на момент прийняття державним виконавцем процесуальних рішень (надалі - Закон України «Про виконавче провадження»), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні визначала стаття 6 Закону № 606-XIV, відповідно до частини першої якої державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно до покладених на державного виконавця обов`язків, передбачених частиною першою статті 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічна норма міститься і в Законі №1404-VІІІ, частиною першою статті 18 якого закріплено обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України № 606-ХІV, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону України № 606-ХІV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Як зазначалось вище судом, 25.10.2017 державним виконавцем накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 .

Підставою обтяження зазначено договір іпотеки №2637 від 18.08.2008, стягувач РОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Об`єктом обтяження є квартира АДРЕСА_1 .

Згідно ухвали Рівненського міського суду від 30.09.2021 №569/18741/14-ц замінено вибулого стягувача Публічне Акціонерне Товариство «Райфайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) на правонаступника ОСОБА_1 щодо виконання рішення у справі №569/18741/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №014/53-05/74238 від 18.08.2008 року.

В подальшому, 25.07.2022 державним реєстратором зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомості - квартира АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

При цьому, спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою державного виконавця зняти арешт з нерухомого майна.

Згідно до частин 4 і 5 статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №406300617 від 03.12.2024 ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 , розмір частки 1.

Відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 не мав статус боржника у виконавчому провадженні №51532744.

Статтею 41 Конституції України, визначено право кожного вільно володіти користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено поняття права власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні за відсутності як самої заборгованості, так і виконавчого провадження, в межах якого відбувається примусове стягнення є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Викладені мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).

На підставі зазначеного суд зауважує, що за обставинами цієї справи порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 зокрема квартири АДРЕСА_1 .

Водночас, решта позовних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби у м.Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_1 , що накладений згідно постанови №51532744 від 25.10.2017, реєстраційний номер обтяження 2523421290.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відділу державної виконавчої служби у м.Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 січня 2025 року

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Замкова, буд. 22А,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ 35007146)

Суддя В.В. Щербаков