Рішення

від 15.01.2025 по справі 480/1955/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року Справа № 480/1955/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Страшка Є.В.,

представника відповідача - Давиденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа - Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

05 листопада 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Страшок Є.В. звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, відповідно до ухвали суду від 11.11.2024р. заяву представника позивача від 05.11.2024р. про ухвалення додаткового рішення було повернуто без розгляду , оскільки судом було встановлено наявність для цього відповідних правових підстав.

В подальшому, 20.11.2024р. представником позивача було повторно подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення (а.с.16-18, ІІІ том), яку представник позивача, яку мотивує тим, що 31 жовтня 2024 року Сумський окружний адміністративним судом ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ГУНП в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу (справа №480/1955/24).

В ході судового розгляду справи представником позивача було заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та зазначено про надання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення.

Звертаючись із даною заявою, позивач на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надав копію договору про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг за договором, квитанцію про сплату коштів та просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 20000,00 грн.

В судовому засіданні позивач особисто та його представник заяву про відшкодування витрат на правову допомогу підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що підтримує заяву про зменшення розміру витрат на правову допомогу. На переконання представника відповідача обґрунтування представника позивача поняття «значення справи» не доведено належними та допустимими доказами. Представником не долучено до заяви про ухвалення додаткового рішення доказів з яких можливо було б встановити про психологічний тиск на позивача, або упереджене, несправедливе ставлення, тобто зазначені факти є оціночними, а не об`єктивними та доведеними.

Відповідач звертає увагу суду на те, що посада з якої було звільнено позивача «спеціаліст - криміналіст» відсутня в переліку службових осіб які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище».

На переконання відповідача сум (20 000,00 грн.) надання правової допомоги є необґрунтованою, завищеною та не відповідає принципу співмірності, відсутній детальний розрахунок із зазначенням суми за кожний вид наданої послуги.

На переконання відповідача, відсутність розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідач зауважив, що ані у договорі про надання правової допомоги, ані в акті приймання передачі наданих послуг не зазначено з чого виходив представник позивача визначаючи розмір 20 000,00 грн.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що заява про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ч. 1, 2 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положення ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

При цьому, Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 зауважувала, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з наведених правових норм, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським об`єднанням «Лібра» 28 лютого 2024 року укладений Договір про надання правової допомоги №28/02 (згідно Додаткової угоди №1 від 18.11.2024р. сторони домовились про наступне "вважати Договір про надання правової допомоги №38/02 від 28.02.2024р. таким, що укладено 01 травня 2024 року та за №01/05. Усі інші дії вчинені за договором №28/02 вважати чинними") (а.с.22-24, ІІІ том).

01.11.2024р. головою АО "Лібра" Є.В. отримано від позивача 20 000 грн. за надання послуг правової допомоги за умовами Договору про надання правової допомоги (докази додано до заяви від 19.11.2024р. про ухвалення дод.рішення).

Обсяг та зміст наданої правової допомоги викладений у договорі, зокрема і в частині наданих послуг у справі №480/1955/24 (розділ 2 Договору).

Опис виконаних робіт також наведений і в рахунку на оплату правової допомоги.

Перевіривши подані позивачем письмові докази, суд вважає, що зазначені витрати на правову допомогу є співмірними до заявлених вимог та відповідають складності справи, часу, витраченому на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Окрім того, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною із значенням справи для позивача, впливом її вирішення на його репутацію.

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача про неспівмірність витрат на правову допомогу у цій справі, оскільки, відповідач не обґрунтував своєї позиції щодо вказаного та не зазначив яким вважається розмір гонорару адвокату співмірним, а стверджуючи, що сума відшкодування є не обгрунтованою та завищеною, просить відмовити у такому відшкодуванні.

Відповідно до ч. 5,6,7 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, обставини на які посилається відповідач у заяві про зменшення витрат на правову допомогу не можуть свідчити про неспівмірність заявлених позивачем та його представником вимог щодо витрат на правову допомогу.

Задовольняючи заяву позивача та представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує зумовлений розмір суми (а саме, 20.000 гривень), що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги відповідає обсягу виконаних робіт; час витрачений на виконання цих робіт; значення справи для сторони; вплив вирішення справи на репутацію сторони; тривалість розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 295 КАС України, суд, - В И Р І Ш И В:

Заяву представника позивача адвоката Страшка Є.В. про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в тридцятиденний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст додаткового рішення складено 15.01.2025.

Суддя О.М. Кунець