Постанова

від 13.01.2025 по справі 580/4723/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/4723/24 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія Черкасибудмонтаж» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія Черкасибудмонтаж» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія Черкасибудмонтаж» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2024 №1127/23-00-07-04-01, №1125/23-00-07-04-01, №1126/23-00-07-04-01.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що сам факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН підтверджує виникнення у ТОВ «Компанія Укрбудкабель» податкових зобов`язань з ПДВ у відповідних сумах, а отже і підтверджує право на податковий кредит у позивача у цих сумах, а отже і відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. Апелянт зазначив, що основним документом, що підтверджує реальність господарських операцій є саме податкові накладні, складені платником податків на підтвердження придбання товару. Апелянт наголосив, що господарські операції позивача з ТОВ Компанія «Укрбудкабель» мали реальний характер та відображені у податкових накладних.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначив, що перевіркою не підтверджується реальність здійснення господарських операцій документально оформлених між ТОВ «Будівельно-виробнича компанія Черкасибудмонтаж» та його контрагентами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Будівельно-виробнича компанія Черкасибудмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за липень 2021 року по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Укрбудкабель» (код ЄДРПОУ 41316976).

Результати перевірки оформлені Актом від 29.12.2023 №13285/23-00-07-04-1/43635205, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог:

- п. 44.1, 44.2, п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за 2021 рік на суму 340 594 грн;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2021 року на загальну суму 378 292 грн;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації) за липень 2021 року на суму 146 грн.

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 31.01.2024 №1127/23-00-07-04-01, №1125/23-00-07-04-01, №1126/23-00-07-04-01.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з вимогами пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України- податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 ПК України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст. 44 ПК України).

Згідно п185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналіз наведених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктами 6, 7П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власності господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія Укрбудкабель».

Судом встановлено, що 22 липня 2021 між ТОВ «Будівельно-виробнича компанія Черкасибудмонтаж» та ТОВ «Компанія Укрбудкабель» укладено договір поставки №22072/1, щодо поставки кабельно-провідникової продукції.

Загальна ціна договору складає 2 300 000 грн.

Згідно п.4.3 Договору постачання товару здійснюється шляхом самовивозу покупцем або, при необхідності, із залученням третіх осіб для доставки відповідної партії Товару.

На виконання умов договору в період з 22.07.2021 по 28.07.2021 ТОВ «Компанія Укрбудкабель» було здійснено реалізацію кабелю на загальну суму 2270625,50 грн. у т.ч. ПДВ 378437,58 грн., що підтверджується видатковими накладними та рахунком-фактури №СФ-351 від 22.07.2021.

Контролюючий орган при здійсненні аналізу ЄРПН, по ланцюгу придбання, встановив, що постачальником кабелю на адресу ТОВ «Компанія Укрбудкабель» (код ЄДРПОУ 41316976), у періоді, що перевіряється було ТОВ «ЕВЕРГРИН ЕКО» (код ЄДРПОУ 44261050) - платник податків за основним місцем обліку, на обліку - ГУ ДПС у Харківській обл. Холодногірська ДПІ, основний вид діяльності - 46.41-оптова торгівля текстильними товарами), яке у 2021 році імпортувало з Китаю та Туреччини меблі, взуття, іграшки, швейну фурнітуру, будівельні вироби з пластмаси, сумочки, білизну, ковдри та ін. та разом з цим придбавало, згідно даних ЄРПН, продукти харчування, напої, засоби гігієни, корм для тварин, побутову хімію.

У зв`язку з наведеним контролюючий орган дійшов обгрунтованого висновку про те, що у ТОВ «Компанія Укрбудкабель» відсутній ланцюг постачання кабелю від виробника (імпортера) до ТОВ БВК «Черкасибудмонтаж».

Також під час перевірки було встановлено наступне:

- операція з оформлення придбання ТМЦ у 2021 року була разовою;

- аналізом ЄРПН встановлено відсутність виробника (імпортера) товару по ланцюгу постачання (обрив ланцюга постачання);

- аналізом ЄРПН встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Компанія Укрбудкабель» придбало у 2021 році кабель в загальній кількості 171 т, проте реалізувало за відповідний період 522 т (згідно фінансового звіту за 2021 рік, запаси станом на 31.12.2021 становили 42,2 тис.грн);

- контрагент-постачальник ТОВ "Компанія Укрбудкабель" є ризиковим платником податку на додану вартість (рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 07.12.2021 №35956 на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій);

- у товарно-транспортній накладній зазначено в розділі «пункт навантаження» зазначено адресу офісного приміщення ТОВ "Компанія Укрбудкабель";

-аналізом ЄРПН та податкової звітності форми 1ДФ (ознака доходу « 157»), встановлено відсутність придбання транспортно-експедиційних послуг за ймовірним маршрутом перевезення товару м. Харків - м. Сміла, Черкаської області за перевіряємий період;

- відсутність сертифікатів якості та послуг по сертифікації товару на території України;

- згідно інформаційного ресурсу мережі Інтернет відсутня інформація щодо наявності офіційного сайту (порталу) ТОВ «Компанія Укрбудкабель» для інформаційно-комунікаційної діяльності;

- у контрагента-постачальника ТОВ «Компанія Укрбудкабель» згідно ЄРПН відсутній податковий кредит по отриманим послугам оренди офісного приміщення за адресою розташування офісу Харківська обл., м. Харків, проспект Героїв Сталінграда, 45 (інформація ТОВ «КУБК» про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна);

- згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.07.2021 №68 документально оформлено автопослуги по перевезенню вантажу, але в єдиному реєстрі податкових накладних відсутня зареєстрована податкова накладна за липень 2021 року на загальну суму з ПДВ 52012,80 грн (ПДВ 8668,80 грн);

- у контрагента-постачальника ТОВ «Компанія Укрбудкабель» відсутні ресурси для проведення навантаження та розвантаження товару.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й апеляційний суд, враховуючи сукупність вищенаведених фактів, зазначив, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій документально оформлених між ТОВ «Будівельно- виробнича компанія Черкасибудмонтаж» та ТОВ «Компанія Укрбудкабель» у липні 2021 щодо документального придбання кабелю.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, згідно з якою недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів спростування висновків податкового органу щодо непідтвердження наявності у його контрагентів матеріальних, інших ресурсів, необхідних для здійснення поставок, відсутні докази навантаження/розвантаження та зберігання товару.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла переконання, що висновки акту перевірки є правильними, постановленими з урахуванням вимог податкового законодавства та конкретних обставин справи, а доводи, які були зазначені позивачем, їх не спростовують, тому податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесеним відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія Черкасибудмонтаж» - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Ю.К.Черпак

І.В. Штульман