Постанова

від 14.01.2025 по справі 810/1829/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1829/16 Суддя (судді) першої інстанції: Волков А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів: Василенка Я.М.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромпас" (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд") (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просило про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості товарів від 04.11.2015 № 125110010/2015/010136/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у митних деклараціях та деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Як стверджував позивач, він не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товару, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, в яких скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом. У подальшому позивач скористався наданим законом правом і звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товарів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року позов задоволено повністю.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявні відомості про реєстрацію Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А) та про те, що Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А) перебуває в стані припинення.

Водночас, відповідно до наказу Держмитслужби від 30.06.2021 № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01.07.2021 року. Супроводження судових справ, де стороною виступала Київська митниця Держмитслужби, здійснює Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Враховуючи викладене, колегія суддів допускає процесуальну заміну відповідача у справі його правонаступником - Київською митницею, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України" (ЄДРПОУ: 43997555).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" є юридичною особою, що зареєстрована 02.12.2002 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 21.01.2005 № 13391200000000782).

У листопаді 2015 року позивач здійснював ввезення на територію України партії товару - свинячої печінки мороженої без наявності теплової та кулінарної обробки, не консервованої, без вмісту складових сумішей, харчових добавок та приправ, торгівельної марки "Food Family", придбаного у виробника VION Food International B.V (Нідерланди), на підставі контракту від 26.11.2014 № 709, митне оформлення якого здійснювалось через Київську митницю ДФС.

04 листопада 2015 року з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію № 125110010/2015/180943, в якій задекларував зазначений товар, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (складається з інвойсної вартості товару у сумі 7280,00 євро (183937,23 грн.) та складових митної вартості - витрат на транспортування до кордону України у сумі 32119,00 грн. та страхування - у сумі 531,56 грн.)

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: (d 2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 30.10.2015 № 853216; (3004) рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.10.2015 № 5161; (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 30.10.2015 № 709-132; (3105) рахунок-фактуру (інвойс) від 30.10.2015 № 5415003080; (3141) пакувальний лист від 30.10.2015 № 5415003080; (3530) страховий поліс від 30.10.2015 № 6616; (m 4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 26.11.2014 № 709; (m 4301) договір (контракт) про перевезення від 13.03.2012 № 24; (5503) інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 30.10.2015 № 2730; (5504) інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 30.10.2015 № 2730; (5508) інформацію про позитивні результати проведення ветеринарно-санітарного контролю від 30.10.2015 № 2730; (7011) сертифікат про походження товару загальної форми від 30.10.2015 № S103180114 0915166526; (m 9000) договір страхування від 06.12.2013 № 101014611; (m 9000) додаток № 1 до договору про перевезення від 26.06.2012; (m 9000) додаток № 3 до договору про перевезення від 01.10.2014; (m 9000) додаток № 4 до договору про перевезення від 02.02.2015.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

04.11.2015 посадовою особою Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 125110010/2015/010136/2.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України вбачається, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

У силу норм п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 Митного кодексу України).

Водночас, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 820/10288/15, згідно якої, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем зазначено, що документи, що підтверджують вартість транспортування товару (рахунок на оплату транспортних послуг від 30.10.2015 № 5161 та довідку від 30.10.2015 про транспортні витрати до Договору від 13.03.2012 № 24), складені перевізником на декілька днів раніше, ніж здійснювалось митне оформлення товару; до митного оформлення не представлено акт виконаних робіт, що підтверджує факт надання перевізником транспортних послуг; представлені декларантом документи щодо вартості транспортних послуг не містять відомостей про вартість експедиційних послуг як складової послуг перевізника.

Крім того, відповідач зазначив, що у документах, що підтверджують витрати на страхування товару виявлено розбіжності, які, на думку посадової особи митного органу, свідчать про заниження декларантом митної вартості товару. Так, згідно з даними страхового полісу від 30.10.2015 № 6616, визначена між позивачем і страхувальником страхова сума становить 332226,00 грн., а контрактна вартість товару згідно з інвойсом від 30.10.2015 № 5415003080 становить 7280,00 євро (183937,23 грн. за офіційним курсом НБУ на дату складання митної декларації); умовами генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 № 101014611 страховий тариф визначено у розмірі 0,2 % від страхової суми по кожному перевезенню, а згідно з даними страхового полісу від 30.10.2015 № 6616 страховий тариф становить 0,16 %.

З метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару інспектор митного органу витребував від декларанта додаткові документи, а саме: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платежі то/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправника; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованим експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, документи, що підтверджують транспортно-експедиційні витрати.

З декларації митної вартості вбачається, що до складу митної вартості товару декларант включив витрати на його транспортування до кордону України (прикордонний перехід "Дорохуськ - Ягодин") у сумі 32119,00 грн.

Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту від 26.11.2014 № 709 (з урахуванням додаткових угод) та інвойсом від 30.10.2015 № 5415003080 поставка товару здійснювалась на умовах FCA (Нідерланди). Згідно з умовами Інкотермс FCA (…named place) це означає, що продавець має передати товар, який пройшов митне очищення (у режимі експорту), вказаному покупцем перевізнику у зазначеному покупцем місці.

Від місця поставки до місцезнаходження позивача на території України транспортування товару здійснювалось перевізником - ТОВ "Агротеп" на підставі договору від 13.03.2012 № 24 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно-експедиційного обслуговування, заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 23.10.2015 № 709-132 та міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 30.10.2015 № 853216.

Згідно з умовами вказаного договору від 13.03.2012 № 24 замовник, не пізніше ніж за три дні до строку надання транспортних засобів (позивач), повинен направити перевізнику заявку на перевезення, в якій зазначити, зокрема, вид та найменування вантажу, маршрут та умови перевезення, адреси місць навантаження, розвантаження та здійснення митних формальностей, а також визначити фрахтову ставку (пункти 3.1 - 3.4 Договору). Вартість фрахту та інших послуг перевізника визначаються у заявці на перевезення, платежі та взаємні розрахунки здійснюються між замовником та перевізником на підставі акта виконаних робіт та виставленого рахунку упродовж 30 банківських днів (пункти 5.1, 5.2 Договору).

Відповідно до згаданої вище заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом перевізник був зобов`язаний доставити товар від місця навантаження в місті Апелдорн (Нідерланди) до місця розвантаження на території України (Броварський район, с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1 А).

Із змісту вказаної заявки убачається, що її складено і погоджено між замовником і перевізником за декілька днів до дня навантаження товару, у заявці визначено: місце і час навантаження товару, місце розвантаження, таким чином, що маршрут транспортування товару складався з двох частин: 1) від місця навантаження до кордону з Україною; 2) по території України; оголошену вартість фрахту (обумовлена договором плата за перевезення вантажу) у сумі 45370,00 грн.; зроблено застереження на випадок збільшення вартості послуг перевізника.

Згідно з даними відбитку печатки митного органу на вказаній міжнародній автомобільній накладній (CMR) та товар перетнув кордон України 02.11.2015 і до 04.11.2015 перебував під митним контролем.

Розмитнення товару відбувалось 04.11.2015. З метою митного оформлення на підтвердження транспортних витрат декларант представив митному органу вказані вище документи, а саме: договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно-експедиційного обслуговування (з додатками); міжнародну автомобільну накладну (CMR); заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 23.10.2015 № 709-132, рахунок на оплату транспортних послуг від 30.10.2015 № 5161, а також довідку про транспортні витрати від 30.10.2015 № 709-132 (про вартість витрат на транспортування від місця навантаження до кордону з Україною, а також по території України).

Згідно з рахунком на оплату транспортних послуг від 30.10.2015 № 5161 та довідкою про транспортні витрати від 30.10.2015 № 709-132 загальна вартість витрат по транспортуванню вантажу за маршрутом "Апелдорн (Нідерланди) - Димитрове (Україна)" збігається з оголошеною у заявці вартістю фрахту і становить 45370,00 грн., з яких:

32119,00 грн. - вартість транспортування від місця навантаження (Апелдорн (Нідерланди) до кордону України (прикордонний перехід "Дорохуськ - Ягодин");

13251,00 грн. - вартість транспортування по території України (від прикордонного переходу "Дорохуськ - Ягодин" до с. Димитрове).

Жодних суперечностей у представлених декларантом документах, що стосуються транспортування товару, судом не виявлено.

Стосовно вимог митного органу про надання акту прийому передачі та документів про оплату суд встановив, що на момент митного оформлення такі документи були відсутні, адже час їх складання ще не настав. Як вже зазначалось судом, акт виконаних робіт має складатися між замовником і перевізником по факту доставки товару до місця розвантаження на території України - с. Димитрово, Броварський район, а перерахування коштів в оплату послуг перевізника має відбуватися впродовж 30 банківських днів після виставляння рахунку та складання акту.

На підтвердження достовірностей відомостей про транспортні витрати позивач також представив суду документи, які з`явились після митного завершення митного оформлення товару, а саме: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5161 від 06.11.2015, відповідно до якого загальна вартість транспортування становить 45370,00 грн., у тому числі від місця навантаження до кордону України (прикордонний перехід "Дорохуськ - Ягодин") - 32119,00 грн.; копію виписки по рахунку позивача, з якої вбачається, що позивач перерахував вказану загальну суму на рахунок перевізника (ТОВ "Агротеп").

Таким чином, з`ясовані судом обставини дозволяють дійти висновку про безпідставність вимог митного органу, оскільки усі відомості щодо транспортних витрат були в наявності у документах, наданих декларантом для митного оформлення.

З приводу розбіжностей між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару, слід зазначити.

З декларації митної вартості вбачається, що до складу митної вартості товару декларант включив витрати на його страхування у сумі 531,56 грн.

На підтвердження вказаної суми як складової митної вартості декларант надав митному органу разом з іншими документами Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 № 101014611, страховий поліс від 30.10.2015 № 6616, виданий ПрАТ "Страхова компанія ГРАВЕ УКРАЇНА", що є додатком до вказаного Генерального договору.

Зі змісту вказаного страхового полісу вбачається, що оголошена страхова сума становить 332226,00 грн., страховий тариф - 0,16 %, а страхова премія - 531,56 грн.

Як вже зазначалось, контрактна вартість товару згідно з інвойсом становила 7280,00 євро (у гривнях по курсу НБУ на день складання митної декларації - 183937,23грн.)

Розкриваючи зміст поняття "страхова сума" у співвідношенні з "контрактною (договірною) вартістю товару" суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування" страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Згідно з пунктом 3.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 № 101014611 страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануються до перевезення, та витрат, пов`язаних із транспортуванням, митним оформленням та іншими додатковими витратами, пов`язаними із перевезенням вантажу у пункт призначення. Страховою сумою за кожним перевезенням вважається сума, заявлена страхувальником (позивачем) у Повідомленні страховику.

Таким чином, "страхова сума" визначає межі відповідальності страховика перед страхувальником для цілей здійснення страхових виплат в разі настання страхового випадку. При цьому, відповідальність страховика стосується не тільки відшкодування інвойсної вартості вантажу, а також й інших витрат, пов`язаних з транспортуванням, митним оформленням цього вантажу, зберіганням та іншими можливими додатковими витратами. Страхова сума визначається страхувальником самостійно на власний розсуд, виходячи з уявлення про можливі страхові ризики і, як правило, не збігається з договірною (контрактною) вартістю товару та є вищою.

Отже, розбіжність між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару жодним чином не свідчить про заниження митної вартості товару.

Водночас умовами Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 № 101014611 передбачено загальне положення, відповідно до якого страховий тариф становить 0,2 % від страхової суми по кожному перевезенню (пункт 3.6.1 Генерального договору).

Також згідно з приписами пункту 3.6.3 Генерального договору розміри страхових сум визначаються страхувальником (позивачем) у Повідомленні страховику, а розмір страхової премії по кожному перевезенню визначається страховиком у полісі, який є невід`ємною частиною договору.

Таким чином, Генеральний договір містить загальні положення щодо страхової суми, страхового тарифу і страхової премії, однак щодо кожного перевезення ці відомості конкретизуються у страховому полісі, який є додатком і невід`ємною складовою Генерального договору.

Дані висновки є очевидними і базуються на аналізі положень чинного законодавства і поданих декларантом документів, а висновки митного органу про те, що ці розбіжності свідчать про заниження декларантом митної вартості є безпідставними.

Крім того, колегія суддів зауважує, що жодних відомостей про суть виявлених розбіжностей в документах митного органу, які складались під час митного оформлення товару, не відображено, жодних вимог на підтвердження витрат на страхування ситний орган декларанту не висував, а зауваження до документів виникли лише під час судового розгляду у зв`язку з підготовкою заперечень проти позову та додаткових пояснень.

З`ясовані судом обставини дозволяють дійти висновку про безпідставність вимог митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, оскільки твердження про розбіжності, виявлені у поданих декларантом документах, виявились безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 листопада 2015 року декларант позивача надіслав митному органу повідомлення вих. № 2352 до якого додав такі документи: прайс-лист б/н від 22.10.2015 та комерційну пропозицію б/н від 22.10.2015. Крім того, декларант повідомив, що документи, які підтверджують витрати на транспортування та страхування вже надавалися митному органу разом з електронною декларацією.

Декларант також зазначив у повідомленні, оскільки пунктом 8.1 Контракту від 26.11.2014 № 709 передбачено, що оплата за товар здійснюється через 30 календарних днів з моменту його отримання, надати виписку з бухгалтерської документації щодо оплати товару не має можливості. Інші документи також надати не має можливості у зв`язку з їх відсутністю.

04 листопада 2015 року посадовою особою Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 125110010/2015/010163/2, відповідно до якого визначено митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Як убачається з рішення, митний орган зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально; методи визначення митної вартості за ціною контракту не застосовуються у зв`язку з невиконанням позивачем вимог Митного кодексу України; використаний резервний метод на основі наявної у митному органі інформації.

У зв`язку з викладеним, посадовою особою митного органу прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 04.11.2015 № 125110010/2015/50122.

04 листопада 2015 року позивач подав до Київської митниці ДФС нову митну декларацію № 125110010/2015/180947, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

У зв`язку з цим Київською митницею ДФС прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг за митною декларацією від 04.11.2015 № 125110010/2015/180947.

Суд вважає, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікують оцінюваний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних відомостей про суть виявлених розбіжностей в документах митного органу, які складались під час митного оформлення товару, не відображено, жодних вимог на підтвердження витрат на страхування митний орган декларанту не висував, а зауваження до документів виникли лише під час судового розгляду у зв`язку з підготовкою заперечень проти позову та додаткових пояснень.

Суд вважає, що відповідачем не доведено наявності передбачених частиною третьою чи четвертою статті 53 Митного кодексу України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме: відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2020 у справі № 820/10288/15 зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у подібних правовідносинах, відповідно до яких наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Таким чином, оскільки у спірному випадку судом встановлено, що у своїй сукупності подані декларантом документи дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності оскарженого рішення митниці про коригування митної вартості товарів та як наслідок його скасування.

Згідно із частиною першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 14 січня 2025 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Я.М. Василенко

Є.І. Мєзєнцев