Постанова

від 15.01.2025 по справі 754/10543/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/10543/24 головуючий у суді І інстанції Грегуль О.В.

провадження № 22-ц/824/4443/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 січня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний» до ОСОБА_1 про стягнення оплати житлово-комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСББ «Сонячний»звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19 326,29 грн. - оплати житлово-комунальних послуг, витрат по експлуатації і ремонту будинку, утриманню прибудинкової території; 680,49 грн. - втрат від інфляції; 268,52 грн. - три проценти річних, 49,70 грн. - пені, 3 028 грн. - судового збору, 6 000 грн. - правничої допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (дата, час формування 25.01.2023 в 13:06:40) відповідач є власником житла за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач не виконує належним чином умов укладеного між сторонами типового договору про реструктуризації заборгованості за житлово-комунальні послуги від 20 лютого 2023 року. У зв`язку з чим з 01 лютого 2022 року по 30 листопада 2023 року включно виникла заборгованість за отримані послуги в розмірі 19 326,29 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року позов ОСББ «Сонячний»у частині підтриманих позовних вимог задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6 000,00 грн. правничої допомоги. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення правничої допомоги відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог (у частині підтриманих позовних вимог), разом з цим, вимога про розподіл судових витрат та компенсацію витрат на правничу допомогу позовною вимогою не є. Вимоги про розподіл судових витрат, як вказав Верховний Суд у постанові КАС ВС по справі № 2040/6743/18 від 21 липня 2022 року не відносяться до позовних. Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у заяві про визнання позову ОСОБА_3 зазначалось про необґрунтованість та відсутність детального опису робіт/послуг і їхньої вартості. Як вбачається з Протоколу судового засідання № 3522680 від 23 жовтня 2024 року представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки основний борг вже сплачено. Разом з цим, протокол не містить факту подачі до суду детального опису робіт/послуг і їхнього вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що після відкриття провадження і до ухвалення судом рішення відповідачем сплачено позивачу 19 326,29 грн. - заборгованості за житлово-комунальні послуги, витрат по експлуатації і ремонту будинку, утриманню прибудинкової території; 680,49 грн. - втрат від інфляції; 268,52 грн.( три проценти річних) + 49,70 грн. (пені) = 318,22 грн., 1 514 грн. - судового збору, що підтверджується наданими відповідачем платіжними інструкціями від 22 жовтня 2024 року та довідкою позивача від 22 жовтня 2024 № 21. Тому суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при подачі позову судового збору, що становить 1 514 грн. та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн., оскільки такі витрати обумовлені договором та сплачені позивачем, що підтверджено платіжною інструкцією.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Статтею 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; (пункту 4 частини першої вказаної статті).

У частині другій статті 255 ЦПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є рішення суду першої інстанції в частині, що стосується розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Загальний порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тобто друге речення частини третьої статті 142 ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача (див. постанову Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 461/4349/23).

Таким чином, положення частини третьої статті 142 ЦПК України застосовується у разі, коли позивач відмовився від позову у зв`язку з задоволенням його вимог відповідачем після пред`явлення позову.

У справі, що переглядається, ОСББ «Сонячний»звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19 326,29 грн. - оплати житлово-комунальних послуг, витрат по експлуатації і ремонту будинку, утриманню прибудинкової території; 680,49 грн. - втрати від інфляції; 268,52 грн. - три проценти річних, 49,70 грн. - пені, 3 028 грн. - судового збору, 6 000 грн. - правничої допомоги.

На момент звернення до суду з позовом заборгованість за житлово-комунальні послуги не була сплачена відповідачем.

У подальшому, після пред`явлення позову та розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем сплачено позивачу 19 326,29 грн.

Враховуючи, що позивач не підтримав своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, ОСББ «Сонячний» має право на відшкодування понесених ним у справі витрат на правову допомогу в силу вимог частини третьої статті 142 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу частин другої, третьої та восьмої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків).

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Водночас у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268)).

Під час розгляду судом першої інстанції даної справи доведено, що адвокатом Сенчило В.В. надавалася правнича допомога позивачу - ОСББ «Сонячний».

Заперечення відповідача щодо визначеного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу було викладене в письмовій заяві про визнання позову в частині ціни позову, в якому відповідач просила про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що у цій справі вимога позивача про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в розмірі 6 000,00 грн. не відповідає критеріям співмірності та необхідності таких витрат зі складністю справи, часом необхідним для виконаних адвокатом робіт, обсягу наданих адвокатом послуг.

Фактично у відповідності до наданого суду акту здачі-прийняття виконаних робіт, усі послуги адвоката на суму 6000,00 грн. полягали лише у підготовці позовної заяви (а.с. 29).

Зазначена справи не є складною та об`ємною. Наявний між сторонами спір не потребував значного часу для підготовки позовної заяви, а відтак сума витрат на правову допомогу, що заявлена позивачем до стягнення не відповідає складності справи, необхідності та не відворотності таких витрат.

Постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не звернув уваги, що позивач відмовився від позову та в судовому засіданні просив суд закрити провадження у справі підтримавши свої вимог про стягнення витрат на правову допомогу (судових витрат).

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Враховуючи добровільне задоволення відповідачем вимог позивача в ході розгляду справи, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні підстави до відмови позивачу у прийнятті його відмови від позову.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Оскільки, в даному випадку, у справі на момент постановлення оскаржуваного рішення не існувало жодних позовних вимог, у суду не було жодних підстав ухвалювати рішення у справі.

При цьому суд безпідставно не вирішив вимогу позивача про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

Відповідно до пунктів 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права.

Частиною 2 ст. 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з постановленням нового судового рішення про закриття провадження у справі та часткове задоволення заяви і стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Сонячний» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 грн., що буде співмірним складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 255, 374, 376, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Провадження у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний» до ОСОБА_1 про стягнення оплати житлово-комунальних послуг закрити.

Стягнути з ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний», місцезнаходження: м. Київ, просп. Червоної Калини, 91-В, ідентифікаційний код 33398792, витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

В задоволенні решти вимог про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

Повернути об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний», місцезнаходження: м. Київ, просп. Червоної Калини, 91-В, ідентифікаційний код 33398792), з державного бюджету України 50 % відсотків судового збору в сумі 1 514 грн. сплаченого відповідно до платіжної інструкцієї № 1457 від 04 липня 2024 року одержувач «ГУК у м. Києві Голос. району/22030101».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.