Постанова

від 15.01.2025 по справі 320/2261/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2261/23 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,

представника позивача - Якименка В.В.

представника відповідача - Гордієнко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕРТОДОРА" до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕРТОДОРА" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, апелянт), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2022 № 0067340705 за формою "В3";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2022 № 0067330705 за формою "В4";

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ "АЛЕРТОДОРА", код ЄДРПОУ 44233348, у розмірі 5 334 462,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства під час декларування за січень 2022 року податкової декларації із податку на додану вартість від 21 лютого 2022 року (реєстраційний номер 9036446115) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Висновки перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем не надано первинних документів, оскільки направлені на адресу платника податків засобами поштового зв`язку наказ про проведення перевірки та направлення не були вручені платнику податків. Фактично платник податків не отримав наказу про проведення перевірки. До заперечень на акт перевірки позивач надав всі первинні документи, що підтверджують суму ПДВ, заявленого до відшкодування, однак перевіркою зроблено висновок про те, що інвентаризація за участю представників, що здійснювали перевірку не проводилась, тому підтвердити чи спростувати факт залишку товару, можливого його залишку або нестачі на складах підприємства не виявилося можливим.

Крім того, позивач зауважив, що висновок акта перевірки всупереч п.п.1 п.5 розділу III Порядку не містить посилання на п.200.7, п.200.8 та п.209 ст. 200 Податкового кодексу України, на підставі якого і було винесено спірне податкове повідомлення рішення від 19 серпня 2022 року № 0067340705.

Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки позивач не порушував вимог податкового законодавства, на які вказує відповідач, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання ним вимог податкового законодавства України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 19.08.2022 № 0067340705 за формою "В3" та від 19.08.2022 № 0067330705 за формою "В4". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач не надав доказів невідповідності первинної документації вимогам діючого законодавства чи доказів несплати суми податку на додану вартість, заявленої позивачем до відшкодування у декларації, у той час, як позивачем документально підтверджено правомірність визначення задекларованих сум податкового кредиту, від`ємного значення податку на додану вартість та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що надані позивачем документи є суперечливими та недостовірними, а імпортований товар не був реалізований та фактично відсутній, оскільки документи на його перевезення оформлені за день до митного оформлення, що на переконання апелянта свідчить про їх фіктивність та відсутність факту перевезення на склад, що позбавляє товариство права на бюджетне відшкодування.

З аналізу наданих документів відповідач встановив, що товарно-транспортні накладні складені раніше дати проходження товаром митного контролю, зокрема товар: полотно трикотажне задекларований за ВМД 19.01.2022, пройшов митний контроль 20.01.2022, а ТТН складена 19.01.2022; рушники задекларований за ВМД 21.01.2022, пройшов митний контроль 21.01.2022, а ТТН складена 20.01.2022; пледи задекларований за ВМД 21.01.2022, пройшов митний контроль 20.01.2022, а ТТН складена 20.01.2022; взуття задекларований за ВМД 25.01.2022, пройшов митний контроль 25.01.2022, а ТТН складена 24.01.2022; взуття задекларований за ВМД 24.01.2022, пройшов митний контроль 26.01.2022, а ТТН складена 25.01.2022; сумки задекларований за ВМД 25.01.2022, пройшов митний контроль 26.01.2022, а ТТН складена 25.01.2022.

Первинні документи на підтвердження виконання умов договору організації транспортно-експедиційних послуг від 30.12.2021 № 01/22 між позивачем та ТОВ "БАКЕРІТ" складені з порушенням чинного законодавства та містять недостовірні відомості, а відтак не мають юридичної сили для підтвердження фінансово-господарських операцій і не можуть бути відображені у податковому та бухгалтерському обліку.

Між позивачем та ТОВ "Будіндустрія-2020" укладено договір оренди нежитлового приміщення від 03.01.2022 № 04/12, відповідно до якого позивач орендує частину нежитлового приміщення загальною площею 100 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. № 15Г. Згідно з інформацією з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно ПАТ "Будіндустрія-2020" за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. № 15Г не належить останньому, що ставить під сумнів можливість отримання позивачем від ПАТ "Будіндустрія-2020" нежитлового приміщення загальною площею 100 кв.м. на умовах оренди та подальше зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем у подальшому не реалізовано імпортований товар на користь інших осіб, а отже не зрозуміло в чому саме полягає господарська діяльність позивача. Відповідач стверджує, що надані платником податку первинні документи не підтверджують фактичне виконання руху активів, не створюють наслідків для податкового обліку та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Вважає, що у контролюючого органу відсутній обов`язок внести до реєстру заяву про повернення суми бюджетного відшкодування податку на подану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, позаяк відсутнє рішення про визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення, тобто відсутній факт узгодження суми бюджетного відшкодування.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕРТОДОРА" задоволено частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року скасовано, справу № 320/2261/23 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Приймаючи вказану постанову, Верховний Суд виходив з того, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції відсутня оцінка рішення суду першої інстанції в частині висновків щодо законності проведеної перевірки з урахуванням позиції учасників справи.

Суд апеляційної інстанції в судовому засіданні, яке відбулося 19 серпня 2024 року, долучив додаткові докази до справи, при цьому в оскаржуваній постанові оцінив лише архів фото та відеоматеріалів, визнавши їх такими, що не підтверджують факт наявності товару на певному складі, натомість не дослідив та не оцінив інші докази, зазначені вище, щодо проведеної у 2023 році інвентаризації та наявності оборотних активів на балансі Товариства. Підстави і мотиви неврахування додаткових доказів позивача суд апеляційної інстанції не наводить.

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що висновки суду апеляційної інстанції мотивовані переважно обставинами щодо відсутності достатніх доказів транспортування товару після митного оформлення до складу та сумнівами щодо наявності товару на складі, при цьому суд апеляційної інстанції не врахував, не дослідив і не оцінив за правилами процесуального закону інші докази (міжнародні товарно-транспортні накладні, вантажні митні декларації, інвойси, акти про проведення митним органом фізичного огляду товарів), які мають підтверджувати факт імпорту товару, його кількість, ціну тощо, адже з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Колегія суддів була змушена визнати, що неврахування апеляційним судом судової практики суду касаційної інстанції, проведення апеляційного розгляду справи з порушенням визначених КАС України правил призвело, зокрема, до не дослідження зібраних у справі доказів, що не дає ані можливості, ані правових підстав суду касаційної інстанції підтримати аргументи, викладені в касаційній скарзі, щодо необхідності скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

На думку суду, правова оцінка відповідних порушень, що лягли в основу спірного індивідуального акта, апеляційним судом за відповідними правилами КАС України (глава 1 розділ ІІІ), вимагає ретельної перевірки на підставі відповідних доказів з урахуванням викладених в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу підстав та доводів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕРТОДОРА" до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії; призначено справу № 320/2261/23 до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 січня 2025 року о 11:30 годині.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до фактичних обставин справи, ТОВ "АЛЕРТОДОРА" є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 44233348. Основним видом економічної діяльності товариства за КВЕД є 46.49 - Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

Позивачем задекларовані у декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року показники, зокрема, податкового кредиту та від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, сформовані позивачем на підставі договірних взаємовідносин у зв`язку із здійснення імпортних операції з Угорщини на суму 5 334 462,00 грн з контрагентом "VITATEX TRASING Kft.".

Так, між Компанією "VITATEX TRASING Kft." (продавець, Угорщина) та ТОВ "АЛЕРТОДОРА" (покупець) було укладено договір поставки від 18.01.2022 № 18/01-22, за умовами якого, продавець зобов`язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що складають невід`ємну частину договору. Валюта контракту долар США. Сума контракту складається з суми інвойсу.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів оформлено вантажно митні декларації: від 20.01.2022 № UA 500080/2022/000629, від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000708, від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000713, від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000706, від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000711, від 22.01.2022 № UA 500080/2022/000718, від 25.01.2022 № UA 500080/2022/000848, від 25.01.2022 № UA 500080/2022/000846, від 26.01.2022 № UA 500080/2022/000900 та інвойси, акти про проведення митним органом фізичного огляду товарів.

Імпортована кількість товару по ВМД складає:

- від 20.01.2022 № UA 500080/2022/000629 - 2056 полімерні пакунки (полотно трикотажне 24527 кг);

- від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000708 - 389 картонних коробок (рушники 126490 шт., 12290 кг);

- від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000713 - 1565 картонних коробок (взуття 12520 пар, 8879 кг);

- від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000706 - 233 полімерні пакунки (пледи 9820 шт., 9885 кг);

- від 21.01.2022 № UA 500080/2022/000711 - 1912 картонних коробок (взуття 15296 пар, 9794 кг);

- від 22.01.2022 № UA 500080/2022/000718 - 593 картонні коробки (жіночий одяг 41484 шт., 13843 кг);

- від 25.01.2022 № UA 500080/2022/000848 - 1882 картонні коробки (взуття 15056 пар, 9537 кг);

- від 25.01.2022 № UA 500080/2022/000846 - 1865 картонні коробки (взуття 14920 пар, 10748 кг);

- від 26.01.2022 № UA 500080/2022/000900 - 279 картонних коробок (сумочки дамські 10860 шт., 9360 кг).

Про оплату товару позивачем свідчать платіжні доручення: від 20.01.2022 № 2 на суму 90 000,00 грн, від 20.01.2022 № 3 на суму 910 000,00 грн та від 21.01.2022 № 4 на суму 7 000 000,00 грн.

На підтвердження обставин перевезення товару свідчать договір організації транспортно-експедиційних послуг від 30.12.2021, укладений між позивачем та ТОВ "БАКЕРІТ" та товарно-транспортні накладні, складені контрагентом-постачальником ТОВ "БАКЕРІТ": від 20.01.2022 № 706, від 21.2022 № 711, від 19.01.2022 № 629, від 20.01.2022 № 708, від 21.01.2022 № 713, від 21.01.2022 № 718, від 24.01.2022 № 846, від 24.01.2022 № 848, від 25.01.2022 № 900. Перевізник: ТОВ "БАКЕРІТ", замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач: ТОВ "АЛЕРТОДОРА", пункт навантаження: Митна площа, 1 м. Одеса 65026 територія "Одеського морського торговельного порту", пункт розвантаження: м. Одеса, Малиновський район, вул. Аеропортівська, буд.15 Г.

ТОВ "АЛЕРТОДОРА" орендувало у ПАТ "БУДІНДУСТРЯ-2020"" (код ЄДРПОУ: 01349911) згідно з договором оренди від 03.01.2022 № 07/12 нежитлове приміщення площею 100 кв.м. за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г. Строк оренди 12 місяців, розмір місячної орендної плати складає 1 000,00 грн. Відповідно до акта прийому передачі нерухомого майна в оренду від 03.01.2022 позивач прийняв у тимчасове платне користування приміщення за вказаною адресою.

Зазначені вище операції позивача з контрагентами відображені в оборотно-сальдових відомостях за рахунками: 01; 6.3.2; 2.8; карта рахунок - 6.4.1.

З наданої відповідачем інформації, складське приміщення за адресою м. Одеса, Малиновський район, вул. Аеропортівська, буд.15 Г одночасно орендується і іншими суб`єктами господарювання (ТОВ «Анеджи Про», ТОВ «Стармедсервіс», ТОВ «Чарльстон Грей», ТОВ «Грандес Інвест»), копії договорів оренди нежитлового приміщення наявні в матеріалах справи (а.с.191-203 т.2).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд.15 секц.Г жодних прав власності чи користування не зареєстровано (а.с.66 т.2).

На підставі наказу ГУ ДПС у Київський області № 289-п посадовими особами відповідача здійснено вихід за місцезнаходженням позивача: 08300 Київська область, Бориспільський район, місто Бориспіль, вул. Польова, будинок 26, корпус 2 офіс 4, під час якого встановлено відсутність посадових осіб позивача, про що складено акти від 06.06.2022 про відсутність посадових осіб товариства та неможливість вручення наказу та направлення на перевірку, а також відповідачем прийнято рішення про проведення невиїзної документальної перевірки позивача.

На підставі наказу Головного управлінням ДПС у Київській області від 17.06.2022 № 488-п, повідомлення від 01.06.2022 № 1551/10-36-07-05, заступником начальника відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту ГУ ДПС у Київській області у період з 07.07.2022 до 13.07.2022 здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "АЛЕРТОДОРА" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року податкової декларації з податку на додану вартість від 21.02.2022 (реєстраційний номер 9036446115) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 13.07.2022 № 3879/10-36-07-05/44233348, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44; пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198; пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 ПК України, зокрема: завищено суму податкового кредиту за декларацією за січень 2022 року на суму ПДВ 704 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) та відмовлено позивачу у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку (р.20.2.1 податкової декларації з податку на додану вартість) за січень 2022 року в сумі 5 334 462,00 грн.

29.07.2022 позивач подав до ГУ ДПС у Київській області заперечення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.07.2022 № 3879/10-36-07-05/44233348 та підтверджуючі документи.

12.08.2022 відповідач листом № 18859/10-36-07-05 повідомив позивача, що викладені у запереченні доводи не спростовують факти порушень в частині правомірності декларування від`ємного значення за січень 2022 року, тому висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.08.2022:

- №0067340705 за формою "В3", яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 5334462,00 за січень 2022 року (а.с.14-17 т.1);

- №0067330705 за формою "В4", яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 702,00 грн (а.с.18-21 т.1).

Вважаючи наявним право на отримання бюджетного відшкодування, а вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів невідповідності первинної документації вимогам діючого законодавства чи доказів несплати суми ПДВ, заявленої позивачем до відшкодування у декларації, у той час, як позивачем документально підтверджено правомірність визначення задекларованих сум податкового кредиту, від`ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування з ПДВ.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.4. статі 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7. статті 200 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 200.14. статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або врахування відповідних витрат при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Також на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Так, надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення податковим органом порядку проведення документально позапланової невиїзної перевірки з огляду на неповідомлення платника податків про її проведення шляхом надсилання копії наказу та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що позбавило позивача можливості надати документи безпосередньо до перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази направлення копії наказу від 17 червня 2022 року № 488-п позивачу.

Однак, за матеріалами справи, копія наказу та повідомлення були направлені на податкову (юридичну) адресу позивача 22.06.2022, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальним чеком АТ "Укрпошта" (т. 2, а.с. 46-47).

Разом з тим, за змістом позовної заяви позивач повідомляє, що ним не надано первинних документів, оскільки направлені на його адресу засобами поштового зв`язку наказ про проведення перевірки та направлення не були вручені платнику податків. Позивач зазначає, що фактично не отримав наказу про проведення перевірки.

Поряд з цим, позивач повідомляє, що орендує склади в інших регіонах України, не за місцем реєстрації юридичної особи, що передбачає перебування посадових осіб позивача за іншими адресами. У зв`язку з чим, вважає, що відповідачем не було проведено заходів встановлення місцезнаходження позивача під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки, а тому були відсутні обґрунтовані підстави змінювати вид перевірки з позапланової виїзної документальної перевірки на позапланову невиїзну документальну перевірку. Відповідачем не надано доказів того, що наказ на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки направлялись на адреси місцезнаходження складських приміщень позивача. Зазначає, що неможливість проведення виїзної перевірки не може мати наслідком автоматичне проведення контролюючим органом невиїзної документальної перевірки з огляду на те, що для проведення будь-якого виду податкової перевірки необхідно дотримання умов прийняття наказу та повідомлення платника про відповідну перевірку. Отже відповідачем проведена перевірка за відсутності обізнаності позивача про таку перевірку, тобто за відсутності правових підстав для її проведення.

Відповідач, в свою чергу зазначає, що засобами поштового зв`язку позивачу були надіслані копія наказу на перевірку та повідомлення, однак лист повернувся із відміткою: "відправлення не вручене під час доставки: інші причини".

Тобто, апеляційним судом підлягають перевірці обставини вручення наказу Головного управлінням ДПС у Київській області від 17.06.2022 № 488-п та повідомлення від 01.06.2022 № 1551/10-36-07-05 позивачу, оскільки обставини надсилання відповідачем таких документів позивачем не спростовуються.

Відповідно до обставин справи, з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу ГУ ДПС у Київський області № 289-п, направлення № 1551/10-36-07-05/4423348 здійснено вихід службових осіб відповідача за місцезнаходженням позивача: 08300 Київська область, Бориспільський район, місто Бориспіль, вул. Польова, будинок 26, корпус 2 офіс 4; під час виходу встановлено відсутність посадових осіб позивача, про що складено акти від 06.06.2022 про відсутність посадових осіб товариства та неможливість вручення наказу та направлення на перевірку, а також відповідачем прийнято рішення про проведення невиїзної документальної перевірки позивача.

Факт відсутності посадових осіб за вказаною юридичною адресою, позивачем не заперечується.

Надалі, на підставі наказу Головного управлінням ДПС у Київській області від 17 червня 2022 року № 488-п, повідомлення від 01 червня 2022 року № 1551/10-36-07-05, заступником начальника відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Київській області у період з 07 липня 2022 року до 13 липня 2022 року здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "АЛЕРТОДОРА".

Суд першої інстанції, надаючи оцінку відповідним доводам позивача зазначив, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

Відтак твердження позивача про те, що контролюючим органом було безпідставно змінено вид перевірки з позапланової виїзної документальної перевірки на позапланову невиїзну документальну перевірку не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Таким чином, відповідні твердження позивача не були підставою для часткового задоволення його позовних вимог судом першої інстанції.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 29 липня 2022 року позивач подав до Головного управління ДПС у Київській області заперечення до акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 13 липня 2022 року № 3879/10-36-07-05/44233348 та підтверджуючі документи, тобто реалізував свої права, права, передбачені ПК України.

Відповідно до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

За приписами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з вимогами статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац шостий пункту 42.4).

У цій справі направлена поштова кореспонденція повернулася контролюючому органу із зазначенням причини повернення - "відправлення не вручене під час доставки: інші причини".

В межах встановлених обставин, колегія суддів зауважує, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Неотримання платником податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки надісланим контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення не свідчить про невиконання відповідачем обов`язку встановленого податковим законодавством щодо своєчасного та належного повідомлення платника податків про проведення перевірки (зокрема, постанови Верховного Суду від 9 жовтня 2018 року у справі №820/1864/17, від 18 липня 2019 року у справі №440/5993/18).

При цьому, у постанові від 06 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18, Верховний Суд акцентував увагу на тому, що необізнаність платника з наказом про проведення перевірки може свідчити про відсутність правових наслідків для її проведення у випадку необізнаності з поважних причин.

Наявність у цій справі поважних причин необізнаності позивача із призначеною відносно нього перевіркою, судом не встановлено.

Крім того, 29.07.2022 позивач реалізував своє право на подання заперечень до акту документальної позапланової невиїзної перевірки.

У постанові від 06 серпня 2019 року у справі №520/8681/18 Верховний Суд зазначив, що платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Крім того, у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №826/17798/18 Верховний Суд зазначав, що виходячи з системного аналізу правових норм та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 ПК України, контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

А відтак, твердження позивача про те, що він орендує склади в інших регіонах України, не за місцем реєстрації юридичної особи, що передбачає перебування посадових осіб позивача за іншими адресами, у зв`язку з чим, вважає, що відповідачем не було проведено заходів встановлення місцезнаходження позивача під час проведення позапланові виїзної документальної перевірки, а також не надано доказів того, що наказ на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки направлялись на адреси місцезнаходження складських приміщень позивача є безпідставними.

Також, у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19 Верховний Суд виходив з того, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

У цій постанові суд касаційної інстанції зазначав, що пунктом 70.7 статті 70 ПК України на платників податків покладено безумовний обов`язок подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У постанові від 12 серпня 2020 року у справі №160/2116/19 Верховний Суд також зазначав, що у разі обрання податковим органом способу надіслання кореспонденції поштою та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа, такий відповідно до абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим. Відповідно до абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 ПК України такою є дата, зазначена поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, позивач вважається повідомленим про наявність наказу Головного управлінням ДПС у Київській області від 17.06.2022 № 488-п, повідомлення від 01.06.2022 № 1551/10-36-07-05 з дати проставлення відмітки поштового зв`язку - 26.08.2022 (том 2 а.с.57).

Відповідно, доводи позивача в частині процедурних порушень, допущених відповідачем, колегією суддів визнаються необґрунтованими.

В контексті тверджень позивача щодо позбавлення його права надання первинних документів, колегія суддів враховує, що такі ним надано до заперечень на акт перевірки, на чому він сам наголошує.

Крім того, у постанові від 08 вересня 2019 року (справа №802/1069/13-а) Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Також у постановах від 08 вересня 2019 року (справа №802/1069/13-а), від 01 квітня 2020 року (справа №640/637/19), від 04 березня 2020 року (справа №0440/5658/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки.

Так, 12.08.2022 відповідач у відповідь на заперечення позивача направив на адресу позивача лист № 18859/10-36-07-05, в якому повідомив, що викладені у запереченні доводи не спростовують викладених у висновках акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.07.2022 №3879/10-36-07-05/44233348 факти порушень в частині правомірності декларування від`ємного значення за січень 2022 року; зазначено, що комісією з питань розгляду заперечень висновки акта від 13.07.2022 № 3879/10-36-07-05/44233348 вирішено залишити без змін (т. 1, а.с. 38-46).

Надалі, надаючи оцінку доказам щодо проведеної у 2023 році інвентаризації та наявності оборотних активів на балансі позивача, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до положень п. 5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 р. (далі - Положення № 879), інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Відповідно до п. п. 16, 18, 19, 20 розділу II, п. 1 розділу ІV Положення № 879, в інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою. Інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. Після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. Бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов`язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).

Висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства.

Відповідно до п. 4.1 розділу III Положення № 879, інвентаризація запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 996-XIV для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Відповідно до пункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган під час проведення перевірки має право, зокрема, вимагати від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Відповідно до розділу І «Організація бухгалтерського обліку» Наказу про облікову політику на підприємстві №1 від 10.12.2021 року позивача передбачено, що з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, відповідно до Положення про інвентаризацію активів і зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року №879: - Інвентаризацію запасів проводити не рідше 1 разу на квартал; - Інвентаризацію основних засобів та нематеріальних активів проводити 1 раз на рік.

При цьому, позивачем до заперечень на акт перевірки та до суду першої не надавалась інформація про інвентаризацію запасів, основних засобів та нематеріальних активів, як це прямо передбачено Наказом №1 від 10.12.2021 року про облікову політику на підприємстві позивача.

Втім, інвентаризаційний опис запасів від 15.05.2023 був доданий до матеріалів справи лише у суді апеляційної інстанції 19.08.2024.

Таким чином, проведення 15.05.2023 інвентаризації не спростовує її відсутність під час проведення спірної перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.08.2022.

Відповідно до приписів частини 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При цьому, позивач не повідомляє обставин, що перешкоджали йому надати інвентаризаційний опис запасів від 15.05.2023 до суду першої інстанції, відповідно дані докази колегією суддів не приймають до уваги.

Надаючи оцінку міжнародним товарно-транспортним накладним, вантажним митним деклараціям, інвойсам, актам про проведення митним органом фізичного огляду товарів, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до інвойсу № V/A-01 від 18.01.2022 компанією VITATEX TRADING Kft. на користь позивача було реалізовано товар: Полотно трикотажне/Тканина у кількості 24 527 кг (маса нетто).

З пакувального листа до інвойсу № V/A-01 від 18.01.2022 (в подальшому виправлений пакувальним листом до інвойсу № V/A-01/1 від 20.01.2022) вбачається пакування товару: Полотно трикотажне, машинного в`язання, з синтетичних волокон, неворсове, пофарбоване у кількості 24 527 кг (маса нетто), 26 091 кг (маса буртто - з контейнером № CSNU7270250) з кількістю місць 1028.

В прайс-листі до інвойсу № V/A-01/1 від 20.01.2022 наявна дублююча інформація.

Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0250 було посвідчено перевезення товару: Текстиль кількістю вантажних місць 1028 масою брутто 26 091 кг у контейнері № CSNU7270250 до його митного оформлення.

Актом про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 20.01.2022 року у контейнері № CSNU7270250 було зафіксовано 1028 вантажних місць товару: Тканина, що складає 24 527 кг (маса нетто).

Відповідно до відомостей у Вантажної митної декларації № UA500080/2022/000629 від 20.01.2022 на територію України було завезено та розмитнено товар: Полотно трикотажне, машинного в`язання, з синтетичних волокон, неворсове, пофарбоване у кількості 24 527 кг (маса нетто), кількістю місць 1028.

Згідно відомостей товарно-транспортної накладної № 629 від 19.01.2022 було здійснено навантаження за адресою: Митна площа, 1 м. Одеса 65026 територія «Одеського морського торговельного порту» та відвантаження за адресою: м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г товару (вантажу): Текстиль за кількістю місць 1028 масою 26,09 т (маса брутто).

Відповідно до інвойсу № V/A-02 від 21.01.2022 компанією VITATEX TRADING Kft. на користь позивача було реалізовано товар: Рушники у кількості 126 490 шт.

У пакувальному листі до інвойсу № V/A-02 від 21.01.2022 зазначено про пакування товару: Білизна туалетна з махрових тканин бавовняна: рушники у кількості 126 490 шт, кількість місць 389, маса нетто 12 290 кг, маса брутто 14 100 кг з контейнером № ZCSU7040725. Така ж інформація дублюється у прайс-листі до інвойсу № V/A-02 від 21.01.2022 року.

Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 46 було посвідчено перевезення товару: Полотенца з кількістю вантажних місць 389 масою брутто 14 100 кг у контейнері № ZCSU7040725 до його митного оформлення.

Актом про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 21.01.2022 було встановлено, що у контейнері № ZCSU7040725 наявний товар: Рушники на 389 вантажних місць, вага нетто яких складає 12 290 кг.

Відповідно до відомостей у вантажній митній декларації № UA500080/2022/000708 від 21.01.2022, на територію України було завезено та розмитнено товар: Білизна туалетна з махрових тканин бавовняна: рушники у кількості 126 490 шт, кількість місць 389.

Згідно відомостей товарно-транспортної накладної № 708 від 20.01.2022 було здійснено навантаження за адресою: Митна площа, 1 м. Одеса 65026 територія «Одеського морського торговельного порту» та відвантаження за адресою: м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г товару (вантажу):Рушники за кількістю вантажних місць 389 масою 14.10 т (маса брутто).

Відповідно до інвойсу № V/A-06/1 від 21.01.2022 компанією VITATEX TRADING Kft. на користь позивача було реалізовано товар: Пледи у кількості 9820 шт.

У пакувальному листі до інвойсу № V/A-06/1 від 21.01.2022 вказується про пакування товару: Пледи синтетичні трикотажні у кількості 9820 шт, кількість місць 233, маса нетто 9885,00 кг, маса брутто 11360,00 кг з контейнером № OOCU6447954. Така ж інформація дублюється у прайс-листі до інвойсу № V/A-06/1 від 21.01.2022.

Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 64 підтверджується перевезення товару: Пледи з кількістю вантажних місць 233, масою брутто 11360,00 кг у контейнері № OOCU6447954 до його митного оформлення.

Актом про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 21.01.2022 було встановлено, що у контейнері № OOCU6447954 наявний товар Пледи на 233 вантажних місця, вага нетто яких складає 9885 кг.

Відповідно до відомостей Вантажної митної декларації № UA500080/2022/000706 від 21.01.2022, на територію України було завезено та розмитнено товар: Пледи синтетичні трикотажні у кількості 9820 шт, кількість місць 233.

Згідно відомостей товарно-транспортної накладної № 706 від 20.01.2022 було здійснено навантаження за адресою: Митна площа, 1 м. Одеса 65026 територія «Одеського морського торговельного порту» та відвантаження за адресою: м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г товару (вантажу): Пледи за кількістю вантажних місць 233 масою 11.36 (маса брутто).

Відповідно до інвойсу № V/А-03/1 від 21.01.2022 компанією VITATEX TRADING Kft. на користь позивача було реалізовано товар: Взуття у кількості 15296 пар.

У пакувальному листі до інвойсу № V/А-03/1 від 21.01.2022 вказується про пакування товару: Взуття на підошві та з верхом з полімерних матеріалів з довжиною устілки менш як 24 см, Взуття на підошві та з верхом з полімерних матеріалів, кросівки чоловічі з довжиною устілки більш як 24 см, Взуття на підошві та з верхом з полімерних матеріалів, кросівки жіночі з довжиною устілки більш як 24 см в загальній кількості 15296 пар, кількість місць 1912, маса нетто 9794,00 кг, маса брутто 11480,00 кг з контейнером № ECMU8071693. Така ж інформація дублюється у прайс-листі до інвойсу № V/А-03/1 від 21.01.2022.

Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 67 підтверджується перевезення товару: Взуття з кількістю вантажних місць 1912, масою брутто 11480,00 кг у контейнері № ECMU8071693 до його митного оформлення.

Актом про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 21.01.2022 було встановлено, що у контейнері № ECMU8071693 наявний товар Взуття на 1912 вантажних місць, вага нетто яких складає 9794 кг.

Відповідно до відомостей Вантажної митної декларації № UA500080/2022/000711 від 21.01.2022 року, на територію України було завезено та розмитнено товар: Взуття на підошві та з верхом з полімерних матеріалів з довжиною устілки менш як 24 см, Взуття на підошві та з верхом з полімерних матеріалів, кросівки чоловічі з довжиною устілки більш як 24 см, Взуття на підошві та з верхом з полімерних матеріалів, кросівки жіночі з довжиною устілки більш як 24 см в загальній кількості 15296 пар, загальна кількість місць 1912.

Згідно відомостей товарно-транспортної накладної № 711 від 21.01.2022 було здійснено навантаження за адресою: Митна площа, 1 м. Одеса 65026 територія «Одеського морського торговельного порту» та відвантаження за адресою: м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г товару (вантажу): Взуття за кількістю вантажних місць 1912, масою 11.48 (маса брутто).

Відповідно до інвойсу № V/А-05/1 від 22.01.2022 року компанією VITATEX TRADING Kft. на користь позивача було реалізовано товар: Светри та Сорочки в загальній кількості 41484 шт. У пакувальному листі до інвойсу № V/А-05/1 від 22.01.2022 вказується про пакування товару: Светри жіночі трикотажні, синтетичні, Светри жіночі трикотажні, бавовняні, Сорочки жіночі текстильні синтетичні в загальній кількості 41484 шт, кількість місць 593, маса нетто 13843,00 кг, маса брутто 15360,00 кг з контейнером № UETU9005617. Така ж інформація дублюється у прайс-листі до інвойсу № V/А-05/1 від 22.01.2022.

Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 13 підтверджується перевезення товару: Одяг з кількістю вантажних місць 593, масою брутто 15360,00 кг у контейнері № UETU9005617 до його митного оформлення.

Актом про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 21.01.2022 було встановлено, що у контейнері № UETU9005617 наявний товар Одяг на 593 вантажних місць, вага нетто яких складає 13843 кг.

Відповідно до відомостей Вантажної митної декларації № UA500080/2022/000718 від 22.01.2022, на територію України було завезено та розмитнено товар: Светри жіночі трикотажні, синтетичні, Светри жіночі трикотажні, бавовняні, Сорочки жіночі текстильні синтетичні в загальній кількості 41484 шт, загальна кількість місць 593.

Згідно відомостей товарно-транспортної накладної № 718 від 21.01.2022 було здійснено навантаження за адресою: Митна площа, 1 м. Одеса 65026 територія «Одеського морського торговельного порту» та відвантаження за адресою: м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г товару (вантажу): Одяг за кількістю вантажних місць 593, масою 15.36 т (маса брутто).

Відповідно до інвойсу № V/A-04 від 18.01.2022 компанією VITATEX TRADING Kft. на користь позивача було реалізовано товар: Взуття у кількості 12 520 пар. У пакувальному листі до інвойсу № V/A-04/1 від 21.01.2022 вказується про пакування товару: Взуття на підошві з полімерних матеріалів та з верхом з текстильних матеріалів, кросівки дитячі з довжиною устілки менш як 24 см, Взуття на підошві з полімерних матеріалів та з верхом з текстильних матеріалів, туфлі жіночі з довжиною устілки більш як 24 см, Взуття на підошві та з верхом із полімерного матеріалу, що закриває щиколотку, черевики жіночі з довжиною устілки більш як 24 см, Взуття на підошві та з верхом із полімерного матеріалу, що закриває щиколотку, черевики дитячі з довжиною устілки менш як 24 см у кількості 12 520 пар, кількість місць 1565, маса нетто 8879,00 кг, маса брутто 10400,00 кг з контейнером № UETU5382504. Така ж інформація дублюється у прайс-листі до інвойсу № V/A-04/1 від 21.01.2022.

Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 73 підтверджується перевезення товару: Взуття з кількістю вантажних місць 1565, масою брутто 10400,00 кг у контейнері № UETU5382504 до його митного оформлення.

Актом про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 21.01.2022 було встановлено, що у контейнері № UETU5382504 наявний товар Взуття на 1565 вантажних місць, вага нетто яких складає 8879,00 кг.

Відповідно до відомостей Вантажної митної декларації № UA500080/2022/000713 від 21.01.2022, на територію України було завезено та розмитнено товар: Взуття на підошві з полімерних матеріалів та з верхом з текстильних матеріалів, кросівки дитячі з довжиною устілки менш як 24 см, Взуття на підошві з полімерних матеріалів та з верхом з текстильних матеріалів, туфлі жіночі з довжиною устілки більш як 24 см, Взуття на підошві та з верхом із полімерного матеріалу, що закриває щиколотку, черевики жіночі з довжиною устілки більш як 24 см, Взуття на підошві та з верхом із полімерного матеріалу, що закриває щиколотку, черевики дитячі з довжиною устілки менш як 24 см у загальні кількості 12 520 пар, загальна кількість місць 1565.

Згідно відомостей товарно-транспортної накладної № 713 від 21.01.2022 було здійснено навантаження за адресою: Митна площа, 1 м. Одеса 65026 територія «Одеського морського торговельного порту» та відвантаження за адресою: м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г товару (вантажу): Взуття за кількістю вантажних місць 1565 масою 10.40 т (маса брутто).

Відповідно до інвойсу № V/А-07/1 від 25.01.2022 компанією VITATEX TRADING Kft. на користь позивача було реалізовано товар: Взуття в загальній кількості 14920 пар. У пакувальному листі до інвойсу № V/ А-07/1 від 25.01.2022 вказується про пакування товару: Взуття на підошві з полімерних матеріалів та з верхом з текстильних матеріалів, туфлі жіночі з довжиною устілки більш як 24 см у кількості 14920 пар, кількість місць 1865, маса нетто 10748,00 кг, маса брутто 12600,00 кг з контейнером № DFSU7804684.

Така ж інформація дублюється у прайс-листі до інвойсу № V/А-07/1 від 25.01.2022. Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 9 підтверджується перевезення товару: Взуття з кількістю вантажних місць 1865, масою брутто 12600,00 кг у контейнері № DFSU7804684 до його митного оформлення.

Актом про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 25.01.2022 було встановлено, що у контейнері № DFSU7804684 наявний товар Взуття на 1865 вантажних місць, вага нетто яких складає 10748 кг.

Відповідно до відомостей Вантажної митної декларації № UA500080/2022/000846 від 25.01.2022, на територію України було завезено та розмитнено товар: Взуття на підошві з полімерних матеріалів та з верхом з текстильних матеріалів, туфлі жіночі з довжиною устілки більш як 24 см у кількості 14920 пар, загальна кількість місць 1865.

Згідно відомостей товарно-транспортної накладної № 846 від 24.01.2022 було здійснено навантаження за адресою: Митна площа, 1 м. Одеса 65026 територія «Одеського морського торговельного порту» та відвантаження за адресою: м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г товару (вантажу): Взуття за кількістю вантажних місць 1865, масою 12.60 т (маса брутто).

Відповідно до інвойсу № V/А-08/1 від 25.01.2022 компанією VITATEX TRADING Kft. на користь позивача було реалізовано товар: Взуття в загальній кількості 15056 пар.

У пакувальному листі до інвойсу № V/ А-08/1 від 25.01.2022 вказується про пакування товару: Взуття на підошві з полімерних матеріалів та з верхом з текстильних матеріалів, кросівки жіночі з довжиною устілки більш як 24 см у кількості 15056 пар, кількість місць 1882, маса нетто 9537,00 кг, маса брутто 11180,00 кг з контейнером № OOLU9081058. Така ж інформація дублюється у прайс-листі до інвойсу № V/А-08/1 від 25.01.2022.

Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 10 підтверджується перевезення товару: Взуття з кількістю вантажних місць 1882, масою брутто 11180,00 кг у контейнері № OOLU9081058 до його митного оформлення.

Актом про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 25.01.2022 було встановлено, що у контейнері № OOLU9081058 наявний товар Взуття на 1882 вантажних місць, вага нетто яких складає 9537 кг.

Відповідно до відомостей Вантажної митної декларації № UA500080/2022/000848 від 25.01.2022, на територію України було завезено та розмитнено товар: Взуття на підошві з полімерних матеріалів та з верхом з текстильних матеріалів, кросівки жіночі з довжиною устілки більш як 24 см у кількості 15056 пар, загальна кількість місць 1882.

Згідно відомостей товарно-транспортної накладної № 848 від 24.01.2022 було здійснено навантаження за адресою: Митна площа, 1 м. Одеса 65026 територія «Одеського морського торговельного порту» та відвантаження за адресою: м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г товару (вантажу): Взуття за кількістю вантажних місць 1882, масою 11.18 т (маса брутто).

Відповідно до інвойсу № V/А-09 від 26.01.2022 компанією VITATEX TRADING Kft. на користь позивача було реалізовано товар: Сумки в загальній кількості 10860 шт.

У пакувальному листі до інвойсу № V/А-09 від 26.01.2022 вказується про пакування товару: Сумочки дамські з плечовим ремінцем або без нього, включаючи сумки без ручок з лицьовою поверхнею з полімерних матеріалів у кількості 10860, кількість місць 279, маса нетто 8432,00 кг, маса брутто 9360,00 кг з контейнером № CSNU6514748. Така ж інформація дублюється у прайс-листі до інвойсу № V/А-09 від 26.01.2022.

Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 8 підтверджується перевезення товару: Сумки з кількістю вантажних місць 279, масою брутто 9360,00 кг у контейнері № CSNU6514748 до його митного оформлення.

Актом про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 26.01.2022 було встановлено, що у контейнері № CSNU6514748 наявний товар Сумки на 279 вантажних місць, вага нетто яких складає 8432 кг.

Відповідно до відомостей Вантажної митної декларації № UA500080/2022/000900 від 26.01.2022, на територію України було завезено та розмитнено товар: Сумочки дамські з плечовим ремінцем або без нього, включаючи сумки без ручок з лицьовою поверхнею з полімерних матеріалів у кількості 10860 шт, загальна кількість місць 279.

Згідно відомостей товарно-транспортної накладної № 900 від 25.01.2022 було здійснено навантаження за адресою: Митна площа, 1 м. Одеса 65026 територія «Одеського морського торговельного порту» та відвантаження за адресою: м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г товару (вантажу): Сумки за кількістю вантажних місць 279, масою 9.36 т (маса брутто).

Колегія суддів враховує вищенаведений перелік документів, втім зауважує, що контролюючий орган не оспорює факту придбання товару позивачем та здійснення оплати за товар та сплати ПДВ. Натомість, контролюючий орган ставить під сумнів наявність такого товару у приміщенні складу, яке винаймає в оренду позивач, а тому останній мав нарахувати собі податкові зобов`язання.

Так, відповідач наполягає на тому, що товарно-транспортні накладні складені раніше дати проходження товаром митного контролю, зокрема - товар (полотно трикотажне) задекларований ВМД №UA500000/2022/903005 від 19.01.2022 пройшов митний контроль - 20.01.2022, а товарно-транспортна № 629 про рух даного товару складена 19.01.2022 року; - товар (рушники) задекларований ВМД №UA500000/2022/903469 від 21.01.2022 пройшов митний контроль - 21.01.2022, а товарно-транспортна накладна №708 про рух даного товару складена 20.01.2022 року; - товар (пледи) задекларований ВМД №UA500000/2022/903468 від 21.01.2022 пройшов митний контроль - 20.01.2022, а товарно транспортна накладна № 713 про рух даного товару складена 20.01.2022 року; - товар (взуття) задекларований ВМД №UA500080/2022/000848 від 25.01.2022 пройшов митний контроль - 25.01.2022, а товарно-транспортна накладна № 846 про рух даного товару складена 24.01.2022 року; - товар (взуття) задекларований ВМД №UA500080/2022/000775 від 24.01.2022 пройшов митний контроль - 26.01.2022, а товарно-транспортна накладна № 848 про рух даного товару складена 25.01.2022 року; - товар (сумки) задекларований ВМД №UA500080/2022/000900 від 25.01.2022 пройшов митний контроль -26.01.2022, а товарно-транспортна накладна № 900 про рух даного товарну складена 26.01.2022 року.

При цьому, позивачем не надано доказів складання та підписання актів приймання-передачі послуг, платіжних доручень про сплату отриманих експедиційних послуг, що прямо передбачено умовами договору організації транспортно-експедиційних послуг № 01/22 від 30.12.2021 року укладеного між позивачем та ТОВ «БАКЕРІТ»

Також, відповідач наголошує, що ТОВ «Анеджи Про», ТОВ «Стармедсервіс», ТОВ «Чарльстон Грей», ТОВ «Грандес Інвест» та ТОВ «Алертодора» орендують у ПАТ «Будіндустрія-2020» одне приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г; загальна площа зазначеного приміщення складає 100 кв.м.

Водночас, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, будинок 15 г, не належить ПАТ «Будіндустрія-2020».

З наданих позивачем фото та відеоматеріалів вбачається відсутність ідентифікуючих ознак, які дозволяють суду встановити приналежність даного товар із товаром, який був імпортований позивачем в січні 2022 року на підставі зовнішньо-економічного контракту від 18.01.2022 № 18/01-22, укладеним з Компанією "VITATEX TRASING Kft." Так, на вказаних фото відсутні дати, години, геолокації; більшість фото демонструє коробки та мішки, при цьому наявність товару в них не підтверджується.

Крім того, відповідно до договору оренди від 03.01.2022 № 07/12, укладеного з ПАТ "БУДІНДУСТРІЯ-2020" вбачається, що термін його дії становить - до грудня 2022 року, разом з тим, фото датуються 30.07.2024, а інвентаризаційні акти - 15.05.2023, що подані до апеляційного суду 19.08.2024.

Доказів продовження дії відповідного договору оренди, позивачем не надано.

Так, відповідач повідомляє про наявність договорів оренди нежитлових приміщень, а саме:

№ 05/12 від 01.12.2021, що укладений між Приватним акціонерним товариством «Будіндустрія-2020» («Орендодавець»), в особі Директора Бондаренка Вадима Григоровича та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНЕДЖИ ПРО» («Орендар»), в особі Директора Малкуш Миколи Васильовича (відповідно до предмету договору «Орендодавець» здає «Орендарю» частину нежитлового приміщення загальною площею 100 м2 розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 15Г для використання в господарських цілях, визначених Статутом; термін оренди встановлюється з 01.12.2021 до 30.11.2022);

№ 02/22 від 01.11.2021, що укладений між Приватним акціонерним товариством «Будіндустрія-2020» («Орендодавець»), в особі Директора Бондаренка Вадима Григоровича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стармедсервіс» («Орендар»), в особі Директора Снігір Андрія Вікторовича (відповідно до предмету договору «Орендодавець» здає «Орендарю» частину нежитлового приміщення загальною площею 100 м2 розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 15Г для використання в господарських цілях, визначених Статутом; термін оренди встановлюється з 01.11.2021 до 01.11.2022);

№ 04/12 від 01.12.2021 укладений між Приватним акціонерним товариством «Будіндустрія-2020» («Орендодавець»), в особі Директора Бондаренка Вадима Григоровича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чарльстон Грей» («Орендар»), в особі Директора Полінкевич Любов Іванівни (відповідно до предмету договору «Орендодавець» здає «Орендарю» частину нежитлового приміщення загальною прощею 100 м2 розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г; термін оренди встановлюється з 01 грудня 2021 до 30.11.2022);

№ 06/12 від 01.12.2021, що укладений між ПАТ «БУДІНДУСТРІЯ-2020» «Орендодавець»), в особі директора Бондаренка В. Г., та ТОВ «ГРАНДЕС ІНВЕСТ» «Орендар»), в особі директора Голос Б. І. (відповідно до предмету договору «Орендодавець» здає «Орендарю» частину нежитлового приміщення загальною прощею 100 м2 розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 15 Г для використання в господарських цілях, визначених Статутом; термін оренди встановлюється з 01 грудня 2021 до 30 листопада 2022 (а.с.191-203 т.2).

При цьому, враховуючи одночасну наявність договорів оренди ПАТ «Будіндустрія-2020» із ТОВ «Анеджи Про», ТОВ «Стармедсервіс», ТОВ «Чарльстон Грей», ТОВ «Грандес Інвест», згідно яких кожен з них повністю орендує загальну площу приміщення за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, будинок 15 г, що складає 100 кв.м, судом не вбачається можливим встановити приналежність товару, зображеного на фото та відеоматеріалах, наданих представником позивача, саме ТОВ «Алертодора».

Поряд з цим, відповідач повідомляє, що будь-яких інших господарських операції, окрім імпорту товару, з моменту реєстрації позивача (19.05.2021) не декларувалось.

При цьому, представник позивача вказав, що ТОВ «Алертодора» очікує отримати грошові активи для подальшої діяльності товариства саме за рахунок відшкодування ПДВ з державного бюджету України на підставі вказаних господарських операцій.

За приписами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

За правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 19.07.2021 у справі № 1.380.2019.002018, надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім випадку, якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Також, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час касаційного перегляду справи 820/4033/16 від 21.06.2022 зроблено висновок, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Навіть належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не завжди свідчить про безумовну їх відповідність дійсному змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Окрім того, Верховним Судом у постанові від 13.07.2022 у справі № 640/18540/18 наголошено, що формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, - якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та невідповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

В контексті вищенаведеного та враховуючи встановлені апеляційним судом обставини справи, колегія суддів акцентує увагу на тому, що формування товарно-транспортних накладних до завершення митного оформлення та випуску товару на митну територію України, відсутність у товарно-транспортних накладних інформації про вантажно-розвантажувальні операції, дату та час прибуття товару на склад позивача і підпис відповідальної особи, неможливість фактичного використання позивачем складу за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, будинок 15 г, перевезення на цей склад товару, його розміщення та зберігання товару вагою понад 100 тон у приміщенні площею 100 кв.м одночасно із іншими орендарями, відсутність доказів вчинення позивачем будь-яких дій з метою виконання своєї господарської діяльності з подальшої реалізації імпортованого товару, який перебуває у його володінні без будь-якого руху протягом 30 місяців в сукупності дають підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у податкового органу про реальність здійснення даних операції між позивачем та контрагентами, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Крім того, колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №802/1921/16-а, відповідно до якої платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками; за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому, позивачем не спростовано доводи відповідача про відсутність у ПАТ "БУДІНДУСТРІЯ-2020" права власності на склад за адресою м. Одеса, вул. Аеропортівська, будинок 15 г, який здається ним в оренду на всю загальну площу 100 кв.м п`ятьом суб`єктам господарювання одночасно.

У постанові від 30.06.2021 у справі № 804/1267/16 Верховний Суд висловив позицію, відповідно до якої обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем; подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Для визнання господарської операції нереальною достатнім доказом є не тільки фактична обізнаність платника податків про неправомірні дії контрагента, а і те, що платник міг бути обізнаним про такі дії (постанови Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 300/555/19, від 17.03.2020 у справі № 816/2211/18).

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 29.01.2021 у справі № 826/8752/16 одним із проявів дотримання суб`єктом господарювання принципу добросовісності є розумна обачність, яка реалізується, зокрема, при належному та розумному виборі контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що в даному спірному випадку платником податків не спростовано правомірність висновків контролюючого органу.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕРТОДОРА" до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 15 січня 2025 року

Суддя-доповідач В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О.Грибан