Постанова

від 15.01.2025 по справі 320/2699/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2699/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріної Марини Василівни від 29.10.2020 про стягнення виконавчого збору в розмірі 159304,95 грн, винесену під час здійснення виконавчого провадження № 52386744.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про те, що оскільки внесені Законом № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» погіршили становище боржника, а виконавчою службою фактично не було стягнуто коштів за виконавчим листом, відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору в розмірі, визначеному державним виконавцем у спірній постанові. У даному випадку, виконавче провадження № 52386744 було відкрито до набрання чинності змінами до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі Закону № 2475-VIII (тобто, до 28 серпня 2018 року), у зв`язку з чим, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанова головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріної М.В. від 29.10.2020 про стягнення виконавчого збору в розмірі 159304,95 грн, винесеної у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною від 29.10.2020 про стягнення виконавчого збору у розмірі 159304,95 гривень в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.01.2025.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

14.01.2025 до суду від сторони відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі стягувача за виконавчим провадженням ПАТ КБ «Надра» в особі представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з метою отримання додаткових доказів, які матимкть значення для розгляду справи.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки залучення стягувача у виконавчому провадженні, як і надання доказів, які не надавались і не оцінювались під час розгляду справи в суді першої інстанції, приписами КАС України не передбачено, при цьому, відповідачем не обґрунтовано та не наведено поважності причин неподання таких доказів суду першої інстанції, а також незаявлення відповідного клопотання.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , є боржником у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2, відкритого на підставі постанови ВП № НОМЕР_1, виданої 29.10.2020 Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 159304,95 грн.

28.09.2016 на адресу Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області надійшла заява ПАТ «КБ «Надра» про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа виданого Шевченківським районним судом м. Києва 04.12.2013 у справі № 2-11555/10.

Відповідно до виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 04.12.2013 у справі № 2-11555/10 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість у сумі 1591229,46 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн, всього загальною сумою 1593049,46 грн.

29.09.2016 головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лобко Оленою Сергіївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 2-11555/10 виданого 28.07.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу в розмірі 1593049,46 грн.

29.10.2020 в рамках виконання виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки надійшла заява стягувача - ПАТ «КБ «Надра» від 17.08.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». В постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.10.2020 зазначено, що виконавчий збір у сумі 159304,95 грн та витрати виконавчого провадження у сумі 369,00 грн боржником не сплачено.

Також, в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.10.2020 зазначено - виділити в окреме провадження постанову про стягнення з боржника витрати виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 29.10.2020 у сумі 369,00 грн, виділити в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору № НОМЕР_1 від 29.10.2020 у сумі 159304,95 грн.

29.10.2020 в рамках виконання виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 159304,95 гривень. В постанові про стягнення виконавчого збору зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

29.10.2020 головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 щодо примусового виконання постанови Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № НОМЕР_1 виданої 29.10.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 159304,95 грн.

Вважаючи протиправною постанову щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 159304,95 грн винесену 29.10.2020 в рамках виконання виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що виконавчий збір (у розмірі 10 відсотків) державний виконавець розрахував від суми, що підлягала примусовому стягненню, але, як зазначено вище, у межах виконавчого провадження не відбулося фактичне стягнення цих сум у повному обсязі, водночас, відповідно до редакції Закону № 1404-VIII, яка була чинною у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Оскільки внесені Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника (позивача), а виконавчою службою фактично не стягнуто з позивача коштів за виконавчим листом, тому відсутні правові підстави для стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору у визначеному державним виконавцем розмірі.

За висновками суду першої інстанції, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, постанова не відповідає вимогам ст. 27 Закону № 1404-VIII.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк на момент прийняття спірної постанови 29.10.2020, діяла саме редакція статті 27 Закону № 1404-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, а саме: підпункт 5 пункту 27 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03.07.2018 визначає наступні зміни: у Законі України «Про виконавче провадження» у статті 27: у частині другій слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінити словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Тож, не поставлено у залежність розмір виконавчого збору від фактично стягнутої суми та, як наслідок, обов`язкове винесення постанови про стягнення виконавчого збору у повному розмірі одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, тобто ще до проведення будь-яких виконавчих дій примусового характеру та незалежно від фактичного виконання рішення. Умови й підстави, коли виконавчий збір не стягується, чітко визначені приписами статті 27 Закону № 1404-VIII, зокрема, відповідно до частини дев`ятої наведеної статті виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Апелянт вважає, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження, є не правом, а обов`язком державного виконавця.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон № 1404-VIII.

Згідно із статтями 1, 5 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до норм ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року (станом на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII у цій же редакції виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев`ята статті 27 Закону № 1404-VIII у цій же редакції).

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ, передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Так, частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ, встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Між тим, Законом № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ. З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що 29.09.2016 головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Лобко Оленою Сергіївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-11555/10 виданого 28.07.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу в розмірі 1593049,46 грн.

29.10.2020 в рамках виконання виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки надійшла заява стягувача - ПАТ «КБ «Надра» від 17.08.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

29.10.2020 в рамках виконання виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 159304,95 гривень.

29.10.2020 головним державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Авєріною Мариною Василівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 щодо примусового виконання постанови Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № НОМЕР_1 виданої 29.10.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 159304,95 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням головним державним виконавцем постанови від 29.10.2020 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору за примусове виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-11555/10.

Не є спірним також те, що у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, головним державним виконавцем здійснено запити до територіального сервісного центру 3243 регіонального сервісного центру МВС у Київській області і управління Держгеокадастру у Броварському районі Київської області та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.09.2016, проте, з боржника (позивача) не було стягнуто заборгованість у повному обсязі.

Водночас, стягувач подав заяву від 17.08.2020 про повернення виконавчого листа, яка зареєстрована Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 14.09.2020, а 29.10.2020 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки надійшла заява стягувача - ПАТ «КБ «Надра» від 17.08.2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом спірної постанови, виконавчий збір (у розмірі 10 відсотків), державний виконавець розрахував від суми, що підлягала примусовому стягненню, але, як зазначено вище, у межах виконавчого провадження не відбулося фактичне стягнення цих сум у повному обсязі.

Відповідно до редакції Закону № 1404-VIII, яка була чинною у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

На переконання колегії суддів, оскільки внесені Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника (позивача), а виконавчою службою фактично не стягнуто з позивача коштів за виконавчим листом, відсутні правові підстави для стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору у визначеному державним виконавцем розмірі. При цьому, станом на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (29.09.2016) щодо виконання виконавчого листа виданого Шевченківським районним судом м. Києва 04.12.2013 року у справі № 2-11555/10 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість у загальній сумі 1593049,46 грн, частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII було визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Крім того, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIIІ без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору, або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування статті 27 Закону № 1404-VІІІ, викладеним у постановах 14.03.2024 у справі № 280/7418/23, від 22.12.2023 у справі № 640/38220/21, від 06.09.2023 у справі № 160/11725/22, від 15.06.2023 у справі № 420/2013/22, від 06.04.2023 у справі № 640/20994/21 та від 06.04.2023 у справі № 640/20994/21.

У цих постановах, Верховний Суд вирішував питання застосування положень частини другої статті 27 Закону №1404-VІІІ за обставин, коли виконавче провадження відкрито за Законом №1404-VІІІ у редакції, що діяла до набрання чинності змінами, внесеними згідно із Законом №2475-VIII, тобто до 28.08.2018, а постанову про стягнення виконавчого збору винесено вже після цієї дати і його розмір розраховано відповідно до Закону №1404-VІІІ у редакції Закону №2475-VIII, при цьому кошти за виконавчим документом не стягнуто.

Верховний Суд у вказаних постановах дійшов висновку, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ, у редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Посилаючись на те, що внесені Законом №2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршують становище боржників, виконавче провадження стосовно яких розпочато під час дії попередньої редакції статті 27 Закону № 1404-VІІІ, Верховний Суд сформулював позицію про відсутність у таких випадках підстав для застосування статті 27 Закону №1404-VІІІ, у редакції Закону № 2475-VIII та стягнення з них виконавчого збору.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, постанова не відповідає вимогам ст. 27 Закону № 1404-VIII та підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Зі змісту ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко