Рішення

від 14.01.2025 по справі 643/14120/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/14120/24

Провадження № 2-а/643/4/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2025 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Власенка М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Каратаєвої Я. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить:

скасувати постанову № 01/774 у справі про адміністративне правопорушення від12листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП;

закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовозобов`язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та оновив свої дані 12 липня 2024 року. З 2022 року він є здобувачем вищої освіти та навчається на денному відділенні в аспірантурі НТУ «ХПІ». Згідно довідки № 3872/21674 від 12.10.2024 позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Відтак, приймаючи спірну постанову, відповідачем не враховано, що позивач має відстрочку та вчасно оновив свої дані, а також мав можливість отримати інші необхідні відомості з відповідних державних реєстрів.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та роз`яснено наслідки його неподання.

30 грудня 2024 року до суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли копії матеріалів справи про адміністративне порушення.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав вимоги позову, просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Пояснив, що 28 вересня 2024 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримання військово-облікового документа та надати відповідачу пакет документів, що надає право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. 04 жовтня 2024 року він отримав повістку про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 18 жовтня 2024 року об 11:00. Пояснив, що згідно довідки від 12 жовтня 2024 року № 3872/21674 йому надано відповідну відстрочку на підставі поданих ним раніше документі, вказану довідку він особисто під підпис отримав у відповідача. При цьому, ОСОБА_1 поцікавився у представника РТЦК чи необхідно ще з`являтися до них, на що отримав негативну відповідь. Зазначив, що оскільки повістка від 25.09.2024 про його виклик на 18.10.2024 була сформована раніше, ніж він сам з`явився до РТЦК та в подальшому отримав відстрочку, переконаний та запевнений працівниками РТЦК про відсутність необхідності ще раз з`являтися до них, вважав, що вимоги повістки виконані та немає підстав та причин з`являтися до відповідача на підставі повістки від 25.09.2024.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомлено, відзиву на позовну заяву не подано.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок).

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

У частині першій цієї статті зазначено про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Аналізуючи вказані положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз`ясненням їй прав та обов`язків, а також врученням їй копії протоколу.

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Судом встановлено, що згідно довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 76847 від 14.06.2024 ОСОБА_1 проходить навчання у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» на денній формі навчання з 01.10.2022 по 30.09.2026 на здобуття ступеня Доктора філософії та не порушує послідовності здобуття освіти, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».

Згідно довідки від 25.06.2024 № 297 виданої НТУ «ХПІ», ОСОБА_1 у 2022 році вступив на цього навчального закладу і зараз навчається на 2 курсі денного відділення аспірантури. Вказану довідку видано для пред`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25.09.2024 за підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 направлено повістку № 252340 на ім`я ОСОБА_1 про необхідність з`явлення 18.10.2024 об 11:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки даних.

Вказану повістку позивач отримав особисто 04.10.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Разом з цим, 28.09.2024, тобто після направлення позивачу повістки від 25.09.2024, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 видано ОСОБА_1 військово-обліковий документ № НОМЕР_1 , в якому зазначено, що останнього взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 з 12.07.2024.

Згідно довідки від 12.10.2024 № 3872/21674, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 та підписану її керівником Андрієм Березюком, позивачу ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 10.11.2024.

Тобто, 25.09.2024 позивачу направлено повістку на 18.10.2024, а 28.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 видано ОСОБА_1 військово-обліковий документ, 12.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 видано ОСОБА_1 довідку про надання відстрочки.

29.10.2024 оператором відділення зв`язку ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_3 на ім`я начальника скеровано рапорт про те, що «24.09.2024 була вручена повістка про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08:00 25.10.2024, громадянину ОСОБА_1 . У вказаний час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився. Військовозобов`язаний проживає на території Салтівського району».

На вказаному рапорті, 29.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постановлено резолюцію: «до 11:00 29.10.2024 підготувати та направити до ХРУП № 2 звернення щодо доставлення гр. ОСОБА_1 для складання протоколу про адмін. Правопорушення за 210-1, такий, що 25.10.2024 не прибув по повістці за викликом».

Тобто, у зазначеному рапорті та резолюції взагалі невірно зазначено дату та час на яку позивач мав прибути, а також невірно зазначена дата вручення повістки.

29.10.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Харківського районного управління поліції № 2 щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складення протоколу про адміністративне правопорушення.

07.11.2024 дільничним офіцером поліції ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області Андруковичем Д. В. доставлено ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний рапорт.

07.11.2024 старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення № 01/15667 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в якому, серед іншого зазначено, що розгляд справи відбудеться 12.11.2024.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.11.2024 № 01/774 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

У спірній постанові зазначено, що у період дії правового режиму воєнного стану, який введений Указом Президента України № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року (із змінами), під дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022року № 65/2022, відповідно до наданих та наявних документів у ІНФОРМАЦІЯ_2 , було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 порушив останнім законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Так як під час перевірки документів, відповідно до наданих громадянином, та наявних в ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що останній, не з`явився за викликом згідно повістки № 252340 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 11:00 18.10.2024 року.

Своєю бездіяльністю громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 1 ч. 1 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року за № 560 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Так, частиною першою статті 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Тобто, вказана норма є бланкетною, тому в постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з цим, із спірної постанови про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкриміноване порушення вимог абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 2 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п. 21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.

Так, згідно абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно абзацу 2 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 21 Порядку, резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.

Резервісти та військовозобов`язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ.

Таким чином, посадовою особою у спірній постанові інкриміновано позивачу неявку за повісткою (викликом) 18.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте у цій постанові не зазначено мети такого виклику.

Інкриміновані позивачу порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію повністю спростовуються наведеними вище фактичними обставинами справи та підтверджені відповідними доказами.

Так, інкриміноване порушення абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є помилковим, оскільки ОСОБА_5 з 12.07.2024 взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про дотримання позивачем вимоги зазначеної статті Закону.

Щодо порушення позивачем положень абз. 1 ч. 1 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 21 Порядку, суд не може погодитися з таким твердженням відповідача, оскільки ці норма зобов`язують громадяни з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду (для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби). Проте, як зазначалося вище, позивач вчасно став на військовий облік та, у встановлено законом порядку, отримав відстрочку від призову, при цьому під час надання такої відстрочки відповідач у повній мірі володів всіма даними позивача для її оформлення. Питання щодо направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду позивача у повістці (виклику) на 18.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідачем не порушувалося.

Також відповідачем надано суду витяг з повною інформацією щодо ОСОБА_5 , що переконливо свідчить про наявність у відповідача даних відносно нього.

Крім цього, згідно примітки ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

При цьому, у спірній постанові не зазначено причин неможовості використати відповідні реєстри.

Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд наголошує, що згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові у судовому засіданні, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 , а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи відносно якої складена постанова, оскільки наявні у справі докази, не дають підстав для висновку про скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Отже, враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. 5, 19, 7, 241 246, 250, 251, 255, 286, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 01/774 від 12 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 14 січня 2025 року.

Суддя Михайло ВЛАСЕНКО