Постанова

від 14.01.2025 по справі 233/921/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/50/25 Справа № 233/921/21 Суддя у 1-й інстанції - Левчук О.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м.Кривий Ріг

справа № 233/921/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

заявник Орган опікита піклуванняКостянтинівської міськоїради виконавчогокомітету Костянтинівськоїміської ради,

заінтересовані особи ОСОБА_1 , Комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Коваленко Віктор Вікторович, на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2021 року, яке ухвалено суддею Левчук О.О. у м.Костянтинівка Донецькоїобласті,та повне судове рішення складено 20 вересня 2021 року,

УСТАНОВИВ:

В березні 2021 року Орган опіки та піклування Костянтинівської міської ради - виконавчого комітету Костянтинівської міської ради звернувся до суду з заявою про визнання недієздатним ОСОБА_1 та встановлення над ним опіки.

Заява вмотивована тим, що 10 липня 2020 року до органу опіки і піклування Костянтинівської міської ради надійшло колективне звернення мешканців під`їзду АДРЕСА_1 .

У вказаному зверненні заявники повідомили, що в їхньому під`їзді за адресою: АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_1 , 1982 року народження, поведінка якого останнім часом є вкрай неадекватною. Це проявляється у цілодобовій агресивній поведінці даної особи, що супроводжується криками, ударами по стінах квартир та під`їзду в цілому, газовим та іншим комунікаціям. Під час таких систематичних агресій мешканці будинку бояться виходити з квартир, існує реальна загроза для безпеки взагалі всього будинку в цілому. За словами заявників, ОСОБА_1 багато років проживає один, будь-які родичі/опікуни в нього відсутні. В квартирі, де він проживає, відсутнє надання будь-яких комунальних послуг, через що склалися жахливі антисанітарні умови, віл чого страждають усі мешканці під`їзду. Як наслідок, ОСОБА_1 також не може самостійно розпоряджатися своєю пенсією, постійно перебуває голодним та агресивним. В нього відсутній необхідний сезонний одяг, а від допомоги сусідів він категорично відмовляється в агресивній формі.

На вказане колективне звернення виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради надано відповідь,відповідно до якої за останні 6 місяців ОСОБА_1 тричі був пролікований в умовах денного стаціонару. На неодноразові пропозиції щодо влаштування до психоневрологічного будинку-інтернату ОСОБА_2 категорично відмовлявся. Госпіталізувати дану особу до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням (згодою) органу опіки та піклування на даний час неможливо, оскільки підставою для прийняття відповідного рішення відповідно до статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» має бути звернення законного представника особи, яка в установленому порядку визнана недієздатною. На даний час осіб, які б виявили бажання бути опікуном над ОСОБА_3 , немає.

З метою встановлення підстав для звернення органу опіки і піклування Костянтинівської міської ради до суду із відповідною заявою виконавчий комітет міської ради звернувся до диспансерного відділення № 2 КНП «ОКПЛ м. Слов`янськ» із листом від 29 серпня 2020 року № 865/29 з проханням повідомити наступну інформацію з наданням підтверджуючих документів (виписки з історії хвороби, амбулаторної картки хворого, довідки про знаходження, перебування на обліку особи у психіатричному лікувальному закладі тощо). Так, зокрема, були поставлені наступні питання: чи перебуває ОСОБА_1 , 1982 року народження, на обліку у лікаря-психіатра за місцем проживання; якщо так, яке саме психічне захворювання діагностовано лікарем-психіатром; чи перебував ОСОБА_1 , 1982 року народження, протягом останніх років в умовах денного стаціонару з метою лікування; інші обставини, які свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

На запит виконавчого комітету міської ради адміністрація диспансерного відділення № 2 м. Костянтинівки КНП «ОКПЛ м. Слов`янськ» повідомила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 1999 року. Страждає на важке психічне захворювання: шизофренія параноїдна, безперервний тип перебігу, змішаний тип дефекту. Вказана особа неодноразово лікувалася в умовах стаціонару, двічі в поточному році ОСОБА_1 проходив лікування в умовах денного стаціонару вказаного диспансерного відділення. При цьому надати запитувані підтверджуючі документи (амбулаторну карту хворого, копії виписок з історії хвороби, інші документи тощо) заборонено з посиланням на статтю 6 Закону України «Про психіатричну допомогу».

Відповідно до довідки (витягу з домової книги про склад родини та реєстрації) від 08 вересня 2020 року, виданої КП «Служба єдиного замовника Костянтинівської міської ради», ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , проживає один, є власником вказаної квартири, місце проживання за вказаною адресою зареєстроване з 15 грудня 1999 року.

20 січня 2021 рокудо Костянтинівського міського голови вкотре надійшло колективне звернення мешканців під`їзду АДРЕСА_1 , де наведені вищевказані обставини, які не змінились.

На переконання заявника, зазначені обставини, в їх сукупності, свідчать про те, що у ОСОБА_1 імовірно наявний хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого дана особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, з урахуванням чого органом опіки та піклування Костянтинівської міської ради вирішено питання щодо звернення до суду із відповідною заявою про визнання ОСОБА_1 недієздатним та встановлення над ним опіки з метою подальшого захисту його соціальних та майнових прав.

На підставі наведеного вище заявник просив суд визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та встановити над ним опіку в порядку ст.65 ЦК України.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2021 року заяву Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради виконавчого комітету Костянтинівської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки над недієздатною фізичною особою, задоволено частково. Визнано недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над недієздатним ОСОБА_1 покладено на Орган опіки та піклування Костянтинівської міської ради виконавчого комітету Костянтинівської міської ради.

На вищевказане судове рішення ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник заінтересованої особи просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні заяви Органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради - виконавчого комітету Костянтинівської міської ради про визнання недієздатним ОСОБА_1 та встановлення над ним опіки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що наявний в матеріалах справи висновок судово-психіатричної експертизи не є достатнім доказом, на підставі якого можливо було ухвалювати рішення про задоволення вимог заявника.

Крім того, сусіди ОСОБА_1 зазначають, що останній зовсім не шкідливий і не такий, яким він описаний в рішенні суду, тому апелянт вважає за можливе допитати сусідів в якості свідків та вважає, що такі покази свідків в сукупності з показами лікаря-психіатра ОСОБА_5 , який в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог заявника та надав пояснення що ОСОБА_1 усвідомлює свої дії, може ними керуватися, добровільно приймає призначене йому лікування, можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви заявника про визнання недієздатним ОСОБА_1 та встановлення над ним опіки.

Крім того, ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з клопотанням про призначення судово-психіатричної експертизи.

Проведення повторної експертизи представник ОСОБА_1 мотивує тим, що з висновку експерта неможливо встановити скільки часу експерт працював з підопічним. Крім того, вказано, що контакт з підопічним у експерта був формальний, а тому, на думку представника, з наданого висновку незрозуміло, з яких підстав виходив експерт, зробивши висновок, що у ОСОБА_1 присутня неможливість до самообслуговування, повна неспроможність обслуговувати себе, самостійно існувати в соціумі, що несе небезпеку для його життя, що він не може розуміти значення своїх дій, прогнозувати їх та керувати ними. Вважає, що вказані висновки можливо зробити тільки провівши тривалий нагляд за підопічним, що можливо в умовах проведення стаціонарної експертизи. Експертом у висновку вказано лише на недоліки, але з яких саме спостережень та експериментів, проведення яких досліджень або вправ з підопічним привели до саме таких висновків в експертизі не зазначено. Ці питання можливо було задати самому експерту при допиті його в суді, але ОСОБА_1 не обізнаний в своїх процесуальних правах на достатньому рівні щоб заявити необхідне клопотання, а заявник та КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» не мали інтересу в такому виклику експерта і в силу того, що представника адвоката не було допущено до участі в справі, експерта не було викликано у судове засідання, та ці питання не були задані експерту, не було заявлено клопотання про проведення повторної або додаткової стаціонарної експертизи, внаслідок чого відбувся неповний розгляд та вивчення обставин справи.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, від представника ОСОБА_1 , - ОСОБА_4 та КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Про день,час тамісце судовогозасідання ОСОБА_1 повідомлявся відповіднодо частини11статті 128ЦПК України,через оголошенняна офіційномувеб-сайтіСудової владиУкраїни.З опублікуваннямоголошення провиклик особавважається повідомленоюпро дату,час імісце розглядусправи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 липня 2020 року до органу опіки і піклування Костянтинівської міської ради надійшло колективне звернення мешканців під`їзду АДРЕСА_1 , яке стало підставою для звернення заявника до суду із вищевказаною заявою.

Відповідно до отриманої заявником інформації від завідувача диспансерного відділення № 2 м. Костянтинівки КНП «ОКПЛ м. Слов`янськ» № 02/3-210 від 31 серпня 2020 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 1999 року. Страждає на важке психічне захворювання: шизофренія параноїдна, безперервний тип перебігу, змішаний тип дефекту. Вказана особа неодноразово лікувалася в умовах стаціонару, двічі в поточному році ОСОБА_1 проходив лікування в умовах денного стаціонару вказаного диспансерного відділення (а.с.11).

Відповідно до довідки (витяг з домової книги про склад родини та реєстрації) № 300 від 08 вересня 2020 року, виданої КП «Служба єдиного замовника Костянтинівської міської ради», ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , проживає один, є власником вказаної квартири, місце проживання за вказаною адресою зареєстроване з 15 грудня 1999 року. (а.с.12).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 54 від 05 травня 2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на важке хронічне психічне захворювання: параноїдну шизофренію, безперервний тип перебігу, змішаний дефект особистості. За своїм психічним станом у зв`язку із повною неспроможністю обслуговувати себе, самостійно існувати в соціумі, становить загрозу для себе. В наслідок психічного стану не може розуміти значення своїх дій і керувати ними, для захисту його цивільних прав потребує встановлення над ним опіки (а.с.59-63).

Ухвалючи рішення про задоволення заяви про визнання недієздатним ОСОБА_1 та встановлення над ним опіки суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (п. 1 ч. 2ст. 293 ЦПК України).

Згідно з ст. 30 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу (ч. 1ст. 298 ЦПК України).

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ст. 40 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Зі змісту ст. 63 ЦК України встановлено, що опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ч.1 ст. 60 ЦК України).

Згідно ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. З частини 2 вказаної норми вбачається, що суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу.

Відповідно до ст. 72 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах.

Тому призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.

Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Проте із змісту норм ЦК та ЦПК також вбачається вагома роль органу опіки та піклування, який зобов`язаний надати ґрунтовне рішення та висновок щодо доцільності призначення опікуна. Водночас, саме на вказаний орган покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки, тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20).

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за №387/3680 (далі - Правила), з відповідними змінами.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.

Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Виходячи звикладеного,встановивши,що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,страждає на важке хронічне психічне захворювання: параноїдну шизофренію, безперервний тип перебігу, змішаний дефект особистості. За своїм психічним станом у зв`язку із повною неспроможністю обслуговувати себе, самостійно існувати в соціумі, становить загрозу для себе. В наслідок психічного стану не може розуміти значення своїх дій і керувати ними, для захисту його цивільних прав потребує встановлення над ним опіки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання його недієздатною та встановлення над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіки.

Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення доводи апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи висновок судово-психіатричної експертизи не є достатнім доказом, на підставі якого можливо було ухвалювати рішення про задоволення вимог заявника колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вказаний висновок є обґрунтованим та належним доказом у справі.

При цьому слід зауважити, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у справі було призначено повторну стаціонарної судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлен наступні питання: Чи страждає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психічним захворюванням, якщо страждає, то чи може він розуміти значення своїх дій та керувати ними? Чи має ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за станом свого здоров`я потребу в опіці? Чи може ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за своїм станом здоров`я брати участь у судовому засіданні? Чи становить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через наявність у нього психічного захворювання загрозу для себе або для оточуючих?

Проведення експертизи доручено експертам Комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради (49115, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Бехтерева, будинок 1).

Однак, ухвала про проведення повтоної стаціонарно судово-психіатричної експертизи виконана не була, оскільки ОСОБА_1 не було виконано вимону експертої установи про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що сусіди ОСОБА_1 зазначають, що останній зовсім не шкідливий і не такий, яким він описаний в рішенні суду, тому апелянт вважає за можливе допитати сусідів в якості свідків та вважає, що такі покази свідків в сукупності з показами лікаря-психіатра ОСОБА_5 , який в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог заявника та надав пояснення що ОСОБА_1 усвідомлює свої дії, може ними керуватися, добровільно приймає призначене йому лікування, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви заявника про визнання недієздатним ОСОБА_1 та встановлення над ним опіки, оскільки недієздатність ОСОБА_1 встановлена висновком судово-психіатричного експерта № 54 від 05 травня 2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого останній страждає на важке хронічне психічне захворювання: параноїдну шизофренію, безперервний тип перебігу, змішаний дефект особистості. За своїм психічним станом у зв`язку із повною неспроможністю обслуговувати себе, самостійно існувати в соціумі, становить загрозу для себе. В наслідок психічного стану не може розуміти значення своїх дій і керувати ними, для захисту його цивільних прав потребує встановлення над ним опіки (а.с.59-63).

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , - залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2021 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: